Постанова

від 09.04.2025 по справі 908/584/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/584/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючий), Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А., Іванова О. Г., Паруснікова Ю. Б.,

від 30 жовтня 2024 року (повний текст складений 18 грудня 2024 року)

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до: 1) ОСОБА_1 ,

2) Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013"

про солідарне стягнення 1 511 680,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013" про стягнення солідарно з відповідачів 1 511 680,30 грн заборгованості за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12 травня 2021 року, з яких: 1 320 345,34 грн - заборгованість за тілом кредиту та 191 334,96 грн - заборгованість за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 в порушення своїх зобов`язань за укладеним з позивачем кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12 травня 2021 року припинив з 01 березня 2022 року здійснювати щомісячні платежі в строки та в розмірі, передбачені кредитним договором та графіком платежів, та починаючи з цієї дати лише частково здійснював погашення відсотків за кредитом, внаслідок чого станом на 26 лютого 2024 року у відповідача-2 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 511 680,30 (у тому числі основна заборгованість за кредитом та відсотки за користування кредитом), яку відповідач-2 добровільно не погасив, з огляду на що ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку солідарно з відповідача-2, як боржника за кредитним договором, та відповідача-1, як з поручителя відповідача-2 за договором поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12 травня 2021 року.

2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 27 травня 2024 у справі № 908/584/24 року залишив позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач (та / або його уповноважений представник) не з`явився в жодне судове засідання, не повідомив про причин неявки, поважності причин неявки у судові засідання не обґрунтував, жодних клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі до суду не направив.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30 жовтня 2024 року скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27 травня 2024 року у справі № 908/584/243, справу № 908/584/243 передав на розгляд до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у місцевого господарського суду не було підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач з незалежних від нього причин не зміг взяти участь у судових засіданнях 13 та 27 травня 2024 року у цій справі: представник позивача не був запрошений в судове засідання в режимі відеоконференції, що відбулося 13 травня 2024 року, а судове засідання, що відбулося 27 травня 2024 року, було проведене раніше визначеного судом часу, про який був повідомлений представник позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач-2 - Приватне підприємство "Кіпаріссервіс-2013" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27 травня 2024 року.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач послався на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанцій:

- порушив норми процесуального права, а саме: частину четверту статті 202 та пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 18 жовтня 2023 року);

- безпідставно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України в іншій редакції: чинній до 18 жовтня 2023 року, яка не підлягає застосуванню у цій справі, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та які є нерелевантними для цієї справи;

- дійшов помилкового висновку про те, що позивач з незалежних від нього причин не зміг взяти участь в судових засіданнях, призначених на 13 та 27 травня 2024 року, оскільки не враховував обставини того, що представниця позивача 13 травня 2024 року не підключилася для з`єднання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а 27 травня 2024 року представниця позивача, починаючи з 10:21 знаходилася в системі відеоконференцзв`язку в режимі онлайн, неодноразово запрошувалася секретарем судового засідання до участі в судовому засіданні, однак не прийняла жодного із запрошень, секретар судового засідання неодноразово намагався додзвонитися до представниці позивача на зазначений нею в позовній заяві номер, проте телефон знаходився поза мережею мобільного зв`язку.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постановим правильно застосував та дотримався норм процесуального права, дійшов правильного висновку про відсутність у місцевого господарського суду підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а доводи скаржника є безпідставними та не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідач-1 відзиву на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи позивача та відповідача-2, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання позивача у справі визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої в редакції Закону України № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, чинній з 21 липня 2023 року, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 та від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21.

Верховний Суд зазначає про те, що ці висновки Верховного Суду хоча і стосуються застосування, зокрема пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 21 липня 2023 року, однак, є актуальними і щодо застосування цієї норми процесуального права в редакції Закону України № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, чинній з 21 липня 2023 року, у випадку, якщо позивач не з`явився в підготовче засідання. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє безпідставні твердження позивача у касаційній скарзі про те, що зазначені висновки Верховного Суду є нерелевантними для цієї справи.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановили суди попередніх інстанцій Господарський суд Запорізької області ухвалою від 13 березня 2024 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/584/24 в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 08 квітня 2024 року о 10:30 з повідомленням (викликом) сторін, визнав явку учасників справи обов`язковою.

Зазначена ухвала в електронному вигляді була надіслана учасникам справи шляхом її доставлення до електронних кабінетів учасників справи.

Представник позивача 08 квітня 2024 року у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи без участі його уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи суду не подав.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 08 квітня 2024 року відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 13 травня 2024 о 10:30 з повідомленням (викликом) сторін, визнав обов`язковою явку представників сторін у судове засідання.

Зазначена ухвала в електронному вигляді була надіслана учасникам справи шляхом її доставлення до електронних кабінетів учасників справи.

Однією з форм участі учасників справи в судовому засіданні є їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала.

Як встановили суди попередніх інстанцій 07 травня 2023 року представниця позивача, керуючись правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбаченим статтею 197 Господарського процесуального кодексу України, звернулася до суду першої інстанції із заявою про участь у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Зазначена заява була подана у межах строку для її подання, встановленого частиною другою статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвала про задоволення зазначеної заяви позивача та про проведення судових засідань у цій справі в режимі відеоконференції була постановлена Господарським судом Запорізької області 13 травня 2024 року (в день призначеної (відкладеної) судом дати розгляду справи у підготовчому засіданні) та доставлена до електронного кабінету представниці позивача 13 травня 2024 року о 17:58, тобто після завершення судового засідання, що відбулося 13 травня 2024 року та тривало з 10:36 до 10:43 .

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявний в матеріалах справи протокол судового засідання від 13 травня 2024 року у справі № 908/584/24 встановив, що представник позивача не запрошувався секретарем судового засідання в судове засідання в режимі відеоконференції, з огляду на що дійшов обґрунтованого висновку про те, що представник позивач був позбавлений права бути присутнім в судовому засіданні з розгляду цієї справи, що відбулося 13 травня 2024 року.

Відповідно до протоколу судового засідання від 13 травня 2024 року у справі № 908/584/24 Господарський суд Запорізької області в судовому засіданні 13 травня 2024 року ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні на 27 травня 2024 о 10:00, визнав обов`язковою явку представників сторін у судове засідання та призначив здійснювати судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд", про що також зазначив в мотивувальній частині ухвали від 13 травня 2024 року.

Однак, Господарський суд Запорізької області в резолютивній частині ухвали від 13 травня 2024 року у цій справі, зазначив інший час відкладення розгляду справи: 10:30, ніж час, який був оголошений в судовому засіданні та зазначений в мотивувальній частині ухвали.

Зазначена ухвала Господарського суду Запорізької області від 13 травня 2024 року у цій справі в електронному вигляді була надіслана учасникам справи шляхом доставлення до їх електронних кабінетів та її отримання позивач не заперечує.

З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції правильно встановив те, що позивачу, який не брав участі 13 травня 2024 року в судовому засіданні та був позбавлений цього права, суд першої інстанції ухвалою від 13 травня 2024 року повідомив час наступного судового засідання: 10:30, зазначивши цей час в резолютивній частині ухвали, в якій, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, суд формує своє остаточне рішення.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідно до протоколу судового засідання від 27 травня 2024 року у цій справі судове засідання з розгляду справи в режимі відеоконференції було розпочате 27 травня 2024 року судом о 10 год 13 хв.30 сек., а завершене о 10 год. 28 хв.59 сек. і за змістом протоколу о 10 год. 24 хв.49 сек. Господарський суд Запорізької області ухвалив залишити позовну заяву без розгляду.

Встановивши наведене, суд апеляційної інстанції за зазначених вище процесуальних обставин, що склалися у цій конкретній справі, дійшов правильного висновку про відсутність у місцевого господарського суду підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач з незалежних від нього причин не зміг взяти участь у судових засіданнях 13 та 27 травня 2024 року у цій справі: представник позивача не був запрошений 13 травня 2024 року в судове засідання в режимі відеоконференції, а судове засідання, що відбулося 27 травня 2024 року, було проведене раніше визначеного судом часу, про який був повідомлений представник позивача.

Отже, у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, наявні обставини, які свідчать про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні місцевим господарським судом розгляду цієї справи об`єктивних підстав, що унеможливили його явку у засідання суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначає про те, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо наявності підстав у цій справі для залишення позову без розгляду не перевірив обставини належності здійсненого судом повідомлення позивача про форму участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судових засідань у цій справі та обставини забезпечення судом позивачу участі в судовому засіданні 13 травня 2024 року в режимі відеоконференції, та погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.

Верховний Суд зазначає про те, що оскаржувана постанова була ухвалена судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням та з дотриманням норм процесуального права, а саме: частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції зазначених норм не знайшли свого підтвердження та є необгрунтованими.

Решту доводів скаржника (про не дослідження судом апеляційної інстанції обставин того, що представниця позивача 13 травня 2024 року не підключилася для з`єднання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а 27 травня 2024 року починаючи з 10:21 знаходилася в системі відеоконференцзв`язку в режимі онлайн та неодноразово запрошувалася секретарем судового засідання до участі в судовому засіданні, однак не прийняла жодного із запрошень, секретар судового засідання неодноразово намагався додзвонитися до представниці позивача на зазначений нею в позовній заяві номер, проте телефон знаходився поза мережею мобільного зв`язку) Верховний Суд не бере до уваги, оскільки ці доводи не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції, зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи те, що наведені позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими, оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у цій справі № 908/584/24.

10. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Кіпаріссервіс-2013" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2024 року у цій справі № 908/584/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуя

В. Студенець