Постанова

від 09.04.2025 по справі 916/847/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/847/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Невінгловська Ю.М.)

від 12.09.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)

від 15.01.2025

у справі № 916/847/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1"

про стягнення 944 876,61 грн

та за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Лисенко В.О.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Юциков Є.С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1" (далі - ОК «ЖБК "Морський 1", Кооператив) про стягнення заборгованості у розмірі 944 876,61 грн, з яких:

- 633 065,10 грн основного боргу,

- 76661,58 грн пені,

- 30 022,90 грн 3% річних та

- 205 127,03 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021.

1.2. ОК "ЖБК "Морський 1" подав до суду зустрічну позовну заяву про зобов`язання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості ОК "ЖБК "Морський 1" за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог заявник посилається на те, що ТОВ "ГК "Нафтогаз України" ухиляється від виконання господарського зобов`язання, яке виникло безпосередньо із Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі також - Закон України від 29.07.2022 №2479-ІХ), а саме щодо списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 у справі №916/847/24 у задоволені первісного позову відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов задоволено. Зобов`язано ТОВ "ГК "Нафтогаз України" здійснити списання кредиторської заборгованості ОК "ЖБК "Морський 1" за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Судове рішення мотивоване недоведеністю ТОВ "ГК "Нафтогаз України" факту неналежного виконання ОК "ЖБК "Морський 1" своїх зобов`язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021, оскільки заборгованість відповідача за первісним позовом за спожитий у листопаді місяці 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 у справі №916/847/24 в частині задоволення зустрічного позову ОК "ЖБК "Морський 1" до ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про зобов`язання вчинити певні дії скасовано, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін, викладено пункт 3 його резолютивної частини у наступній редакції:

"3. У задоволення зустрічного позову Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відмовити».

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" ініціювало в межах даної справи спір про стягнення з ОК "ЖБК "Морський 1" заборгованості з оплати вартості природного газу, поставленого постачальником "останньої надії", і, відповідно, обставина списання/несписання такої заборгованості з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, відповідно до вимог Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" входить до предмету доказування за первісним позовом, відтак заявлений ОК "ЖБК "Морський 1" у цій справі зустрічний позов, що спрямований на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що не є належним способом захисту, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набрання ним чинності за ОК "ЖБК "Морський 1" обліковувалася заборгованість за природний газ, вартість якого перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для списання відповідної заборгованості.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №916/847/24 у частині відмови у задоволенні первісного позову, ухвалити у відповідній частині нове рішення суду, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "ГК "Нафтогаз України" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 14.06.2023 у справі №904/2867/22 щодо застосування статей 613, 629, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статті 1, підпункту 14 статті 11, статей 12, 13, 15 та пункту 7-1 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу"; абазу 2 пункту 1 глави 3, пункту 5 глави 3, глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493; пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (в редакції пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 за №1102); пункту 4 розділу I Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496;

- від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц, від 23.01.2019 у справі №355/385/17 щодо застосування статті 632 ЦК України;

- від 10.04.2019 у справі №390/34/17 щодо застосування пункту 6 статті 3 ЦК України;

- від 02.05.2018 у справі №911/1373/17.

3.3. Крім того, скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання правомірності здійснення судом перерахунку вартості поставленого постачальником «останньої надії» природного газу Кооперативу за ціною 7, 42 грн за 1 куб.м та визначення статусу (категорії) споживача.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" вказало, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано абзац 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до спірних правовідносин.

Також позивач за первісним позовом відзначив, що Закон України "Про ринок природного газу" не містить визначення таких понять як то "колективний споживач", "колективний побутовий споживач" тощо, про які зазначають суди попередніх інстанцій.

3.4. ОК "ЖБК "Морський 1" 23.03.2025 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд касаційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. ОК "ЖБК "Морський 1" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.05.2015, про що внесено відповідний запис.

Згідно з пунктом 1.1 Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів членів ОК "ЖБК "Морський 1" протоколом від 21.09.2016, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, ОК "ЖБК "Морський 1", який надалі йменується «Кооператив», утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з багатофункціональним громадсько-житлово-готельним комплексом «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-а у м. Одесі .

Відповідно до положень пункту 1.4 Статуту, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, Кооператив, як юридична особа, створена шляхом об`єднання осіб, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між ними, на основі членства для спільної некомерційної господарської діяльності з метою, передбаченою цим Статутом. Кооператив є непідприємницьким товариством, тобто організацію, створеною шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві, особливості правового статусу якого встановлюється Законом України «Про кооперацію». Кооператив є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (членами та асоційованими членами), а є провадження основної діяльності, передбаченої цим статутом та законодавством України, для задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його учасників (членів та асоційованих членів), пов`язаних з багатофункціональним громадсько-житлово-готельним комплексом «Південний» по вул. Фонтанська дорога, 118-а у м. Одесі, відповідно до мети діяльності Кооперативу, передбаченої цим статутом.

Згідно з пунктом 5.1 Статуту, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, метою (ціллю, завданням) діяльності Кооперативу є задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його членів та асоційованих членів в поліпшенні свого економічного та соціального стану, підвищенні життєвого рівня, захисті їх майнових інтересів і соціальних прав, зростанні їх матеріального добробуту шляхом отримання у власність (у тому числі квартир) та нежитлових приміщень в будинках в результаті діяльності Кооперативу з будівництва об`єкту за участю членів та асоційованих членів Кооперативу у діяльності Кооперативу, а також задоволення потреб у захисті майнових інтересів та у забезпеченні реалізації прав його членів та асоційованих членів, правовласників та інших мешканців будинків на належні умови проживання/перебування у ОІВНМ, на задоволення господарсько-побутових потреб та отримання пов`язаних з цим благ в результаті здійснення Кооперативом заходів з обслуговування відповідних будинків за участю членів та асоційованих членів Кооперативу у діяльності Кооперативу. Метою (ціллю, завданням) діяльності Кооперативу не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність.

4.1.1. ОК "ЖБК "Морський 1" 17.12.2020 прийняв в обслуговування багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 122 i, зокрема, систему опалення, забезпечену автономною теплогенеруючою установкою (даховою котельнею комплексом змонтованого обладнання, у тому числі водогрiйних котлiв, потужнiстю 951 кВт марки Steel 951 Wiesberg 2 шт.), а в подальшому, на підставі акта приймання-передачі обладнання котельні б/н від 01.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСТРОЙ-СУ-1", як генеральний підрядник, передало, а відповідач за первісним позовом прийняв автономну теплогенеруючу установку (дахову котельню комплекс змонтованого обладнання, у тому числі водогрiйних котлiв, потужнiстю 970 кВт марки Ellprex 970 2 шт.).

4.2. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

4.3. У матеріалах справи міститься типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який підписаний між ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником, та ОК "ЖБК "Морський 1", як споживачем, а також скріплений печатками сторін, форма та зміст якого (типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії") затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 (далі - Типовий договір).

Відповідно до вказаного Типового договору суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники "останньої надії"), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 1.1 Типового договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії".

В силу пункту 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1 Типового договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Типового договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2 Типового договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

У пунктах 4.3, 4.4 Типового договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

За умовами пункту 4.5 Типового договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору, а Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ (підпункт 1 пункту 5.2, підпункт 1 пункту 6.1 Типового договору).

В силу пункту 11.1 Типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.

4.3.1. Факт включення ОК "ЖБК "Морський 1" до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС від 18.10.2023 № ТОВВИХ-23-14795.

4.4. Позивачем за первісним позовом складено, підписано та скріплено печаткою акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21268, відповідно до якого вартість природного газу, поставленого останнім ОК "ЖБК "Морський 1" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021 (з урахуванням послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС), складає 797 851,18 грн.

На підставі вищенаведеного акта відповідачу також було виставлено рахунок від 10.12.2021 №30397 на оплату спожитого у період з 04.11.2021 по 28.11.2021 природного газу на суму 797 851,18 грн, з яких 2 765,25 грн без ПДВ вартість послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача за первісним позовом акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21268 та рахунку на оплату від 10.12.2021 №30397 позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції надано копії списку згрупованих поштових відправлень від 12.12.2021, а також квитанції про сплату вартості пересилання поштових відправлень.

В подальшому, між сторонами підписано без зауважень та скріплено печатками коригуючий акт від 23.12.2021 №29054 до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №21268, згідно з яким остаточна вартість спожитого ОК "ЖБК "Морський 1" природного газу у листопаді місяці 2021 року становить 797 549,52 грн.

4.5. ОК "ЖБК "Морський 1" в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 164 484,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №3426.

Факт перерахування коштів також підтверджується додатком до листа Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 19.09.023 вих. №16/2-09/58991/2023, згідно з яким за період з 01.01.2021 по 18.09.2023 ОК "ЖБК "Морський 1" перерахував ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 164 484,42 грн із призначенням платежу: «оплата за природний газ згідно з Договором постачання газу ПОН, рахунок від 10.12.2021 №30397, у т.ч. ПДВ 20%.

4.6. В адресованому позивачу за первісним позовом листі від 27.08.2022 №39 ОК "ЖБК "Морський 1", посилаючись на приписи Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", просив надати акт звірки взаємних розрахунків за укладеним між сторонами договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

У листі від 28.08.2023 №56 відповідач за первісним позовом просив ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на підставі Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" списати наявну заборгованість з оплати вартості природного газу, поставленого у листопаді місяці 2021 року, в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 куб.м, після чого оформити та надіслати ОК "ЖБК "Морський 1" акт звірки взаємних розрахунків за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Внаслідок розгляду зазначеного звернення ТОВ "ГК "Нафтогаз України" надало відповідь від 01.09.2023 №119/4.1.3-34448-2023, в якій повідомило про те, що питання списання заборгованості відповідно до Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" перебуває на етапі опрацювання, внаслідок чого про результати вирішення цього питання ТОВ "ГК "Нафтогаз України" повідомить відповідача у розумний строк.

4.7. Представник ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 11.10.2023 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" з адвокатським запитом від 11.10.2023 №119/4.2.1-40722-2023, в якому просив, зокрема, надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу ОК "ЖБК "Морський 1" за період з 01.09.2020 і до дати видачі відповіді на цей запит.

За результатами опрацювання вищенаведеного адвокатського запиту Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надало позивачу за первісним позовом відповідь від 18.10.2023 №ТОВВИХ-23-14795, до якої додано роздруківки відомостей з інформаційної платформи щодо закріплення ОК "ЖБК "Морський 1" в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та щодо остаточної алокації відборів відповідача за первісним позовом за листопад місяць 2021 року, з яких вбачається, що обсяг спожитого відповідачем за первісним позовом природного газу за вказаний період склав 20 247 куб.м.

4.8. У матеріалах справи також містяться роздруківка архіву ціни постачальника останньої дії за листопад місяць 2021 року і копії договорів постачання природного газу, укладених між ОК "ЖБК "Морський 1" та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за період 2021-2024 років.

Згідно з положеннями Договорів постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 25.11.2021 №359901-ИГТ-23, від 18.10.2022 №1446-ПСО-23 та від 13.09.2023 №5883-ОСББ(23)-23 ціна на природний газ для ОК «ЖБК «Морський 1» в 2021, 2022 та 2023 роках складала 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

4.9. У листах Акціонерного товариства "Одесагаз" від 28.05.2024 №104/1/21 та від 17.12.2021 №04/21-1548, наданому у відповідь на звернення відповідача за первісним позовом, повідомлено про наявність укладеного між даним товариством та ОК "ЖБК "Морський 1" договору розподілу природного газу і про те, що ЕІС-код відповідача за первісним позовом належить до теплогенеруючих організацій у зв`язку з тим, що котельні останнього виробляють теплову енергію для населення.

4.10. Несплачена частина спожитого у листопаді 2021 року природного газу у розмірі 633 065,10 грн, на думку ТОВ "ГК "Нафтогаз України", має бути оплачена відповідачем за первісним позовом, однак, на думку ОК "ЖБК "Морський 1", вказана сума коштів має бути списана відповідачем за зустрічним позовом на підставі абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2479-ІХ.

4.11. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, виходив з такого:

- ОК «ЖБК «Морський 1» шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, та в їхніх інтересах уклав договір про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку;

- діяльність ОК «ЖБК «Морський 1» спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку;

- теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі відповідача за первісним позовом, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень;

- ОК «ЖБК «Морський 1» фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем за первісним позовом (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку;

- Кооператив в листопаді 2021 року спожив природного газу у обсязі 20,247 тис. куб.м та сплатив на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за даний період 164 484,42 грн, в тому числі 3 318,3 грн - за послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС та 161 166,12 грн - за спожитий природний газ, тобто виходячи із ціни 7,96 грн за 1 куб. метр;

- оскільки списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» прямо передбачене Законом від 29.07.2022 №2479-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022, і на момент набрання ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за спожитий у листопаді 2021 року природний газ, то вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов`язання Товариства здійснити списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природнього газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 куб.м, є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- у ОК "ЖБК "Морський 1" заборгованості за спожитий у листопаді 2021 року природний газ у розмірі 633 065,10 грн відсутня;

- вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення пені, 3% річних, збитків від інфляції є похідними від позовної вимоги про стягнення суми боргу, у задоволенні якої судом відмовлено. Наведене має наслідком відмови у задоволенні позовних вимог у названій частині також.

4.12. Апеляційний суд, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:

(1) щодо первісного позову:

- беручи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021 спожито природний газ обсягом 20 247 куб.м, вартість останнього з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не має перевищувати 150 232,74 грн (розраховано наступним чином: 20 247 куб.м х 7,42 грн за 1 куб.м = 150 232,74 грн);

- ОК "ЖБК "Морський 1" перерахувало на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 164 484,42 грн, яких достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу;

- з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене Законом і на момент набрання ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за природний газ, наявні правові підстави для списання відповідної заборгованості;

(2) щодо зустрічного позову:

- наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема, про зобов`язання здійснити списання кредиторської заборгованості. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений;

- оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" ініціювало в межах даної справи спір про стягнення з ОК "ЖБК "Морський 1" заборгованості з оплати вартості природного газу, поставленого постачальником "останньої надії" і, відповідно, обставина списання/несписання такої заборгованості з ресурсу постачальника "останньої надії" входить до предмету доказування за первісним позовом, заявлений у цій справі зустрічний позов, що спрямований на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що не є належним способом захисту, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 у справі №916/847/24 за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі №916/847/24 за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №916/847/24 у частині відмовлених позовних вимог за первісним позовом.

При цьому Суд ураховує, що постанова суду апеляційної інстанції у частині відмовлених позовних вимог за зустрічним позовом жодною із сторін до суду касаційної інтонації не оскаржується, а відтак Судом у відповідній частині не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

6.3.1. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 14.06.2023 у справі №904/2867/22;

- від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц, від 23.01.2019 у справі №355/385/17;

- від 10.04.2019 у справі №390/34/17;

- від 02.05.2018 у справі №911/1373/17.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

6.3.2. Ураховуючи доводи касаційної скарги у цій частині, колегія суддів з огляду на наведене вище відзначає, що:

- у справі №904/2867/22 (на яку посилається скаржник) розглядався спір за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради про стягнення коштів за поставлений природний газ відповідно до умов договору про постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.11.2021 по 22.12.2021. Ухвалюючи судові рішення у даній справі, суди виходили з того, що заклад освіти (відповідач) є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України), а відтак ціна природного газу для такого у період з жовтня по листопад 2021 року мала розраховуватися за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" (затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови КМ №1102), а з 01.12.2021 - ціна встановлена відповідно до умов договору та опублікована/оприлюднена на сайті позивача. При цьому суди відхили твердження закладу освіту, що спожиті об`єми природного газу не відносились до портфеля постачальника "останньої надії", адже останнім не надано суду доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, вказав, що у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб`єкта, на якого будуть покладені обов`язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу;

- у справі №395/499/16-ц розглядався спір за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок всіх платежів та банківських операцій, що були проведені між сторонами договору кредиту, та перевести в національну валюту України - гривню. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги, вказав, що тлумачення частини другої статті 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни;

- у справі №355/385/17 Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених за результатом розгляду позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) та компенсації моральної шкоди, та скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у позові, вказав, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). З урахуванням відсутності спростування презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, не можливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з роботи з Баришівського відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк» у Київській області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, у зв`язку зі скороченням штату працівників, є страховим випадком, так як ОСОБА_2 втратила постійне місце роботи, є правильним;

- у справі №390/34/17 розглядався спір за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саторі-С» про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, вказав, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який уклав 24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним. Договір оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 19 листопада 2007 року за життя орендодавця і за його підписом і підстав вважати спірний договір неукладним немає;

- у справі №911/1373/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" звернулося до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Академічний-3" про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та водовідведення за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відзначив, що посилання апеляційного господарського суду на те, що позивачем не надано жодних пояснень щодо тарифів, які являються чинними та підлягають застосуванню у спірному періоді, не надано суду доказів наявності заборгованості з боку відповідача та обґрунтованого розрахунку її розміру із застосуванням діючих у спірний період тарифів, свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції всіх доказів у справі, оскільки тарифи були зазначені в кожному рахунку. При цьому Верховний Суд відхилив аргументи відповідача про те, що ОСББ "Академічний-3" не є споживачем та власником будинку і не потребує житлово-комунальних послуг, а їх потребують власники, співвласники ОСББ, оскільки за умовами пункту 3.1 договору кількість холодної води, яка використана споживачем, визначається як різниця між обсягами холодної води, спожитими згідно показників будинкових приладів обліку, та обсягами холодної води, спожитої власниками (квартиронаймачами, орендаторами) житлових/нежитлових приміщень у цьому будинку (будинках) (згідно показників квартирних засобів обліку або затверджених нормативів (норм) водоспоживання). ОСББ є самостійним споживачем отриманих за договором послуг, про що також свідчать показники обліку в рахунках.

6.3.3. Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, колегія суддів відзначає, що названі скаржником справи визначально різниться зі справою, що переглядається, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин.

Колегія суддів ураховує, що у справі, що переглядається, предметом спору за первісним позовом є вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до ОК "ЖБК "Морський 1" про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021. При цьому, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у частині розгляду первісного позову, суди виходили з того, що ОК «ЖБК «Морський 1» у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку, адже теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі відповідача за первісним позовом, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень. У даній справі сторони не заперечували надання/отримання послуг з постачання природного газу, спірним було лише питання щодо наявності/відсутності заборгованості за наданні послуги з огляду на здійсненну Кооперативом оплату послуг та з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також приписи Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування". Суди вважали, що у спірних правовідносинах кредиторська заборгованість за природний газ підлягає списанню з ресурсу постачальника «останньої надії», що передбачене абзацом 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022.

Отже, ураховуючи предмет та підстави позову у справі, що переглядається, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22, від 19.08.2019 у справі №395/499/16-ц, від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 02.05.2018 у справі №911/1373/17, адже останні суттєво відрізняється за підставами позову, способом захисту, фактично-доказовою базою, а тому застосування норм права наведених скаржником у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення релевантними до обставин цієї справи.

Слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Разом з тим, справи, визначені скаржником, і ця справа, враховуючи критерій подібності, не є подібними ні за підставами позову, ні за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, ні за предметом доказування, ані за фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. При цьому суд ураховує, що у жодній із наведених скаржником справах предметом спору не було стягнення заборгованості з об`єднання співвласників будинку/обслуговуючого кооперативу оплати за наданні послуги з постачання природного газу постачальником «останньої надії» у спірний період часу (листопад 2021 року), як і не було предметом дослідження судів питання можливості/неможливості застосування до спірних правовідносин приписів Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ.

Відтак справи, на які вказує скаржник, та справа, що переглядається, не є подібними до справи, що переглядається.

Доводи касаційної скарги у цій частині також відхиляються Судом.

6.3.4. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зважаючи на зміст фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження у цій частині, адже Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, за змістовним критерієм є неподібними.

6.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

6.4.1. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, ТОВ "ГК "Нафтогаз України", посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування правомірності (1) здійснення судом перерахунку вартості поставленого постачальником «останньої надії» природного газу Кооперативу за ціною 7, 42 грн за 1 куб.м та (2) визначення статусу (категорії) споживача.

Тобто фактично скаржник вважає, що на даний час відсутній висновок щодо застосування до спірних правовідносин абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (яким встановлена ціна природнього газу на рівні 7, 42 грн за 1 куб.м), з огляду на статус (категорію) споживача - Кооперативу.

6.4.2. У контексті наведеного, через призму спірних правовідносин та доводів касаційної скарги, колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до Обслуговуючого кооперативу "Дім на Левітана" про стягнення заборгованості з оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 20.11.2021, де Верховний Суд вказав, зокрема таке:

« 6.8. Щодо особливостей правового статусу відповідача як споживача природного газу

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК "Дім на Левітана" є кооперативом, що утворений внаслідок добровільного об`єднання осіб на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської діяльності на засадах самоврядування з метою задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб, пов`язаних з житловими будинками за адресою: Одеська область, Одеський район (колишня назва - Овідіопольський район), с. Лиманка, масив "Радужний", ж/м "Ульянівка", 15/1, 15/2, 15/3, 15/4, шляхом належного утримання, використання, ремонту, експлуатації та обслуговуванні цих будинків.

Так, статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:

побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);

захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).

Слід відзначити, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до Статуту відповідача метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, побутових та інших потреб його членів та асоційованих членів в поліпшенні свого економічного та соціального стану, підвищенні життєвого рівня, захисті їх майнових інтересів і соціальних прав, зростанні їх матеріального добробуту, а також задоволення потреб у захисті майнових інтересів та у забезпеченні реалізації прав його членів та асоційованих членів, правовласників та інших мешканців будинків на належні умови проживання/перебування у ОІВНМ, на задоволення господарсько-побутових потреб та отримання пов`язаних з цим благ в результаті здійснення кооперативом заходів з обслуговування відповідних будинків. Метою (ціллю, завданням) діяльності кооперативу не є отримання прибутку. Кооператив здійснює виключно некомерційну господарську діяльність (пункт 5.1).

Відтак відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об`єднання співвласників багатоквартирних будинків/об`єднанням споживачів, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.

Тобто у даному випадку відповідач має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницький кооператив згідно з окремим Законом України "Про кооперацію" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання, не використовує теплову енергію для власних потреб.

Ураховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин у своїй сукупності, колегія суддів відзначає, що відповідач - ОК "Дім на Левітана", як юридична особа, що створена шляхом об`єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.

…

6.9. Щодо тарифікації природного газу для відповідача

Так, звертаючись з даним позовом у справі, позивач вказав, що оскільки Оператор ГРМ відповідача відніс до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії), то ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102, незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи вказані обставини, відзначив, що ціна за природний газ має виходити з розрахунку 7,96 грн за 1 куб. метр на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236".

З огляду на наведене колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» тимчасово, до 31 березня 2022 року, Регулятор на підставі розрахунку постачальника "останньої надії" має право затверджувати граничні ціни, за якими постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу у період з 1 жовтня 2021 року по 31 березня 2022 року побутовим споживачам, споживачам, що є бюджетними установами відповідно до Бюджетного кодексу України, закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживачам, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Такі ціни можуть відрізнятися від цін постачальника "останньої надії", визначених умовами конкурсу на обрання постачальника "останньої надії", які має застосовувати переможець такого конкурсу як постачальник "останньої надії".

Так, відповідно до постанови від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» (набрала чинності 26.10.2021) Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, установити, з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальником "останньої надії" - на рівні 7,96 гривні за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість).

Крім того, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. №1236» вбачається, що пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809, доповнено, зокрема, тим, що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. здійснюється постачальником "останньої надії" за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Верховний Суд виходить з того, що аналіз зазначених у цій Постанові нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавством виокремлено певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.

Колегія суддів відзначає, що у даному випадку під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, так і об`єднання фізичних осіб, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.

Як уже неодноразово відзначалось відповідач у спірних правовідносинах є колективним побутовим споживачем природного газу, що споживає такий виключно для забезпечення потреб та в інтересах мешканців будинків (фізичних осіб).

Відтак, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, те, що заборгованість за поставлений відповідачу природній газ позивачем, як постачальником «останньої надії», виникла за листопад 2021 року, то в силу приписів пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» позивач мав визначити відповідачу ціну за 1 куб. метр. природного газу як для побутового споживача, тобто виходячи із тарифу 7, 96 гривні за 1 куб. метр.

Доводи позивача про те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією (яка внесена третьою особою (не позивачем і не відповідачем)) на Інформаційній платформі, не змінює статусу ОК "Дім на Левітана" як колективного побутового споживача.

…

6.10. Щодо наявності/відсутності підстав для застосування Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні-листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.

Відтак умовою застосування вказаного Закону до спірних правовідносин є наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК "Дім на Левітана" у встановлені договором строки в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 260 752,54 грн (з розрахунку 7,96 гривні за 1 куб. метр), що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №2. Колегія суддів відзначає, що казаних коштів достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.

Тобто у відповідача відсутня заборгованість за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії".

З огляду на наведене до спірних правовідносин Закон "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" застосуванню не підлягає».

6.4.3. Отже, Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 виклав правовий висновок щодо наявності/відсутності парових підстав для застосування до подібних правовідносин приписів абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також ураховуючи статус (категорію) споживача (обслуговуючого кооперативу).

Відтак, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у справі, що переглядається (зокрема, щодо правової природи спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позову), колегія суддів вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2025 у справі №916/1071/24, є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм.

Тому такі висновки є релевантними до даної справи.

При цьому з огляду на правове регулювання, права й обов`язки сторін саме цих відносин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що справа №916/1071/24 не є подібною до спірних правовідносин у справі, що переглядається (№916/847/24), як необґрунтовані.

За таких обставин правовий висновок з підстав зазначених у касаційній скарзі наразі сформований та викладений, зокрема у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №916/1071/24.

Суд не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, а скаржник у касаційній скарзі не зазначає про необхідність від відступу від таких на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.4.4. Колегія суддів, перевіряючи відповідність висновків судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 у подібних правовідносинах, відзначає таке.

Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що ОК «ЖБК «Морський 1» у відносинах з позивачем за первісним позовом (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах мешканців будинку, адже діяльність ОК «ЖБК «Морський 1» спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, а відтак така діяльність є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючого суб`єкта, а не комерційною діяльністю з метою отримання прибутку. Суди вказали, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі відповідача за первісним позовом, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень, тобто у даному випадку Кооператив задовольняє потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення.

Господарські суди дійшли висновку, що оскільки Кооператив на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у період з 04.11.2021 по 28.11.2021 спожив природний газ обсягом 20 247 куб.м, то вартість останнього з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не має перевищувати 150 232,74 грн (розраховано наступним чином: 20 247 куб.м х 7,42 грн за 1 куб.м = 150 232,74 грн). Разом з тим, Кооператив сплатив на рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за даний період 164 484,42 грн, яких достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.

Відтак з огляду на те, що списання кредиторської заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника "останньої надії" прямо передбачене Законом від 29.07.2022 №2479-ІХ і на момент набрання ним чинності за Кооперативом обліковувалася заборгованість за природний газ, суди попередніх інстанцій вказали, що наявні правові підстави для списання відповідної заборгованості. З наведених мотивів у задоволенні первісного позову було відмовлено.

Колегія суддів, оцінюючи наведені вище мотиви судів попередніх інстанцій з огляду на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 (див. пункт 6.4.2 постанови), відзначає, що суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається, залишили поза увагою, що ОК "ЖБК "Морський 1" у розумінні приписів Закону України «Про ринок природного газу», Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України «Про кооперацію» та Статуту Кооперативу у спірних правовідносинах є саме колективним побутовим споживачем. Вказані обставини мають вагоме значення для кваліфікації спірних правовідносин, з огляду на що висновки судів попередніх інстанцій у цій частині потребують уточнення (конкретизації) з мотивів наведених у даній постанові.

Суди попередніх інстанцій помилково вдались до розрахунку вартості ціни спірного природного газу з урахуванням Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", який набрав законної сили 19.08.2022 (тобто після виникнення спірних правовідносин), залишивши поза увагою приписи пункту 7-1 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236», які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин та якими встановлено граничну ціну за постачання природного газу постачальником «останньої надії» побутовому споживачу (колективному побутовому споживачу) у спірний період часу, а саме виходячи із тарифу 7,96 гривні за 1 куб. метр.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОК "ЖБК "Морський 1" в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" перерахував на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 164 484,42 грн (з розрахунку 7,96 гривні за 1 куб. метр), що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №2. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаних коштів достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу (гранична ціна якого встановлена законом), так і для оплати послуг транспортування природного газу.

Ураховуючи наведене у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що у Кооперативу відсутня заборгованість за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", з огляду на що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (який підлягає застосуванню лише у разі наявності непогашеної заборгованості на день набрання чинності), що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.

Отже, господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню, та не застосували закон, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги у цій частині знайшли своє часткове підтвердження.

6.5. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають.

Разом з тим, ураховуючи, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову у даній справі з підстав недоведеності позивачем факту існування у відповідача заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді місяці 2021 року, на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині розгляду позовних вимог за первісним позовом змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції даної постанови Верховного Суду, а в інших частинах - залишити без змін.

6.6. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.7. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Разом з тим, оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття невірного по суті рішення в оскаржуваній частині, Верховний Суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, у відповідній частині вважає за необхідне змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

У частині чотирнадцятій статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині лише у мотивувальних частинах, то немає правових підстав для перерозподілу судових витрат, понесених заявником у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на нього.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №916/847/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в іншій частині задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №916/847/24 (щодо первісного позову) змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

4. В інших частинах рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №916/847/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко