Постанова

від 01.04.2025 по справі 916/4522/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4522/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Басюк Т. Б. (в режимі відеоконференції),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "ТРАНС-ЕКСПО"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025

у справі № 916/4522/23

за позовом Приватного підприємства "ТРАНС-ЕКСПО"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт"

про визнання договору продовженим та визнання права оренди,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ТРАНС-ЕКСПО" (далі - ПП "ТРАНС-ЕКСПО"; позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило визнати:

- договір оренди № 209840911745, укладений 21.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - Регіональне відділення; відповідач) і ПП "ТРАНС-ЕКСПО", продовженим на тих саме умовах і на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024;

- за ПП "ТРАНС-ЕКСПО" право оренди на підставі договору оренди від 21.08.2018 № 209840911745 до 21.06.2024.

Позовні вимоги ПП "ТРАНС-ЕКСПРО" обґрунтовані дотриманням ним встановленого законодавством порядку продовження договору оренди на той самий термін і на тих саме умовах, передбачених договором, що, на переконання позивача, свідчить про наявність підстав для задоволення цього позову.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 (суддя - Бездоля Ю. С.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано договір оренди № 209840911745, укладений 21.08.2018 між Регіональним відділенням і ПП "ТРАНС-ЕКСПО", продовженим на тих саме умовах і на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.06.2024.

В решті позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 (головуючий суддя - Філінюк І. Г., судді - Аленін О. Ю., Богатир К. В.) скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Комісією з розгляду питань щодо розпорядження майном погоджено укладання з ПП "ТРАНС-ЕКСПО" договору оренди державного нерухомого майна за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 (протокол засідання від 27.04.2018 № 06/18).

21.08.2018 між Регіональним відділенням (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЕКСПО" (наразі ПП "ТРАНС-ЕКСПО"; орендар), за погодженням з Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" (далі - ДП "Ренійський морський торговельний порт"; третя особа; балансоутримувач) було укладено договір оренди № 209840911745 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар - приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: складські майданчики причалу № 19, № 20 вантажного терміналу площею 14 837,00 кв. м за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 (майно), що обліковується на балансі ДП "Ренійський морський торговельний порт", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, проведеного ТОВ "СІНЕРГІЯ ІНВЕСТ" станом на 31.05.2018, і становить 11 330 000, 00 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення складу (для зберігання зернових та продовольчих вантажів).

Пунктом 2.1 договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору і акта приймання-передавання майна.

Орендар зобов`язувався здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору (якщо це передбачено законодавством) за рахунок своїх коштів (п. 5.14 договору оренди).

За п. 7.4 договору оренди після оформлення документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору про внесення змін до договору оренди згідно з переліком, визначеним в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у МЮУ 03.03.2004 № 283/8882, балансоутримувач впродовж тижня має письмово проінформувати про це орендодавця та орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 21.08.2018 до 21.07.2021. Сторони договору домовились про те, що як тільки балансоутримувач завершить оформлення документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору оренди згідно з переліком, визначеним в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом МЮУ від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у МЮУ 03.03.2004 № 283/8882, буде укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно з листом дозволу органу управління - Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) від 25.05.2018 № 5569/16/10-18 (п. 10.1 договору оренди).

Згідно з п. 10.4 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договорі вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об?єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законом термін.

21.08.2018 було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП "Ренійський морський торговельний порт" до договору оренди, укладеного з ТОВ "ТРАНС-ЕКСПО".

22.08.2018 між Регіональним відділенням і ТОВ "ТРАНС-ЕКСПО", за погодженням з ДП "Ренійський морський торговельний порт", укладено договір про внесення зміни до договору оренди, в якому сторони досягли згоди в договорі оренди та всіх додатках до нього слова: "Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ЕКСПО" замінити словами: "Приватне підприємство "ТРАНС-ЕКСПО".

Суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи міститься листування учасників справи щодо договору оренди, однак до наявних у справі листів не було додано доказів їх надсилання/вручення. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що отримання цих листів сторонами не заперечувалося. Так, в матеріалах справи міститься лист від 22.04.2021 № 8 (позивача до відповідача) з вимогою про приведення договору оренди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 12.08.2020 № 820 "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна" і укладання його в новій редакції зі строком дії 5 років (отримання вказаного листа відповідач не заперечує).

ДП "Ренійський морський торговельний порт" у листі від 16.06.2021 № 1-34/667 (на прохання Регіонального відділення від 05.05.2021 № 11-06-02042 щодо погодження збільшення строку договору оренди на 5 років) зазначило, що це питання не відносить до його компетенції; вказало і на те, що звернулось із відповідним листом до Міністерства, яким повідомило про факт систематичного порушення орендарем умов договору в частині здійснення орендних платежів, що зумовило виникнення заборгованості ПП "ТРАНС-ЕКСПО" перед ДП "Ренійський морський торговельний порт" у сумі 163 518,51 грн; що планує використовувати відповідне майно у здійсненні своєї господарської діяльності і, що збільшення терміну дії договору оренди на 5 років є недоцільним.

Згідно з наказом від 16.06.2021 № 979 Регіональне відділення відмовило ПП "ТРАНС-ЕКСПО" у задоволенні заяви про внесення змін до договору оренди з метою приведення строку дії цього договору у відповідність до вимог законодавства; вказало на припинення чинності договору оренди за закінченням строку - 21.07.2021 (докази надсилання вказаного наказу в матеріалах справи відсутні).

У листі від 01.07.2021 № 18-11-03107, адресованому позивачу, зазначено: що Регіональне відділення відмовляє ПП "ТРАНС-ЕКСПО" у задоволенні заяви про внесення змін до договору оренди через відсутністю інформації про майно у відповідному державному реєстрі речових прав; що відповідно до звіту про стан надходження коштів до бюджету наявна заборгованість із орендної плати у сумі 22 472,81 грн; про необхідність звільнення і повернення орендного майна згідно з актом приймання-передачі і здійснення остаточного розрахунку з орендної плати на дату підписання вказаного акта (докази надсилання/вручення вказаного листа позивачу матеріали справи не містять).

У листі Регіонального відділення від 30.07.2021 № 07-06-03583 вказано, що орендар звернувся до нього із заявою про визначення терміну дії договору оренди строком на 5 років. Листом було надіслано органу управління - Міністерству вищезазначену заяву для прийняття відповідного рішення і погодження. У листі просило надати інформаційні довідки з державних реєстрів щодо відповідного об?єкта нерухомості (докази надсилання/вручення вказаного листа в матеріалах справи відсутні, натомість в наступному листі Міністерства міститься посилання на цей лист).

ДП "Ренійський морський торговельний порт" у листі від 27.10.2021 № 1-37/10219, адресованому директору Департаменту власності та публічних закупівель Міністерства, повідомило про таке: питання збільшення терміну дії договору оренди з метою приведення до вимог законодавства (щодо мінімального строку оренди) відноситься до компетенції Міністерства; станом на 27.10.2021 у ПП "ТРАНС-ЕКСПО" немає заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди, акти про порушення умов договору оренди не складалися; ДП "Ренійський морський торговельний порт" не заперечує щодо внесення змін до договору оренди з метою приведення його у відповідність до вимог закону щодо мінімального строку - до 5 років.

03.11.2021 на засіданні Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном погоджено внесення змін до договору оренди в частині збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним законом мінімальним строком - 5 років (вказане питання розглядалось Комісією на підставі звернення орендодавця від 30.07.2021 № 07-06-03583).

У матеріалах справи містяться копії листів від 09.12.2021 № 16254/16/10-21 (копія надана позивачем), від 08.12.2021 № 16254/16/10-21 (копія надана третьою особою), в яких Міністерство як орган управління майном повідомило відповідачу і третій особі про погодження на внесення змін до договору оренди у частині збільшення строку оренди з метою приведення його до вимог законодавства.

Листом від 04.08.2022 № 11-06-01736 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до змісту листів від 15.07.2021 № 1-34/825, від 02.08.2021 № 1-34/876 балансоутримувач проінформував про відмову у наданні згоди щодо продовження договору оренди через відсутність реєстрації права власності на об??єкти оренди і порушення орендарем умов договору оренди.

У листі від 09.09.2022 № 11-06-02135 відповідач повідомив позивача про таке:

- відповідно до п. 125 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як 5 років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об?єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір;

- листом від 02.08.2021 № 1-34/876 балансоутримувач повідомив, що право власності на складські майданчики причалу № 19, № 20 вантажного терміналу, що є об`єктами оренди згідно з договором оренди, ні на дату заяви орендаря про внесення змін до договору оренди, ні станом на дату закінчення строку, на який його було укладено, не зареєстровано;

- листами від 16.06.2021 № 1-34/667, від 15.07.2021 № 1-34/825 балансоутримувач проінформував про відмову у наданні згоди на продовження договору оренди через відсутність реєстрації права власності на об?єкти оренди, порушення орендарем умов договору оренди (наявність заборгованості з орендної плати станом на квітень 2021 року) і необхідність використання складських майданчиків причалу № 19, № 20 вантажного терміналу для власної господарської діяльності;

- враховуючи зазначені обставини, згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Регіональне відділення ухвалило рішення про припинення договору оренди.

У листі від 11.08.2022 № 1-34/904 ДП "Ренійський морський торговельний порт" (у відповідь на лист Регіонального відділення від 04.08.2022 № 11-06-01736) повідомило таке: листом від 05.05.2021 № 11-06-02042 орендодавець (за заявою орендаря, отриманою 23.04.2021) звернувся до балансоутримувача з метою погодження приведення у відповідність строк дії договору оренди - збільшити термін його дії до 20.08.2023; Міністерство як уповноважений орган управління у листі від 30.06.2021 № 8057/1610-21 зазначило, що орендодавець у встановлений законом строк не надсилав відповідної заяви для погодження; балансоутримувач у листах від 09.07.2021 № 1-34/788, від 15.07.2021 № 1-34/825, від 02.08.2021 № 1-34/876, адресованих орендодавцю, зауважував, що погодження відноситься до компетенції Міністерства та проінформував про систематичне порушення орендарем умов договору оренди у частині взаєморозрахунків; балансоутримувач звертався до орендодавця щодо надання актуальної інформації щодо стадії продовження/приведення у відповідність до закону договору оренди листом від 17.01.2022 № 1-34/29; відповіді на зазначений лист ДП "Ренійський морський торговельний порт" не отримувало; у разі якщо орендодавець прийняв рішення про припинення договору оренди, то таке вчиняється в тій самій формі, в якій договір укладався; обов`язок щодо складання акта повернення майна покладено на орендодавця.

Листом від 15.09.2022 № 1-34/1094 ДП "Ренійський морський торговельний порт" повідомило Регіональне відділення про те, що воно не отримувало від останнього рішення про припинення договору оренди і реєстр рішень про припинення договорів оренди його не містить.

31.10.2022 Регіональне відділення (після опрацювання листа ПП "ТРАНС-ЕКСПО" від 28.09.2022) у листі № 11-07-02761 зазначило про те, що: 22.04.2021 орендар звернувся до Регіонального відділення із заявою про приведення строку дії договору оренди у відповідність до вимог постанови КМУ від 12.08.2020 № 820 "Про затвердження примірних договорів оренди державного майна" строком на 5 років, з порушенням терміну надання заяви; листом від 26.04.2021 № 11-11-01917 Регіональне відділення звернулось до Міністерства щодо надання погодження про внесення змін до договору оренди з метою приведення строку дії договору у відповідність із визначеним законом строком відповідно до вимог ст. ст. 16, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. п. 125, 130 Порядку № 483; 05.05.2021 Регіональне відділення звернулося (лист від 05.05.2021 № 11-06-02042) до балансоутримувача щодо надання погодження. ДП "Ренійський морський торговельний порт" листами проінформовав про відмову у наданні згоди щодо продовження договору оренди через відсутність реєстрації права власності на об`єкти оренди та порушення орендарем умов договору оренди, а саме: наявну заборгованості зі сплати орендної плати (на квітень 2021 року), а також повідомило про своє бажання використовувати орендоване майно для власної господарської діяльності; зважаючи на відсутність однієї з обов`язкових умов для внесення змін до договору з метою збільшення строку договору оренди, а саме: реалізації права власності на об`єкт оренди, Регіональне відділення прийняло наказ від 16.06.2021 № 979, яким відмовило у задоволенні заяви орендаря щодо внесення змін до договору оренди з метою приведення строку дії договору у відповідність із визначеним Законом строком, про що повідомило орендаря листами від 01.07.2021 № 18-11-03107, від 04.08.2022 № 11-06-01736, від 09.09.2022 № 11-06-02135; для продовження договору оренди відповідно до вимог ст. ст. 18, 19 Закону, п. п. 134-152 Порядку № 483, орендар звертається із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місці до закінчення строку дії договору; ПП "ТРАНС-ЕКСПО" у вказаний термін не зверталось із заявою про продовження договору; при цьому, ДП "Ренійський морський торговельний порт" неодноразово зверталося до Регіонального відділення щодо наявності заборгованості орендаря перед балансоутримувачем та повідомило про своє бажання використовувати орендоване майно для власної господарської діяльності.

У матеріалах справи міститься лист Фонду державного майна України від 11.11.2022 № 10-46-16700, за змістом якого: термін дії договору оренди закінчився 21.07.2021; 22.04.2021 орендар звернувся до орендодавця із заявою про збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком, який становить 5 років; за п. 135 Порядку № 483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. За інформацією Регіонального відділення, заява орендаря щодо продовження договору до орендодавця не надходила; за п. 135 Порядку № 483, якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, через те, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна; за інформацією орендаря, відповідне повідомлення у визначений строк йому не надходило; у той же час, за наявною інформацією, Регіональне відділення здійснювало нарахування, а орендар - сплату орендної плати за договором оренди після фактичного закінчення терміну його дії. При цьому, орендар продовжував здійснювати свою діяльність на орендованому майні; п. 10.4 договору оренди встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об?єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін; через можливе невжиття/несвоєчасне вжиття Регіональним відділенням заходів, передбачених п. 135 Порядку, п. 10.4 договору, виникли обставини, що можуть призвести/призвели до продовження терміну дії договору поза процедурою, визначеною Законом і Порядком № 483.

У листі від 14.11.2022 № 11-06-02965, адресованому позивачу, відповідач зазначив про необхідність негайного надіслання актів приймання-передачі (повернення) майна за договором оренди на адресу відповідача; повідомлено, що відповідно до п. 10.11 договору оренди у разі невиконання обов`язку з повернення майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном та, що станом на 01.11.2022 за договором оренди нараховано 4 134 401,37 грн.

ДП "Ренійський морський торговельний порт" у листі, адресованому позивачу та відповідачу, від 16.11.2022 № 1-34/1445 зазначив, що лист від 01.07.2021 № 18-11-03107, на який посилається відповідач у зверненні від 14.11.2022 № 11-06-02965, не отримувало через що просило надати докази на підтвердження його отримання; для забезпечення здійснення коректних взаєморозрахунків, просило відповідача повідомити про дату внесення відповідного рішення про припинення договору оренди та надіслати належним чином завірену копію цього рішення; просило надати калькуляцію розрахунку суми неустойки у розмірі 4 134 401, 37 грн за договором оренди; у випадку, якщо відповідачем направлялися ПП "ТРАНС-ЕКСПО" акти повернення майна з оренди, просило повідомити про це.

У листі від 30.11.2022 № 30/11/22-01 позивач вказав таке: ПП "ТРАНС-ЕКСПО" звернулось до Регіонального відділення із заявою про переукладання договору в новій редакції за три місяці до закінчення строку дії договору оренди; оскільки заява ПП "ТРАНС-ЕКСПО" розглядалась Регіональним відділенням не як заява про внесення змін до договору, а як заява про продовження строку договору оренди, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди мав повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню через закінчення строку; ПП "ТРАНС-ЕКСПО" не отримувало лист відповідача від 01.07.2021 № 18-11-03107 про закінчення строку дії договору, а перше повідомлення про таке припинення отримало лише із листом від 04.08.2022 № 11-06-017436; ПП "ТРАНС-ЕКСПО" повторно звернуло увагу Регіонального відділенням на відсутність у позивача заборгованості зі сплати орендної плати; договір оренди є продовженим та чинним, а тому ПП "ТРАНС-ЕКСПО" продовжує користуватись орендованими об`єктами, виконуючи свої обов`язки орендаря.

15.12.2022 ПП "ТРАНС-ЕКСПО" звернулось до Фонду державного майна зі скаргою на дії Регіонального відділення, за результатом розгляду якої було складено акт від 21.02.2023 № 23-1/17. Фонд державного майна України дійшов таких висновків: 1. Регіональним відділенням під час розгляду звернення ПП "ТРАНС-ЕКСПО" від 22.04.2021 № 8 щодо внесення змін до договору оренди шляхом викладення його у новій редакції та збільшення строку його дії до 5 років, не забезпечено дотримання вимог чинного законодавства, оскільки: наказ Регіонального відділення від 16.06.2021 № 979 про відмову у продовженні терміну дії договору оренди після закінчення строку його дії, прийнятий з порушенням строку для прийняття такого рішення, встановленого ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX; Регіональним відділенням не поінформовано про зазначене рішення ДП "Ренійський морський торговельний порт" (балансоутримувач), що є порушенням вимог п. 130 Порядку № 483; Регіональним відділенням не надіслало до ПП "ТРАНС-ЕКСПО" проєкта акта приймання-передачі (повернення) орендованого державного майна, що є порушенням п. 10.10 договору оренди; 2. Регіональним відділенням після закінчення строку дії договору оренди не забезпечено виконання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, Порядку № 483, щодо вжиття відповідних заходів, у тому числі у судовому порядку, для звільнення орендарем (ПП "ТРАНС-ЕКСПО") державного нерухомого майна та передачі (повернення) його балансоутримувачу; 3. Неналежне виконання посадовими особами Регіонального відділення своїх функціональних обов`язків та бездіяльність свідчать про некомпетентність посадових осіб Регіонального відділення або умисне вчинення неправомірних дій, що створило передумови для ініціювання орендарем (ПП "ТРАНС-ЕКСПО") визнання у судовому порядку договору оренди продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 2 роки 11 місяців, а саме: до 21.06.2024 відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; відповідно до вказаних норм законодавства України договір оренди фактично пролонгований на підставі так званої "мовчазної згоди".

У матеріалах справи наявний лист відповідача від 15.06.2023 № 11-06-02348, адресований позивачу, у якому містилася вимога (повторно) про надсилання актів приймання-передачі (повернення) орендованого майна на адресу відповідача та зазначено про нарахування 6 423 960,91 грн неустойки за неповернення орендованого майна (додатково зазначено про те, що на рахунку позивача обліковуються надмірно сплачені кошти за оренду у сумі 2 131 956,99 грн). Відповідач у додатку до цього листа надав розрахунок неустойки за договором оренди за період з 22.07.2021 по 01.06.2023.

У матеріалах справи також наявний лист відповідача від 25.10.2023 № 11-06-04310 до позивача з вимогою про повернення майна та сплату неустойки у сумі 7 737 876,43 грн. У додатку до листа відповідач надав розрахунок неустойки за договором оренди за період з 22.07.2021 по 01.10.2023. Окрім того, у матеріалах справи наявний витяг з ЄРПН електронного кабінету платника податків ПП "ТРАНС-ЕКСПО", відповідно до якого 10.10.2023 було зареєстровано 13 податкових накладних, за якими ДП "Ренійський морський торговельний порт" продало ПП "ТРАНС-ЕКСПО" товар/послуги з оренди за період березень 2021 - березень 2022.

На підтвердження оплати (орендної плати) за договором оренди, позивачем надано платіжні інструкції за період вересень 2018 - грудень 2018, лютий 2019 - січень 2020, а також виписки з особового рахунку ПП "ТРАНС-ЕКСПО" за періоди лютий 2020 - липень 2020, вересень 2020 - грудень 2020, а також платіжну інструкцію від 13.07.2023.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з такого. Відповідач, отримавши лист позивача з проханням привести договір оренди у відповідність до вимог чинного законодавства, зобов`язаний був надати орендарю відповідь. Разом з тим, всупереч ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умовам договору, відповідач не прийняв відповідного рішення у визначений строк. Зазначив, що позивачем дійсно було подано лише заяву про внесення змін до договору оренди, однак, оскільки сторони перебували в процедурі приведення договору оренди у відповідність до норм чинного законодавства, то орендар мав законні і справедливі очікування на продовження договору оренди; процедуру продовження/припинення договору оренди було порушено обома сторонами договору оренди, проте є неможливим та таким, що не відповідає принципу справедливості, покладення тягаря відповідальності за вчинення відповідних дій лише на орендаря, який, на думку суду, вчинив належні дії, які свідчили б про намір продовжити орендні правовідносини. Встановивши дотримання позивачем умов договору, вимог законодавства, а також відсутність узгоджених дій орендодавця/органу галузевого управління/власника, відсутність рішень органів Фонду державного майна України, прийнятих у передбачені законом строки, господарський суд першої інстанції визнав продовженим договір оренди на тих саме умовах і на той самий строк.

При цьому суд першої інстанції відмовив у іншій частині позовних вимог, зазначивши, що такий спосіб захисту прав позивача - визнання за ним права оренди на підставі договору оренди є неефективним способом захисту його прав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні відносини регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. Встановив, що відповідна заява ПП "ТРАНС-ЕКСПО" не підлягала задоволенню з огляду на п. 125 Порядку № 483. Дійшов висновку про те, що орендодавець заперечив щодо продовження договору оренди на новий строк і такі заперечення були висловлені письмово і адресовані ПП "ТРАНС-ЕКСПО" (листи від 01.07.2021 № 18-11-03107, від 04.08.2022 № 11-06-01736, від 09.09.2022 № 11-06-02135) і що ці листи є заявою про припинення договору оренди, а отже, що останній є припиненим. На думку апеляційного господарського суду, суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. ст. 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до цих правовідносин.

Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, ПП "ТРАНС-ЕКСПО" звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить цю постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - вказує на прийняття судових рішень без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 19, 57 Конституції України, ст. ст. 526, 626, 629, 763, 764 ЦК України, викладених у постановах від 03.03.2020 у справі № 916/1657/18, від 20.02.2020 у справі № 916/1256/19, від 19.11.2019 у справі № 922/781/19, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

У касаційній скарзі ПП "ТРАНС-ЕКСПО" також стверджує про такі обставини: у листі від 22.04.2021 № 8 він фактично просив орендодавця продовжити строк дії договору шляхом укладання його в новій редакції, щоб загальний строк дії оренди складав 5 років як того вимагає законодавство та було дозволено органом управління у відповідному протоколі комісії. Однак, відповіді від орендодавця на вказаний лист не надійшло; враховуючи "мовчазну згоду" орендодавця та відсутність будь-яких заперечень з боку органу управління, позивач продовжив користуватися об`єктом оренди, а орендодавець - виставляти рахунки, які були оплачені орендарем; станом на 2021 рік дії сторін договору оренди свідчать про проходження ними процедури приведення договору відповідно до вимог законодавства і не свідчать про намір орендодавця припинити орендні правовідносини.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "ТРАНС-ЕКСПО" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.03.2025.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову, ухвалену відповідно до ст. 236 ГПК України - без змін, з підстав наведених в цьому відзиві.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача, переглянувши в касаційному порядку оскаржуване рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 300 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції переглядається в частині задоволення позовних вимог.

Главою 3 роз. I кн. 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 дійшла висновку, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення регулює ст. 509 ЦК України. Так, за ч. 1 цієї статті зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 2, 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту ст. 1, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 759, ч. 3 ст. 760 ЦК України, ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України (в редакції, чинній на час укладення відповідного договору та звернення із відповідною заявою). Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 916/2237/22).

Зміст договору найму розкриває ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Надавши оцінку договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що він за своїм змістом є договорами оренди, а оскільки об`єктом оренди є державне майно, то спірні правовідносини підпадають під дію норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 10.04.1992 № 2269-XII (чинний, на час укладення відповідного договору) визначені порядок та підстави продовження договору оренди. Так, за ч. ч. 2, 3 ст. 17 цього Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Разом з тим, 03.10.2019 було прийнято Закон № 157-ІХ у Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон № 2269-ХІІ втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону.

Закон № 157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, а отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у Прикінцевих та перехідних положеннях).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням КМУ чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020) може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абз. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ (див. постанови Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 914/2233/22, від 19.07.2022 у справі № 924/852/21, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20).

Стаття 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ визначає порядок продовження договору оренди, за ч. 1 якої продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими ч. 1 ст. 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими ч. 2 ст. 15 цього Закону відповідно до вимог ст. 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абз. 11 та 12 ч. 2 ст. 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається КМУ, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (ч. 2 ст. 18 Закону від 03.10.2019 № 157-ІХ).

Підстави для відмови у продовженні договору оренди регулює ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, встановивши, що строк дії договору оренди не закінчився станом на 01.07.2020 (його укладено строком дії до 21.07.2021), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування до спірних відносин норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.

Законодавець у ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріпив норму, відповідно до якої строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.

За п. 125 Порядку № 483 не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до п. 129 Порядку № 483 для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін.

Здійснюючи аналіз норм матеріального права, які регулюють укладення, пролонгацію договору оренди державного майна, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд неодноразово висновували таке:

- помилковим є ототожнення правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII, який реалізується внаслідок "мовчазної згоди" сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст. 777 ЦК України, ч. 3 ст. 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення. Вказані правові інститути є взаємовиключними, оскільки реалізація орендарем переважного права можлива тільки у разі припинення дії попереднього договору оренди, а суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих орендодавцю умов договору оренди (див. постанови Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19). Негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства (див. п. 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19);

- чинне законодавство не обмежує сторін у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк на тих самих умовах, то такий договір припиняється (див., зокрема постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1957/18, від 28.04.2020 у справі № 906/742/18, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17 та інші, на які посилається скаржник у касаційній скарзі);

- невиконання орендодавцем передбаченого п. 135 Порядку № 483 обов`язку у встановлений строк повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню, хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця та бути підставою для визнання його бездіяльності протиправною, проте не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом № 157-ІХ (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 902/489/23);

- перерахування позивачем орендної плати за договором не є безумовною підставою для продовження його дії (див. постанову Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18).

Врахувавши вказані вище норми матеріального права, які регулюють орендні правовідносини, а також висновки Верховного Суду щодо їх застосування, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, серед іншого, листуванню сторін, встановивши, що орендодавець висловив своє волевиявлення щодо непродовження договору оренди, яке було адресоване позивачу, що (відповідні листи орендодавця) є заявою про припинення договору оренди; що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття "заява про продовження договору оренди" і "заява щодо приведення договору оренди у відповідність до вимог чинного законодавства", що відповідна заява ПП "ТРАНС-ЕКСПО", адресована відповідачу, не підлягала задоволенню з огляду на приписи Порядку № 483, а також порушено норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, підставно не задовольнив позовні вимоги у цьому випадку.

З аналізу оскаржуваної постанови апеляційного суду і постанов Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що суд апеляційної інстанцій не ухвалював цю постанову всупереч висновкам Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду. Доводи скаржника про їх неврахування зводяться лише до неправильного розуміння цих висновків Верховного Суду, на свою користь. Ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами за інших встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що зумовило прийняття відповідного рішення.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Решта доводів в касаційній скарзі зводяться лише до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи (серед іншого, листуванню сторін), та до встановлення обставин у справі, що з огляду на встановлені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТРАНС-ЕКСПО" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 916/4522/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.