Вирок

від 10.04.2025 по справі 188/2149/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 188/2149/24

Провадження № 1-кп/188/221/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в c-ще Петропавлівка кримінальне провадження № 12024041530000130 від 16.07.2024р. відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дніпропетровська

Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає за

адресою:

АДРЕСА_1 , громадянин України,

освіта середня спеціальна, одружений, на утриманні неповнолітніх

дітей не має, не працює, раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 військовий обов`язок включає, в тому числі, призов на військову службу.

Згідно абз.1 ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався, в тому числі Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України №3891-IX від 23.07.2024 продовжено до 09.11.2024.

Крім того, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини Першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, в тому числі, на території Дніпропетровської області, яка в подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувалася, в тому числі Указом Президента України № 470/2024 від 23 липня 2024 року проведення загальної мобілізації продовжено до 9 листопада 2024 року.

Так, ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (зі змінами та доповненнями станом на 20.06.2024) є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Будучи військовозобов`язаним та визнаним рішенням військово-лікарської комісії придатним до військової служби, ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за наступних обставин.

Так, 05 червня 2024 року військовозобов`язаного ОСОБА_3 , за результатами проходження медичного огляду, рішенням військово-лікарської комісії визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби на підставі статті 61-в та 68-б графи ІІ Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначеного Додатком 1 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 ( зі змінами станом на 27.04.2024).

11.06.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 16.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_3 , який перебував в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 оголошено повістку на відправку до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 15.06.2024.

Після чого, ОСОБА_3 11.06.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 16.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), перебуваючи в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, достовірно розуміючи, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 2442 від 05.06.2024 визнаний придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , будучи обізнаним про необхідність прибуття для мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 15.06.2024, повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби під час мобілізації, відмовився від отримання повістки, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 3 від 11.06.2024.

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, 08 год. 00 хв. 15.06.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, тим самим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993.

Крім того, ОСОБА_3 05.08.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 13.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), який перебував в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 оголошено повістку на відправку до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 06.08.2024.

Після чого, ОСОБА_3 05.08.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 13.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), перебуваючи в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, достовірно розуміючи, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 2442 від 05.06.2024 визнаний придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або заміни на альтернативну (невійськову) службу, будучи обізнаним про необхідність прибуття для мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_1 на 08 год. 00 хв. 06.08.2024, повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби під час мобілізації, відмовився від отримання повістки, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 4 від 05.08.2024.

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, 08 год. 00 хв. 06.08.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, тим самим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993.

Крім того, ОСОБА_3 16.08.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 12.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), який перебував в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_2 оголошено повістку на відправку до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_2 на 12 год. 00 хв. 16.08.2024.

Після чого, ОСОБА_3 16.08.2024 в денний час доби в період часу з 08.00 год. до 10.00 год. (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), перебуваючи в адміністративному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, достовірно розуміючи, що згідно довідки військово-лікарської комісії № 2442 від 05.06.2024 визнаний придатним до військової служби, не маючи поважних причин для відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або заміни на альтернативну (невійськову) службу, будучи обізнаним про необхідність прибуття для мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_2 на 12 год. 00 хв. 16.08.2024, повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від військової служби під час мобілізації, відмовився від отримання повістки, про що складено акт про відмову від отримання повістки № 7 від 16.08.2024.

У подальшому, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, 12 год. 00 хв. 16.08.2024 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, тим самим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993.

Таким чином, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від проходження військової служби відмовився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений у скоєнні кримінального правопорушення визнав себе винним частково, а саме: визнав факт відмови від отримання повісток, але вважає, що він не може бути мобілізованим за станом здоров`я.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_5 , який суду пояснив, що він працює офіцером мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . По обставинам справи пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_3 був направлений на медичний огляд, який пройшов і за результатом якого був визнаний придатним до військової служби. Влітку 2024 року на запитання, чи буде він отримувати повістку для проходження військової служби, останній відповів відмовою, про що було складено акт в його присутності.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він перебуває на посаді начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 і йому відомо, що ОСОБА_3 комісією був визнаний таким, що придатний до військової служби. ОСОБА_3 в присутності свідка двічі вручали повістку, але він відмовлявся її отримувати, про що в його присутності складали акти.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини його вина у скоєнні кримінального правопорушення в повному обсязі підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- заявою ОСОБА_3 від 11.06.2024 року про відмову в отриманні повістки;

- тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 08.11.2022р.;

- карткою обстеження та медичного огляду від 05.06.2024р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнаний придатним до служби в ВЧЗ, ТЦК та СП, ВВНЗ, МП тощо;

- довідкою військово-лікарської комісії № 2442 від 05.06.2024р., відповідно до якої ОСОБА_3 придатний до військової служби в ВЧЗ, ТЦК та СП, ВВНЗ, МП, НЦ, ПЗ, підрозділах охорони;

- актом № 3 від 11.06.2024р. про відмову ОСОБА_3 в отриманні повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- актом № 4 від 05.08.2024р. про відмову ОСОБА_3 в отриманні бойової повістки на відправку до військової частини;

- актом № 7 від 16.08.2024р. про відмову ОСОБА_3 в отриманні бойової повістки на відправку до військової частини;

- карткою обстеження та медичного огляду від 14.01.2025р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнаний придатним до служби в ВЧЗ, ТЦК та СП, ВВНЗ, МП.

Докази у відповідності до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України обвинувачений - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в судовому засіданні доказана повністю зібраними доказами в сукупності, факт скоєння ним кримінального правопорушення є повністю доведеним та таким, що не підлягає сумніву.

Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення вірною за ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, за місце проживання характеризується позитивно.

Між тим, суд враховує те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, при цьому оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина.

При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, застосування ст.75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінальних правопорушень указаної категорії в теперішніх умовах є неприпустимим.

Тобто, звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням за ухилення від призову на військову службу в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення вказаних кримінальних правопорушень під час дій військового стану (збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України) нівелює визначену ст.ст. 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.

Тобто, на переконання суду застосування до вказаних осіб інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з ухиленням від військової служби в умовах воєнного стану, не сприяє підтриманню належної боєздатності та рівня військової дисципліни Збройних сил України, попередженню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Отже, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких, а також дані про особу обвинуваченого.

Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а вважає за необхідне призначити покарання з відбуванням у місцях позбавлення волі.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66,67 КК України є такими, що обтяжують та пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, призначивши покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1