Постанова

від 07.04.2025 по справі 715/442/25

НЕ ВКАЗАНО

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2025 року м. Чернівці

Справа № 715/442/25

Провадження №22-ц/822/319/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

секретар Сарган Ю. В.,

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року, головуючий у І-й інстанції Маковійчук Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту зміни прізвища, заінтересовані особи: Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області.

Заява обґрунтована тим, що 26 січня 1979 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 і змінила прізвище, однак 26 грудня 1997 року отримала паспорт громадянина України, в якому її прізвище було зазначено як « ОСОБА_4 ».

Вказувала на те, що 07 жовтня 2024 року виправлено помилку і вона отримала паспорт та картку платника податків, пенсійне посвідчення, в яких її прізвище заначено як « ОСОБА_5 ». Однак через помилку в написанні її прізвища в різних документах вона повинна підтвердити, що « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » є однією і тією ж особою.

Просила встановити факт зміни прізвища ОСОБА_1 з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника про встановлення факту зміни прізвища не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст. 293, 315 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи та винесена з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що юридичний факт зміни прізвища для неї має юридичне значення, оскільки вона особа похилого віку, інвалід 2 групи пожиттєво, потребує стороннього догляду та має бажання вчиняти правочини з відчуження власного майна, в документах на яке вона зазначена як « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 ». А юридичний факт зміни прізвища породжує для заявниці можливість реалізувати таке право. Підтвердити іншим шляхом факт зміни прізвища неможливо, оскільки зміна відбулася шляхом отримання паспорту нового зразка без формування документів, які засвідчують факт зміни.

Зазначає, що вона не просить встановити тотожність осіб, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 - це одна й та сама особа, а просить встановити факт зміни прізвища, а саме з літери «і» на «и».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявниці, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту зміни прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » з 07 жовтня 2024 року - дати отримання паспорту нового зразка.

На підтвердження зазначених обставин надала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 23 квітня 1997 року на « ОСОБА_7 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , та паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року на « ОСОБА_8 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

У пункті 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України міститься роз`яснення про те, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».

Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт зміни прізвища, тобто тотожності особи, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК.

ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа до суду не зверталася.

Враховуючи встановлені обставини справи, надавши належну оцінку доводам апелянта, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки встановлення такого факту не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

У відповідності до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 255, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.

Головуючий І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк