Рішення

від 03.12.2007 по справі 20-7/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" грудня 2007 р. справа № 20-7/329

За позовом:          Державного підприємства „Севастопольське

          управління океанічного рибальства”

          (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)

до відповідача:          Державного підприємства „Укррибфлот”

          (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)

про          стягнення заборгованості по Договору № 50/23-05 від 31.03.2005 за період з жовтня 2006 по 31.08.2007 в сумі 4453,04 грн., з яких: 3797,16 грн. –основний борг, 168,28 грн. –індекс інфляції, 103,30 грн. –3 % річних, 384,30 грн. –пеня,

          в порядку статті 22 ГПК України, позовні вимоги зменшені:

про          стягнення заборгованості по Договору № 50/23-05 від 31.03.2005 за період з жовтня 2006 по 31.08.2007 в сумі  4292,94 грн., з яких: 3797,16 грн. –основний борг, індекс інфляції –168,28 грн., 3% річних –49,29 грн., 278,21 грн. –пеня,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          -          Товаченко О.В., представник, довіреність № 250/50 від 18.07.2007;

від відповідача:          -          Северін І.М., адвокат, посвідчення № 79 від 01.06.2003,

Суть спору:

01.10.2007 (вх.№ 3423) Державне підприємство „Севастопольське управління океанічного рибальства” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Державного підприємства „Укррибфлот” про стягнення заборгованості по Договору № 50/23-05 від 31.03.2005 за період з жовтня 2006 по 31.08.2007 в сумі 4453,04 грн., з яких: 3797,16 грн. –основний борг, 168,28 грн. –індекс інфляції, 103,30 грн. –3 % річних, 384,30 грн. – пеня,  з посиланням на статті 216, 224, 229, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 18, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Ухвалою суду від 05.10.2007 порушено провадження по справі (арк. с. 1-2).

Заявою (вх.№51927) позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги у зв'язку з перерахуванням пені та 3% річних, просить стягнути заборгованість в сумі 4292,94 грн., з яких: 3797,16 грн., індекс інфляції –168,28 грн., 3% річних –49,29 грн., 278,21 грн. –пеня (арк.с.90-91).

Відповідач в відзиві на позов (вх.№48761) позовні вимоги визнав частково в сумі 2740,57 грн. по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що позивачем завишені витрати по наданню послуг по передачі електроенергії, з березня 2005 року у відповідача значно зменшилася площа орендуємих приміщень, відповідно, зменшилась кількість електроенергії, що споживається, заборгованість за комунальні послуги за період з жовтня 2006 року по 31.08.2007 складає 2740,57 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт (арк.с.68).

Заявою (вх.№50702) позивач просить повернути державне мито, яке надмірно ним сплачене, у зв'язку зі зменшенням позовних вимог (арк.с.87).

Згідно зі статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 „Про державне мито”, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:  із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів (що складає 102,00 грн.) доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 „Про державне мито” передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку:

-          внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

-          повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

-          припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

-          скасування в установленому порядку рішення суду;

-          неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи.

-          в інших випадках, передбачених законодавством України.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Таким чином, клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита не підлягає задоволенню, так як при зверненні до суду позивач сплатив державне мито в розмірі 102,00 грн., тобто мінімальному розмірі. Крім того, при зменшенні позовних вимог державне мито не повертається.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

31.03.2005 між Державним підприємством „Севастопольське управління океанічного рибальства” (Підприємство) та Державним підприємством „Укррибфлот” (Клієнт) укладено Договір № 50/23-05, предметом якого є надання Підприємством послуг по передачі води, електроенергії, теплоносія в приміщення Клієнта, що знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10, а також послуг по скиданню каналізаційних стоків по системам Підприємства (арк.с.7).

Згідно пункту 2.2. Договору, Клієнт сплачує послуги Підприємства протягом 5 банківських днів після отримання рахунку:

а) за передачу води та скидання каналізаційних стоків –згідно з тарифами ДКП „Севміськводоканал”, на підставі показників приладів обліку, а в їх відсутність на підставі отриманих та затверджених лімітів в УК і ВХ;

б) за опалення –згідно тарифів ДКП „Севтеплоенерго” (площа, що опалюється, складає 143,1м2);

в) за спожиту електроенергію –згідно тарифів ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”, виходячи з розрахунку 5 кВТ в годину, з місячним накопиченням 840 кВт/год.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому Договору винувата сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого невиконання.

Виконання позивачем зобов'язань по Договору підтверджується Актами виконаних робіт:

-          за жовтень 2006 року на суму 220,80 грн., з якою погодився відповідач,

-          листопад 2006 року за даними позивача на суму 367,73 грн., за даними відповідача на суму 266,35 грн.;

-          грудень 2006 року за даними позивача на суму 365,21 грн., відповідача - 264,61 грн.,

-          січень 2007 року за даними позивача на суму 348,08 грн., відповідача - 246,40 грн.,

-          лютий 2007 року за даними позивача на суму 354,02 грн., відповідача –250,50 грн.,

-          березень 2007 року за даними позивача на суму 311,00 грн., відповідача –254,33 грн.,

-          квітень 2007 року за даними позивача на суму 339,83 грн., відповідача –251,76 грн.,

-          липень 2007 року за даними позивача на суму 372,47 грн., відповідача –229,63 грн.,

-          серпень 2007 року за даними позивача на суму 376,10 грн., відповідача –231,79 грн.,  (арк.с.39-43).

За травень та червень акти не надані, згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 17.10.2007 станом на 31.08.2007 по Договору № 50/23-05 від 30.03.2005, підписаному та оформленому сторонами в установленому порядку, за даними відповідача його заборгованість по рахунку № 131 від 31.05.2007 складає 257,05 грн., по рахунку № 159 від 29.06.2007 –267,35; загальна сума заборгованості за даними відповідача складає 2740,57 грн. (арк.с.49, 69).

Різниця між даними позивача та відповідача в Актах виконаних робіт міститься із-за різниці в сумах, які підлягають сплаті за електроенергію.

31.10.2006, 30.11.2006, 29.12.2006, 31.01.200728.02.2007, 30.03.2007, 30.04.2007, 31.05.2007, 29.06.2007, 31.07.2007, 31.08.2007 позивачем виставлялись відповідачу рахунки по оплаті за спожиту електроенергію, воду та каналізацію №№ 215, 231, 262, 11, 44, 71, 99, 131, 159, 192, 219 на суму 220,80 грн., 367,73 грн., 365,21 грн., 348,08 грн., 354,02 грн., 311,00 грн., 339,83 грн., 363,50 грн., 378,42 грн., 372,47 грн., 376,10 грн., відповідно а всього на суму 3797,16 грн. (арк.с.8-18).

20.02.2006, 07.03.2007, 01.07.2007 між сторонами складені Акти повернення майна: вбудованих нежитлових приміщень №№ 306, 308, каб. №17 (літ.6), каб.№№ 19, 21 (літ.7, 8) розташованих на 3 поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10 (арк.с.45-47).

23.08.2007 вих.№50/314, 21.09.2007 вих.№50/328 позивач направляв на адресу відповідача листи, з повідомленням про те, що місячні витрати електроенергії в розмірі 840 кВт/год., розраховувались виходячи з потужності електроприладів, що експлуатуються працівниками підприємства відповідача, а не виходячи з площі приміщень та штату працівників та про необхідність, у випадку перевищення, на думку відповідача, місячних витрат електроенергії фактичне споживання, узгодження місячного споживання електроенергії шляхом надання заяви для створення повторної комісії по встановленню величини фактичного електроспоживання для внесення змін до Договору (арк.с.84, 85).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті комунальних послуг  за Договором № 50/23-05, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2006 року по серпень 2007 року за надані послуги склала 3797,16 грн., яка підлягає стягненню,  так як зміни до підпункту „в” пункту 2 Договору в частині величини електроспоживання не вносились.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 549, 552, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться в статті 230 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 552 Цивільного кодексу України, сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума пені, передбаченої зазначеними вище нормами та пунктом 3.1 Договору, згідно розрахунку позивача складає з урахуванням зменшення - 278,21  грн., але підлягає стягненню частково в сумі 221,31, згідно наступного розрахунку суду по наступним рахункам:

-          по рахунку № 215 –220,80 грн. х 17/100 х 180/365 = 18,51 грн.,

-          по рахунку № 231 –367,73 грн. х 17/100 х 180/365 = 30,83 грн.,

-          по рахунку № 262 –365,21 грн. х 17/100 х 180/365 = 30,62 грн.,

-          по рахунку № 11 –348,08 грн. х 17/100 х 180/365 = 29,18 грн.,

-          по рахунку № 44  –354,02 грн. х 17/100 х 180/365 = 29,68 грн.,

По рахункам №№ 71, 99, 131, 159, 192, 219 розрахунок позивача вірний:

-          по рахунку № 71 –311,00 грн. х 17/100 х 165/365 = 23,90 грн.,

-          по рахунку № 99 –339,83 грн. х 17/100 х 132/365 = 20,89 грн.,

-          по рахунку № 131 –363,50 грн. х 17/100 х 100/365 = 16,93 грн.,

-          по рахунку № 159 –378,42 грн. х 16/100 х 74/365 = 12,27 грн.,

-          по рахунку № 192 –372,47 грн. х 16/100 х 39/365 = 6,36 грн.,

-          по рахунку № 219 –376,10 грн. х 16/100 х 13/365 = 2,14 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем на суму простроченої заборгованості за період з листопада 2006 року по серпень 2007 року в сумі 3797,16 грн., нараховано індекс інфляції в розмірі 168,28 грн. та 3% річних в розмірі 49,29 грн., які  підлягають стягненню в повному обсязі.

При викладених обставинах, позовні вимоги з урахуванням уточнення підлягають задоволенню частково в сумі 4236,04 грн., з яких: 3797,16 грн. –основний борг, індекс інфляції –168,28 грн., 3% річних –49,29 грн., 221,31 грн. –пеня,

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України відповідно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 527, 549, 552, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Укррибфлот” (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 31583919, п/р 2600901883990 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986; п/р № 2600801300012 в СФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 384834) на користь Державного підприємства „Севастопольське управління океанічного рибальства” (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, ідентифікаційний код 30526158, п/р 2600606883442 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) 3797,16 грн. основного боргу, 168,28 грн. індексу інфляції, 49,29 грн. - 3% річних, 221,31 грн. пені, 97,03 грн. державного мита та 112,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні позовних в частині стягнення пені в сумі 56,90 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                               Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано,

в порядку ст. 84 ГПК України

10.12.2007