Ухвала

від 09.04.2025 по справі 140/3529/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

09 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3529/25

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, Любомльської міської ради, Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, Любомльської міської ради, Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про: 1) визнання протиправними дій Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, що полягають у відмові в забезпеченні виробами медичного призначення, а саме підгузками для дорослих, виходячи з потреб, визначених індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 04 березня 2024 року №509, за період з березня 2024 року по дату постановлення судового рішення у справі та зобов`язання Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради забезпечувати виробами медичного призначення, а саме підгузками для дорослих, виходячи з потреб, визначених індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 04 березня 2024 року №509; 2) стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради завданої моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн; 3) зобов`язання Любомльську міську раду створити умови для забезпечення виробами медичного призначення, а саме підгузками для дорослих, виходячи з потреб, визначених індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 04 березня 2024 року №509; 4) зобов`язання Ковельську районну державну адміністрацію Волинської області призначити і виплатити грошову компенсацію вартості самостійно придбаних виробів медичного призначення - підгузків для дорослих у розрахунку 120 штук на місяць.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому такі функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін «публічно» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №757/15346/18-ц).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Натомість спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин першої, шостої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічного змісту правила встановлені і у статті 172 КАС України: в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша); не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в ній заявлено вимоги одним позивачем до декількох відповідачів.

При цьому позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради з проханням видати вироби медичного призначення (підгузки для дорослих) відповідно до індивідуальної програми реабілітації від 04 березня 2024 року №509, якими він не був забезпечений.

Відповідачем у справі є, з-поміж інших, Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон №2801-XII) загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Статтею 7 Закону №2801-XII передбачено, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров`я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров`я; в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що владно-управлінські функції держави полягають в забезпеченні виконання цього переліку заходів.

Щодо забезпечення створення мережі закладів охорони здоров`я, то статтею 16 Закону №2801-XII установлено, що залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як державні некомерційні підприємства або державні установи. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, його основним видом діяльності є загальна медична практика (86.12), тобто воно є закладом охорони здоров`я.

Дії та рішення закладів охорони здоров`я та їх працівників є результатом їх професійної діяльності за матеріально-технічних та юридичних умов, створених державою.

Так зміст частини другої статті 5 Закону України від 06 жовтня 2005 року №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» вказує, що реалізація державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими об`єднаннями осіб з обмеженнями повсякденного функціонування, осіб з інвалідністю, фахівців з реабілітації, медичних працівників, уповноваженими органами професійного самоврядування забезпечують розроблення і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, для відновлення або компенсації функціональних порушень шляхом реабілітації у сфері охорони здоров`я, психолого-педагогічної, психологічної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.

Відповідно до статті 11 названого Закону місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їхніх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, лікарсько-консультативних комісій, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами та реабілітаційними послугами відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 38 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом.

Прийнятим на реалізацію цієї норми Порядком забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших окремих категорій населення медичними виробами та іншими засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1301, установлено, що заклади охорони здоров`я забезпечують осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та визначені категорії осіб медичними виробами на підставі відомості для забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю та визначених категорій осіб медичними виробами за формою, затвердженою МОЗ, наданої структурним підрозділом з питань охорони здоров`я, в якій зазначають, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові особи, для якої призначений медичний виріб, тип (вид) медичного виробу (пункт 17).

Отже, у питаннях забезпечення осіб з інвалідністю медичними виробами та іншими засобами заклади охорони здоров`я не мають функцій владно-управлінської діяльності.

З огляду на викладене Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради не є суб`єктами владних повноважень в розумінні КАС України та не здійснює владно-управлінських функцій у взаємовідносинах із позивачем, з приводу яких виник спір.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Взаємопов`язані позовні вимоги до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради щодо забезпечення ОСОБА_1 виробами медичного призначення (підгузками для дорослих) спрямовані на захист особистих прав ОСОБА_1 у сфері охорони здоров`я та відносини між позивачем та закладом охорони здоров`я, який здійснює функцію надання безоплатно медичних виробів та інших засобів, визначених індивідуальною програмою реабілітації, мають ознаки не публічно-правового спору, а приватноправового.

Згідно з пунктами 8, 9 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Натомість за приписами частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тож наведене дає підстави для висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити та стягнення моральної шкоди, адресовані Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, з урахуванням суб`єктного складу сторін.

У свою чергу аналіз процитованих положень Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» вказує, що міська рада та місцева державна адміністрація є суб`єктами владних повноважень, яких держава наділила владно-управлінськими функціями при реалізації державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають визначені у сфері реабілітації осіб з інвалідністю повноваження.

Тому позовні вимоги до Любомльської міської ради та Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про зобов`язання вчинити дії підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 порушено правила об`єднання позовних вимог, то ця позовна заява має бути повернута на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 169, статтею 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги» Любомльської міської ради, Любомльської міської ради, Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк