Рішення

від 24.12.2007 по справі 9/575пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/575пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.07                                                                                 Справа № 9/575пд.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Відділу реклами Луганської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор», м. Луганськ

про розірвання договіру оренди та стягнення 45052 грн. 52 грн.

в присутності представників:

від позивача –Яловєга О.Г., гол. юрисконсульт, дов. № 01-16/269 від 02.08.07,

від відповідача – Іванова М.О. -  заст. директора юр. департаментe, дов. № 59 від 16.11.07,  Григорова Н.О. - директор юр. департаменту, дов. № 60 від 16.11.07.

Суть спору: позивачем  заявлені  вимоги про:

1) стягнення з відповідача, ТОВ «Лінкор»заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, в сумі 43286,69 грн. і пені в розмірі 1765,90 грн.,

2) розірвання договору тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 279 від 17.01.06р.,

3) демонтування рекламних конструкцій.

У судовому засіданні 24.12.07р. представник позивача надав суду копію додаткової угоди від 21.06.07р. до договору від 17.01.06р. № 279, відповідно до п. 4.2 якої плата за тимчасове користування місцями розташування засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська складає 573 грн. 75 коп.

Відповідач, ТОВ «Лінкор», у судовому засіданні в усній формі не погодився з розміром позовних вимог, посилаючись на те, що спірні конструкції були продані третій особі, а, отже, з цього моменту нарахування платежів відповідачу є неправомірним.

В обґрунтування позову позивач виклав таке.

Відповідно до договору тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 279 від 17.01.06р., укладеному між сторонами, позивач надав відповідачу в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів.

Згідно з п. 4.2 розділу 4 додаткової угоди № 002 від 01.04.06р. до вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати 3075,30 грн. щомісячно не пізніше 5-го  числа звітного календарного місяця, проте, внаслідок невиконання грошових зобов'язань, станом на 25.09.07р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 43286,69 грн.

Пред'явлену претензію позивача на суму 33905,24 грн. № 01-16/178 відповідач проігнорував.

Відповідно до п. 6.1.1 розділу 6 договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 25.02.06р. по 25.07.07р.

Оцінивши доводи та заперечення представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, відповідно до договору тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 279 від 17.01.06р., позивач надав відповідачу в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 додаткової угоди № 002 від 01.04.06р. до вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати 3075,30 грн. щомісячно не пізніше 5-го  числа звітного календарного місяця.

Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди від 21.06.07р. плата за тимчасове користування місцями розташування засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська складає 573 грн. 75 коп.

Внаслідок невиконання грошових зобов'язань, станом на 25.09.07р. позивач нарахував відповідачу заборгованість в сумі 36824,99 грн. з урахуванням додаткової угоди від 21.06.07р. та розрахунку позивача, що міститься у матеріалах справи, з яким суд погоджується.

Суд звертає увагу на те, що позов був поданий до суду 01.10.07р., а у розрахунок заборгованості позивач включив суми за листопад та грудень 2007 року у загальному розмірі 1251,2 грн., підстав для стягнення яких відсутні.

Відповідно до п. 6.1.1 у випадку несвоєчасної або неповної сплати за місце розташування рекламного засобу, користувач (відповідач) сплачує пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення.

За період з квітня 2007 року по вересень 2007 року позивач нарахував пеню відповідно до п. 6.1.1 розділу 6 спірного договору у розмірі 1632,96 грн., з урахуванням додаткової угоди від 21.06.07р., розрахунок пені доданий до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Критерієм істотного порушення закон визначає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Оскільки за договором оренди позивач розраховував на отримання певною суми орендної плати відповідно до умов договору, порушення відповідача щодо сплати орендної плати є істотним порушенням.

За таких підстав позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності зі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ «Лінкор», 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 10а,   код 31444815, на користь позивача, відділу реклами Луганської міської ради, 91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, код 34791800, заборгованість за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, в сумі 35573,79 грн., пені в розмірі 1632,96 грн, всього –37206,75 грн.

3. Розірвати договір тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 279 від 17.01.06р.

4. Зобов'язати відповідача, ТОВ «Лінкор», 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 10а,   код 31444815, демонтувати рекламну конструкцію, що розташована за адресою: м. Луганськ. вул. Совєтська, 36.

5. У задоволенні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 7712,9 грн. та пені у розмірі 132,94 грн. відмовити.

6. Стягнути з відповідача, ТОВ «Лінкор», 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, буд. 10а,   код 31444815, на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 639,52 грн., у т.ч. держмито –542,07 грн. (372,07 грн. за матеріальною вимогою, 170,0 грн. – за нематеріальні вимоги), інформаційні витрати –97,45 грн.

Наказ видати після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 27.12.07р.

Суддя                                                                   А.Г.Ворожцов