Ухвала

від 09.04.2025 по справі 766/19729/24

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 766/19729/24

н/п 2-о/766/36/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа - Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському рай Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з вказаною заявою. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 24 жовтня 2024 року за запитом ОСОБА_1 , Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було отримано Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00047444700. Відповідно до вказаного Витягу з державного реєстру актів цивільного стану отримано інформацію щодо актового запису № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є дідусем заявниці. Ознайомившись з Витягом заявниця виявила, що в графі національність, замість вірної «поляк» помилково вказано «росіянин», також помилково зазначено національність й в графі інформація про батьків, а саме щодо батька (прадідусь заявниці) ОСОБА_4 «росіянин» замість «поляк» так й щодо матері (прабабуся заявниці) ОСОБА_5 , зазначено «українка» замість вірної національності «полька». Те, що інформація про національність дідуся ( ОСОБА_6 ), прадідуся ( ОСОБА_4 ) та прабабусі ( ОСОБА_5 ) заявниці не відповідає дійсності та є помилковою свідчить архівна довідка від 14.02.2017 року № 05-15/Г-138, видана Державним архівом Херсонської області, в якій зазначено, що у документах архівного фонду Підвідділи записів актів громадянського стану виконавчих комітетів районних рад у книгах реєстрації актів цивільного стану с.Посадо-Покровськ Херсонського району Херсонського округу (нині с. Посад-Покровське Білозерського району Херсонської області) є актовий запис № 32 про шлюб 24 листопада 1930 року ОСОБА_4 , 1902 року народження, поляка, другим шлюбом, та ОСОБА_5 (так у архівному документі), 1911 року народження, польки, першим шлюбом. Спільне прізвище після одруження - ОСОБА_5 . Зазначення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в більш пізніх документах інших національностей, викликано зі слів дідуся заявниці тим, що зазначення вірної національності «поляк», «полька» викликало утиски та зневажливе ставлення до себе з боку радянської влади, як до представників польського народу, вони були змушені всіляко приховувати факт належності до національності, що не була складовою радянського союзу. З метою відновлення своєї дійсної національності заявниця зверталася до відділу реєстрації актів цивільного стану, щодо внесення змін в актові записи, а саме в актовий запис про народження її дідуся ОСОБА_6 , однак їй пояснили, що така зміна національності не входить до компетенції відділів РАЦС. За своє життя родина заявниці відносить себе як до польської громади, однак не приділяли уваги оформленню документів, боялися відрізнитися на фоні всіх своєю національністю. Виправлення невідповідності допущеної у актовому записі № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та встановлення факту національності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх сина ОСОБА_6 й відповідне внесення змін до зазначеного актового запису про народження про національність дідуся, прадідуся та прабабусі заявниці і зокрема про їх польське етнічне походження необхідне для впорядкування документів; для реалізації особистих прав, в тому числі права на ідентифікацію своєї національності; для повноправної участі у польських національно-культурних товариствах і об`єднаннях, участі у польських національно-культурних заходах, святах; для отримання - документа, який підтверджує приналежність до польського народу. Тому, заявниця звернулася до суду та просить встановити неправильність запису щодо національності ОСОБА_4 в актовому записі № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_6 , де в графі «національність» батько дитини щодо ОСОБА_4 вказано «росіянин» замість «поляк». Зобов`язати Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_6 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білозерського районного управління юстиції у Херсонській області, де в графі «національність» батька, щодо ОСОБА_4 вказати «поляк» замість «росіянин». Встановити неправильність запису щодо національності ОСОБА_5 в актовому записі № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_6 , де в графі «національність» матері дитини щодо ОСОБА_5 вказано «українка» замість «полька». Зобов`язати Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни в актовий запис № 1135 від 03.12.1946 року про народження ОСОБА_6 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бєлозерського районного управління юстиції у Херсонській області, де в графі «національність» матері, щодо ОСОБА_5 вказати «полька» замість «українка». Встановити юридичний факт, що ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм національним походженням по батьку та по матері, є поляк.

Ухвалою суду від 05.12.2024 року заяву прийнято до провадження.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, представник заявника надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність заявника, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, у вирішенні даного питання покладався на розсуд та компетентність суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Звертаючись до суду з заявою заявник просить суд встановити факт національності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх сина ОСОБА_6 й відповідне внесення змін до зазначеного актового запису про народження про національність дідуся, прадідуся та прабабусі.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5.

Пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно з п. п. 2.13.1, 2.13.2 п. 2.13 розділу ІІ вищезазначених Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року №24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року №70/99.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 11 Конституції України визначає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно із статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 зроблено висновок, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу (пункти 34, 35).

Вищевказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2020 року у справі №754/7901/19, від 18 березня 2020 року у справі №761/36561/19, від 03 листопада 2021 року у справі №759/13784/19, від 30 березня 2022 року у справі №458/1176/20.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у справі №216/1899/22 від 14 березня 2023 року, №216/4127/23 від 17.11.2023 року.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявник звертаючись до суду з вказаною заявою фактично просить встановити його національність, національність його діда, прадіда та прабаби.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин вказана справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому розгляду взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 247, 255, 256, 263, 353-354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа - Білозерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонському рай Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядкуст.355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя С.І. Майдан