Рішення

від 10.04.2025 по справі 580/1428/25

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року справа № 580/1428/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові позивачу в надані статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі Посвідчення члена сім`ї загиблого.

2) зобов`язати відповідача відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати мені Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що померлий чоловік позивача мав статус особи ветерана війни - інваліда війни ІІ групи, тому вважає, що на неї поширюється вимоги статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, як на дружину померлого ветерана війни.

Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, щодо його задоволення заперечив, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що соціальний захист дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому вважає, що позивач не має права на встановлення статусу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є вдовою особи з інвалідністю II групи в наслідок захворювань пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС (категорія І) та інваліда війни II групи, що підтверджується посвідчення дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії І, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою за №011618 від 08.02.2024 р.

Згідно із Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 20.06.2023 чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В Експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 06.12:2023 р. №9165 зазначено, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач 21.02.2024 звернулася до відповідача з письмовою заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, відповідно до п.1 ст. 10Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Відповідач листом №478/01-06 від 11.03.2024 повідомив позивача про відсутність правових підстав для встановлення дружинам померлих ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і відмовив мені в вище зазначеному проханні. Відповідач зазначив, що Рішенням Комісії відмовлено в наданні статусу члена сім`ї загиблого відповідно п. І ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», так як позивачу встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернулась до суду із даним позовом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до ст. 4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Згідно абз. 16 п. 1 ст. 10 Закону до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Статтею 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до ст. 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VІІ Про загальний військовий обов`язок.

Разом з тим, відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов`язаними.

За правилами статей 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.

Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов`язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу, який набрав чинності з 12.05.1992.

Відповідно до частини 9 статті 1 цього Закону України Про військовий обов`язок і військову службу щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Усі військовослужбовці мають відповідні військові звання, користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, виконують обов`язки громадян України, передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Про Збройні Сили України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов`язки служби у військовому резерві, та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов`язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов`язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Зазначене вище кореспондується зі статтею 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов`язані, призвані на військові збори.

Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Суд зазначає, у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують, що смерть ОСОБА_2 (захворювання, що спричинило смерть) пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 року у справі № 377/797/17 та від 31.01.2019 року у справі № 368/1131/17.

Як встановлено судом із матеріалів справи, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.12.2023 №9165 встановлено, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, які є ветеранами війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ.

Відповідно до ст. 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Оскільки ОСОБА_1 є дружиною померлого внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - ОСОБА_2 , тому вона має право на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни.

Судом на підставі матеріалів справи позивача встановлено, що для встановлення позивачеві статусу члена сім`ї загиблого та надання відповідного посвідчення наявні всі підстави, виконані всі умови, визначені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати Посвідчення члена сім`ї загиблого.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації викладену в листі №478/01-06 від 11.03.2024в надані ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видачі Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту надати ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни) і видати Посвідчення члена сім`ї загиблого.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА