Постанова

від 03.12.2007 по справі 20-7/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/348

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/348

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"03" грудня 2007 р.  14:48                                                                                м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.,

за участю представників:

від позивача          –Кухаренко В.М., головний спеціаліст відділу забезпечення надходження та використання коштів штрафних санкцій, довіреність № 04-02 від 10.01.2007,

від відповідача          –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за          Севастопольського міського відділення

адміністративним          Фонду соціального захисту інвалідів

позовом          (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент В.Б.А. Груп”

          (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 2)

про          стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік в розмірі 2460,00 грн. та пені в сумі 128,02 грн., а всього 2588,02 грн.,

Суть спору:

05.10.2007 (вх. №3533) Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент В.Б.А. Груп”  про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2006 році нормативу по працевлаштуванню інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в розмірі 2460,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкції в сумі 128,02  грн., а всього 2588,02 грн. з посиланням на статті 8, 10, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002; Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затверджене директором Фонду соціального захисту інвалідів України 10.06.2004, „Інструкцію зі статистики кількості працівників”, затверджену наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 під № 1442/11722.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог статті 19 Закону у 2006 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був до 15.04.2007 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2460,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що частиною третьою статті 20 Закону встановлено, що порушення  терміну  сплати  адміністративно-господарських  санкцій тягне за собою   нарахування пені, а оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 173 днів, то він повинен сплатити пеню у розмірі 128,02  грн.

Ухвалою від 08.10.2007 відкрито провадження по адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду (арк.с.1-3).

Відповідач в судове  засідання  03.12.2007 явку уповноважених представників не забезпечив, вимоги ухвали суду від 08.10.2007 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.26).

Згідно частин першої та другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в разі:

- неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;

- неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

- неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

- якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

05.12.2007 закінчується передбачений вищезазначеною статтею двомісячний строк вирішення спору по адміністративній справі.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, підстав і можливості відкладення розгляду справи за межами двомісячного строку чи продовження строку вирішення спору по справі.

При викладених обставинах, враховуючи, що відповідач викликався в судове засідання, зобов'язувався надати необхідні документи, заперечення на позов, але в суд не з'явився, витребуваних документів та заперечень на позов не надав, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність його представників.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2006 рік, наданого відповідачем позивачу 31.01.2007, на підприємстві працює 10 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 1 робоче місце, фактично на підприємстві протягом 2006 року робоче місце для працевлаштування інваліда зайнято не було; середньорічна заробітна плата на одну людину на підприємстві склала 4920,00 грн. (арк.с.6).

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 2460,00 грн. (половину середньорічної заробітної плати).

Прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає 173 дні (з 16.04.2007 по 05.10.2007), у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня в сумі 128,02 грн. (арк.с.7).

Відповідно до листа Севастопольського міського центру зайнятості (вх.№51871) відповідач звіти форми 3 ПН за 2006 рік з заявленими вакантними робочими місцями для працевлаштування інвалідів до Севастопольського міського центру зайнятості  не надавав (арк.с.28).

Спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем соціальних інтересів держави внаслідок невиконання ним вимог діючого законодавства в сфері соціального захисту інвалідів, а саме: Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Правовідносини сторін регулюються статтями 8, 10, 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями, які діяли в період, за який заявлено стягнення адміністративно-господарських санкцій (далі - Закон).

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 10 Закону фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 18-20 Закону.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У частині першій статті 19 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частинами другою, п`ятою статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону (в редакції, чинній з 18.03.2006) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005№ 420 „Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення” формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною першою статті  18 Закону (в редакції, чинній до 18.03.2006) працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

З 18.03.2006 набрала чинності змінена редакція частини першої статті 18 Закону, згідно з якою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону вбачається,  що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 Закону.

У статті 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

-          безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

-          звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на підприємстві були відсутні в 2006 році працюючі інваліди в кількості, що встановлена нормативами, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону. Фактично на підприємстві відповідача в 2006 році не працював жоден інвалід.

У частині третій статті 18 Закону (в редакції, що діяла з 18.03.2006) чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю:

-          виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,

-          надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,

-          звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надавав Звіти про наявність вакансій форми 3 ПН, не створив жодне робоче місце для працевлаштування інвалідів, а тому повинен нести відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”.

Таким чином, відповідач не вчинив всіх покладених на нього та передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому є правові підстави накладення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів.

Відповідач самостійно у звіті форми 10-ПІ за 2006 рік зазначив загальнооблікову кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві: 1 одиниця.

Таким чином, враховуючи вимоги Закону, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов`язаний сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі  2460,00 грн.

В добровільному порядку погашення визначених позивачем по результатам звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2460,00 грн. відповідачем не здійснено.

Сума пені, нарахованої позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкції, складає 128,02 грн., яка також  підлягає стягненню.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмових заперечень на позов, контрозрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені, доказів погашення адміністративно-господарських санкцій  та пені не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 10, 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями, статтями 70, 71, 94, 121-122, 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Континент В.Б.А. Груп” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 2; ідентифікаційний код 33948941, п/р № 26004060074974 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ідентифікаційний код  24035598, п/р № 31218221800007 в УДК в м. Севастополя, МФО 824509) адміністративно-господарські санкції в розмірі 2460,00 грн. та пеню в сумі 128,02 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Постанова складена та підписана

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

10.12.2007 о 15 год. 00 хв.