Постанова

від 13.12.2007 по справі 04/2976

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/2976

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 грудня 2007 р.                                                                                    № 04/2976  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН”

на постановуКиївського міжобласного апеляційного  господарського суду від 18.09.07

у справі№04/2976

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”

до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН”

простягнення 260810,97 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Молчанов Ю.І.- за дов. №07-0927/1.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” у червні 2007 року заявлений позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН”  139 770,96 грн –основного боргу, 15 999,77 грн- пені за прострочку платежів, 92 862,57 грн –штрафу, 2 823,48 грн –річних, 9354,19 грн –інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 28.03.06 № 187/74К щодо здійснення оплати за отримане ним насіння. При цьому,   позивач   посилався   на   приписи   статей  173,  193,  199,  230

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Господарського кодексу України, статей 15, 16, 509, 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 1, З Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.06.07, ухваленим суддею Упирем І.І., позовні вимоги задоволено частково шляхом  стягнення з відповідача на користь позивача 139 770,96 грн –основної заборгованості, 15 999,77 грн –пені, 2823,48 грн- річних, 9354,19 грн -  інфляційних. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем зобов'язань  за договором від 28.03.06. Рішення обґрунтоване приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України. В частині стягнення            92 862,57 грн  штрафу місцевим судом відмовлено з огляду на те, що законодавством не передбачено два види відповідальності,  за одне і теж порушення зобов'язань. При цьому, суд послався на статтю 61 Конституції України, якою унормовано, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності.

          Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Рудченка С.Г. –головуючого, Мазур Л.М., Агрикової О.В., постановою від 18.09.07, рішення господарського суду першої інстанції змінив в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення        92 862,57 грн штрафу.  В цій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги  у вказаному розмірі задовольнив. Вмотивовуючи постанову суд виходив з того, що договором сторін передбачена можливість одночасного застосування пені і штрафу. Решту рішення апеляційний суд залишив без змін з тих же підстав.  

          Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАН” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення в частині задоволення позову   скасувати, а справу просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом першої інстанції статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд розглянув справу за відсутності відповідача і відзиву, без відкладення розгляду справи. Також, заявник зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів того, що сторони діяли на виконання саме договору №187/74/К, оскільки видаткова накладна від 24.05.06 не містить відомостей про передачу товару саме на виконання цього договору. Крім того, скаржник зауважує, що перерахування відповідачем 15000,00 грн,  здійснено платіжним дорученням №126 від 14.08.06, а не платіжним дорученням №3765 від 14.08.06, на яке посилається суд. Скаржник вважає помилковим і висновок апеляційного суду щодо правомірності вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, адже, вони належать до одного виду відповідальності –неустойки,  тому не підлягають стягненню одночасно.

          Від  Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.  

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та правильність застосування судами приписів  чинного законодавства відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.03.06 Товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, уклало з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “ЛАН”, договір поставки № 187/74/К. За умовами цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити його. Вартість товару  становить 154770,96 грн. Згідно з пунктом  4.2. договору відповідач повинен оплатити поставлений позивачем товар у наступний термін: перший платіж –69649, 93 грн, 45% вартості договору, не пізніше 25.08.06; другий платіж 38692, 74 грн, 25% відсотків вартості договору, не пізніше 30.09.06; третій платіж –46431, 29 грн, 30% вартості договору, не пізніше 31.10.06. Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН”  139 770,96 грн –основного боргу, 15 999,77 грн- пені за прострочку платежів, 92 862,57 грн –штрафу, 2 823,48 грн –річних, 9354,19 грн –інфляційних через несплату  останнім вартості поставленого позивачем товару за договором №187/74/К. Апеляційний суд, оцінивши умови спірного договору та надані позивачем в підтвердження своїх вимог документи, дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем. Касаційна скарга обґрунтована доводами про помилковість такого  висновку. Проте, згідно з частиною 2  статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. Судами попередніх інстанцій установлено, що 24.05.06 на виконання умов договору поставки від  28.03.06 відповідач отримав від позивача товар в асортименті, в кількості та за ціною, визначеною цим договором, що підтверджується  довіреністю від 24.05.06 серії ЯЛИ № 622671, виданої на ім'я Кононець Т.Г. та видатковою накладною від 24.05.06 №187/74. Судами також установлено, що відповідач розрахувався за отримане насіння частково на суму  15 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 14.08.06 №3765. Таким чином, розмір заборгованості у відповідача перед позивачем за договором №187/74/К становить  139 770, 96 грн. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з  пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача  139 770,96 грн  заборгованості. Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд. Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Судами установлено, що підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 сторони визначили, що  за порушення строку платежу відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,25 %, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30 % вартості договору за кожен факт порушення строку платежу. Разом з цим, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на встановлений судами факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати отриманого товару, апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача 92862,57 грн - штрафу, 4 554,09 грн - пені, 950,12 грн –3% річних  та 4538,24 грн - інфляційних втрат. Твердження скаржника про порушення приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України через те, що місцевий суд розглянув справу за відсутності відповідача і відзиву, без відкладення розгляду справи, не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови. Як вбачається з матеріалів справи ухвала господарського суду Черкаської області від 14.16.07 про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 21.06.07, направлена сторонам у справі 14.06.07, про що свідчить штамп суду на звороті цієї ухвали. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у разі нез'явлення в засідання представників сторін. Апеляційний суд вірно зазначив, що відповідач був обізнаний щодо часу і місця проведення засідання суду, а твердження про те, що підставою нез'явлення його представника у судове засідання стало знаходження керівника у відпустці та не передання ним своїх повноважень з представництва інтересів іншим особам вчасно не доведені до суду. Окрім того, така причина не заважала використати право сторони на подачу письмового відзиву.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим залишається без змін.

 Керуючись статтями  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  18.09.2007 у справі №04/2976 залишити без змін.

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН” залишити без задоволення

Головуючий     суддя                                                             Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                               Т.Гоголь

                                                                                         В.Швець