Постанова

від 10.04.2025 по справі 569/8562/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року

м. Рівне

Справа № 569/8562/24

Провадження № 22-ц/4815/310/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаззбут"

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2024 року, ухвалене в складі судді Левчука О.В., повний текст рішення складено 16.10.2024 року у справі №569/8562/24,

в стан овив :

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТО "Рівнегаззбут" про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та Правил постачання природного газу надавав послуги з постачання природного газу за адресою АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ). З 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Внаслідок зміни надавача послуг з постачання природного газу побутовим споживачам, по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 відкритому на ім?я ОСОБА_1 обліковується переплата за спожитий природний газ в сумі 23 464,98 грн.

Відповідно до п. 24 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1382/27827, у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п?яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Вказує, що вона неодноразово зверталась до ТОВ «Рівнегаз Збут» із вимогами про повернення переплати в сумі 23 464,98 грн. із зазначенням банківських реквізитів рахунку, проте останні були залишені без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 25 015, 43 грн., в тому числі переплата за спожитий природний газ в сумі 23 464, 98 грн, інфляційні втрати в сумі 756, 50 грн та 3% річних в сумі 793, 95 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаззбут" про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів з відповідача та недоведеності обставин,оскільки кошти за спожитий газ сплачувались не позивачкою, а третьою особою (попереднім споживачем), при цьому матеріали справи не містять жодних доказів стосовно підстав перерахування останньою коштів.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що власником особового рахунку і майна є саме позивач, тому внесення коштів на особовий рахунок передбачає їх використання за призначенням тобто на оплату постачання природного газу. Вказує, що відповідач з травня 2022 року не здійснює постачання газу, а тому переплата має бути повернута споживачу а не платнику коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Встановлено,що позивач ОСОБА_1 євласником квартири,за адресою: АДРЕСА_1 .на підставідоговору купівлі-продажу№1058з 23липня 2021року таз цьогочасу єспоживачем природногогазу,який постачаввідповідач завказаною адресою по ЕС-коду споживача 56ХМ29А734947108, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

ТОВ «Рівнегаз Збут» здійснює діяльність з постачання природного газу з 01.07.2015 року на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, відповідно до постанови НКРЕКП №1647 від 28.05.2015 року та №653 від 16.05.2018 року .

08 червня 2022 року Міністерством енергетики України було прийнято наказ №198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 червня 2022 р. за №637/37973) згідно з яким, з 01.05.2022 року постачання природного газу побутовим споживачам, внесених на дату прийняття цього наказу на інформаційній платформі оператора ГТС до Реєстру споживачів «постачальника останньої надії», здійснює ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Отже, з 01 травня 2022 року постачання природного газу всім побутовим споживачам здійснюється іншим постачальником природного газу - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Особовий рахунок по розрахунках за спожитий природний газ № НОМЕР_1 за даними програмного комплексу RV RGC Billing до 22 червня 2022 року був зареєстрований за ОСОБА_2 , який був попереднім власником 1/3 частини вказаного вище об`єкта нерухомості.

27липня 2021року наособовий рахунок№ НОМЕР_1 було здійсненооплату грошовихкоштів всумі 26500,00грн та16червня 2022року булопроведено оплатув сумі1,00грн,що стверджуєтьсякопією квитанції№9від 27.07.2021року таскріншотами зпрограмного комплексуRVRGCBilling. Платником у вказаних квитанціях зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно, які здійснюють оплату послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Позивача прозміну постачальникаприродного газуне булоповідомлено,у зв`язкуз чиму ньогостаном натравень 2022року утвориласяпереплата відповідачу,який нездійснював постачаннягазу,в сумі23464,98грн,що підтверджуєтьсякопією рахункуна оплатуза спожитийгаз поособовому рахунку № НОМЕР_1 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третястатті 13 ЦПК України).

Відповідно дост. 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

За змістом ст.ст.67-68,162 ЖК Українинаймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Аналогічні приписи містить і ч. 2ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому згідно приписівст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»власник приміщення - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, зареєстроване в установленому законом порядку.

Згідност. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 12 ЗУ «Про ринок природного газу»постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з пунктом 24 абзацу 4 розділу ІІІ Правил постачання природного газу у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.

Відповідно достатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Конструкціястатті 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленогостаттею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбаченістаттею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Згідно висновків ВС у постанові від 06.02.2020 у справі 910/13271/18 зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати. Зокрема, з огляду на положення статей 11,202,509,626ЦК України достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Отож набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів), що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Такий правовий висновок, щодо правозастосування норм статті 1212 ЦК України, викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина першастатті 612 ЦК України).

З аналізу встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин та вищенаведених норм законодавства вбачається, що відповідач з 01.05.2022 згідноНаказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 «Про постачання природного газу побутовим споживачам»припинило надавати позивачу (споживач) послуги з постачання природного газу за його особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Однак за цим рахунком мала місце оплата таких послуг, які фактично надано не було, на суму, заявлену до стягнення у цій справі.

Відтак правова підстава для оплати позивачем наданих послуг саме відповідачу відсутня, отже відповідні кошти переплати мають бути повернуті власнику особового рахунку.

Оформлення особовогорахунку заадресою АДРЕСА_1 , до червня 2022 за ОСОБА_2 , а не з 23.07.2021 за новим споживачем послуг ОСОБА_1 , не звільняє відповідача від обов`язку повернення переплати за послуги із газопостачання у період з 27.07.2021 року по 01.05.2022.

При цьому апеляційний суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що фактичним платником коштів переплати за послуги з постачання природного газу є особа, відмінна від позивача, адже спірні кошти внесено саме по рахунку позивача як споживача послуги, який і має право ними розпоряджатися, а правовідносини між позивачем, як власником майна і особового рахунку та особою, яка фактично здійснювала оплату послуг по рахунку, не впливають на факт наявності безпідставної переплати коштів на користь відповідача.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаззбут" про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаззбут"( код ЄДРПОУ 39589441) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) переплату за спожитий природний газ в сумі 23494, 98 гривень; інфляційні у сумі 756,50 грн та 3% річних 793,95 грн, а всього 25015 гривень 43 копійки та судовий збір у розмірі 3028 гривень понесений позивачем у суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 10 квітня 2025 року.

Головуючий суддя :

Судді: