Ухвала від 09.04.2025 по справі 638/16497/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №638/16497/23 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/297/25 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.185 КК України

УХВАЛА

Іменем України

09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

законного представника - ОСОБА_9 ,

малолітнього - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисників на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року стосовно малолітнього ОСОБА_10 ,

встановила:

Вказаною ухвалою до

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, учня 8-го класу КЗ «Харківський ліцей № 106 ім. В.О. Кисіля ХМР», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

застосовано примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення строком на 1 (один) рік.

Обов`язок доставити неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приймальника-розподільника для дітей ГУНП в Дніпропетровській області покладено на Сектор ювенальної превенції ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

Обов`язок доставити неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків покладено на приймальник-розподільник для дітей ГУНП в Дніпропетровській області (49051 м. Дніпро, вул. Яскрава 41).

Строк застосування до ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусового заходу виховного характеру рахувати з часу поміщення його до спеціальної навчально-виховної установи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно ухвали, малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своїм малолітнім братом ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, будучи обізнаним про Указ Президента України 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» до якого було внесено зміни Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, діючи в умовах воєнного стану, поширеного на територію України вказаними правовими актами, побачив багатоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , вхід до під`їзду якого був зачинений. В цей час у малолітнього ОСОБА_10 , малолітнього ОСОБА_13 та неповнолітнього ОСОБА_12 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання малолітній ОСОБА_10 , діючи умисно разом із малолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою змовою у період з 20 год. 30 хв. 13.09.2023 до 09 год. 13 хв. 14.09.2023, через балконне вікно першого поверху проникли до приміщення вказаного будинку, на сходовому майданчику сьомого поверху якого громадянин ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зберігав своє майно, а саме: чоловічий гірський велосипед товаровиробника «SCOTT BIKE» моделі «Scale Contessa 980» вартістю 27700 грн., жіночий гірський велосипед товаровиробника «SCOTT BIKE» моделі «SCOTT Contessa Active 20 рама - S7» вартістю 23000 гривень, та гірський велосипед товаровиробника «Apollo» «NEO 24» вартістю 7500 гривень, а в тамбурі до квартири АДРЕСА_4 , розташованому на сьомому поверсі вказаного будинку - трюковий самокат товаровиробника «НІРЕ» вартістю 6113 грн. 20 коп.

Проникнувши до приміщення будинку АДРЕСА_3 , малолітній ОСОБА_10 , разом із малолітніми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піднялись на сьомий поверх вказаного будинку, де упевнившись та переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та не зможе їм завадити, з сходового майданчика сьомого поверху, таємно викрав чоловічий гірський велосипед товаровиробника «SCOTT BIKE» моделі «Scale Contessa 980» вартістю 27700 гривень, жіночий гірський велосипед товаровиробника «SCOTT BIKE» моделі «SCOTT Contessa Active 20 рама - S7 вартістю 23000 гривень, та гірський велосипед товаровиробника «Apollo» «NEO 24» вартістю 7500 гривень, які належать потерпілому ОСОБА_14 . Продовжуючи свої злочинні дії, малолітній ОСОБА_10 , разом із малолітніми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через незачинені двері, зайшли до тамбуру квартири АДРЕСА_4 , розташованому на сьомому поверсі вказаного будинку, звідкіля таємно викрав трюковий самокат товаровиробника «НІРЕ» вартістю 6113 грн. 20 коп., який належить потерпілому ОСОБА_14 .

Після цього малолітній ОСОБА_10 разом із малолітніми ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнім ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з викраденим майном зникли з місця скоєння злочину, обернувши викрадене майно на свою користь. Вказаними злочинними діями ОСОБА_10 спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_14 відповідно до висновку експерта за результатами судової товарознавчої експертизи №5131/23 від 26.09.2023 року, складає 64313 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисники малолітнього ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7 подали апеляційнускаргу,які вподальшому уточнили,та востаточній редакції просили змінити ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2024 року відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувавши до нього примусовий захід виховного характеру у виді передачі під нагляд Комунального закладу «Харківський ліцей № 106 імені В.О. Кисіля Харківської міської ради», код ЄДРПОУ 23907501, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 195 В, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 1 рік.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповноті судового розгляду за наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_10 .

Зокрема, судом першої інстанції під час судового розгляду не було з`ясовано чи має ОСОБА_10 психічні захворювання, які підпадають під вимоги п. 11 Інструкції про медичне обстеження дітей та підлітків, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, і які унеможливлюють застосування до нього примусового заходу виховного характеру у виді направлення до спеціальної установи для дітей і підлітків.

Разом з цим, в період з 06.09.2024 по 30.09.2024 ОСОБА_10 пройшов стаціонарне лікування у відділенні психіатрії Державної установи «Інститут охорони здоров`я дітей та підлітків НАМН України», де йому встановлено діагноз: «Легкий когнітивний розлад. Розлад поведінки з депресією» та рекомендовано повторне обстеження через 4-6 місяців, тобто у січні-березні 2025 року.

Захисники вважали, що невжиття судом першої інстанції заходів щодо встановлення наявності/відсутності у ОСОБА_10 психіатричних розладів або захворювань, які підпадають під вимоги вищезгаданої Інструкції, призвели до неправильного вирішення питання про вид примусового заходу виховного характеру, застосованого до нього.

Сторона захисту ОСОБА_10 вважає, що застосований відносно нього примусовий захід виховного характеру є занадто суворим, не відповідає інтересам неповнолітнього, оскільки не забезпечить належного лікування, соціальної, психологічної допомоги.

Крім того, судом першої інстанції не розглядалось питання про передачу ОСОБА_10 під нагляд інших громадян. Оскільки такі клопотання до нього не надходили, а законному представнику ОСОБА_9 не було роз`яснено про наявність такої можливості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони захисту на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що висновки суду 1-ої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_10 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України стороною захисту не оскаржуються, колегія суддів не вбачає підстав для їх перегляду, відповідно до вимог вищезазначеної ч. 1 ст. 404 КПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_10 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 498 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме (ч. 1 ст. 501 КК)

Згідно ч. 2 ст. 97 КПК до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, а саме: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Положення ст. 103 КК України передбачають, що суд при призначенні покарання неповнолітньому, крім обставин, передбачених в статтях 65-67 цього Кодексу враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу - за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян - на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватися, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Крім того, відповідно до п. 9 вищевказаної Постанови, до спеціальних навчально-виховних установ направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про вид примусового заходу виховного характеру виходив з того, що ОСОБА_10 на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності, врахував умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, є учнем 8-го класу КЗ «Харківський ліцей № 106 ім. В.О. Кисіля ХМР», раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Також судомбуло прийнятодо увагихарактеристику директораКЗ «Харківськийліцей №106ім.В.О.Кисіля ХМР»,відомості злиста начальникаСлужби усправах дітейпо Шевченківськомурайону від21.09.2023,а такожз листаначальника СЮП ВП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 20 вересня 2023 року № 60/10991.

Встановлені вищевказані обставини, а також враховуючи, що малолітній ОСОБА_10 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у віці до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ці діяння, дані про його особу, враховуючи умови його життя та виховання, рівень розвитку, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_10 найсуворішого примусового заходу виховного характеру, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 105 КК України, у виді направлення його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення.

Оцінивши матеріали справи в своїй сукупності з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному випадку, суд першої інстанції визначаючи ОСОБА_10 саме такий вид примусового заходу виховного характеру, як направлення до спеціальної навчально-виховної установи, не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 суспільно-небезпечного діяння, відсутність корисливого мотиву, наслідки для потерпілого, якому повернуте все майно, що відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Так, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що застосування до ОСОБА_17 такого виду примусового заходу виховного характеру, як направлення до спеціальної навчально-виховної установи є занадто суворим, не відповідає інтересам неповнолітнього, може позначитись на останньому не виправленням, а навпаки негативним формуванням його психічної діяльності, яка в силу його малого віку, ще формується, а тому такий вид примусового заходу не забезпечить належного лікування, соціальної та психологічної допомоги.

Згідно з ст.ст. 50, 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення щодо неповнолітньої ОСОБА_10 керується принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК.

Дослідженими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доказами встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у віці 13 років, щиро розкаявся у вчиненому. Згідно виписки з історії хвороби № 1189 вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 06.09.2024 по 30.09.2024 із діагнозом легкий когнітивний розлад, розлад поведінки з депресією. Направлений на стаціонарне лікування в психіатричне відділення інституту ДУ «ЮЗДП НАМН».

Крім цього, в матеріалах справи наявні клопотання про передачу неповнолітнього під нагляд від директора КЗ «Харківський ліцей № 106 ім. В.О. Кисіля ХМР», а також від ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , які є сусідками неповнолітнього ОСОБА_11 .

Допитана в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є сусідкою ОСОБА_18 , пояснила, що вона мешкає поруч з неповнолітнім, знає останнього з самого дитинства, характеризує його як хорошу дитину, не схильну до криміналу, який завжди готовий прийти на допомогу. Просила надати ОСОБА_19 можливість реабілітуватися.

Вивченням особи ОСОБА_15 встановлено, що остання працює, мешкає одна за місцем реєстрації, раніше притягалася до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 302 КК України, у 2014 році звільнена від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію», після чого більше не притягувалася до кримінальної відповідальності, в усному порядку отримала згоду від служби у справах дітей щодо передачі під її нагляд ОСОБА_18 .

Допитана в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пояснила, що вона є соціальним педагогом КЗ «Харківський ліцей № 106 ім. В.О. Кисіля ХМР», має стаж роботи 14 років, є класним керівником Дениса. ОСОБА_18 може охарактеризувати як дитину, яка піддається позитивному впливу, за останній рік змінився у позитивну сторону, почав проявляти інтерес до навчання, зауважень, як у класного керівника, до ОСОБА_10 немає. Вважала, що ОСОБА_21 розуміє, що скоїв правопорушення та своєю поведінкою демонструє своє виправлення.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, мотиви вчинення ОСОБА_10 злочину (в даному випадку не користь, оскільки обвинувачений не розпорядився транспортними засобами з метою наживи, а фактично відкрито користувався ними до моменту вилучення правоохоронними органами, тобто в дійсності не до кінця усвідомлюючи можливість викриття злочину), а також його наслідки, зокрема відсутність реальних збитків для потерпілого (транспортні засоби повернуті власнику); з врахуванням того, що ОСОБА_10 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а саме ч.4 ст.185 КК України, у віці 13 років, свою вину у вчиненому визнав повністю та щиросердно розкаявся, а також дані про особу малолітнього ОСОБА_10 , який раніше не судимий, викрадене майно повернуто його власнику ОСОБА_14 , після скоєного ОСОБА_10 інших правопорушень не здійснював, став на шлях виправлення, наявність клопотань про взяття під нагляд обвинуваченого, апеляційний суд вважає, що єдиною метою покарання неповнолітнього має бути не його ізоляція від суспільства в умовах спеціальної навчально-виховної установи, а саме виправлення обвинуваченого, колегія суддів дійшла до висновку про застосування до ОСОБА_10 примусових заходів виховного характеру, відповідно до положень ст. 105 КК України, у виді передачі неповнолітнього під нагляд педагогічного колективу КЗ «Харківський ліцей № 106 ім. В.О. Кисіля ХМР», а також окремих громадян на їхнє прохання, а саме ОСОБА_15 , строком на один рік.

При цьому, колегія суддів переконана, що таке виправлення має бути пов`язаним із процесом позитивних змін, які відбуваються в особистості неповнолітнього та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Такі заходи,на думкуколегії суддів,сприятимуть виправленнюнеповнолітнього табудуть більшдієвим таефективним способомвпливу наостаннього, після отримання такого покарання від держави, у ОСОБА_10 має сформуватися негативна оцінка не тільки до свого діяння, але й взагалі до вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України, а також стійка позитивна суспільна установка, що має утримувати його від вчинення правопорушень в подальшому.

Враховуючи вище наведене апеляційна скарга захисників підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 підлягає зміні в частині призначення покарання.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2024 року стосовно неповнолітнього ОСОБА_10 змінити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд адміністрації Комунального закладу «Харківський ліцей № 106 імені В.О. Кисіля Харківської міської ради» та під нагляд ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , - строком на один рік.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді: