Постанова

від 19.03.2025 по справі 910/7607/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/7607/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024

у справі № 910/7607/24 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС»

до 1) Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проперті»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлерс»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Котранса»

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном та визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проперті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Айлерс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Котранса", в якому просить суд:

1) зобов`язати Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" усунути перешкоди у користуванні Приватним акціонерним товариством "Виробничо-комерційна компанія "СТС" 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, надавши Приватному акціонерному товариству "Виробничо-комерційна компанія "СТС" доступ до них;

2) визнати недійсним Договір №ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019, укладений між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проперті", за яким права користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва передавались Товариству з обмеженою відповідальністю "Айлерс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Котранса".

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "СТС" вказує, що незважаючи на чинність укладеного між позивачем та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" Договору №ДНП-2015-07/56 від 30.07.2015, під час дії цього договору Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Проперті" уклали Договір №ДНП-2019-04/13 від 05.04.2019 на користування 44 машино-місцями на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 66-68, в межах III територіальної зони паркування міста Києва, які у подальшому, в тому числі і після набрання рішенням суду у справі №910/17304/21 законної сили, передавались у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айлерс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Котранса".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановлено окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 на адресу Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» щодо виявлених недоліків у їх роботі. Зобов`язано Київську міську раду та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» усунути виявлені порушення щодо передачі в оренду суб`єктам господарювання під паркування земельних ділянок, які несформовані в розумінні Земельного кодексу України за відсутності проекту відведення земельних ділянок та порушення інших вимог Земельного кодексу України щодо порядку та форми передачі земельних ділянок в оренду. Київській міській раді та Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» вжити заходів щодо недопущення укладання договорів оренди землі (названих договорами про надання майданчиків для експлуатацію, утримання та обслуговування чи з іншою назвою) під розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів з порушенням вимоги Земельного кодексу України. Встановлено строк для надання відповіді про вжиті ними заходи (або запланований план заходів) за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту її отримання.

Не погоджуючись із прийнятою окремою ухвалою, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося 31.10.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, окрема ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не наведено, яку саме норму чи статтю нормативно-правового акту порушено і в чому саме полягає порушення.

Водночас, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» здійснює свою господарську діяльність відповідно до Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342 та Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051. І рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Скаржник вказує, що таблицею №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 визначено перелік паркувальних майданчиків, що закріплені за КП «Київтранспарксервіс» з врахуванням п.17.3.2. Правил паркування транспортних засобів для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення земельних ділянок.

Також, в своїй апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» стверджує, що у разі отримання земельної ділянки в оренду для розміщення паркувального майданчика, відповідна особа буде оплачувати паркувальний збір та орендну плату, що на його думку суперечить принципам Податкового кодексу України щодо подвійного оподаткування.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 справу №910/7607/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Не погоджуючись із прийнятою окремою ухвалою, Київська міська рада звернулася 07.11.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24. Просила поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, Київська міська рада вказала, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, окрема ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Київська міська рада, також вважає, що судом першої інстанції не наведено, яку саме норму чи статтю нормативно-правового акту порушено і в чому саме полягає порушення.

Також, Київська міська рада вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що постанови Верховного Суду, на які він посилається в оскаржуваній ухвалі, були прийняті в порядку адміністративного судочинства в межах вирішення спорів щодо правомірності рішень органів місцевого самоврядування у містах Одесі та Львові, що є відмінним від подібних відносин у місті Києві.

Крім того, Київська міська рада вказує, що паркувальні майданчики наділені спеціальним статусом та враховуючи спеціальне законодавство, для надання послуг з паркування немає потреби у розробленні проектів відведення цих земельних ділянок.

Скаржник наголошує, що затверджена форма договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика не є договором оренди, а є договором про надання послуг, а тому суд дійшов хибного висновку щодо правової природи договору про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/7607/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/7607/24 задоволено. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В. про самовідвід від розгляду справи №910/7607/24 задоволено. Апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.11.2024 у справі №910/7607/24, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Козир Т.П.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7607/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24.

28.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7607/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд справи призначено на 29.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 поновлено Київській міській раді пропущений строк на подання апеляційної скарги на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, об`єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

08.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС» надійшла заява, яка сформована в системі «Електронний суд», про проведення судового засідання у справі №910/7607/24, яке призначено на 29.01.2025, а також у всіх подальших судових засіданнях у справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 розгляд справи відкладено на 26.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з представником Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС».

У зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.02.2025 у справі №910/7607/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято справу №910/7607/24 за апеляційними скаргами Київської міської ради та Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

26.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» надійшло клопотання, сформоване в системі «Електронний суд» 26.02.2025, про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 клопотання представника Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/7607/24 на 19.03.2025.

В судове засідання 19.03.2025 з`явились представники позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) та відповідача-1. Відповідач-2-4 в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справ були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Представник відповідача-1 надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги скаржника, просив залишити її без задоволення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної окремої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану окрему ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як зазначив суд першої інстанції у цій справі спір виник щодо однієї із ділянок і судом встановлено укладання декількох договорів щодо передачі права використання такої земельної ділянки суб`єктам господарювання. Представники учасників судового розгляду не заперечували, що практика укладання подібних договорів щодо передачі прав на землю під розміщення майданчиків для платного паркування є поширеною у місті.

При цьому, відповідно до сформованої практики Верховного Суду (у адміністративному судочинстві) системний аналіз положень Земельного кодексу України та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

Такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі №520/12022/17, від 05.07.2022 у справі №420/5690/20, від 25.01.2023 у справі №522/13231/17, від 09.11.2022 у справі №1340/5450/18 та міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17.

Слід зазначити, що колегія суддів не приймає доводи Київської міської ради, що суд першої інстанції не повинен був враховувати висновки Верховного Суду у справах, що розглядались в порядку адміністративного судочинства, оскільки в силу вимог ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5-6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У свою чергу норми Господарського процесуального кодексу України, як і норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах в господарській, цивільній або адміністративній справі.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, якщо орган місцевого самоврядування бажає передавати у найм суб`єкту господарювання земельну ділянку під розміщення майданчиків для платного паркування, то це можливо виключно за проектом відведення щодо сформованої земельної ділянки із дотриманням інших процедур, передбачених Земельним кодексом України.

Такі правовідносини є наймом земельної ділянки, а оформлення договорів про надання в експлуатацію майданчиків для паркування із обґрунтуванням того, що між сторонами нібито виникають правовідносини за договором про надання послуг, не змінюють дійсної суті правовідносин - оренда землі.

Зазначений висновок суду першої інстанції також підтверджується висновком Верховного Суду, висловленим Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі №910/1248/23.

Так Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові зазначив:

« 46. Верховний Суд погоджується з вказаними доводами скаржника, вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що Договір є договором надання послуг, а не найму (оренди) та вважає за необхідне відступити від відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19 з огляду на таке.

47. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

48. Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

49. Частинами 1 та 6 ст.283 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

50. У ч.1 ст.284 ГК законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

51. За ч.1 ст.773 ЦК на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною 1 ст.763 ЦК встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст.284 ГК, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

52. Частиною 1 ст.762 ЦК передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.1 ст.286 ГК орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

53. Скаржник просить врахувати, що Договір, положення якого досліджені судами попередніх інстанцій, встановлює обов`язок позивача передати майданчик відповідачу (п.1.1) та обов`язок останнього після закінчення Договору звільнити майданчик (п.2.2.9). Протягом періоду перебування майданчика у відповідача останній споживає корисні властивості майна шляхом надання іншим особам послуг з паркування транспортних засобів на території майданчику, і таке перебування майна у відповідача є користуванням майном. Саме за нецільове використання фіксованих місць для паркування Договором наділено позивача правом одностороннього розірвання Договору (п.5.5).

54. Суди попередніх інстанцій встановили, що 11.11.2019 КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Ватікан" уклали Договір, за умовами якого КП "Київтранспарксервіс" передало за плату ТОВ "Ватікан" для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування. Метою договору є ведення ТОВ "Ватікан" діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

55. Постановою КМУ від 03.12.2009 №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" майданчики для паркування віднесені до об`єктів благоустрою, якими відповідно до Закону "Про благоустрій населених пунктів" є території, тобто сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту. Правила паркування транспортних засобів передбачають обов`язковість обладнання майданчика для паркування відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, з обов`язковою відповідністю їх нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

56. Податковий кодекс України (п.14.1.104 ст.14) під терміном "майданчики для платного паркування" розуміє його як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

57. Об`єктом оподаткування майданчику для платного паркування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст.30 Закону "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (п.268-1.2.1 ст.268-1 Податкового кодексу України).

58. За змістом наведеного вбачається, що у ТОВ "Ватікан" виникло право користуватися майданчиком для паркування як майном з визначеною метою - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів на майданчику.

59. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні ЦК. Правовідносини між сторонами, що засновані на Договорі, пов`язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів.

60. Відповідно до ст.177 ЦК послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

61. Договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК).

62. За змістом ст.901 ЦК договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

63. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

64. На відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.

65. Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторони підписали акт приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Визначили строк користування, порядок передання майданчика для паркування та повернення, ціну договору та порядок розрахунків, спосіб оплати за користування ТОВ "Ватікан" майданчиком для паркування.

67. Враховуючи викладене, оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму.

68. Доводи суду апеляційної інстанції, що Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, Верховний Суд вважає помилковими, оскільки останній не передбачає завдання замовника, не визначає процесу надання послуг КП "Київтранспарксервіс", наявність чи відсутність результату таких послуг, а визначає умови передання та користування майданчиком для паркування, визначає права та обов`язки сторін які пов`язані із цим. При цьому наявність у п.3.4 Договору посилання на щомісячне підписання актів приймання-передачі наданих послуг не змінює правову природу характеру і умов використання відповідачем майна

69. Враховуючи викладене вище, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, щодо застосування ст.901 ЦК до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування та зазначає, що такий договір за своєю правовою природою є договором найму.

70. Водночас предметом спірного договору найму є обладнаний під паркування майданчик, а не майнові права на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів.

71. Права поділяються на абсолютні і відносні. До абсолютних належать права, яким кореспондує обов`язок невизначеного кола осіб не порушувати їх (і які можуть бути порушені невизначеним колом осіб). Наприклад, це право власності, сервітуту, емфітевзису, речової оренди, майнові права інтелектуальної власності. Відносними правами є ті, яким кореспондують обов`язки окремих осіб (і які можуть бути порушені тільки цими особами).

72. Право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів не належить ані до першої категорії, ані до другої. Власне, воно взагалі не є окремим правом. Воно є лише проявом здійснення правомочності користування паркувальним майданчиком певним чином, і може бути порушене не як таке, а як вчинення перешкод у здійсненні права користування.

73. Тому необхідно відступити шляхом уточнення також від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №910/8413/17, про те, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму майнових прав. Уточнення полягає в тому, що такий договір є договором найму комунального майна (паркувального майданчика).».

Зазначене вище також спростовує твердження Київської міської ради, що договір про надання права на експлуатацію паркувального майданчика не є договором оренди, а є договором про надання послуг.

Також в обґрунтування наявності порушень з боку Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради суд першої інстанції встановив, що передача майданчика для паркування суб`єктам господарювання за договором про передання права експлуатації паркувального майданчика та його експлуатація здійснюється з порушенням норм законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009, розрізняються: відведені майданчики для паркування та спеціально обладнані майданчики для паркування.

Відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Пунктом 5 Правил визначено, що паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора, проте сторонами не заперечується, що спірний майданчик не призначений для безоплатного користування. Це підтверджується і змістом договорів в яких зазначено, що більшість місць для паркування надаються для платного паркування транспортних засобів, і лише незначна частина для безоплатного місць з інвалідністю.

Законом №1283-VII від 29.05.2014 доповнено Закон України "Про дорожній рух" статтею 52-2 такого змісту: "Стаття 52-2. Оплата послуг з паркування транспортних засобів. Під час розміщення транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на майданчику для паркування, сплачують вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування за кожну годину паркування згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів".

Закон набрав чинності 22.06.2014.

В редакції Закону №2262-VIII від 21.12.2017 (набрав чинності 27.09.2018) частина перша статті 52-2 Закон України "Про дорожній рух" має таку редакцію: "При розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення."

Тобто, контроль за оплатою плати за паркування здійснює інспектор із паркування.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що міські, селищні, сільські ради можуть прийняти рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, програмно-технічний комплекс якої надає можливість в онлайн-режимі контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Судом встановлено, що Київською міською радою на виконання частини 3 статті 52-2 Закону України "Про дорожній рух" прийнято рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування. Ця обставина підтверджена представником КП "Київтранспарксервіс".

Положення закону не визначають можливість впровадження такої системи на частині паркувальних майданчиків міста.

Відповідно до частини четвертої статті 52-2 Закону України "Про дорожній рух" у разі впровадження у відповідному населеному пункті автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування оплата послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Наведене свідчить про те, що особи, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (користувачі) не мають права сплачувати за такі послуги у готівковій формі, а використовують допомогу програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Сутність вказаних норм закону та впровадженою Київською міською радою на території міста Києва автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування зводиться до а) виключення посередників в сфері паркування транспортних засобів, б) виключення розрахунків за такі послуги готівкою. Мета - прозоре наповнення бюджету коштами від паркування.

Частина перша статті 52-2 Закон України "Про дорожній рух" у редакції з 27.09.2018 забороняла інспекторам із паркування приймати готівку у якості сплати послуг з паркування.

Умови договорів про надання в експлуатацію майданчика для паркування суперечать частинам 1, 4 статті 52-2 Закону України "Про дорожній рух" адже передбачають існування між міською владою в особі оператора - КП "Київтранспарксервіс" та кінцевими користувачами (особами, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування) додаткового суб`єкта господарювання, який одержує кошти від користувачів.

Зміст частини першої вказаної статті зводиться до того, що особи, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування не тільки мають сплатити плату / тариф, відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, а ці кошти мають надійти до бюджету територіальної громади.

Контроль за сплатою має здійснюватися інспекторами з паркування, які за своїм статусом не можуть працювати ні у позивача, ні у відповідачів 2-4.

Наведена норма закону знайшла своє втілення і в підзаконних актах:

Відповідно до п. 14 Правил паркування (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014) відведені майданчики для платного паркування обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги "мобільне паркування".

З 06.04.2021 цей пункт викладено в такій редакції: відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Пункт 16 Правил паркування визначає, що на спеціально обладнаних майданчиках для платного паркування обов`язково повинні бути встановлені автоматичні в`їзні та виїзні термінали, а згідно пункту 19 паркувальні автомати, платіжні пристрої і автоматичні в`їзні та виїзні термінали на майданчиках для платного паркування встановлюються стаціонарно.

Посилання КП "Київтранспарксервіс" на пункт 20 Правил паркування вірно відхилено судом першої інстанції з огляду на те, що він поширюється на майданчики, у разі їх призначення виключно для користувачів, які сплачують вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування у безготівковій формі за договором про паркування протягом визначеного строку, але не менш як один місяць (редакція до 31.03.2021), у разі їх призначення виключно для користувачів, які сплачують вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування у безготівковій формі за договором про паркування протягом визначеного строку, але не менш як один місяць (редакція після 31.03.2021).

За змістом п. 2 Правил паркування користувачами паркувальних майданчиків є особи, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування.

Також, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги п.17.3.2. Правил благоустрою міста Києва, яким передбачено, що «особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.».

Так, колегія суддів звертає увагу скаржників, що в цьому пункті мова йде тільки про оператора, тобто не йде мова про передачу земельної ділянки суб`єкту господарювання для ведення бізнесу, а лише щодо реалізації обумовленого статтею 6 Закону України "Про дорожній рух" права міської ради прийняття рішення про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів, і стосується права виключно оператора - КП "Київтранспарксервіс" провадити діяльність із надання платних послуг, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Також, зазначений пункт визначає умови надання платних послуг паркування транспортних засобів саме оператором, а не суб`єктом господарювання, тому і не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Разом з тим, в розумінні норм ст. 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування або в оренду здійснюється відповідним органом, в даному випадку органом місцевого самоврядування на підставі його рішення, яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що надання у користування або в оренду земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, що також спростовує доводи Комунального підприємства «Київтранспарксервіс».

Недотримання передбачених Земельним кодексом України процедур свідчить про порушення публічного порядку, спрямованого на порушення передбаченого законом порядку відведення земельних ділянок у найм та нікчемність цих договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваної окремої ухвали не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Щодо інших аргументів скаржників колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційних скарг Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/7607/24 слід відмовити, а оскаржувану окрему ухвалу - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Київської міської ради на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 залишити без задоволення.

3. Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/7607/24 залишити без змін.

4. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

5. Матеріали справи №910/7607/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 07.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга