Постанова

від 26.03.2025 по справі 910/18250/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа№ 910/18250/16 (910/33/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 26.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 (повний текст рішення складено 29.08.2024)

у справі №910/18250/16(910/33/24) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард»

2) Приватного акціонерного товариства «Індбуд»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг»

про визнання припиненими зобов`язань

в межах справи №910/18250/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоздоббуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

до Приватного акціонерного товариства «Індбуд»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Індбуд» (далі - ПрАТ «Індбуд», боржник) на стадії ліквідаційної процедури, відкритої постановою цього суду від 19.04.2017.

Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій

01.01.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард», Приватного акціонерного товариства «Індбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг» про визнання припиненими зобов`язань.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 509, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), мотивовані тим, що зобов`язання ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» на суму 1 055 313, 68 грн, які виникли на підставі договору субпідряду № В-234 від 23.05.2013 (далі - Договір субпідряду) та визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/18250/16, є припиненими у зв`язку із укладенням 22.08.2016 між ПрАТ «Індбуд» (Сторона 1), ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» (Сторона 2) та ТОВ «ВБК Візард» (Сторона 3) договору № В-234/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань.

Автоматизованою системою документообігу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/18250/16 (910/33/24).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16(910/33/24) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суд першої інстанції обґрунтував відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов`язань у заявленому розмірі між ТОВ «ВБК Візард» та ПрАТ «Індбуд» щодо заборгованості боржника за Договором субпідряду та договору № В-234/ВПВ-1 про відступлення права вимоги за частиною зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16(910/33/24) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції позовної заяви.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

26.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 - без змін.

27.11.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 - без змін.

05.12.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі № 910/18250/16 (910/33/24) та ухвалити нове рішення у справі № 910/18250/16 (910/33/24), яким визнати припиненими усі зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Індбуд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ВБК Візард» в розмірі 1 055 313,68 грн за договором субпідряду № В-243 від 23.05.2013 та з урахуванням змін внесених договором № 03/07/2014 про відступлення права вимоги від 03.07.2014 у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

26.02.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Індбуд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

24.03.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заявник просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.09.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Поліщук В.Ю., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року поновлено строк для подання апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.12.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 року для розгляду справи №910/18250/16(910/33/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Буравльов С.І., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 04.12.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження №910/18250/16(910/33/24) за апеляційною скаргою ТОВ «ВКП «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року, а також задоволено заяви відповідача-1 та відповідача-3 та призначено проведення судового засідання 05.12.2024 в режимі відеоконференції.

04.12.2024 року від представника ТОВ «ВБК Візард» надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а від представника ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» - заява про відвід судді Остапенка О.М. від розгляду справи.

05.12.2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, а також заява про відвід судді Доманської М.Л. від розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 заяву ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» про відвід головуючого судді Остапенка О.М. від розгляду справи №910/18250/16(910/33/24) визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні. Заяву ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про відвід судді Доманської М.Л. від розгляду справи №910/18250/16(910/33/24) визнано необґрунтованою та відмовлено у її задоволенні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 заяву суддів Остапенка О.М. та Доманської М.Л. про самовідвід у справі №910/18250/16(910/33/24) задоволено. Матеріали справи №910/18250/16(910/33/24) передано для здійснення визначення складу судової колегії згідно до положень ГПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.12.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 прийнято справу №910/18250/16(910/33/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 05.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

05.02.2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладено на 26.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Візард» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкомплекс Інжиніринг».

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.02.2025 у справі №910/18250/16(910/33/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято справу №910/18250/16(910/33/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

26.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято справу №910/18250/16(910/33/24) клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи №910/18250/16(910/33/24) на 26.03.2025.

Явка представників учасників справи

26.03.2025 у судове засідання з`явилися представники ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», ТОВ «ВБК Візард», ПрАТ «Індбуд».

Представник ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» у судове засідання 26.03.2025 не з`явився; про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон», ТОВ «ВБК Візард», ПрАТ «Індбуд».

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 26.03.2025 ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16(910/33/24) скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

ТОВ «ВБК Візард», ПрАТ «Індбуд» просили апеляційну скаргу ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» залишити без задоволення та рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 року у справі №910/18250/16(910/33/24) - без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З указаних пунктів статті 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

Предметом позову в цій справі, що розглядається, є вимога ТОВ «ВКП «Автофургон» про визнання припиненими в повному обсязі всіх зобов`язань ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ «ВБК Візард» за Договором субпідряду у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином (підстава позову).

Обґрунтовуючи правову підставу позову, позивач доводив про те що, виконання обов`язку проведене належним чином, про, що свідчить укладення 22.08.2016 між ПрАТ «Індбуд» (Сторона 1), ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» (Сторона 2) та ТОВ «ВБК Візард» (Сторона 3) Договору відступлення права вимоги, за яким замінено боржника (Сторону 1) в основному зобов`язанні, та подальше виконання такого договору в повному обсязі шляхом перерахування Стороною 2 на користь Сторони 3 грошових коштів у загальному розмірі 1 055 313, 68 грн.

При цьому відповідачами позивач визначив усіх сторін Договору відступлення права вимоги, а саме: ПрАТ «Індбуд», ТОВ «Стройкомплекс Інжиніринг» та ТОВ «ВБК Візард».

Також мотивуючи належність обраного способу захисту, позивач (ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон») вказав, що він та ТОВ «ВБК Візард» є кредиторами у справі про банкрутство ПрАТ «Індбуд», відтак у нього наявна необхідність захисту порушених прав як кредитора, оскільки неіснуючими (припиненими) вимогами іншого кредитора (ТОВ «ВБК Візард») штучно збільшується загальний розмір вимог всіх кредиторів боржника, що може призвести до неможливості погашення у повному обсязі кредиторських вимог реальних кредиторів та спричинить подвійне стягнення вимог ТОВ «ВБК Візард».

Як було зазначено вище, за результатом розгляду спору по суті рішенням від 19.08.2024 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Таке рішення місцевий господарський суд мотивував відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів припинення зобов`язань у заявленому розмірі між ТОВ «ВБК Візард» та ПрАТ «Індбуд» щодо заборгованості боржника за Договором субпідряду.

Зі змісту рішення від 19.08.2024 у цій справі вбачається, що суд першої інстанції, формально обмежившись висновком про ненадання позивачем суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують наведені в обґрунтування позовних вимог обставини, взагалі не надав правової оцінки наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, належності обраного ним способу захисту та належності відповідачів.

Однак, колегія суддів зауважує, що судова процедура банкрутства має певні особливості правового регулювання, якими, у тому числі, передбачено належний та ефективний спосіб захисту законних інтересів кредитора у справі про банкрутство, зокрема, й у питанні обґрунтованості грошових вимог до боржника іншого кредитора.

Так, системний аналіз приписів статей 1, 9, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з урахуванням норм статей 42, 254, 255 ГПК України дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про визнання чи відхилення грошових вимог іншого кредитора разом із ухвалою господарського суду, постановленою за результатами попереднього засідання.

Разом з тим, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його законних інтересів як кредитора у справі про банкрутство не відповідає способу захисту, визначеному зазначеними нормами КУзПБ у їх взаємозв`язку з приписами ГПК України.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом в аналогічній справі № 910/18250/16 (910/18292/23) у поставі від 12.02.2025.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами попереднього засідання господарським судом 13.03.2017 було поставлено ухвалу, якою, зокрема, визнано конкурсним кредитором ПрАТ «Індбуд» ТОВ «ВБК Візард» на суму 5 494 004 грн 67 коп., з яких кредиторські вимоги до боржника на суму 1 055 313,68 грн заявлені на підставі за договору субпідряду та договору про відступлення права вимоги № 03/07/2014 від 03.07.2014.

У цьому зв`язку обґрунтованими також вбачаються пояснення ліквідатора ПрАТ «Індбуд» про те, що задоволення судом відповідних позовних вимог одного кредитора про визнання зобов`язань боржника перед іншим його кредитором припиненими за наявності при цьому чинної ухвали попереднього засідання про визнання судом відповідних грошових вимог такого [іншого] кредитора за цими ж зобов`язаннями, призведе до порушення принципу верховенства права, невід`ємною складовою якого є принцип правової визначеності.

Колегія суддів наголошує, що процесуальним законом (частина перша статті 320 ГПК України), серед іншого, встановлена можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених КУзПБ, та які набрали законної сили.

Місцевий суд наведеного вище не врахував та розглянув справу по суті не врахувавши, що позивачем (як кредитором боржника) обрано неналежний спосіб захисту свого законного інтересу шляхом звернення із позовом про визнання припиненими зобов`язань боржника перед іншим його кредитором, оскільки останній не позбавлений права на оскарження ухвали про визнання чи відхилення грошових вимог іншого кредитора разом із ухвалою господарського суду, постановленою за результатами попереднього засідання.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Таким чином, колегія суддів резюмує, що підставою для відмови кредитору (ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон») у задоволенні позову у даній справі є обрання ним неефективного способу захисту порушеного права з огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про визнання припиненими зобов`язань ПрАТ «Індбуд» перед ТОВ «ВБК Візард» на суму 1 055 313, 68 грн, яка в свою чергу визнана судом ухвалою попереднього засідання.

З огляду на усе вищезазначене, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом її викладення у редакції цієї постанови.

Разом з цим, наявність таких висновків суду в цілому не впливає на суть ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, апеляційна скарга ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» в межах наведених ним доводів та вищевикладених висновків суду не підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16 (910/33/24) підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі №910/18250/16(910/33/24) залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Автофургон».

5. Справу №910/18250/16(910/33/24) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст підписано та складено 11.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга