Рішення від 01.04.2025 по справі 906/96/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/96/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія "МІРАНА" до Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича

про стягнення 659 679,01 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 388 160,90 грн. - основного боргу, 69 868,96 грн. - 18 відсотків штрафу згідно до п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - штрафу згідно п. 6.7. договору, 147 501,14 грн. - пені, 12 912,56 грн. - інфляційних, 2 419,36 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на недотримання відповідачем умов договору поставки №876-24КВ від 10.09.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В послідуючому господарський суд ухвалою від 04.03.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.

На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 28.01.2025, 04.03.2025, які належним чином направлялися на адресу ФОП Денисенко Г.Г.; АДРЕСА_1 , з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, жодної з ухвал господарського суду по справі № 906/96/25 відповідачем не отримано, а будь-якої іншої адреси для листування з відповідачем у справі господарському суду не відомо.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".

Відповідно до п. 99-1 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку" рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою Судова повістка, працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно з ч. 7 ст.120, п. 5 ч. 6 ст.242 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання з розгляду справи № 906/96/25 по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки.

Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України.

На підставі п. 9ст. 165 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Мірана" (позивач/постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Денисенком Григорієм Григоровичем (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №876-24КВ (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати покупцю товар для використання у підприємницькій діяльності на території України, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього на умовах цього Договору.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається відповідно на кожну партію товару у видаткових накладних з урахуванням ПДВ (за наявності). Загальна сума даного договору визначається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних (п. 4.1. Договору).

Покупець сплачує за товар протягом 7 днів, з дня поставки партії товару за видатковою накладною. Строк оплати за товар починає перебіг з дня постачання за кожну партію окремо (п. 4.5. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом двох років. Якщо жодна із сторін не повідомила про намір припинити дію цього Договору після строку, на який його було укладено, то Договір вважається пролонгованим на той самий строк (п. 8.1. Договору).

Я зазначив позивач, відповідачу поставлено товар на загальну суму в розмірі 470 719,30 грн.

Товар за вказаними видатковими накладними було прийнято відповідачем без зауважень.

Відповідачем було проведено частковий розрахунок за товар на суму в розмірі 82 558,40 грн.

Залишок вартості товару на суму в розмірі 388 160,90 грн. (поставлений згідно видаткових накладних - а.с. 13-24) відповідачем оплачено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 388 160,90 грн. - основного боргу, 69 868,96 грн. - штрафу згідно умов п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - штрафу згідно п. 6.7. договору, 147 501,14 грн. - пені, 12 912,56 грн. - інфляційних, 2 419,36 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що Покупець сплачує за товар протягом 7 днів, з дня поставки партії товару за видатковою накладною. Строк оплати за товар починає перебіг з дня постачання за кожну партію окремо.

Не зважаючи на факт поставки товару, його прийняття відповідно до умов Договору, відповідачем оплата товару у строк визначений Договором здійснена не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем, про що містяться відповідні підписи на видаткових накладних.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару на суму в розмірі 388 160,90 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 388 160,90 грн. сплачена не була та залишається не сплаченою на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 388 160,90 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 69 868,96 грн. - 18 відсотків штрафу згідно умов п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - штрафу згідно п. 6.7. договору, 147 501,14 грн. - пені, 12 912,56 грн. - інфляційних, 2 419,36 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 6.4. Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 18 відсотків від ціни замовленого товару зазначеного у видатковій накладній.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару на умовах визначених цим Договором покупець за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період. У тому випадку якщо прострочка становить понад 10 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої суми.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позиція викладена в постанові Верховного суду від 8 грудня 2018 №908/639/18.

Правовий аналіз вказаного, що також викладено у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, дає підставу стверджувати, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф так і пеня.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 343 ГК України, платники і одержувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі установ банку. Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів грошових коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою про проведення касово-розрахункових операцій, а за відсутності угоди про розмір пені - в розмірі, встановленому законом. Платник зобов`язаний самостійно нараховувати пеню на прострочену суму платежу і давати банку доручення про її перерахування з наявних на рахунку платника коштів.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми штрафу і визнано його обґрунтованим, у зв`язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає 69 868,96 грн. - 18 відсотків штрафу згідно умов п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - штрафу згідно п. 6.7. договору.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, суд вважає за необхідне зазначити, що останню позивачем нараховано за період з 01.11.2024 до 15.01.2025.

Проте, заборгованість відповідача перед позивачем наявна в сумі 388 160,90 грн., з яких:

- 247 600,50 грн. за поставками, здійсненими згідно видаткових накладних від 28.11.2024 (а.с. 13-21), граничним строком оплати яких є 05.12.2024;

- 98 119,00 грн. за поставками, здійсненими згідно видаткових накладних від 29.11.2024 (а.с. 22-23), граничним строком оплати яких є 06.12.2024;

- 42 441,40 грн. за поставкою, здійсненою згідно видаткової накладної від 28.11.2024 (а.с. 24), граничним строком оплати якої є 11.12.2024.

Отже нарахування пені має проводитись:

- за період з 06.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 247 600,50 грн. в сумі 7461,92 грн.;

- за період з 07.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 98 119,00 грн. в сумі 2887,12 грн.;

- за період з 12.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 42 441,40 грн. в сумі 1097,65 грн.,

на загальну суму 11 446,69 грн.

Таким чином обґрунтовано нарахованою є сума пені 11 446,69 грн., тому дана вимога підлягає задоволенню в зазначеній сумі. В задоволенні вимоги щодо стягнення пені в сумі 136 054,45 грн. слід відмовити.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 12 912,56 грн. - інфляційних, 2 419,36 грн. - 3% річних., то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що інфляційні втрати становлять - 5434,24 грн., нараховані за грудень 2024 року (виходячи з періоду, визначеного позивачем в розрахунку штрафних санкцій - а.с. 9) на суму 388 160,90 грн.

В задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 7478,32 грн. суд відмовляє.

Також суд перевірив розрахунки 3% річних (а.с. 9) та встановив, що вірним є нарахування 3% річних в сумі 1279,05 грн., нарахованих:

- за період з 06.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 247 600,50 грн.;

- за період з 07.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 98 119,00 грн.;

- за період з 12.12.2024 до 15.01.2025 на суму боргу 42 441,40 грн.

В задоволенні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1140,31 грн. суд відмовляє.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 388 160,90 грн. - основного боргу, 69 868,96 грн. - 18 відсотків штрафу за невиконання умов п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - 10 % штрафу згідно п. 6.7. договору, 11446,69 грн. - пені, 5 434,24 грн. - інфляційних, 1 279,05 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна Компанія "МІРАНА" (18001, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 31/1, код ЄДРПОУ 44817091) 388 160,90 грн. - основного боргу, 69 868,96 грн. - 18 відсотків штрафу згідно умов п. 6.4. договору, 38 816,09 грн. - 10 % штрафу згідно п. 6.7. договору, 11 446,69 грн. - пені, 5 434,24 грн. - інфляційних, 1 279,05 грн. - 3% річних, а також 7 795,94 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.04.25

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу (рек.)