Рішення від 18.03.2025 по справі 907/731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/731/16

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

розглянувши позовну заяву за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство, с.Кам`яниця, Ужгородського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Забрідська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області , с. Забрідь Великоберезнянського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Костринська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Кострино Великоберезнянського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Розтоцько Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, с. РозтоцькаПастіль Великоберезнянського району

про стягнення суми 1 424 786,27 грн.

За участю представників:

від позивача - Данч Наталія Орестівна, завідувач сектору правової допомоги та юридичного забезпечення

від відповідача - не з`явився

від третіх осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду перебуває справа за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до відповідача державного підприємства Великоберезнянське лісове господарство, за участі третіх особіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Забрідська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Забрідь Великоберезнянського району, Костринська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Кострино Великоберезнянського району, Чорноголівська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Чорноголова Великоберезнянського району, Лютянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Люта Великоберезнянського району, Волосянська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Волосянка Великоберезнянського району, Тихівська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Тихий Великоберезнянського району, Розтоцько Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, с. РозтоцькаПастіль Великоберезнянського району про стягнення суми 1424786,27 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в т.ч. на рахунок Забрідської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 584415 грн., на рахунок Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 86252,43 грн., на рахунок Чорноголівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 542089,99 грн., на рахунок Розтоцько Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 11969,35 грн., на рахунок Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 35613,53 грн., на рахунок Волосянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 363,08 грн., на рахунок Тихівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 164082,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2017 року задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Провадження у даній справі зупинено до остаточного вирішення справи Закарпатського окружного адміністративного суду №807/2388/15 (Суддя Івашкович І.В.)

У зв`язку з припиненням повноважень головуючою суддею Івашкович І.В., що унеможливлює продовження нею розгляду даної справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2017 року, справу №907/731/16 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою від 24.11.2021 поновлено провадження у справі №907/731/16. Підготовче засідання призначити на 21 грудня 2021 р.

Ухвалою суду від 21.12.2021 відкладено підготовче засідання на 01.02.2022 року.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкладено підготовче засідання на 23.02.2022 року.

Проте, судове засідання призначене на 22.02.2022 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі О.Ф. у щорічній відпустці з 22.02.2022 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/1-к від 22.02.2022 року.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 28.02.2022 розгляд справи №907/731/16 відкладено в межах розумного строку.

Ухвалою суду від 11.04.2024 призначено підготовче засідання на 21.05.2024 року.

07.05.2024 року до суду від Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області надійшла заява про заміну сторони, третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чорноголівська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області на Дубриницьку сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.

Ухвалою суду від 21.05.2024 р. відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання про заміну сторони на 23 липня 2024 р.

Проте, судове засідання призначене на 23.07.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/24-к від 22.07.2024 р.

Ухвалою суду від 06.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 27.08.2024 р.

Проте, судове засідання призначене на 27.08.2024 р. не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/29-к від 21.08.2024 р.

Ухвалою суду від 27.08.2024 р. відкладено підготовче засідання на 08.10.2024 р.

Ухвалою суду від 08.10.2024 р. відкладено підготовче засідання на 12.11.2024 р.

Проте, судове засідання призначене на 12.11.2024 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни на навчанні про проходження підготовки суддів в режимі онлайн Національної школи суддів з 11.11.2024 року по 15.11.2024 року, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/70-к від 08.11.2024 року.

12.11.2024 р. через систему Електронний суд від представника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, надійшло клопотання (за вх.№02.3.1-02/8762/24) про заміну відповідача у справі №907/731/16 державного підприємства Великоберезнянське лісове господарство на Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Ухвалою суду від 18.11.2024 р. відкладено підготовче засідання на 10.12.2024 р.

04.12.2024 р. до суду надійшла заява представника Ставненьскої сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про проведення підготовчого засідання за відсутності представника заявника.

Костринська сільська рада, подала заяву (за вх.№02.3.1-02/9638/24) про заміну третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі № 907/731/16 - Лютянську сільську раду Великоберезнянського району Закарпатської області на її правонаступника - Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.

В підготовчому засіданні судом розглянуто клопотання (за вх.№02.3.1-02/8762/24) про заміну відповідача у справі №907/731/16 державного підприємства Великоберезнянське лісове господарство на Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство (вул. Першотравнева, буд.42, с.Кам`яниця, Ужгородського району та заяву (за вх.№02.3.1-02/9638/24) про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі №907/731/16 - Лютянську сільську раду Великоберезнянського району Закарпатської області на її правонаступника - Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.

Ухвалою суду від 10.12.2024 відкладено підготовче засідання на 28 січня 2025 р.

Ухвалою суду від 28.01.2025 відкладено підготовче засідання на 18 лютого 2025 р.

Ухвалою суду від 18.02.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 18.03.2025 р.

Позивач Державна екологічна інспекція в Закарпатські області, м. Ужгород позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Вказує на те, що за результатами перевірки, проведеної інспекторами Державної екологічної інспекції Закарпатській області у держлісфонді ДП Великоберезнянсье ЛГ встановлено, що при ведені лісового господарства не дотримуються вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Зауважує, що зазначеним господарством при розробці рубок на території Жорнавського, Бистрицького, Волосянського, Лютянського, Чорноголівського, Костри нського, Великоберезнянського лісництв було допущено незаконне вирубування дерев, привласнення вітровальних та сухостійних дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубання, не вивезення в установлені терміни деревини, проведення суцільної санітарної рубки насаджень без попереднього обстеження її спеціальною комісією, порушення термінів проведення санітарних рубок, внаслідок чого лісу заподіяна шкода на суму 1 424 786,27 грн.

З огляду на наведене, вважає, що наявні підстави для Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство, с.Кам`яниця, Ужгородського району суми 1 424 786,27 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок третіх осіб.

Відповідач письмового відзиву у відповідності до ст. 165 ГПК України не надав.

Треті особи які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача письмово викладеної позиції по суті спору не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні 18.03.2025 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що у період з 02.11.2015 по 13.11.2015 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області проведено перевірку ДП Великоберезнянське ЛГ на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів. Перевірка ДП Великоберезнянське ЛГ була проведена відповідно до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекції у Закарпатській області затвердженого Головою Держекоінспекції України від 23 вересня 2015 року на підставі Наказу від 30.10.2015 року №383 та направлення на перевірку від 30.10.2015 №2095/04.

За результатами проведеної перевірки складено акт, яким зафіксовано порушення, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю). Зокрема, встановлено порушення ДП Великоберезнянське ЛГ ст.19 Лісового кодексу України, п.52 Постанови КМУ №555 від 27 липня 1995 року «Про затвердження санітарних рубок».

Зокрема, зазначеним господарством при розробці рубок на території Жорнавського, Бистрицького, Волосянського, Лютянського, Чорноголівського, Костринського, Великоберезнянського лісництв було допущено незаконне вирубування дерев, привласнення вітровальних та сухостійних дерев, пошкодження дерев до ступеня припинення росту, незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубання, не вивезення в установлені терміни деревини, проведення суцільної санітарної рубки насаджень без попереднього обстеження її спеціальною комісією, порушення термінів проведення санітарних рубок, внаслідок чого лісу заподіяна шкода на суму 1 424 786,27 грн.

Правомірність дій Державної екологічної інспекції у Закарпатській області щодо призначення та проведення перевірки державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" була предметом розгляду Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №807/2388/15. Згідно з постановою якого від 20.12.2016 р. у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Великоберезнянське лісове господарство" до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними дій та скасування наказів - відмолено повністю. Вказана постанова набрала законної сили 30.03.2017 р.

Державною екологічної інспекцією України з метою досудового врегулювання спору, відповідно до статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пред`явлено претензію ДП «Великоберезнянске ЛГ» №39/04/15 від 23.12.2015 на суму 1 424 786,27 грн. про добровільне Відшкодування заподіяної шкоди. Однак така залишена без задоволення.

З огляду на наведене, позивач вважає, що наявні підстави для Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство, с.Кам`яниця, Ужгородського району суми 1 424 786,27 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок третіх осіб.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Водночас, у ч.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював пошкодження дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок пошкодження дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Встановлено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлені у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 21.02.2020 у справі 920/1106/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.20 у справі № 917/1261/1.7, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17).

Неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов`язків, свідчить про причинно наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Як встановлено судом, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Враховуючи, що належними та допустимими доказами (наявними в матеріалах справи) підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі 1 424 786,27 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство, с.Кам`яниця, Ужгородського району третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Забрідська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області , с. Забрідь Великоберезнянського району третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Костринська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, с. Кострино Великоберезнянського району третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Розтоцько Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, с. РозтоцькаПастіль Великоберезнянського району про стягнення суми 1 424 786,27 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в т.ч. на рахунок Забрідської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 584415 грн., на рахунок Костринської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 86252,43 грн., на рахунок Чорноголівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 542089,99 грн., на рахунок Розтоцько Пастільської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 11969,35 грн., на рахунок Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 35613,53 грн., на рахунок Волосянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 363,08 грн., на рахунок Тихівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 164082,89 грн. заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с.Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Забрідської сільської ради Ве ли ко бе ре знян сько го району Закарпатської області (89003, Україна, Великоберезнянський р-н, Закарпатська обл., село Забрідь, вулиця Воз`єднання, будинок, 20, код ЄДРПОУ 26396716) суму 584 415,00 грн. (п`ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 00 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

3. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Костринської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89022, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Кострина, будинок, 47, код ЄДРПОУ 04350926) суму 121 865,96 грн. (сто двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят п`ять гривень 96 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

4. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської Області (89210, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Дубриничі, вулиця Центральна, будинок, 44А, код ЄДРПОУ 04351179) суму 542 089,99 грн. (п`ятсот сорок дві тисячі вісімдесят дев`ять гривень 99 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

5. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89014, Україна, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., село Ставне, будинок, 253, код ЄДРПОУ 04350990) суму 164 445, 97 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п`ять гривень 97 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

6. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с. Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Розтоцько-Пастільської сільської ради Ве ли ко бе ре знян сько го району Закарпатської області (89041, Україна, Великоберезнянський р-н, Закарпатська обл., село Розтоцька Пастіль, будинок, 76, код ЄДРПОУ 04350961) суму 11 969,35 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 35 коп.) шкоди завданої навколишньому природному середовищі.

7. Стягнути з державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Україна, 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; код в ЄДРПОУ 44768034), в особі філії «Ужгородське лісове господарство» (вул. Першотравнева, буд.42, с.Кам`яниця, Ужгородського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ ВП22114655) на користь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38015668) суму 21 371,79 (двадцять одну тисячу триста сімдесят одну гривню 79 коп.) у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.04.2025.

Суддя О.Ф. Ремецькі