Рішення

від 07.04.2025 по справі 907/1011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/1011/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

За позовом Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій», м. Львів Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «007М», с. Минай Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 359 037 грн,

представники:

Позивача Цап О.Р., адвокат, ордер серії ВС №1314699 від 13.01.2025

(в режимі відеоконференції)

Відповідача Глеба П.О., адвокат, ордер серії АО №1159085 від 20.01.2025

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Львівське комунальне підприємство «Міський центр інформаційних технологій» звернулось з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» про стягнення 359 037 гривень.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області суду від 05.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін, підготовче засідання призначено 20.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2025 підготовче засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

В підготовчому засіданні 29.01.2025 за участю уповноважених представників сторін оголошувалась перерва.

29.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.

18.02.2025 відповідач подав клопотання, в якому повідомив про вжиття заходів мирного врегулювання спору.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2025 підготовче засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 07.04.2025.

В судовому засіданні представник позивач свої вимоги підтримав повністю.

Представник відповідач підтвердив порушення умов договору, але вказав, що порушення відбулось не з вини відповідача та просить зменшити розмір штрафу та пені.

У судовому засіданні 07.04.2025 за участю уповноважених представників сторін проголошувалось скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору.

19 липня 2024 року Львівське комунальне підприємство «Міський центр інформаційних технологій» (далі покупець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю « 007М» (далі постачальник, відповідач) за результатом проведеної закупівлі №UA-2024-07-05-010236-a уклали Договір про поставку товару №78-В. Відповідно до п.п. 1.1. вказаного Договору постачальник зобов`язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність покупця товар (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 шт.), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідач не здійснив поставку партії товару в повній мірі.

У подальшому Додатковою угодою №1 від 23.08.2024 Договір №78-В від 19.07.2024 розірвано на підставі п. 7.6 Договору.

Позивач нараховує відповідачу штрафні санкції за період з 01.08.2024 по 23.08.2024 на підставі положень встановлених у п.п. 7.1.-7.2. Договору.

Штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, згідно яких відповідач зобов`язаний сплатити 67 137,00 грн пені, що становить 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за 23 дні прострочення поставки: 2 919 000 грн (ціна Договору) * 0,1% (розмір пені за день прострочення) * 23 (кількість днів прострочення) = 67 137 гривень.

Окрім того, керуючись вищевказаним п. 7.2 Договору відповідачу додатково потрібно сплати штраф за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад 10 днів, що становить: 2 919 000 грн (ціна Договору) * 10% (розмір штрафу) = 291 900 гривень.

Відтак, загальна заборгованість відповідача через невиконання ним зобов`язань за Договором становить 359 037 грн.

Щодо мирного врегулювання спору позивач вказав, що таке можливо тільки при повному визнанні позовних вимог.

Позиція відповідача

Відповідач погоджується, що ним допущено прострочення виконання договірних зобов`язань по вказаній вище поставці товару, втім, на думку Товариства та його представника, нараховані та заявлені позивачем до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, що вказує на наявність підстав для застосування дискреції суду щодо зменшення їх розміру. Крім того, підстави для зменшення відповідних штрафних санкцій мотивує наступним чином. Відповідач підтверджує, що дійсно 19.07.2024 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки товарів №78-В.

Пункт 5.1. такого договору передбачав, що строк поставки товару визначений 15 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 31.07.2024.

Пункти 3.1. та специфікація договору визначали, що загальна сума поставки становить 2 919 000 грн без ПДВ. Вказаний договір поставки укладений за результатами проведеної позивачем публічної закупівлі (пункти 1.1. та 12.6 договору), тобто фактично підписаний відповідачем згідно проекту тексту угоди, що підготовлений позивачем. Саме позивачем визначено в тексті договору механізм, розмір та порядок нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу), згідно пунктів 7.1. та 7.2. Також, пунктом 7.6. договору передбачений механізм одностороннього припинення (розірвання) договору, у випадку неналежного виконання зобов`язань відповідачем.

Представник відповідача не погоджується із твердженнями позивача, що ним не доводилося до його відома обставини непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню умов договору. Відомим і беззаперечним фактом є те, що монополістом та домінуючим гравцем на ринку виробників безпілотних літальних апаратів є підприємства Китайської Народної Республіки. 17.01.2024 року між ТОВ « 007М», як покупцем, та iTech Trading FZ-LLC, як постачальником (який в свою чергу закуповує таки безпілотні літальні апарати безпосередньо в Китаї), був укладений контракт. Ускладнення взаємовідносин між КНР та країнами ЄС потягло за собою суттєві ускладнення та затримки поставок безпілотних літальних апаратів, що позначилося на iTech Trading FZ-LLC, що є постачальником Товариства. На підтвердження таких обставин, листом від 08.08.2024 за №379/04, тобто вже після спливу строку поставки товару, згідно пункт 5.1. цього Договору, відповідач проінформував позивача про неможливість вчасної поставки безпілотних літальних апаратів, із наведенням обставин, що корелюються із зазначеними вище. Також, в зазначеному листі відповідачем порушено питання продовження строку поставки товару, згідно пункту 12.1. договору поставки, в зв`язку із чим просив підписати додаткову угоду. До такого листа додана копія звернення Tech Trading FZ-LLC від 29.07.2024 та його офіційний переклад з англійської мови на українську, здійснений перекладачем Грись Сергієм Сергійовичем, справжність підпису перекладача посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Петах Н.М.

В такому листі iTech Trading FZ наведено, що затримка товару DJI Mavic 3 зумовлена його відсутністю на ринку, так як товар моделі Mavic 3 досяг свого крайнього терміну придатності і більше не випускаються. Таким чином, iTech Trading FZ повідомило, що вони мають певні труднощі у виконанні крупних партій замовлень з своїх запасів, що залишилися. Натомість, такий лист відповідача проігноровано, а відповідь від позивача не отримана.

Натомість, 14.08.2024 на електронну пошту відповідача надійшла сканована копія листа за №0406-вих-116305, в якому Товариство повідомлено про припинення умов договору, а також ініційовано його дострокове розірвання, згідно пункту 7.6. (копія додається). Додатком до цього листа долучений проект додаткової угоди про розірвання, датований 14.08.2024. Розуміючи небажання позивача продовжувати договірні відносини, така додаткова угода №1 була підписана керівником відповідача без зауважень та застережень. Із такого наведеного вище викладу обставин вбачається, що відповідач в певній мірі опинився заручником обставин, та не міг об`єктивно впливати на належне виконання договірних зобов`язань його контрагентами, в тому числі щодо поставок товарів, що виробляються в КНР.

Відповідач вказує, що позивач не поніс суттєвих збитків за результатами неналежного виконання Договору поставки від 19.07.2024, оскільки подальша його поведінка щодо повторної закупівлі таких товарів свідчить, що в нього відсутня нагальна потреба по придбанню таких товарів, наступні закупівлі проведені для нього на умовах кращих, ніж ті, що запропонував/погодився відповідач. Додатково, такі доводи та докази спростовують твердження позивача, що за результатами припинення відносин із відповідачем він був змушений оголошувати закупівлю та придбавати необхідний товар за вищими цінами, ніж ті, що передбачені договором. По друге, нараховані позивачем штрафні санкції, хоч і відповідають умовам договору поставки, втім не враховують їх співвідношення із загальною ціною Договору.

Відповідач погоджується з тим, що позивачу слід компенсувати вимушений простій позивача у закупівлі дронів для потреб ЗСУ, що виник в період між з 31.07.2024 по 14.08.2024 (по момент припинення договірних відносин між сторонами). Натомість, на думку відповідача, стягнення суми в розмірі 359 037 грн явно не відповідає завданню такого заходу забезпечення виконання цивільного (господарського зобов`язання), а також створює ситуацію, за якою позивача фактично вживає каральні заходи до відповідача, та одночасно отримує можливість збагатитися за рахунок невиправдано додаткових прибутків. На переконання представника відповідача, застосування до Товариства штрафних санкцій повинно супроводжуватися із застосуванням принципів розумності, добросовісності та справедливості, беручи до уваги реальний розмір збитків позивача, які розумно можна було б передбачити. Аналогічні позиції та правозастосування допущені в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, постанові ВП ВС від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 та постанові ВП ВС від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Як наслідок, відповідач не заперечує обґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій та пені, однак просить суд зменшити такі до більш помірної суми в розмірі орієнтовно 120 000 грн, що співвідноситься із запланованим відповідачем прибутком від реалізації позивачу дронів, а також становить 33,42% від заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідач просить суд у відповідності до положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, зменшити розмір нахованих штрафних санкцій, поза як такі надмірно великі порівно зі збитками кредитора, прийняти часткове визнання Товариством з обмеженою відповідальністю « 007М» позовних вимог в розмірі 120 000 гривень, відмовити в задоволенні решті позовних вимог в повному обсязі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19 липня 2024 року Львівське комунальне підприємство «Міський центр інформаційних технологій» (далі покупець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю « 007М» (далі постачальник, відповідач) за результатом проведеної закупівлі (запит ціни пропозицій) №UA-2024-07-05-010236-a уклали Договір про поставку товару №78-В. Відповідно до п.п. 1.1. вказаного Договору постачальник зобов`язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність покупця товар (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 шт.), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 3.1 та Додатку №1 (Специфікація) Договору загальна ціна даного Договору складає 2 919 000 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.07.2024. П.п. 7.1.-7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором. За не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Строк поставки (передачі) товару - в продовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.07.2024.

Відповідачем не здійснено поставку повної партії товару (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 штук).

У подальшому Додатковою угодою №1 від 23.08.2024 року Договір №78-В від 19.07.2024 розірвано на підставі п. 7.6 Договору.

Із роздруківок із порталу публічних закупівель «ProZorro» по ідентифікаторах №UA-2024-08-14-011396-a та №UA-2024-08-14-011305-a вбачається, що позивачем 14.08.2024 опубліковані відомості про проведення двох закупівель через запит ціни за предметом вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (код за ДК: 021:2015:34710000-7), а саме щодо аналогічних товарів - квадрокоптери DJI Mavic 3, загальною кількості 40 одиниць, очікуваною вартістю по 1 450 000 грн.

Із листа Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій» до Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» від 14.08.2024 вбачається, що позивач надіслав відповідачеві проєкт Додаткової угоди №1 від 23.08.2024, якою розривається Договір №78-В від 19.07.2024.

Також, відповідно до договору №ITECH-0001 вбачається, що він укладений м. Ньїредьгаза, Угорщина з 17.01.2024 діє до 17.01.2025, між: iTech Tradinng FZ-LLC (продавець) та ТОВ « 007М» (покупець). Предмет вказаного договору в порядку, на умовах і з метою, встановленими Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію (далі - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування (марка), номенклатура, асортимент, якість і кількість (обсяг) товару, ціна і умови оплати, строки (період) і умови поставки, місце поставки узгоджуються сторонами та вказуються в рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач 02.09.2024 надіслав претензію щодо сплати штрафних санкцій відповідачу.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» до Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій» від 08.08.2024 відповідач повідомив позивача, що у дистриб`ютора виникли непередбачувані форс-мажорні обставини, що спричинили не своєчасне виконання його зобов`язань за контрактом, щодо термінів поставки товару та просили продовжити строк поставки товару відповідно до вимог ч. 4. п. 12.1. шляхом підписання Додаткової угоди.

Відповідно до листа iTech Tradinng FZ-LLC до Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» вбачається, що замовлення на 100 шт. Мавік 3 для ТОВ « 007М» затримується.

Відповідно до державних контрактів на поставку (закупівлю) товарів між Товариством з обмеженою відповідальністю « 007М» та державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю « 007М» укладало угоди на поставку товару із Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

Із пропозиції про мирне врегулювання спору вбачається, що Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» пропонувало Львівському комунальному підприємству «Міський центр інформаційних технологій» врегулювати спір по справі №907/1011/24.

Позивач нараховує відповідачу штрафні санкції за період з 01.08.2024 по 23.08.2024 року (загалом 23 дні). Зважаючи на встановлені у п.п. 7.1.-7.2. Договору штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, відповідач зобов`язаний сплатити 67 137,00 грн пені, що становить 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за 23 (двадцять три) дні прострочення поставки (розрахунок наведено нижче): 2 919 000 грн (ціна Договору) * 0,1% (розмір пені за день прострочення) * 23 (кількість днів прострочення) = 67 137 гривень.

Окрім того, відповідно п. 7.2 Договору позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад 10 днів, що становить: 2 919 000,00 грн (ціна Договору) * 10% (розмір штрафу) = 291 900 грн. Суд погоджується із розрахунком позивача, що загальна заборгованість відповідача через невиконання ним зобов`язань за Договором становить 359 037 грн (Триста п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять сім гривень) (пеня і штраф).

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України). Згідно з статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності із статтею 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж). Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву та клопотанні відповідача про врахування відсутності вини відповідача через непереборну силу, суд зазначає наступне.

Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються обставини, визначені у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-РВ від 02.12.1997 (із наступними змінами та доповненнями), якщо інше не буде передбачено законодавством.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3)).

Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб`єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі №908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі №911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі №927/25/21).

В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про настання обставин, передбачених договором, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом - сертифікатом ТПП чи будь-яким іншим доказом.

Суд враховує, що Відповідач вчиняв дії до примирення та повідомив позивача що у Дистриб`ютора виникли непередбачувані обставини, що спричинили не своєчасне виконання його зобов`язань за контрактом, щодо термінів поставки товару. Разом із тим суд вважає, що вказані обставини не є такими, що звільняють Відповідача від відповідальності передбаченої договором. Вказані дії на думку суду, доводять що Відповідач не вчиняв умисних дій на завдання шкоди позивачу.

Отже, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Спір виник через неправильні дії відповідача. У зв`язку із задоволенням позову повністю, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М» (89427, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Минай, пл. Енді Воргола, буд. 6, код ЄДРПОУ: 44904058) на користь Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій» (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 23948670) заборгованість у розмірі 359 037,00 грн (Триста п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять сім гривень 00 коп) та витрати, що складаються зі сплати судового збору у сумі 5 385,55 грн (П`ять тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 55 коп).

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 11.04.2025

Суддя А.А. Худенко