Рішення

від 27.03.2025 по справі 910/15749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/15749/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15749/24

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС СОЛЮШИОНС"

про стягнення 1 172 958,77 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача Бойко А.Ю.

від відповідача Шипов К.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС СОЛЮШИОНС" (відповідач) про стягнення 1 172 958,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що відповідач при виконанні робіт згідно з договором № 34-23 від 15.09.2023 завищив вартість будівельних матеріалів.

Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом надання доказів доплати судового збору у встановленому розмірі.

30.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/15749/24 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання 13.02.2025, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

До матеріалів позовної заяви позивачем було долучено клопотання про призначення судової експертизи.

28.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2025 від відповідача до суду надійшов уточнений відзив на позовну заяву.

31.01.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

06.02.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.02.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 03.03.2025.

Ухвалою суду від 03.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи у даній справі.

Крім того, ухвалою суду від 03.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025,

Ухвалою суду від 20.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 24.03.2025.

24.03.2025 відповідачем подано клопотання про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 24.03.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 27.03.2025.

27.03.2025 відповідачем подані додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 27.03.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - Головний центр, Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСС СОЛЮШИОНС» (далі - Відповідач, Підрядник) укладено договір № 34-23 на проведення будівельно-монтажних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт покрівлі погребу, за ген. планом будівля 17/115 (інв. № 101310088) ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 » (далі - Договір).

Договірна ціна по об`єкту є твердою і становить 9 229 512,07 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 538 252,01 грн, а саме: обсяг фінансування на 2023 рік складає 9 229 512,07 грн.

Додатковою угодою від 26.06.2024 № 04-24 Сторони уточнили обсяг фінансування, дійшли згоди щодо внесення змін до пункту 3.2 Договору та виклали його в наступній редакції:

« 3.2 Договірна ціна по об`єкту є твердою і становить 8 560 909,31 грн, в тому числі ПДВ 1 426 818,22 грн, а саме: - обсяг фінансування на 2023 рік складає 8 560 909,31 грн, у тому числі ПДВ 1 426 818,22 грн; - обсяг фінансування на 2024 рік складає 00,00 грн».

Пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 04-24 від 26.06.2024) визначено, що роботи, які є предметом цього Договору, повинні бути виконані Підрядником в період з дня підписання цього Договору до 31 серпня 2024 року, відповідно до Графіку виконання робіт (Додаток 3). Об`єкт повинен бути переданий експлуатуючій організації не пізніше 30 вересня 2024 року.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, на виконання умов договору підрядником виконано роботи на суму 8 560 909,31 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме: Акт № 1 за жовтень 2023 року (далі - Акт № 1); Акт № 2 за листопад 2023 року (далі - Акт № 2); Акт № 3 за грудень 2023 року (далі - Акт № 3); Акт № 4 за грудень 2023 року (далі - Акт № 4).

Замовником оплачено виконані роботи в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 152 від 12.10.2023 на суму 3 578 365,44 грн оплата за виконані роботи згідно Акту № 1; № 166 від 06.11.2023 на суму 2 674 023,02 грн оплата за виконані роботи згідно Акту № 2; № 196 від 06.12.2023 на суму 804 725,44 грн оплата за виконані роботи згідно Акту № 3; № 234 від 24.12.2023 на суму 1 503 795,41 грн оплата за виконані роботи згідно Акту № 4.

Як вказує позивач у позові, в ході здійснення перевірки актів № 1 за жовтень 2023 року, № 2 за листопад 2023 року та № 3 і № 4 за грудень 2023 року встановлено завищення вартості 11 окремих будівельних матеріалів, а саме по позиціях:

- згідно акту № 1 - поз.: 7/7, 8/8, 20/20, 21/21, 24/24, 27/27; згідно акту № 2 - поз.: 22, 33, 34, 37, 44, 46, 56, 61, 66, 70, 72, 77, 78, 81, 89, 91;

- згідно акту № 3 - поз.: 84, 89;

- згідно акту № 4 - поз: 6, 8, 13, 15, 36, 38, 43, 45, 68, 72, 77, 87, 92, 100, 105, 113, 118, 141, 152, 166, 212.

На переконання позивача, в позові обґрунтовано наявність завищення цін за вказаними позиціями та правомірний спосіб їх виявлення і фіксації, у зв`язку з чим заявлено вимогу про стягнення 1 172 958,77 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається, зокрема на наступне:

Так, сторони пунктом 3.7 Договору встановили, що при виявленні в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3) у будь який час невідповідностей чинному порядку визначення вартості будівництва, проектно-кошторисній документації, обсягам або якості фактично виконаних робіт, інших недоліків (дефектів) тощо, загальна вартість виконаних робіт підлягає уточненню (шляхом коригування відповідних актів виконаних робіт/та або компенсації надмірно сплачених коштів) з моменту виявлення зазначених невідповідностей.

Пунктом 5.4.3 Договору Сторони передбачили, що Підрядник зобов`язаний закуповувати матеріали, устаткування, обладнання тощо, у вітчизняних виробників, за цінами, які не можуть бути вищими цін (тарифів) визначених в Договірній ціні (Додаток 1) та середніх регіональних цін. У разі відсутності необхідних матеріалів (або аналогічних матеріалів не нижчої якості) у вітчизняних виробників, необхідні матеріали закуповуються Підрядником в іноземних виробників виключно після попереднього письмового узгодження з Замовником технічних характеристик, ціни, виробника та постачальника відповідних матеріалів, устаткування, обладнання тощо.

У пункті 5.4.10 Договору Сторонами узгоджено, що у разі виявлення Замовником (в т. ч., із залученням третіх осіб) або державними контролюючими органами обсягів робіт, які не виконані (неякісно виконані), але включені в акти виконаних будівельних робіт, та/або неправильно застосованих розцінок, Підрядник знімає з виконання дані роботи та відшкодовує замовнику їх вартість.

Зважаючи на вищенаведене, позивач вважає, що Відповідачу було достеменно відомо про наявність обов`язку здійснювати закупівлю матеріалів, устаткування, обладнання тощо за середніми цінами по регіону, щодо механізму виявлення обсягів робіт, які не виконані (неякісно виконані), але включені в акти виконаних робіт, та/ або неправильно застосованих розцінок а також щодо наслідків такого виявлення завищення робіт/цін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що посилання на п. 3.7., п. 5.4.10. Договору підряду № 34-23 не можуть підміняти встановлені у ст.ст. 853, 882 ЦК України правила прийняття робіт та наслідки їх прийняття. Завищення цін здійснено позивачем самостійно, без залучення державних контролюючих органів, або інших компетентних осіб, що само по собі виключає виникнення у позивача юридичних передумов для пред`явлення поточного позову.

Крім того, відповідальність за складання проектно-кошторисної документації лежить на Позивачеві, правового механізму перевірки вартості прийнятих робіт та матеріалів після підписання актів та їх оплати законодавство не передбачає.

Розглянувши надані учасниками справи документи, пояснення, заслухавши позицію позивача та відповідача, а також оцінивши їх доводи, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Статтею 844 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч.1). Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.2). Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3).

Як вже зазначено вище, на виконання умов договору підрядником (відповідачем) виконано роботи (поставлено матеріали) на суму 8 560 909,31 грн, які прийняті замовником (позивачем) за актами №№ 1-4 та оплачені останнім.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 названого Кодексу робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно зі статтею 858 цього ж Кодексу, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1). Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе (ч. 2). Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому у частині першій статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, перевірка фактично виконаних робіт, їх якість та відповідність умовам договору покладається на особу, що приймає роботи зі сторони замовника, під час підписання актів.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем були виконані, а позивачем прийняті та оплачені роботи без жодних зауважень.

При цьому позивачем не додано до матеріалів справи мотивованої відмови від приймання виконаних робіт (матеріалів), а обсяг виконаних робіт (поставлених матеріалів) перевірений замовником та їх вартість повністю ним оплачена, що не заперечується сторонами під час розгляду даної справи.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем вказано, що відповідач завищив ціни на матеріали, а саме «Гідроізоляційна суміш Polimin GI-4», «Склосітка панцерна Ceresit CT-327», «Склосітка фасадна армуюча Ceresit CT-325», «Утеплювач пінополістірол екструзійний XPS-150 мм», «Георешітка чарунка 200х200», «Плита мінераловатна 150 мм щільність 145 кг/м3», «Плита мінераловатна з базальтового волокна 105 кг/м3, товщиною 100 мм», «Профільований лист НС-35», «Руберойд Бітумакс ЕКП», «Сітка металева 150х150х5», «Тротуарна мілкоштучна плитка 45 мм», визначені в актах №№ 1-4. При цьому інформацію про ціни позивач взяв з мережі Інтернет, з даних, наявних у відкритому доступі, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 1 172 958,77 грн.

Водночас, згідно з п. 5.4.3 Договору Сторони передбачили, що Підрядник зобов`язаний закуповувати матеріали, устаткування, обладнання тощо у вітчизняних виробників, за цінами, які не можуть бути вищими цін (тарифів), визначених у Договірній ціні (Додаток 1), та середніх регіональних цін. У разі відсутності необхідних матеріалів (або аналогічних матеріалів не нижчої якості) у вітчизняних виробників, необхідні матеріали закуповуються Підрядником в іноземних виробників виключно після попереднього письмового узгодження з Замовником технічних характеристик, ціни, виробника та постачальника відповідних матеріалів, устаткування, обладнання тощо.

Під час розгляду даної справи позивачем не доведено належними засобами доказування, що ціни на матеріали перевищували ціни, погоджені сторонами в договірній ціні, або середні регіональні ціни.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на ціни на матеріали з мережі Інтернет, оскільки ціни на матеріли змінюються, крім того, інформація про ціни в мережі Інтернет не є тотожною до середніх регіональних цін.

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що умови, викладені в договорі, були визначені та погоджені сторонами. Договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов`язковими відповідно до ст. 180 ГК України), інші умови, жодна з яких не суперечить чинному законодавству.

У свою чергу, відповідачем виконано роботи (поставлено матеріали) на погоджену договірну ціну з урахуванням додаткової угоди № 04-24 від 26.06.2024.

При цьому, як зазначено вище, сторони не заперечують, що зобов`язання за договором виконані відповідно до умов укладеного між ними договору, у зв`язку з чим факт виконання договору, прийняття даних робіт та їх повна оплата свідчать про відсутність порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору щодо вартості робіт, висновки внутрішнього аудиту оцінки діяльності позивача не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими, оскільки умови договору недійсними не визнавалися.

Матеріали справи також не містять доказів погодження між сторонами у встановленому законодавством порядку нової ціни договору (в бік зменшення) та укладення відповідного акту (досягнення згоди в іншій формі) на зменшення вартості матеріалів.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 24.05.2018 у справі № 918/519/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 21.03.2019 у справі № 904/10263/17, від 11.06.2019 у справі № 916/1648/18 зазначив, що аудиторський звіт не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що наявність обставини, на яку посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено та не підтверджено порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором в частині завищення вартості матеріалів, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє у позові.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Крім того, відповідач просив покласти на позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Стосовно вказаних вимог суд зазначає про наступне.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат, наведеному у відзиві на позов, відповідачем вказувалося про те, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі становить 50 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат відповідачем надано суду:

- договір від 17.01.2025, укладений між відповідачем (замовник/клієнт) та адвокатським об`єднанням «Міжнародний адвокатський альянс»;

- додаткову угоду № 1 від 17.01.2025;

- рахунок № СФ-0000002 від 17.01.2025;

- акт № ОУ-0000006 від 21.01.2025;

- платіжну інструкцію № 649 від 21.01.2025;

- ордер серії АІ № 1756064 від 17.01.2025.

За умовами укладеного між відповідачем та адвокатським об`єднанням «Міжнародний адвокатський альянс» договору замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання про надання замовнику за плату юридичних послуг, в порядку та на умовах визначених договором та додатками до нього (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору вартість послуг виконавця за договором складається з розміру сум зазначених у рахунках-фактури, що виставляються виконавцем замовнику для оплати. Оплата послуг виконавця за договором здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (факсом, поштою, електронною поштою чи нарочно) шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 4.3 договору у випадку, якщо виконавець представляє інтереси замовника в судах, замовник додатково сплачує гонорар, розмір якого визначається за домовленістю сторін або шляхом укладання додаткової угоди.

Додатковою угодою № 1 від 17.01.2025 сторонами погоджено про представництво інтересів відповідача у даній справі, а також погоджено вартість гонорару - 50 000,00 грн.

17.01.2025 адвокатським об`єднанням «Міжнародний адвокатський альянс» виставлено відповідачу рахунок № СФ-0000002 на суму 50 000,00 грн.

21.01.2025 між відповідачем та адвокатським об`єднанням «Міжнародний адвокатський альянс» підписано акт № ОУ-0000006 від 21.01.2025, а також 21.01.2025 відповідачем здійснено оплату послуг у розмірі 50 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 649.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем не подано заперечень щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Поряд з цим, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності, суд вважає за можливо зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до 25 000,00 грн, у зв`язку тим, що вказана справа не є складаною, у справі проведено невелику кількість засідань.

Витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн залишаються за відповідачем.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, місто Київ, вул. Ялтинська, будинок 11, код 23311317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСС СОЛЮШИОНС" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, код 34809519) 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.04.2025.

Суддя О.Г. Удалова