Рішення від 11.04.2025 по справі 910/1743/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2025Справа № 910/1743/24 (910/1480/25)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс»

(ідентифікаційний код: 32845513)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан»

(ідентифікаційний код: 30859519)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст»

(ідентифікаційний код: 37926387)

третя особа розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ведмедєв Сергій Сергійович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння

в межах справи № 910/1743/24

за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/1743/24 за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519).

07.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519), Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 11.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без руху; встановлено позивачу строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви; встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) копії позовної заяви і доданих до неї документів.

13.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі № 910/1743/24 (910/1480/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння у межах справи № 910/1743/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідачі своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористалися, з будь-якими заявами до суду не зверталися.

06.03.2025 від третьої особи - розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ведмедєва С.С. надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких він зазначає, що Компанія «ЛЕІНАРТ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» до моменту строку настання платежу (30.07.2014) за оспорюваним договором купівлі продажу паю від 30.07.2013 подала заяву про ліквідацію 04.03.2014 і до моменту строку настання платежу (30.07.2014) була проведена її ліквідація (17.06.2014). Вказана інформація, на думку розпорядника майна боржника, свідчить про наявність умислу на отримання майна - паю (корпоративних прав) без проведення належного грошового розрахунку за це майно. Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ведмедєв С.С. також зазначає, що на момент відчуження пайового внеску (корпоративних прав) на користь ТОВ «КОНСТАНТА ВІНСТ» Компанія «ЛЕІНАРТ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» не мала коштів для розрахунку з ТОВ «РЕДАН» і такий розрахунок не був пріоритетним для сторін спірного правочину. Відтак, арбітражний керуючий стверджує, що оспорюваний договір купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013 суперечить пункту 6 частини 1 статті З ЦК, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частинам 3, 6 статті 13 ЦК, як такий, що вчинений ТОВ «РЕДАН» внаслідок зловживанням правом власності на шкоду кредиторам, тому є підстави для визнання такого правочину недійсним відповідно до статті 215 ЦК.

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння у межах справи № 910/1743/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2009 між кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс», в якості продавця, від імені якого діяв повірений - Акціонерний банк «Брокбізнесбанк», та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Редан», в якості покупця, було укладено договір № Б-220509/37 купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору ТОВ «Оста Плюс» зобов`язалося передати у власність ТОВ «Редан» цінні папери - акції іменні прості ВАТ «Укркоксохімпоставка» у кількості 902 124 штуки, а ТОВ «Редан» зобов`язалося прийняти у власність та оплатити їх вартість.

Згідно п. 1.2 зазначеного договору загальна договірна вартість цінних паперів становила 2 466 183,20 грн.

У відповідності до пункту 2.1 договору ТОВ «Редан» зобов`язалося перерахувати на рахунок ТОВ «Оста Плюс» загальну суму, що зазначена в пункті 1.2 договору, в термін до 22.05.2010.

ТОВ «Оста Плюс» свої зобов`язання по договору купівлі-продажу виконало та 22.05.2009 передало у власність ТОВ «Редан» цінні папери - акції іменні прості ВАТ «Укркоксохімпоставка» у кількості 902 124 штуки, що підтверджується розпорядженням на здійснення облікової операції - переказу від 22.05.2009 вх. № 108/003102-юр.

02.01.2024 від ТОВ «Редан» надійшов лист, в якому повідомлялося, що ТОВ «Редан» визнає заборгованість по договору № Б-220509/37 купівлі-продажу цінних паперів від 22.05.2009 у розмірі 2 466 183,20 грн та повідомляє про неможливість погашення такої заборгованості через відсутність у нього грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі № 910/1743/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» на суму 46 702 295,20 грн, в тому числі і на суму 2 466 183,20 грн, заборгованість зі сплати якої виникла на підставі зазначеного договору № Б-220509/37 купівлі-продажу цінних паперів від 22.05.2009.

У ході судового розгляду справи № 910/1743/24 було встановлено, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код 30859519) був власником корпоративних прав (пайового внеску) - 99,98% пайового фонду Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Горобіївка-2», код 34442433 (далі - ОК «СК «Горобіївка-2») номінальною вартістю 2 030 827,76 грн, що підтверджується відповідним витягом № 44483602107 з ЄДР ЮОФОП ГФ станом на 30.07.2013.

Вказаний пайовий внесок до пайового фонду (корпоративні права) був відчужений згідно договору купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013, укладеного боржником - ТОВ «Редан» та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Леінарт Трейдінг Лімітед».

За умовами договору боржник - ТОВ «Редан», в якості продавця, зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати Компанії «Леінарт Трейдінг Лімітед», як покупцю, свою частку 99,98%, що складає 2 030 827,76 грн у пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2», а Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» зобов`язалася в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний пайовий внесок (п. 1.1. договору купівлі-продажу частки). Вартість паю, що відчужується за цим договором купівлі-продажу паю, складає 2 030 827,76 грн (п. 3.1. договору). За відступлення (продаж) частки Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» зобов`язалася сплатити на користь ТОВ «Редан» 2 030 827,76 грн (п. 3.2. договору). Строк оплати частки Компанією «Леінарт Трейдінг Лімітед» за цим договором становив - до 30.07.2014 (включно). Форма розрахунків - безготівкова (п. 3.3. договору).

На підставі договору купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013 в ЄДР ЮОФОП ГФ було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 01.08.2013 № 13541050017003814 і змінено склад засновників ОК «СК «Горобіївка-2». Вказана інформація підтверджується витягом № 196998818631 з ЄДР ЮОФОП ГФ щодо ОК «СК «Горобіївка-2» станом на 25.10.2013.

У ході судового розгляду справи № 910/1743/24 було встановлено, що в документації (в банківських виписках) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код 30859519) відсутня інформація щодо зарахування грошових коштів від покупця - Компанії «Леінарт Трейдінг Лімітед» за договором купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013.

У подальшому, Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» здійснила відчуження паю 99,98%, що складає 2 030 827,76 грн у пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст», про що в ЄДР ЮОФОП ГФ було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 28.10.2013 № 13541050018003814 і змінено склад засновників ОК «СК «Горобіївка-2». Вказана інформація підтверджується витягом № 578286809191 з ЄДР ЮОФОП ГФ щодо ОК «СК «Горобіївка-2» станом на 11.05.2024.

На думку кредитора ТОВ «Оста Плюс», договір купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013 був укладений боржником ТОВ «Редан» та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Леінарт Трейдінг Лімітед» з метою уникнення сплати боргу у сумі 2 466 183,20 грн на користь кредитора ТОВ «Оста Плюс»і тому має бути визнаний недійсним.

Так, статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Оспорюваний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 30.07.2013 за своєю правовою природою є правочином. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зокрема визначено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 ЦК України). А волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Як зазначено у статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частина 1 статті 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною З статті 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. У свою чергу, правила частина 2 та частина 3 статті 13 ЦК України встановлюють, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Недійсним є будь-який правочин, який порушує засади справедливості, добросовісності, та сторони якого при укладенні правочину допустили зловживання правами на шкоду третіх осіб. Така думка підтверджується висновками, які викладені в постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 913/401/20, де колегія суддів зазначила, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17). Боржник, який відчужує, майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 міститься правова позиція, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/ неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначив, що: « 88. Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору. 89. Цей термін походить від англ. «FRAUD» - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом, тих категорій і понять, які вони називають.». У цій самі постанові палата відмітила наступне: « 125. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника....».

З наведеного слідує, що «фраудаторний» правочин, як такий, що вчинений на шкоду третій особі, відповідає ознакам недійсності, наведеним у статті 215 ЦК України та може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Крім того, як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, для цілей визнання правочину боржника з відчуження свого майна фраудаторним, не є обов`язковим факт настання строку виконання зобов`язання перед кредитором на момент укладення такого правочину. Важливою є сама по собі наявність зобов`язання, яке з огляду на приписи статтей 11, 509 ЦК виникає з моменту укладення договору, адже вже у момент виникнення зобов`язання (укладення договору з кредитором) боржник усвідомлює невідворотність настання строку виконання відповідного зобов`язання у майбутньому та може вчиняти дії, спрямовані на недобросовісне зменшення своїх активів з метою їх убезпечення від стягнення кредитором у майбутньому.

Під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу паю від 30.07.2013 ТОВ «Редан» мав грошові зобов`язання, які не були погашені, а саме: не була погашена заборгованість перед ТОВ «Оста Плюс» у сумі 2 466 183,20 грн за договором купівлі-продажу цінних паперів, строк оплати цієї заборгованості настав 22.05.2010.

З аналізу змісту умов зазначеного оспорюваного договору слідує, що сторони передбачили строк, протягом якого мала бути здійснена оплата за придбані корпоративні права протягом одного року - до 30.07.2014 включно (п. 3.3. договору), але право власності на корпоративні права переходять до покупця вже в момент підписання договору (п. 2.1. договору). Державна реєстрація прав на корпоративні права (пай) була вчинена 01.08.2013, що підтверджується відповідним витягом з ЄДР ЮОФОП ГФ.

У подальшому, в жовтні 2013 року між первісним набувачем - Компанією «Леінарт Трейдінг Лімітед» та ТОВ «Константа Вінст» було укладено наступний правочин щодо відчуження спірних корпоративних прав та 28.10.2013 проведено відповідну державну реєстрацію змін в ЄДР ЮОФОП ГФ, без проведення оплати.

Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» до моменту строку настання платежу (30.07.2014) за оспорюваним договором купівлі-продажу паю від 30.07.2013 перед ТОВ «Редан», подала заяву про ліквідацію 04.03.2014 і до моменту строку настання платежу (30.07.2014) була проведена ліквідація компанії (17.06.2014).

У постанові від 26.05.2021 у справі № 727/2525/20 Верховний Суд нагадав висновок Верховного Суду у справі № 922/1903/18 про те, що боржник, який вчиняє дії пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.092021 у справі № 21/896/2011 (№ 913/45/20) інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу паю в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» від 30.07.2013 суперечить пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, а також частинам 3, 6 статті 13 ЦК України, як такий, що вчинений ТОВ «Редан» внаслідок зловживанням правом власності на шкоду кредиторам, а тому такий правочин є недійсним відповідно до статті 215 ЦК.

Відтак, Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» не стала повноправним власником майна, оскільки договір купівлі-продажу від 30.07.2013 не спрямований на настання реальних наслідків, є вчиненим на шкоду кредиторам та порушує норми частини 2, 3 статті 13, частини 5 статті 203 ЦК.

При дослідження судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Верховного суду від 12.03.2019 № 911/3594/17, а також у постановах від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15. При цьому, позивач не втратив права власності на майно (корпоративні права), адже відчуження відбулося протиправно, на підставі фраудаторного правочину, з порушенням статтей 3, 13, 203 ЦК України. Титул власника у позивача наділяє останнього правом звертатися до суду із віндикаційною вимогою для відновлення порушеного права власності. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування статтей 387, 388 ЦК України, які містяться у постановах від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 08.04.2021 у справі № 10/2180, від 28.07.2020 у справі № 916/1572/17 про те, що позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник; предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач не має права на її відчуження. З огляду на норми ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (постанова Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17). Згідно із роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в постанові № 5 від 07.02.2014, відплатність придбання майна, так само як і запис в державному реєстрі про право власності відчужувача, не є безспірним доказом добросовісності набувача. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку (постанова ВС від 01.06.2021 № 5023/4477/12).

Недобросовісний набувач (володілець) зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).

Наведені в позовній заяві доводи, підтверджені відповідними доказами в їх сукупності, свідчать про той факт, що ТОВ «Константа Вінст» є недобросовісним набувачем спірного майна - пайового внеску 99,98% в пайовому фонді ОК «СК «Горобіївка-2» з огляду на обставини, які мали місце на дату державної реєстрації в ЄДР ЮОФОП ГФ прав за відповідачем 28.10.2013, так і на дату первісного відчуження корпоративних прав на користь Компанії «Леінарт Трейдінг Лімітед» 30.07.2013.

У постанові ВП ВС від 05.10.2021 № 910/18647/19 міститься висновок, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема тому, що покупець є недобросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу.

Виходячи зі змісту правової позиції постанови ВП ВС від 21.11.2018 № 674/31/15-ц, де зазначено, що слід розмежовувати випадки двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена лише стороні недійсного правочину. Норма частини 1 статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Реституція обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння (пункт 84.4 постанови ВС від 11.11.2021 № 910/8482/18 (910/4866/21).

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 400 ЦК передбачено, що недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Виходячи з наведеного, як вже зазначалось, первісний набувач - Компанія «Леінарт Трейдінг Лімітед» не набула прав на майно (корпоративні права) та не мала права на його подальше відчуження, спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав мав ознаки фраудаторності, укладався на шкоду кредиторам ТОВ «Редан». ТОВ «Константа Вінст» не є добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 3 вказаної статті визначає, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Оскільки предметом оспорюваного правочину є пайовий внесок в пайовому фонді (фактично - корпоративні права), до правовідносин мають застосовуватись також норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань » та правові позиції Верховного суду з відповідних спорів.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі»).

У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Так, у постанові КГС ВС від 28.03.2018 у справі № 911/1529/17 зазначено, що з огляду на похідний характер вимог про визнання недійсною редакції статуту товариства з обмеженою відповідальністю та про зобов`язання районної державної адміністрації внести до ЄДР запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ від позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ, установлених судом порушень прав та інтересів позивача й вимог законодавства щодо змісту статуту товариства колегія вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Ухвалюючи постанову у справі № 907/651/17, колегія суддів КГС дійшла такого висновку: зважаючи на похідний характер вимог про скасування рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ, унесених на підставі протоколу загальних зборів, та рішення про державну реєстрацію змін до відомостей ТОВ, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме: про зміну керівника товариства, від позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ і позовних вимог про визнання недійсним договору купівліпродажу частки в статутному капіталі (корпоративного права), установлених судом порушень прав та інтересів позивача й вимог законодавства, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення вимог є обґрунтованими.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини, наведенні норми законодавства та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Оста Плюс» підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 29 216,00 грн покладаються на відповідачів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519), Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) про визнання недійсним правочину, зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу пайового внеску в пайовому фонді Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Горобіївка-2» (ідентифікаційний код: 34442433) від 30.07.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Леінарт Трейдінг Лімітед», резидент Великої Британії.

3. Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) пайовий внесок 99,98% номінальною вартістю 2 030 827,76 грн у пайовому фонді Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Горобіївка-2» (ідентифікаційний код: 34442433) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519).

4. Зобов`язати суб`єкта державної реєстрації - державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців:

- внести до державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування реєстраційного запису про право власності ТОВ «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) на пайовий внесок 99,98% вартістю 2 030 827,76 грн в пайовому фонді Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Горобіївка-2» (ідентифікаційний код: 34442433);

- внести запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519) на пайовий внесок 99,98% номінальною вартістю 2 030 827,76 грн у пайовому фонді Обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «Горобіївка-2» (ідентифікаційний код: 34442433).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) судовий збір у сумі 14 608,00 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Вінст» (ідентифікаційний код: 37926387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста Плюс» (ідентифікаційний код: 32845513) судовий збір у сумі 14 608,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 11.04.2025.

Суддя Л.В.Омельченко