Ухвала

від 07.04.2025 по справі 916/3071/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3071/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н. В., секретар судового засідання Корчевський М.Ю., розглянув клопотання арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича (вх.№10905/25 від 04.04.2025р.) про передачу за підсудністю скарги Голова С.В. на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні у справі №916/3071/24

За позовом: Публічного акціонерного товариства «БАНК ВОСТОК» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, б. 24, код ЄДРПОУ 26237202)

До відповідачів: Селянського (фермерського) господарства «Моряк» (68654, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Першотравневе, вул. Суворова, буд. 2а, код ЄДРПОУ 26134672); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості

Суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович (65082, м.Одеса, вул.Гоголя, буд.19, оф.1)

Представники сторін:

Від позивача: Пушкарська О.В. на підставі довіреності від 09.01.2025р.;

Від відповідача: СФГ «Моряк» - не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 Москвітіна І.О.- на підставі ордера серії ВН №1495211 від 31.03.2025р.

Від приватного виконавця: Гросу В.Є. на підставі ордеру серії ВН №1495257 від 01.04.2025р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «БАНК ВОСТОК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства (далі СФГ) «Моряк», ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №ОК2022-0093 від 25.05.2022р. за простроченим кредитом у розмірі 599 965 грн 69 коп., за простроченими відсотками у розмірі 59 379 грн 61 коп., за простроченими відсотками, що нараховані на прострочену частину кредиту у розмірі 699 492 грн 61 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 2 399 862 грн 74 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 р. у справі №916/3071/24 позовну заяву ПАТ «БАНК ВОСТОК» задоволено повністю, стягнуто солідарно з СФГ «МОРЯК » та ОСОБА_1 на користь ПАТ «БАНК ВОСТОК» за Кредитним договором №ОК2022-0093 від 25.05.2022р. заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 599 965 грн 69 коп., за простроченими відсотками у розмірі 59 379 грн 61 коп., за простроченими відсотками що нараховані на прострочену частину кредиту у розмірі 699 492 грн 61 коп., заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 2 399 862 грн 74 коп.

Крім того, стягнуто з СФГ «МОРЯК» на користь ПАТ «БАНК ВОСТОК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 552 грн 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БАНК ВОСТОК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 552 грн 20 коп.

Рішення суду набрало законної сили, у зв`язку із чим 22.20.2024р. судом було видано наказ про примусове виконання рішення у справі №916/3071/24.

14 березня 2025р. до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні №76397664 у справі №916/3071/24.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025р. прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання щодо розгляду скарги на 01.04.2025р. Ухвалою суду від 01.04.2025р. у судовому засіданні оголошено перерву до 07.04.2025р.

04 квітня 2025р. до суду від арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича надійшло клопотання (вх.№10905/25 від 04.04.2025р.) про передачу скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №76397664 для розгляду в межах справи №916/780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , яка розглядається Господарським судом Одеської області.

В обгрунтування клопотання арбітражний керуючий зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2025р. у справі №916/780/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) ; введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судом також ухвалоено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника.

Керуючим реструктуризацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича (свідоцтво № 258 від 18.07.2013р.).

Також, арбітражний керуючий зазначив, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами ч.14. статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5 статті 41 КУзПБ).

З введенням в дію 21.10.2019р. КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника, за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.

Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України слід виходити із того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх співставлення із нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.

Посилаючись на позицію Верховнеого суду, викладену у постанові від 08.06.2023р. у справі №910/21981/16, арбітражний керуючий зазначив, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

В судовому засіданні, що відбулося 04.04.2025р., представник позивача залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Представник ОСОБА_1 проти задоволення клопотання не заперечує.

Представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Розглянув матеріали справи, клопотання арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича (вх.№10905/25 від 04.04.2025р.) про передачу за підсудністю скарги Голова С.В. на дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні,, суд дійшов наступного висновку.

21 жовтня 2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство".

Частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Аналізуючи наведені вище положення ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що розгляд всіх спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із ст.ст. 20, 30 ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила, що забезпечує дієвість механізму забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталася увага, що за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною, але невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27.07.2004р. у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України тощо).

Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами ч.14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5 ст. 41 КУзПБ).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022р. у справі № 914/2350/18, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021р. у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022р. у справі № 918/984/21, від 26.01.2023 у справі № 910/21981/16).

Тож у разі оскарження вчинених державним/приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, постає питання про застосування статей 339, 340 ГПК України та статей 7, 41 КУзПБ при визначенні суду, уповноваженого на судовий контроль за такими діями стосовно боржника.

За положеннями ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 340 ГПК України).

Сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Підставою для здійснення такого контролю є звернення сторони виконавчого провадження, яка вважає, що відповідним рішенням (дією, бездіяльністю) порушено її права, оскільки на дату такого звернення добровільно не виконані її вимоги виконавцем/посадовою особою ДВС або приватним виконавцем.

Тож питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов`язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої ст. 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.

Тому, у разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів ст. 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (ст. 340 ГПК України), тобто судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.

Вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку ст.ст. 339, 340 ГПК України та ст. 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023р. у справі №910/21981/16 зазначив, що здійснюючи системне тлумачення приписів ст. 7 КУзПБ, п. 8 ч.1 ст. 20 ГПК України, а також ст. 339 ГПК України слід виходити із того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх співставлення із нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.

КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом ст. 7 Кодексу критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.

Телеологічне та лексичне тлумачення приписів п. 8 ч.1 ст. 20 ГПК України у взаємозв`язку зі ст. 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.

За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Системне тлумачення п. 8 ч.1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ приводить до висновку, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.

Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Натомість розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та ухвалення відповідного рішення поза провадженням у справі про банкрутство може мати наслідком суперечність між судовим рішенням за скаргою та метою процедур банкрутства (неплатоспроможності) за приписами спеціального закону - КУзПБ, що має пріоритет з часу відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Таке судове рішення не відповідатиме критерію виконуваності та принципу правової визначеності, адже виконавець чи орган державної виконавчої служби може опинитися у стані невизначеності через колізії у правовому регулюванні примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що відносно ОСОБА_1 , який є відповідачем в рамках справи №916/3071/24 та стороною виконавчого провадження №76397664 відкрито справу про банкрутство, суд приходить до висновку, що скарга на дії приватного виконавця округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича підлягає передачі для розгляду по суті в межах справи про банкрутство №916/780/25, яка розглядається Господарським судом Одеської області.

Керуючись ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати скаргу на дії приватного виконавця округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні №76397664 у справі №916/3071/24 для розгляду в межах справи №916/780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , яка розглядається Господарським судом Одеської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 11 квітня 2025р.

Суддя Н.В. Рога