Рішення

від 08.04.2025 по справі 924/232/22

ДЕРАЖНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. Справа № 924/232/22 (686/446/24)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом 1. ОСОБА_1 м. Хмельницький

2. ОСОБА_2 м. Хмельницький

до 1. Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради м. Хмельницький

2. Публічного акціонерного товариства "Проскурів" м. Хмельницький

про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та записів про державну реєстрацію

(в межах справи №924/232/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів")

Представники сторін:

позивачів: Романішин О.О. - адвокат, діє на підставі ордера від 04.09.2024

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Хмельницького міськрайонного суду із позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради за № 598826599 від 17.08.2021 та № 64146543 від 12.07.2022, а також визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018. В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, що 15.06.2018 та 18.07.2018 Хмельницьке бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності ПАТ "Проскурів" на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Наймачами вказаних квартир являються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2021 року, яке залишено без змін Хмельницьким апеляційним судом 22.08.2021, визнана незаконною та скасована державна реєстрація права власності ПАТ "Проскурів" на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 по вул. Глушенкова, 2/2 в м. Хмельницькому. Позивачі вказували, що звертались до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про виконання рішення суду від 23.02.2021 державним реєстратором та здійснення реєстрації припинення права власності ПАТ "Проскурів" на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Однак позивачам було відмовлено. Зазначали, що вони звертались до суду з позовною заявою до ПАТ "Проскурів", Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про зобов`язання скасувати записи про державну реєстрацію права власності ПАТ "Проскурів" на квартири. Проте рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22.05.2023, яке залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023, у позові відмовлено. Таким чином, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишилися записи за №41627354 від 15.06.2018 та №42112093 від 18.07.2018, які необхідно скасувати, на що звернув увагу Хмельницький апеляційний суд у постанові від 23.08.2023. З огляду на викладене, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17.01.2024, зокрема було прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву, відкрито провадження у цивільній справі №686/446/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 13.06.2024 Хмельницький міськрайонний суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача ПАТ "Проскурів", інформація про що занесена до протоколу судового засідання.

Згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 22.08.2024 справу №686/446/24 передано на розгляд Господарського суду Хмельницької області. При прийняті вказаної ухвали, суд врахував, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024 по справі №924/232/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2024 вказану справу передано для розгляду судді Субботіній Л.О. Підставою для передачі зазначено п.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду.

Однак постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/232/22 від 21.10.2024 було скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2024, в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Хмельницьке АТП 16854" про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" відмовлено. Справу №924/232/24 направлено до Господарського суду Хмельницької області на стадію підготовчого засідання для розгляду наступної поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" в порядку черговості.

Тому ухвалою суду від 25.10.2024 задоволено самовідвід судді Субботіної Л.О. від розгляду справи №686/446/24, оскільки станом на 24.10.2024 - дата авторозподілу судової справи №686/446/24 судом не вирішено питання щодо відкриття провадження у справі №924/232/22 про банкрутство ПАТ "Проскурів". Справу №686/446/24 передано уповноваженому працівнику Господарського суду Хмельницької області для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями №924/232/22(686/446/24) від 25.10.2024 вказану справу передано для розгляду судді Вибодовському О.Д, у зв`язку із чим ухвалою суду від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В подальшому ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя Субботіна Л.О.) у справі №924/232/22 від 29.11.2024 було відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів" за заявою фізичної особи - підприємця Крищука Максима Володимировича.

В зв`язку із чим, ухвалою суду від 18.02.2025 (суддя Вибодовський О.Д.) справу №924/232/22 (686/446/24) передано до Господарського суду Хмельницької області (судді Субботіній Л.О.) для розгляду в межах справи №924/232/22 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Проскурів".

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.02.2025 справу №924/232/22 (686/446/24) передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято справу №924/232/22(686/446/24) до провадження суддею Субботіною Л.О., встановлено відповідачу ПАТ "Проскурів" строк для подання відзиву на позов до 10 березня 2025 року включно, призначено підготовче засідання у справі №924/232/22(686/446/24) на 11:00 год. 18 березня 2025 року.

В підготовчому засіданні 18.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09:30 год. 08 квітня 2025 року, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник позивачів в судовому засіданні 08.04.2025 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач 1 не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні 08.04.2025, згідно із наявною в матеріалах справи заявою від 07.11.2024 просив розглядати справу за відсутності представника управління, при вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Представник відповідача 2 для участі в судовому засіданні 08.04.2025 не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвал суду до електронного кабінету.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41624354 від 15.06.2018 та №42112093 від 18.07.2018, відповідно до яких проведена державна реєстрація права приватної власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №131266154 від 18.07.2018, підставою виникнення права власності ПАТ "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_1 зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна, складений між Агрофірмою "Проскурів" та САТ "Проскурів" 03.10.1998, акт державної приймальної комісії від 18.05.1989, довідка ПАТ "Проскурів" № 22 від 10.07.2018.

У витягу № 127712410 від 15.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ПАТ "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_3 підставою виникнення права власності зазначено довідку інженера проектувальника від 19.05.2016, акт державної приймальної комісії від 18.05.1989, довідку ПАТ "Проскурів" № 21 від 12.06.2018, акт приймання-передачі нерухомого майна, складений між Агрофірмою "Проскурів" та САТ "Проскурів" 03.10.1996.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/18234/20 від 23.02.2021, яке набрало законної сили 22.06.2021, було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ПАТ "Проскурів", третя особа без самостійних вимог Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, про скасування державної реєстрації права власності. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

В рішенні зазначено, що реєстрація права власності за ПАТ "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 була здійснена на підставі неналежних документів, а тому підлягає скасуванню.

Позивачі звертались до державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради із заявами про державну реєстрацію припинення права власності.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 , державний реєстратор прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради Іщук В.О. прийняв рішення №59882659 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації припинення права власності на квартиру з реєстраційним номером 1601149568101, що розташована у АДРЕСА_5 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницької міської ради Савчук Н.С. прийнято рішення №64146543 від 12.07.2022, яким відмовлено у державній реєстрації припинення права власності на квартиру з реєстраційним номером 1577405568101, що розташована у АДРЕСА_6 .

Відмова державних реєстраторів мотивована тим, що заяву про державну реєстрацію про припинення права власності на квартиру подали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є неналежними особами в розумінні пп. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 17.08.2021 №270874308 та від 12.07.2022 №304737229 право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Проскурів". Відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.02.2021 по справі №686/18234/20 судом не вирішено питання щодо визнання, зміни чи припинення зареєстрованого права власності за іншою особою.

В зв`язку з вищевикладеним, позивачі звертались до Хмельницького міськрайонного суду із позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Публічного акціонерного товариства "Проскурів" про зобов`язання скасувати записи на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , зареєстрованих за ПАТ "Проскурів" за № 4624354 від 15.06.2018, № 42112009 від 18.07.2018.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/1435/23 від 22.05.2023 у позові відмовлено. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відмова реєстраторів є правомірною, а представники відповідача діяли у межах і спосіб, передбачений діючим законодавством.

Однак постановою Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023 у справі №686/1435/23 було частково задоволено апеляційну скаргу позивачів, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.05.2023 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги про зобов`язання скасування записів про державну реєстрацію права власності на квартири не є належним способом захисту порушених прав позивачів. Належним способом судового захисту порушених прав та інтересів позивачів є, зокрема, скасування державної реєстрації прав. І таке право позивачів вже відновлено судовим рішенням у справі №686/18234/20, яке набрало законної сили, про скасування державної реєстрації права власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивачі не заявляли вимог щодо визнання незаконними рішення державних реєстраторів про відмову у державній реєстрації припинення права власності на квартири, тому Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради (в особі державних реєстраторів) є неналежним відповідачем у справі.

Зважаючи на вищевказані судові рішення позивачі звертались до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду зазначеного звернення, Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради листом №01-11/376 від 26.09.2023 повідомило позивачів, що постанова Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023 по справі №686/1435/23 не містить висновку, що рішення про відмову державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради є незаконними. Більш того, суд апеляційної інстанції не зобов`язує державних реєстраторів вчинити будь-які реєстраційні дії. Враховуючи вказане, управління зазначило про необхідність звернення до суду з відповідною позовною заявою та до належного відповідача. В разі задоволення таких позовних вимог, необхідно звернутися до державного реєстратора з відповідною заявою та оригіналами документів, які стосуються спірного нерухомого майна.

Тому позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Матеріали справи містять також копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та копії карток про присвоєння їм ідентифікаційного номера.

Аналізуючи надані докази, пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20, від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У даній справі позивачі звернулись до суду із позовними вимогами в тому числі про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради за № 598826599 від 17.08.2021 та № 64146543 від 12.07.2022.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що виникнення спірних правовідносин у даній справі обумовлено протиправною, на думку позивачів, відмовою державного реєстратора, як суб`єкта, наділеного Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV) владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити державну реєстрацію припинення права власності на спірні квартири на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/18234/20 від 23.02.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із приписами п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону № 1952-IV).

У силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Суд враховує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/18234/20 від 23.02.2021, яке набрало законної сили 22.06.2021, визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартиру №3 та квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23.02.2021 у справі №686/18234/20 право власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 припинилося, що свідчить про відсутність спору про право між позивачами та ПАТ "Проскурів".

Суд зазначає, що при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті ст. 24 Закону №1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Якщо ж позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, то такий спір за своєю природою є приватноправовим спором та повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін. Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц.

У справі, яка розглядається, правовідносини виникли між позивачами і державними реєстраторами з приводу оскарження рішень державних реєстраторів №59882659 від 17.08.2021 та №64146543 від 12.07.2022 про відмову у державній реєстрації припинення права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому, спір про право власності на квартири уже був вирішений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23.02.2021 у справі №686/18234/20, яке набрало законної сили.

Таким чином, спір у даній справі стосується виключно оцінки правомірності дій (рішення) державних реєстраторів, вчинених (прийнятих) ними під час (за результатами) розгляду заяв позивачів про державну реєстрацію припинення права власності ПАТ "Проскурів", що свідчить про публічно-правовий характер цього спору.

Оскільки дослідженню в цій справі підлягають виключно владні управлінські дії та рішення державних реєстраторів, які у межах спірних правовідносин діяли як суб`єкти владних повноважень, а також перевірка оскаржуваних рішень на відповідність вимогам, визначеним у ст. 2 КАС України, то спір у цій справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин суд вважає, що провадження у справі №924/232/22 (686/446/24) в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради за № 598826599 від 17.08.2021 та № 64146543 від 12.07.2022 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у чинній редакції відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, яка діяла в тому числі і на час звернення позивачів до суду із даним позовом, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у редакції, чинній до 16.01.2020, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як, зокрема скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 925/910/20, від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

З 16.01.2020 такого способу захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому звернення до суду із вимогами про визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018 не є належним способом захисту порушених прав позивачів.

Належним способом судового захисту порушених прав та інтересів позивачів є, зокрема, скасування державної реєстрації прав, яке уже було реалізовано останніми шляхом звернення до суду із позовом у справі № 686/18234/20. При цьому, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/18234/20 від 23.02.2021, яке набрало законної сили, визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Проскурів" на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

На зазначені обставини звертав увагу також і Хмельницький апеляційний суд у постанові від 23.08.2023 у справі №686/1435/23 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зобов`язання скасувати записи на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , зареєстрованих за ПАТ "Проскурів" за №4624354 від 15.06.2018, № 42112009 від 18.07.2018.

Зважаючи на те, що звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018 не підлягають задоволенню з підстав обрання позивачами неналежного способу захисту.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у суду відсутні підстави для покладення судових витрат зі сплати судового збору на відповідачів, в зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 м.Хмельницький та ОСОБА_2 м. Хмельницький про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Хмельницької міської ради за № 598826599 від 17.08.2021 та № 64146543 від 12.07.2022.

У позові ОСОБА_1 м. Хмельницький та ОСОБА_2 м.Хмельницький до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради м. Хмельницький та Публічного акціонерного товариства "Проскурів" м. Хмельницький про визнання незаконними та скасування записів в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41627354 від 15.06.2018 та № 42112093 від 18.07.2018 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11.04.2025.

СуддяЛ.О. Субботіна