Рішення від 08.04.2025 по справі 925/1519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1519/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача Блізнецова М.Є. за довіреністю, відповідача Білоглазенко Г.П., адвокат за ордером, Кондратенка А.О. (самопредставництво); розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ до Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення Облпобутсоюз про стягнення 70 883,35 грн,

УСТАНОВИВ:

11 грудня 2024 року Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно в особі Відокремленого підрозділу Черкаська ТЕЦ звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Асоціації підприємств і організацій побутового обслуговування населення Облпобутсоюз 70 883, 35 грн боргу за спожиту теплову енергію за період з січня 2020 по травень 2024 року.

Позов обґрунтований тим, що відповідач (Споживач), порушивши умови договору на постачання теплової енергії від 01.10.2018 за № 1160, не повністю оплатив за спожиту теплову енергію.

Як вказував позивач, за період з січня місяця 2020 р. по травень місяць 2024 р. відповідачу було надано послугу на загальну суму 2471132,76 грн. Споживач оплатив лише її частину в розмірі - 2400360,61 грн, і станом на 31 травня 2024 року заборгованість становить 70883,35 грн (з врахуванням перерахунків та з врахуванням плати за абонентське обслуговування) згідно картки рахунку № НОМЕР_1 контрагента про кількість спожитої теплової енергії

Позивач зазначив, що за умовами Договору приєднання нараховується плата за абонентське обслуговування. Отже, як вважає позивач, з урахуванням оплат, здійснених відповідачем та з урахуванням раніше стягнутих сум заборгованості, борг останнього під час подачі позову до суду (станом на травень місяць 2024 р. включно) склав 70883,35 грн.

Позивач пояснив, що тариф 1 636,43 грн за 1 Гкал встановлений на підставі рішення Черкаського міськвиконкому №1094 від 07.10.2021; тариф 2360,35 грн за 1 Гкал встановлений на підставі рішення Черкаського міськвиконкому №299 від 12.04.2022; тариф 2815,98 грн за 1 Гкал встановлений на підставі рішення Черкаського міськвиконкому від 28.08.2023. Перелічені тарифи були опубліковані на офіційних веб-сайті Черкаської міської ради та на веб-сайті позивача.

Позивач повідомив, що від Споживача не надходило жодних скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії, щодо суми боргу тощо. Тобто позивач вважає, що надав відповідачу послугу вчасно, якісно та в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.12.2024 порушено провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а для позивача встановлено строк для подання відповіді на відзив.

06.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні повністю.

Відповідач зазначив, що не заперечує що між сторонами дійсно 01.10.2018 був укладений договір № 1160, який 13.11.2021 був змінений на Типовий індивідуальний договір.

Відповідач зауважив, що оскільки позовна заява стосується грошового стягнення, то має бути обґрунтований розрахунок сум, що був нарахований та стягнутий за вказаний період, а не картка рахунку № НОМЕР_1 , із якої взагалі не зрозуміло, коли виникла дана заборгованість, в якій сумі та відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Тобто, відповідач вважає, що саме такий розрахунок може слугувати доказом розміру грошових вимог позивача до відповідача та є обґрунтованим розрахунком сум у розумінні пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України.

Відповідач наголосив на тому, що він не може з`ясувати, коли саме виник борг - у 2020 році чи у 2024 році? А тому не можливо встановити, чи пропущено строк позовної давності, загальна тривалість якого становить 3 (три) роки.

Також відповідач вважає, що з доданої до позовної заяви картки рахунку № 361 неможливо встановити посадову особу, яка її виконала та підписала, що не відповідає та суперечить критеріям допустимості та достовірності доказів відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач пояснив, що згідно з останнім актом звірки взаємних розрахунків за період із 30.10.2021 по 30.04.2022, підписаним представниками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становила 37 874,75 грн, яка була повністю сплачена відповідачем 13.04.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 683.

Відповідач зауважив, що опалювальний сезон 2021-2022 років було ним припинено 15.03.2022 (відповідно до його права як власника теплового лічильника), що підтверджується довідкою про показники теплового лічильника за період із 01.03.2022 по 31.03.2022, яка була направлена до позивача електронною поштою. Цей документ, як вказував відповідач, є офіційним підтвердженням обсягів постачання теплової енергії згідно з пунктом 5.2.16 Договору та пунктом 23 Типового індивідуального договору. Відповідно до цієї інформації, загальна кількість теплової енергії за останній місяць опалювального сезону 2021-2022 рр. склала 20,3 Гкал, що відображено в рахунку-фактурі № 2289 від 31.03.2022.

Відповідач зазначив, що у травні 2022 року позивач надав рахунок-фактуру № 3543 від 31.05.2022, в якій був зазначений обсяг нібито спожитої теплової енергії в кількості 26,98 Гкал на суму 70 883,3 грн. Проте позивач не надав жодних доказів, які підтверджували, що відповідачем у травні 2022 року були надані йому довідки чи відомості про використання цієї теплової енергії в кількості 26,98 Гкал. Тому, відповідач категорично заперечує факт використання теплової енергії у квітні-травні 2022 року, а також те, що ним подавалися будь які відомості, які могли б стати підставою для нарахування суми 70 883,3 грн.

Відповідач звернув увагу суду на те, що твердження в Акті обстеження про те, що лічильник теплової енергії (згідно з архівними даними) в окремі дні працював поза межами мінімального вимірювання витрат теплоносія, і у зв`язку з цим не враховувалася теплова енергія, є необґрунтованими, а проведене нарахування - безпідставним. Тому, як зазначив відповідач, у відповідь на Акт обстеження від 04.05.2022 він направив до позивача свої письмові зауваження та заперечення. Відповідний лист був вручений позивачу 27.06.2022, що підтверджується відміткою про отримання.

На думку відповідача, з метою приховати необґрунтовані та незаконні донарахування за Актом обстеження від 04.05.2022, позивач зазначив цю суму як «заборгованість за спожиту теплову енергію», але фактично у травні 2022 року постачання теплоносія відповідачу не здійснювалося, що підтверджується даними про припинення опалювального сезону та відсутністю належних доказів. Відповідач вважає, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, які підтверджували постачання теплової енергії відповідачу в кількості 26,98 Гкал на суму 70 883,3 грн. в травні 2022 року.

16.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.

Позивач повідомив, що ним визнається факт проведення перевірки 04 травня 2022 року та складання акту обстеження, і саме вказана перевірка дозволила йому встановити використання вузла обліку теплової енергії поза межами мінімального вимірювання витрат теплоносія, що, в подальшому, призвело до виникнення підстав для нарахування відповідачу додаткових витрат на теплову енергію, і тому вказана обставина не підлягає доказуванню.

Позивач вважає, що оскільки заборгованість відповідача виникла саме після проведення працівниками позивача обстеження вузла обліку теплової енергії Споживача, то дата виникнення заборгованості чітко встановлена, а загальний строк позовної давності пропущено не було.

Надану відповідачем Довідку про закінчення опалювального сезону позивач вважає недопустимим і неналежним доказом через відсутність ознак індивідуалізації документа, в тому числі і витяг із електронної пошти. Тому, як стверджував позивач, вказані докази не можуть прийматися судом, оскільки сторона відповідача, не надала до суду доказів, які б підтвердили завершення опалювального сезону саме 15 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 03.02.2025 розгляд справи призначено в судове засідання на 27 лютого 2025 року з викликом сторін.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

27.02.2025 в судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 10:00 год. 08 квітня 2025 року.

04.04.2025 позивач подав до суду додаткові пояснення у справі, в якому вказав, що працівники позивача діяли в межах чинного законодавства та умов укладеного Договору, здійснюючи періодичний огляд вузла комерційного обліку облаштованого в приміщенні відповідача; за результатом встановлених перевіркою недоліків, позивачем було здійснено донарахування за використану теплову енергію, що становить 26,98 Гкал (показник споживаної теплової енергії поза межами мінімального вимірювання вузла комерційного обліку (лічильника) х 2 189,37 (ціна за 1 Гкал, встановлена на дату здійснення донарахування) + 20 % (розмір ПДВ) = 70 883 грн 04 коп., що становить ціну позову.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно від 20.04.2018 змінено тип та найменування Позивача з Публічного акціонерного товариства Черкаське хімволокно на Приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно.

01.10.2018 між сторонами був укладений договір № 1160 про постачання теплової енергії (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених Договором, який з 13.11.2021 фактично був замінений на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

За умовами пункту 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).

Постачання теплової енергії здійснювалося за адресами: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд.269 (будинок побуту «Славутич») та АДРЕСА_1 (будинок побуту «Лотос»).

Дані приміщення не належить на праві власності відповідачу, а знаходяться у відповідача на праві господарського відання (оперативного управління) на підставі рішення Черкаської обласної ради № 6-12/VІ від 24.06.2011 та Договору про закріплення манна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області на праві господарського відання від 17.07.2013, укладений між відповідачем і Управлінням майном обласної комунальної власності.

Суд враховує, що позивач на підставі відповідної ліцензії, рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення Споживача не від`єднане від мереж централізованого опалення з додержанням вимог Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом № 169 від 26.07.2019 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України).

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за період з 30.10.2021 по 30.04.2022, підписаний представниками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 37 874,75 грн.

Факт оплати відповідачем заборгованості в сумі 37 874,75 грн підтверджується платіжним дорученням № 683 від 13.04.2022 (а.с.66).

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цими Кодексами. В силу такого зобов`язання один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (наприклад, виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій. Інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статі 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В матеріалах справи міститься Акт обстеження теплового господарства (теплового пункту, вузлів обліку теплової енергії, теплоспоживального обладнання) споживача від 04.05.2022, складений представниками позивача.

Судом досліджено та встановлено, що проведення обстеження відбувалося у приміщені відповідача по АДРЕСА_2 . У вищевказаному Акті представниками позивача було зафіксовано те, що: «в ході перевірки було знято архівні данні лічильника. Згідно даних архіва було виявлено, що лічильник працював поза межами мінімального вимірювання витрат теплоносія..., в результаті чого не враховувалась використана теплова енергія. За даними архіву буде проведено нарахування за використану теплову енергію за опалювальний сезон 2021-2022.» В Акті відсутній підпис представника споживача про те, що він ознайомився з цим Актом, є лише запис представника позивача про те, що: «від підпису відмовився» (а.с.88).

Позивач подав розрахунок кількості спожитої теплової енергії відповідачем по Договору №1160 від 01.10.2018, сформований та підписаний повноважною особою 12.02.2025 у вигляді таблиці за №1. У таблиці зазначена кількість донарахування ОСОБА_1 за період з січня 2020 р. по травень 2022 р. в сумі 26,98 (а.с.89).

Суд бере до уваги, що згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період з 30.10.2021 по 30.04.2022, підписаним представниками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становила 37 874,75 грн, яка була повністю сплачена відповідачем 13.04.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 683.

Судом встановлено, що опалювальний сезон 2021-2022 років було відповідачем було припинено 15.03.2022 (відповідно до його права як власника теплового лічильника), що підтверджується довідкою про показники теплового лічильника за період із 01.03.2022 по 31.03.2022, яка була направлена до позивача електронною поштою в порядку п.23 Типового індивідуального договору (а.с.64).

За інформацією, яка містилась у вказаній Довідці, загальна кількість теплової енергії за останній місяць опалювального сезону 2021-2022 рр. склала 20,3 Гкал, що відображено в рахунку-фактурі № 2289 від 31.03.2022 (а.с.65).

У травні 2022 року позивач надав рахунок-фактуру № 3543 від 31.05.2022, в якому був зазначений обсяг спожитої теплової енергії в кількості 26,98 Гкал на суму 70 883,3 грн.

Позивач вказує, що за період з січня місяця 2020 року по травень місяць 2024 року ним було надано послугу відповідачу на загальну суму 2471132,76 грн. Проте, Споживач оплатив лише її частину в сумі 2400360,61 грн, і станом на 31 травня 2024 року заборгованість становила 70883,35 грн.

Зокрема, якщо здійснити арифметичну дію, де від нарахованої загальної суми, що становила 2471132,76 грн відняти оплачену відповідачем суму в розмірі 2400360,61 грн, то результат становить 70772,15 грн, а не 70883,35 грн.

27.06.2022 відповідач направив до позивача свої письмові зауваження та заперечення щодо Акту обстеження від 04.05.2022, в якому просив відкликати рахунок-фактуру від 31.05.2022 № 3543 про донарахування коштів за спожиту теплову енергію в опалювальний сезон 2021-2022 рр.

Донарахування за Актом обстеження від 04.05.2022, позивач зазначив суму як «заборгованість за спожиту теплову енергію».

Судом встановлено, що фактично у травні 2022 року постачання теплоносія відповідачу не здійснювалося.

Судом також з`ясовано, що тип і модифікація встановленого у будівлі лічильника теплової енергії, його технічні характеристики були погоджені з позивачем відповідно технічним умовам. Сам лічильник на час перевірки був справним, опломбованим, а свідоцтво про його метрологічну повірку (№362/302) є дійсним.

Також, суд бере до уваги те, що оскільки вказаний лічильник є майном відповідача, а плата за використану теплову енергію здійснюється за його показниками, то власник будівлі в праві самостійно регулювати обсяг спожитої теплової енергії.

Порядок нарахування та оплати за отриману послугу, визначений умовами Договору, відповідно до якого позивач зобов`язується постачати відповідачу теплову енергію, а останній зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Доказів неналежного виконання грошового зобов`язання відповідачем за вищевказаним Договором позивач суду не надав.

Наданий позивачем розрахунок кількості спожитої теплової енергії по договору №1160 від 01.10.2018, на підставі якого позивач просить суд стягнути з відповідача 70883,04 грн суд оцінює критично, оскільки є незрозумілим, яким саме методологічним принципом користувався позивач для отримання зазначених ним показників у цьому Розрахунку.

Тобто, обґрунтованого (детального) розрахунку донарахованої (26,98 Гкал) за використану теплову енергію матеріали справи не містять.

Суд приходить до переконання, що висновок Зроблений працівниками позивача в акті обстеження від 04.05.2022 про роботу лічильника поза межами мінімального вимірювання витрат теплоносія, в результаті чого не враховувалась використана теплова енергія є лише припущенням та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 статті 77 вказаного Кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

За приписами ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд враховує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

За змістом ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, в силу чого в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст. 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.04.2025.

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ