Постанова від 01.04.2025 по справі 908/2915/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа №908/2915/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Дерманська К.О.,

від відповідача: Клімченко М.Г., Єременко І.А.,

від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з`явився,

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв"

на рішення Господарського суду Запорізької області (Боєва О.С.)

від 01.03.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (Чередко А.Є., Дармін М.О., Іванов О.Г.)

від 23.12.2024 (повний текст складений 08.01.2025)

у справі за позовом Підприємства "Сприяння" Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" (ТСО України)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Запорізька обласна прокуратура,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Ледокол",

про стягнення вкладу статутного капіталу в натуральній формі, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, стягнення частини прибутку товариства,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року Підприємство "Сприяння" Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" (ТСО України) (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв" (далі - Відповідач, Скаржник) про:

- стягнення з Відповідача на свою користь вкладу в натуральній формі, а саме:

(1) нежитлової будівлі літ. А-8 загальною площею 4 359,86 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, балансовою вартістю 1 846 314,86 грн;

(2) нежитлової будівлі загальною площею 3 878,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, балансовою вартістю 690 247,77 грн;

(3) будівлі школи технічної підготовки літ. А-2 загальною площею 1 566,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, балансовою вартістю 55 006,06 грн;

(4) приміщень водно-човнової станції загальною площею 998,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, балансовою вартістю 126 771,87 грн (далі разом - Об`єкти нерухомого майна);

- визнання за Позивачем права власності на Об`єкти нерухомого майна;

- стягнення з Відповідача на свою користь частини прибутку за 2018 рік у розмірі 1 000 грн.

При цьому Позивач зазначив, що позбавлений можливості визначити розмір сум, які підлягають стягненню; фінансовий стан Відповідача (вартість чистих активів, розмір прибутку за 2018 рік) йому невідомий, отже підлягає встановленню за результатами проведення судової експертизи.

2. Позовні вимоги обґрунтовані таким:

- Позивач був одним із засновників (учасників) Відповідача з часткою в статутному капіталі 92,0495%, що була повністю внесена шляхом передання нерухомого майна балансовою вартістю 2 718 834,15 грн;

- 17 травня 2018 року засновник Позивача прийняв рішення про вихід зі складу засновників (учасників) Відповідача з поверненням частки у статутному капіталі в натуральній формі, про що подано відповідну заяву;

- 01 червня 2018 року загальні збори учасників Відповідача прийняли рішення, оформлені протоколом №4, про задоволення заяви Позивача та повернення йому вкладу до статутного капіталу товариства в натуральній формі шляхом передання права власності на нерухоме майно. Сторони склали та підписали акт приймання-передачі об`єктів нерухомості, справжність підписів на якому посвідчено нотаріально;

- реєстрація права власності на спірні Об`єкти нерухомого майна за Позивачем не відбулася у зв`язку із наявністю обтяжень (обтяжувачі - Запорізька обласна прокуратура, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ" Ледокол);

- Відповідач володіє Об`єктами нерухомого майна без належних правових підстав, зважаючи на прийняття рішення загальних зборів та підписання акта приймання-передачі від 01.06.2018; правова підстава збереження майна Відповідачем відпала. Оригінал акта відсутній у Позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі №908/2915/23, позов задоволено частково:

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача вклад статутного капіталу в натуральній формі, а саме Об`єкти нерухомого майна;

- визнано за Позивачем право власності на Об`єкти нерухомого майна.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 81 550,22 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані тим, що:

- законодавство, яке було чинним на момент виникнення спірних відносин, та статут Відповідача встановлювали, що при виході учасника з товариства у останнього виникає обов`язок сплатити такому учаснику вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, або здійснити розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства / решти учасників у натуральній формі;

- Позивач реалізував своє право на вихід зі складу учасників товариства з поверненням вкладу до статутного капіталу у натуральній формі шляхом передання права власності на Об`єкти нерухомого майна. Усі учасники Відповідача надали згоду на це, що підтверджується рішенням загальних зборів від 01.06.2018. Того ж дня Позивач і Відповідач підписали акт приймання-передачі об`єктів нерухомості. Вказана обставина не заперечується Відповідачем;

- рішення загальних зборів та акт приймання-передачі від 01.06.2018 є документами, що підтверджують волевиявлення сторін і мають відповідні правові наслідки у вигляді набуття Позивачем права власності на спірне нерухоме майно та, відповідно, припинення цього права у Відповідача. Попри те, що статутний капітал Відповідача був зменшений, відновлення прав Позивача не відбулося;

- Позивач не має іншої можливості захистити свої права та охоронювані законом інтереси власника, крім пред`явлення позову про стягнення з Відповідача належного йому вкладу до статутного капіталу товариства у натуральній формі та визнання права власності на спірні Об`єкти нерухомого майна;

- на час підписання акта приймання-передачі від 01.06.2018 обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, накладені ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.08.2017 у справі №335/9691/17 та ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі від 10.03.2017 №908/296/15-г, були скасовані. Записи про інші обтяження на підставі судових рішень внесені значно пізніше, тобто не існували станом на 01 червня 2018 року;

- заявляючи позовну вимогу про стягнення з Відповідача частини прибутку за 2018 рік у розмірі 1 000 грн, Позивач вказав, що цей розмір є попереднім та буде змінений за результатами судової експертизи, проте клопотання про її призначення від Позивача не надходило. Крім того, прийняття відповідного рішення щодо розподілу прибутку є виключною компетенцією загальних зборів. Суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у його господарську діяльність. Матеріали справи не містять доказів наявності прийнятого загальними зборами учасників Відповідача рішення про розподіл прибутку товариства за 2018 рік, виплату учасникам частини прибутку в меншому розмірі ніж передбачено відповідним рішенням чи визначено законодавством;

- строк позовної давності не сплив у зв`язку із його продовженням на строк дії карантину та зупиненням на строк дії воєнного стану. Отже, відсутні підстави для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог, які визнані судом обґрунтованими, у зв`язку із заявою Відповідача про сплив позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 27 грудня 2024 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі №908/2915/23; просить скасувати їх та відмовити у задоволенні позовної заяви.

6. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування:

- статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №924/9/21 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №404/6619/17 (щодо нікчемності правочину, який порушує правовий режим обмежених в обігу об`єктів цивільного права та спрямований на незаконне відчуження такого майна); постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (щодо потреби зазначення в мотивувальній частині судового рішення висновку про нікчемність правочину);

- статті 202 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18 та від 06.07.2022 у справі №372/3737/19 (щодо правової оцінки акта приймання-передачі як правочину);

- статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16, від 07.04.2021 у справі №174/474/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №200/8461/15-ц та від 03.05.2022 у справі №711/3591/21 (щодо обов`язкового залучення до розгляду справи кредитора, нерухоме майно якого обтяжено).

7. Скаржник повідомив, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн.

8. 12 лютого 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Запорізька обласна прокуратура із використанням підсистеми "Електронний суд" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить урахувати наведену в ньому інформацію під час розгляду справи:

- на момент прийняття рішення загальними зборами учасників Скаржника та складання акта приймання-передачі нерухомого майна ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.08.2017 у справі №335/9691/17 фактично була скасована;

- рішення загальних зборів учасників Скаржника та акт приймання-передачі майна, що перебувало під арештом, відповідають статті 127 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), є правомірними й такими, що не порушують прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, не суперечать інтересам слідства та не є порушенням прав органів прокуратури, що здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, в межах якого були накладені відповідні арешти;

- акт приймання-передачі від 01.06.2018, підписаний сторонами на виконання рішення загальних зборів, є документом, що засвідчує повернення вкладу учасника в натуральній формі;

- наразі в об`єднаному кримінальному провадженні №42021082010000163 від 22.11.2021 проводиться досудове розслідування за частиною четвертою статті 190; частиною другою статті 355 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактами заволодіння ОСОБА_1 шляхом обману чи зловживання довірою нерухомим майном в особливо великих розмірах, яке належало Позивачу, шляхом відчуження об`єктів нерухомості, розташованих у місті Запоріжжі за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_3; АДРЕСА_6; АДРЕСА_4; АДРЕСА_7; АДРЕСА_8, на користь Скаржника, в якому останній фактично є кінцевим бенефіціарним власником, та примушування директора Запорізької об`єднаної технічної школи, а також інших осіб до виконання цивільно-правових зобов`язань, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19.06.2023 у справі №331/3897/23 задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, про арешт нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за Скаржником. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.08.2023 у справі №331/3897/23 вказану ухвалу слідчого судді визнано законною й такою, що не підлягає скасуванню. Отже, арешт наразі відповідає вимогам кримінального процесуального закону, водночас питання його зняття зі спірного майна може бути вирішене слідчим суддею за заявою власника або володільця у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

9. 18 лютого 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

10. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- предмет та підстави позову в справах №927/352/18, №918/370/18 та №372/3737/19, на які посилається Скаржник, не є подібними до спірних правовідносин. Отже, правові висновки щодо застосування статті 202 ЦК України, висловлені Верховним Судом у цих справах, не можуть бути підставою для касаційного оскарження;

- у межах справи №908/1592/21 безпосередньо розглядалося питання недійсності рішень загальних зборів учасників Скаржника від 01.06.2018 за участю тих самих сторін. При цьому Скаржник наполягав на дійсності вказаних рішень. За результатами розгляду справи у задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів відмовлено. Одним із мотивів слугувало те, що підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна свідчить про реалізацію волевиявлення сторін. Рішення суду набрало законної сили;

- посилання Скаржника на правові позиції щодо застосування статті 228 ЦК України, висловлені Верховним Судом (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, постанова Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №924/9/21 та постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №404/6619/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17), не може бути підставою для касаційного оскарження, оскільки правовідносини є неподібними;

- Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.06.2023 у справі №208/9810/21 зазначив, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (частина перша статті 59 Закону України "Про виконавче провадження");

- відповідачем у цій справі є юридична особа (Скаржник), яка нібито є боржником у виконавчих провадженнях, а не органи виконавчої служби або приватний виконавець. У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності арешту в межах виконавчого провадження. Згідно з аналізом публічної інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, наявне відкрите виконавче провадження, де боржником є Скаржник, а стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-туристичний комплекс "ХОРТ", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 - директор та один із засновників Скаржника;

- акт приймання-передачі в межах спірних правовідносин не може вважатися правочином, оскільки сам по собі, без наявності рішення загальних зборів учасників Скаржника або іншого документа, що породжує права та обов`язки сторін, не породжує права власності, а лише підтверджує факт його передання, і є одним із документів, які вимагалися для державної реєстрації права власності за учасником, що вийшов. Наведена Скаржником практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин;

- керівник і кінцевий бенефіціарний власник Скаржника ОСОБА_1 усупереч ухвалі суду про заборону продажу організував продаж спірного майна в інтересах кредитора, керівником і кінцевим бенефіціарним власником якого також є ОСОБА_1 . При цьому переможцем торгів стала особа, афілійована із ОСОБА_1 , що володіє із ним на умовах співвласності корпоративними правами третіх осіб, тобто особа, яка знала (не могла не знати) про заборону продажу спірного майна.

11. 18 березня 2025 року Скаржник подав пояснення до касаційної скарги.

12. Водночас, оскільки пояснення подані поза межами строку на касаційне оскарження (частина перша статті 298 ГПК України), в межах якого допускається доповнення чи зміна касаційної скарги, та за відсутності дозволу Суду (частина п`ята статті 161, частина десята статті 301 ГПК України), вони підлягають залишенню без розгляду.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Згідно з протоколом загальних зборів засновників (учасників) від 24.10.2016 №1 Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (що надалі змінило найменування на Підприємство "Сприяння" Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" (ТСО України)), Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ", громадянин України ОСОБА_2 та громадянин України ОСОБА_3 вирішили створити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв".

14. У протоколі, зокрема, зазначено, що статутний капітал товариства формується за рахунок передання нерухомого та рухомого майна, яке належить Підприємству "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України на праві власності, а саме:

- нежитлової будівлі літ. А-8 загальною площею 4 359,86 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з балансовою довідкою вартість об`єкта нерухомості - 1 846 314,86 грн;

- нежитлової будівлі загальною площею 3 878,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з балансовою довідкою вартість об`єкта нерухомості - 690 247,77 грн;

- будівлі школи технічної підготовки літ. А-2 загальною площею 1 566,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з балансовою довідкою вартість об`єкта нерухомості - 55 006,06 грн;

- майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: учбовий корпус літ. А-2, полігон Б; учбовий корпус літ. В; майстерня Г, причал №4; елінг Д, компресорна Ж; котельня З; полігон К; бокс Л; бокс М; вбиральня Н, сарай О; паркан №7, №10. Згідно з балансовою довідкою вартість об`єкта нерухомості - 127 265,19 грн.

15. Об`єкти, право власності на які передавалося Скаржнику, оцінені засновниками як внесок до статутного капіталу товариства в сумі 2 718 834,15 грн.

16. За змістом протоколу загальних зборів засновників (учасників) від 24.10.2016 №1 статутний капітал товариства формується також за рахунок передання до нього грошових коштів у розмірі:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ" - 100 грн;

- ОСОБА_2 - 100 грн;

- ОСОБА_3 - 100 грн.

17. На підставі рішення загальних борів засновників (учасників) від 09.06.2017, оформленого протоколом №2, до складу учасників Скаржника прийнято Дніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України (далі - Дніпровський РСТК ТСО України) з внеском до статутного капіталу в розмірі 234 530,97 грн.

18. Статутний капітал Скаржника вирішено збільшити за рахунок вкладу нового учасника у розмірі 234 530,97 грн та встановлено розмір статутного капіталу товариства - 2 953 665,12 грн. Частки перерозподілені таким чином:

- Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України - володіє часткою, що становить 92,0495% статутного капіталу та дорівнює 2 718 834,15 грн;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ" - володіє часткою, що становить 0,0034% статутного капіталу та дорівнює 100 грн;

- ОСОБА_2 - володіє часткою, що становить 0,0034% статутного капіталу та дорівнює 100 грн;

- ОСОБА_3 - володіє часткою, що становить 0,0034% статутного капіталу та дорівнює 100 грн;

- Дніпровський РСТК ТСО України - володіє часткою, що становить 7,9403% статутного капіталу та дорівнює 234 530,97 грн.

19. Щодо спірних Об`єктів нерухомого майна вносилися записи про державну реєстрацію обтяжень у вигляді арешту: особа, майно / права якої обтяжуються, - Скаржник (код ЄДРПОУ 40915658); записи вносилися на підставі:

- ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.03.2017 у справі №908/296/15-г (дата державної реєстрації обтяження: 15 березня 2017 року);

- ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.08.2017 справі №335/9691/17 (дата державної реєстрації обтяження: 21 серпня 2017 року).

20. Водночас ухвалами:

- Господарського суду Запорізької області від 18.08.2017 у справі №908/296/15-г скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2017 у справі №908/296/15-г, щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Скаржнику. До державного реєстру відповідний запис про скасування обтяження не внесений;

- Апеляційного суду Запорізької області від 10.04.2018 у справі №335/9691/17 скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.08.2017, якою задоволено клопотання прокурора Запорізької місцевої прокуратури №2 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать Скаржнику. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовлено. До державного реєстру відповідний запис про скасування обтяження не внесений.

21. Крім того, арешт на Об`єкти нерухомого майна накладався ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2018 у справі №335/4616/18.

22. У державному реєстрі також було зазначено про державну реєстрацію іпотеки (дата державної реєстрації запису про іпотеку: 05 жовтня 2016 року) на підставі нотаріально посвідчених договору іпотеки від 05.10.2016 №620 та договору про внесення змін до іпотечного договору від 02.12.2016 №782; основне зобов`язання - договір поворотної фінансової допомоги від 05.10.2016 №05-10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЦ Ледокол" (іпотекодержатель) та Підприємством "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України; особа, майно / права якої обтяжуються, - Скаржник (код ЄДРПОУ 40915658); предмет іпотеки (обтяження): нежитлова будівля літ. А-8, за адресою: АДРЕСА_5 .

23. Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1, пунктів 6.6 та 6.7 статуту Скаржника учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства. Вихід учасника з товариства здійснюється на підставі його заяви. При виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, якщо інший розмір не погоджено між всіма учасниками, включаючи того, що виходить. Виплата провадиться після затвердження звіту за той рік, в якому він вийшов з товариства, у строк до 12 місяців з дня виходу. Вартість майна товариства для виділення частки учасника визначається на день подання учасником заяви про вихід з товариства, виходячи з його балансової вартості. На вимогу учасника та за згодою решти учасників виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Учаснику, що виходить, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу.

24. Згідно з рішенням від 17.05.2018 №1 Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 02725003), як засновник Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, вирішила:

- вийти зі складу засновників (учасників) Скаржника, в якому Підприємство "Сприяння" є учасником та володіє 92,0495 % статутного капіталу товариства, що дорівнює 2 718 834,15 грн;

- поставити питання щодо повернення Підприємству "Сприяння" частки у статутному капіталі Скаржника у натуральній формі шляхом передання права власності на нерухоме майно (відповідно до наведеного переліку);

- уповноважити директора Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України ОСОБА_4 на участь у загальних зборах засновників (учасників), голосування на загальних зборах учасників (засновників) та підписання відповідного протоколу Скаржника від імені Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України. Доручити ОСОБА_4 підписати відповідні акти приймання-передачі об`єктів нерухомості.

25. Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України подало Скаржнику заяву про вихід, у якій просило скликати загальні збори засновників, до порядку денного яких включити питання про вихід зі складу учасників товариства та про повернення вкладу у натуральній формі шляхом передання права власності на об`єкти нерухомого майна.

26. 01 червня 2018 року відбулися загальні збори засновників (учасників) Скаржника, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №4.

27. У загальних зборах взяли участь: Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України в особі директора ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БСМ" в особі генерального директора ОСОБА_1 , громадянин України ОСОБА_2 , громадянин України ОСОБА_3 та Дніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України в особі директора ОСОБА_5 .

28. З питань першого та другого порядку денного загальних зборів засновників (учасників) Скаржника вирішено:

- задовольнити заяву про вихід учасника Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, яке володіє 92,0495 % статутного капіталу, що дорівнює 2 718 834,15 грн, та провести з ним розрахунок відповідно до законодавства;

- повернути вклад учасника товариства - Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, до статутного капіталу Скаржника в натуральній формі шляхом передання права власності на нерухоме майно, що належить Скаржнику на праві власності, - Об`єкти нерухомого майна.

29. У передостанньому та останньому абзацах протоколу зазначено, що з усіх питань порядку денного голосували "За" - одностайно, протокол зборів є чинним і правильно відображає хід засідання, результати голосування та прийняті рішення, що підтверджується засновниками (учасниками).

30. Протокол підписаний головою зборів - ОСОБА_2 , секретарем зборів - ОСОБА_1 та скріплений печаткою Скаржника. Справжність підписів вказаних осіб 01 червня 2018 року посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковою Наталією Олексіївною (зареєстровано в реєстрі за №1472, №1473).

31. На підставі рішення загальних зборів від 01.06.2018 Скаржник та Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України склали акт приймання-передачі від 01.06.2018, за змістом якого Скаржник передав, а Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України прийняло об`єкти нерухомості, що є поверненням вкладу учасника до статутного капіталу Скаржника в натуральній формі.

32. Передання та прийняття Об`єктів нерухомого майна відбулося без зауважень і претензій сторін, про що зазначено в акті. Акт підписаний з боку Скаржника директором ОСОБА_1 , з боку Підприємства "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України - директором ОСОБА_4 , а також скріплений печатками юридичних осіб. Справжність підписів посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковою Н.О. 01 червня 2018 року (зареєстровано в реєстрі за №1476, №1477).

33. Разом із тим право власності на спірні Об`єкти нерухомого майна не було зареєстроване за Підприємством "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України.

34. Згідно з рішеннями від 12.06.2018 держаний реєстратор відмовив у реєстрації права приватної власності за Підприємством "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України на: учбовий корпус літ. А-2, полігон Б; учбовий корпус літ. В; майстерню Г, причал №4; елінг Д, компресорну Ж; котельню З; полігон К; бокс Л; бокс М; вбиральню Н, сарай О; майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_6; будівлю школи технічної підготовки літ. А-2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

35. Підставою відмови визначено наявність зареєстрованих обтяжень на нерухоме майно (підпункт 6 пункту 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

36. Рішенням держаного реєстратора від 12.06.2018 державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. А-8, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за Підприємством "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України зупинена у зв`язку із рішенням про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, прийнятим 06.06.2018.

37. Пізніше на Об`єкти нерухомого майна накладався арешт:

- постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. від 07.02.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, де боржником є Скаржник;

- ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19.06.2023 у справі №331/3897/23.

38. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.09.2023 №346537604 право власності на Об`єкти нерухомого майна, зареєстровано за Скаржником:

- на нежитлову будівлю літ. А-8 загальною площею 4 359,86 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 603354923101, дата державної реєстрації: 19 листопада 2016 року;

- на нежитлову будівлю загальною площею 3 878,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 670130523101, дата державної реєстрації: 17 листопада 2016 року;

- на будівлю школи технічної підготовки літ. А-2 загальною площею 1 566,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1022266423101, дата державної реєстрації: 17 листопада 2016 року;

- на об`єкти нерухомого майна загальною площею 998,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4, дата державної реєстрації: 30 березня 2017 року, в тому числі на:

1) учбовий корпус літ. А-2 загальною площею 232,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187669123101;

2) полігон літ. Б загальною площею 71 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187909423101;

3) учбовий корпус літ. В загальною площею 161,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187686223101;

4) майстерня літ. Г загальною площею 33,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187931823101;

5) причал №4 загальною площею 233 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187949123101;

6) елінг літ. Д загальною площею 152 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1187973423101;

7) компресорна літ. Ж загальною площею 31,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188012823101;

8) котельня літ. З загальною площею 17,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188345723221;

9) полігон К загальною площею 39,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188391823101;

10) бокс літ. Л загальною площею 6,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188443423101;

11) бокс літ. М загальною площею 15,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188485323101;

12) вбиральня Н загальною площею 1,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188600123101;

13) сарай літ. О загальною площею 3,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1188663323101.

39. Позивач стверджує, що акт приймання-передачі об`єктів нерухомості від 01.06.2018 відсутній у нього (зник). Вжиті заходи щодо надання оригіналу акта Скаржником або підписання його дублікату виявилися безрезультатними (листи від 08.06.2023 та від 20.06.2023).

40. Листом Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) від 08.09.2021 №П-536-06.3/06.3-17 Позивача повідомлено про неможливість отримання у приватного нотаріуса Алейнікової Н.О. дубліката акта від 01.06.2018, оскільки при засвідченні справжності підпису на актах приймання-передачі в справі нотаріуса не залишаються документи, на підставі яких вчинено цю нотаріальну дію, а також примірник акта приймання-передачі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

41. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

42. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі №908/2915/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

43. Натомість щодо відмови в позові про стягнення частини прибутку за 2018 рік судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо права Позивача на повернення вкладу в натуральній формі, зумовленого його виходом із товариства

44. Суди встановили, що Позивач був засновником (учасником) Скаржника з часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 92,0495%. Вказана частка повністю внесена шляхом передання у власність Скаржника нерухомого майна балансовою вартістю 2 718 834,15 грн.

45. У травні 2018 року Позивач вирішив вийти з товариства; подав заяву, у якій просив скликати загальні збори, включивши до порядку денного питання про:

- вихід Позивача зі складу учасників Скаржника;

- повернення Позивачу вкладу у натуральній формі шляхом передання права власності на Об`єкти нерухомого майна.

46. Нормативно-правовими актами, що регулювали спірні правовідносини, є ЦК України та Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 №1576-XII (далі - Закон №1576-XII) у відповідних редакціях.

47. Пункт 3 частини першої статті 116 ЦК України та пункт "в" частини першої статті 10 Закону №1576-XII закріплювали право учасників на вихід у встановленому порядку з товариства.

48. За змістом частини першої статті 148 ЦК України та статті 10 Закону №1576-XII учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в статутному капіталі) мав право вийти з нього у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві слугував юридичний факт подання заяви про вихід.

49. Право на вихід із товариства визнавалося безумовним і реалізувалося шляхом вчинення учасником одностороннього правочину - подання товариству відповідної заяви (у цьому Суд також звертається до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/7674/18 та від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

50. Хоча подання заяви про вихід не потребує зустрічного волевиявлення, згоди та / або схвалення (акцептування) інших учасників чи самого товариства, суди попередніх інстанцій встановили, що загальні збори засновників (учасників) Скаржника, які відбулися 01 червня 2018 року, одностайним рішенням задовольнили заяву Позивача.

51. Вказане додатково підтверджує, що Позивач реалізував своє право на вихід із товариства, і його участь у ньому припинилася.

52. У постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/1096/18 наголошується, що вихід учасника з товариства зумовлює його право на одержання вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, якому кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату такої частки у грошовій формі або за домовленістю між учасником і товариством повернути вклад учасника повністю або частково у натуральній формі.

53. Отже, за загальним правилом, учаснику виплачується вартість частини його майна. Втім, на вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

54. Можливість заміни виплати вартості частини майна товариства на передання його в натурі також була передбачена статутом Скаржника (нова редакція), затвердженим протоколом загальних зборів засновників (учасників) від 09.06.2017 №2.

55. Дослідивши протокол загальних зборів засновників (учасників) Скаржника від 01.06.2018 №4, суди зауважили, що усі учасники товариства висловили згоду на повернення Позивачу його вкладу до статутного капіталу саме в натуральній формі - згідно з переліком спірного нерухомого майна, наведеним у рішенні ("За" - одностайно).

56. Приймаючи рішення, органи товариства здійснюють свої повноваження (компетенцію), забезпечують управління діяльністю юридичної особи, створюючи для неї відповідні юридичні наслідки. Дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб і вичерпують свою дію фактом виконання (див. пункти 84, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23).

57. Того ж дня (01 червня 2018 року) на виконання рішення загальних зборів складено акт, згідно з яким Скаржник передав, а Підприємство "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України прийняло Об`єкти нерухомості.

58. Як стверджує Позивач та встановили суди, право власності на спірні Об`єкти нерухомого майна не було зареєстроване за Підприємством "Сприяння" Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України. Попри наявність акта приймання-передачі від 01.06.2018, у реєстрації відмовлено з огляду на обтяження нерухомого майна.

59. Водночас згідно з доводами касаційної скарги:

- акт приймання-передачі від 01.06.2018 є правочином (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі №918/370/18 та від 06.07.2022 у справі №372/3737/19);

- Об`єкти нерухомого майна, які передавалися Позивачу за актом, перебували під арештом та, відповідно, набули правового режиму майна, обмеженого в цивільному обороті. Отже, акт є нікчемним правочином згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, постанова Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №924/9/21 та постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №404/6619/17);

- суди попередніх інстанцій у мотивувальній частині оскаржуваних рішень не спростували обставину нікчемності акта приймання-передачі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

60. Предметом позову в справі №927/352/18, на яку посилається Скаржник, було визнання недійсними (1) рішень загальних зборів, якими засновано товариство, встановлено і розподілено його статутний капітал, призначено директора, та (2) акта приймання-передачі майна, за яким засновник передав, а товариство прийняло об`єкти нерухомості, внесені до статутного капіталу.

61. У справі №918/370/18 спірні правовідносини також виникли у зв`язку з переданням земельних ділянок відповідачу як вкладу до статутного капіталу.

62. У справі №372/3737/19 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив (1) визнати недійсними правочини, (2) визнати незаконними та скасувати записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, (3) визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, (4) визнати право власності на нерухоме майно та (5) витребувати його. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які були посвідчені нотаріально та зареєстровані у реєстрі правочинів, право власності на зазначені об`єкти було перереєстровано за товариством на підставі рішення учасника та акта приймання-передачі майна до статутного капіталу.

63. За обставинами справи №924/9/21 земельні ділянки, за рахунок яких формувався статутний капітал товариства, перебували під арештом. Верховний Суд дійшов висновку, що вказані ділянки набули правового режиму майна, обмеженого в цивільному обороті. Внаслідок укладення нікчемного правочину щодо внесення в статутний капітал товариства земельних ділянок, який не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що частка позивача в статутному капіталі товариства не була оплачена та, відповідно, не був сформований статутний капітал.

64. Хоча спірні правовідносини у вказаних справах також випливають зі створення / діяльності / управління діяльністю юридичної особи, але у справі, що переглядається (№908/2915/23), спір пов`язаний не з формуванням чи внесенням вкладу до статутного капіталу товариства, а зумовлений виходом з нього та поверненням учаснику внесеного вкладу в натуральній формі.

65. У справі №917/1173/22 заступник керівника обласної прокуратури в особі органів Міністерства освіти і науки України та обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця та регіонального відділення Фонду державного майна України про (1) визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, (2) зобов`язання звільнити та повернути державне нерухоме майно шляхом підписання акта приймання-передачі. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю договору оренди положенням частини п`ятої статті 63 Закону України "Про освіту" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

66. За обставинами справи №404/6619/17 спір виник унаслідок відчуження квартири в період існування судової заборони у вигляді арешту. У судовому порядку (1) визнано незаконними вчинені дії із самочинного будівництва нежитлового приміщення за квартирою та (2) зобов`язано провести дії з ліквідації наслідків. Втім, оскільки судове рішення залишилося невиконаним (як у добровільному, так і примусовому порядку), позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування збитків. Ухвалою суду подружжю заборонено відчуження та накладено арешт на всі зареєстровані майнові активи, у тому числі квартиру та нежитлове приміщення з квартирою, до розгляду спору по суті. Попри це, як стверджували позивачі, арештована квартира боржників на час дії ухвали про забезпечення позову була перепродана.

67. Отже, висновки, яких дійшов Верховний Суд у наведених вище справах, сформовані, виходячи з інших обставин, що мають юридичне значення.

68. З урахуванням викладеного, Суд відхиляє доводи Скаржника щодо нікчемності акта приймання-передачі від 01.06.2018 як правочину. З цих підстав посилання Скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (щодо зазначення в мотивувальній частині судового рішення висновку про нікчемність правочину) також не беруться до уваги.

69. Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 зазначив, що приписи статті 41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгоджуються з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (пункт 5 мотивувальної частини).

70. Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

71. Концепція "майна" (possessions) у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Певні права й інтереси, що складають активи, також можуть вважатися "майновими правами", а відтак і "майном" (пункт 22 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", заява №10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany) від 02.03.2005, заяви №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

72. За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98).

73. У пунктах 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована в рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom) (заява №44277/98).

74. Майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

75. З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що протягом тривалого часу (з 2018 року) Позивач не має змоги реалізувати своє право, пов`язане із виходом з товариства, передбачене статтею 148 ЦК України та статтею 54 Закону №1576-XII.

76. Закріплене в законодавстві суб`єктивне право учасника, який вийшов із товариства, одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі, або майно в натурі (за обставинами цієї справи був узгоджений саме цей спосіб), безперечно, породжує в нього легітимне очікування, зумовлене конкретним майновим інтересом.

77. Суд апеляційної інстанції встановив, що Позивач більше не є учасником Скаржника та, відповідно, не має можливості повторно звернутися із заявою про вихід та повернення свого вкладу до статутного капіталу в натуральній формі. Поновити свою участь Позивач також не має можливості, оскільки відповідний спір вже був розглянутий і суд зробив однозначний висновок про припинення участі Позивача в товаристві.

78. З огляду на факт виходу Позивача із товариства (сукупно з рішенням загальних зборів засновників (учасників) Скаржника від 01.06.2018) Об`єкти нерухомого майна підлягають поверненню йому як вклад у натуральній формі.

79. Згідно з приписами статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

80. Захистом права є державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення.

81. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

82. Враховуючи специфіку обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна.

83. За змістом частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

84. У зв`язку з виходом із товариства Позивач набув право на одержання вкладу в натуральній формі. Скаржник, за яким зареєстроване право власності, є фактичним володільцем Об`єктів нерухомого майна, натомість таке володіння не має правової підстави.

85. Верховний Суд зазначає, що ситуація, за якої учасник товариства вийшов з нього та втратив право на частку в статутному капіталі, однак при цьому не одержав свій вклад, про повернення якого загальні збори учасників товариства прийняли відповідне рішення, нівелює приписи статті 148 ЦК України, статті 54 Закону №1576-XII та порушує сферу майнових інтересів колишнього учасника товариства.

86. 01 червня 2018 року, підписавши акт приймання-передачі, сторони продемонстрували взаємне волевиявлення на перехід права власності від Скаржника до Позивача.

87. Втім, першочергово підставою для вжиття Скаржником дій, передбачених статтею 54 Закону №1576-XII (виплата учаснику, який вийшов, частки у грошовій формі або повернення вкладу в натуральній формі (за домовленістю)), є не акт приймання-передачі майна та навіть не рішення загальних зборів, а саме заява про вихід Позивача з товариства.

88. Подання заяви про вихід із товариства слугує самостійною та достатньою підставою, що поклала на Скаржника обов`язок повернути Позивачу вклад у натуральній формі (на вимогу учасника та за згодою товариства).

89. У свою чергу, рішенням загальних зборів засновників (учасників) Скаржника від 01.06.2018 виражено внутрішню волю товариства на виконання обов`язку, зумовленого виходом Позивача, шляхом повернення вкладу (Об`єктів нерухомого майна) в натуральній формі.

90. З огляду на це Суд зазначає, що обов`язок Скаржника, передбачений статтею 54 Закону №1576-XII, первісно виник на підставі виходу Позивача з товариства.

91. У цій справі суди надали оцінку доказам, що були надані сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення і які мають значення для розгляду господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватися не може.

92. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

93. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо інших доводів касаційної скарги

94. Скаржник зазначає, що постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. від 07.02.2022 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 на Об`єкти нерухомого майна накладався арешт (боржником є Скаржник). Задоволення позову впливає на права та законні інтереси сторін виконавчого провадження, натомість Позивач не заявляв клопотання про залучення інших співвідповідачів, а також вимогу про звільнення майна з-під арешту.

95. У розрізі цих аргументів Скаржник посилається на неврахуванням судами висновків про застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16, від 07.04.2021 у справі №174/474/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №200/8461/15-ц та від 03.05.2022 у справі №711/3591/21, щодо обов`язкового залучення до розгляду справи кредитора, нерухоме майно якого обтяжено.

96. Верховний Суд зауважує, що підставою касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду, саме у подібних правовідносинах.

97. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов`язки суб`єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

98. Так, у справі №905/386/18 предметом позову було звільнення нерухомого майна з-під арешту. Позивач (іпотекодержатель) доводив, що накладення арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці, перешкоджає йому реалізувати переважне право на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок обтяженого майна.

99. У справі №554/8004/16 спір також стосувався зняття арешту з майна. Позов пред`явлено у зв`язку з тим, що арешт обмежував право позивача реалізувати предмет іпотеки.

100. За обставинами справи №174/474/17 позивачка просила усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом звільнення транспортного засобу з-під арешту; при накладенні арешту державний виконавець не врахував, що 1/2 частка автомобіля належить їй на праві власності за рішенням суду, при цьому рішення про поділ майна подружжя направлялося на адресу органу державної виконавчої служби.

101. У справі №711/3591/21 позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна; посилався, що його батьки придбали квартиру за договором купівлі-продажу, водночас своєчасно не зареєстрували право власності. Надалі батько помер, а мати здійснила державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири. Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки постановою державної виконавчої служби на квартиру накладено арешт.

102. Системно проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд вважає, що правовідносини у справі №908/2915/23 та справах №905/386/18, №554/8004/16, №174/474/17, №711/3591/21 не є подібними за змістовим критерієм.

103. Спір у цій справі (№908/2915/23) виник у зв`язку з порушенням майнового права Позивача на набуття у власність Об`єктів нерухомого майна - вкладу в натуральній формі, що підлягає поверненню у зв`язку з виходом Позивача зі складу учасників товариства. Позовні вимоги про зняття арешту не пред`являлися.

104. Щодо справи №200/8461/15-ц, у ній позивачка просила суд визнати недійсним рішення загальних зборів членів садівничого товариства про конфіскацію у неї земельної ділянки виключення її з членів товариства, про прийняття до його членів іншої особи та надання їй у користування земельної ділянки; зобов`язати повернути позивачці земельну ділянку. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що новий член товариства був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, хоча щодо окремих позовних вимог мав брати участь у справі як співвідповідач.

105. Отже, предмет та підстави позову, суб`єктний склад спірних правовідносин значно відрізняються. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №200/8461/15-ц також відсутні будь-які посилання на арешт майна та / або наявність інших обтяжень, їх вплив на суб`єктний склад спору в цивільній справі.

106. Скаржник, який безпосередньо був боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1, не обґрунтовує, хто з кредиторів, на його думку, мав бути залучений до розгляду цієї справи, які вимоги підлягали / підлягають задоволенню за рахунок спірних Об`єктів нерухомого майна, а лише узагальнено та без належного обґрунтування стверджує про відповідне процесуальне порушення.

107. Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які Скаржник не навів у її тексті, інакше це може свідчити про порушення принципів рівності та змагальності господарського судочинства.

108. Насамкінець згідно зі статтею 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

109. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

110. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо оскаржуваним судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок. Такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №910/14451/22).

111. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2024 у справі №908/2915/23 оскаржувалося лише Скаржником; відомості про його оскарження іншими особами, які не брали участі у справі, відсутні.

112. З урахуванням викладеного, оскільки висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник, зважаючи на встановлені у цій справі фактичні обставини, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

113. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

114. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

115. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

116. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ Резерв" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі №908/2915/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець