Ухвала

від 10.04.2025 по справі 915/252/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/252/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства «Віктан»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025

у справі за позовом Фермерського господарства «Віктан»

до Березнегуватської селищної ради

про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі та поновлення на той самий строк, укладеною в редакції запропонованій позивачем,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2025 (подано 18.03.2025 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства «Віктан» (далі - скаржник) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 915/252/24.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на час подачі позову, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, позов у цій справі поданий у 2024 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025, залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024, яким відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі та поновлення на той самий строк, укладеною в редакції запропонованій позивачем.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати зазначені постанову та рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Тобто, 1 вимога немайнового характеру зараз оскаржуються скаржником, тому судовий збір за зазначену вимогу необхідно сплатити у сумі (3 028,00 грн х 200%) = 6 056,00 грн.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір і надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі 6 056,00 грн за такими реквізитами (які зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір"):

-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

-Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

-Код банку отримувача (МФО): 899998

-Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

-Код класифікації доходів бюджету: 22030102

-Судовий збір (Верховний Суд, 055)

-Призначення платежу: *;101.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому необхідно здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, попереднім судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Звертається увага скаржника, що неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини 2 статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження (що узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 910/11048/14).

Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю скаргу відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржнику спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі заяви про усунення недоліків до якої долучити: документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі - 6 056,00 грн та подачі нової (уточненої) редакції касаційної скарги в якій уточнити підстави касаційного оскарження і зазначити пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу касаційного оскарження.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Віктан» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 у справі № 915/252/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Б. Дроботова