Ухвала

від 11.04.2025 по справі 914/1085/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1085/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної митної служби України

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024,

додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025

у справі № 914/1085/24

за позовом приватного підприємства "Укртекстрейдинг"

до Львівської митниці Державної митної служби України;

Тернопільської митниці Державної митної служби України;

Державної митної служби України;

Галицької митниці Державної митної служби України

про стягнення солідарно грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укртекстрейдинг" (далі - ПП "Укртекстрейдинг", позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - Львівська митниця, відповідач-1), Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - Тернопільська митниця, відповідач-2), Державної митної служби України (далі - Держмитслужба, відповідач-3), у яких просить суд стягнути солідарно 54 415,51 грн інфляційних втрат та 17 478,14 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття Галицькою митницею Державної митної служби України (далі - Галицька митниця) протиправних рішень про коригування митної вартості від 14.05.2020 №/2020/600040/2 та від 25.05.2020 №/2020/600045/2 призвело до того, що позивач, з метою уникнення затримки товару на митниці, без жодних правових підстав сплатив митні платежі на загальну суму 558 147,92 грн, які були повернуті йому 31.05.2021; у зв`язку з чим просить стягнути матеріальні витрати від знецінення грошових коштів, внаслідок прийняття рішень про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.04.2024 відкрито провадження у справі № 914/1085/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Галицьку митницю залучено до участі у справі в статусі відповідача-4 (ухвала господарського суду Львівської області від 03.06.2024).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2024 матеріали справи № 914/1085/24 передано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Справу № 914/1085/24 прийнято до свого провадження та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження (ухвала господарського суду міста Києва від 19.08.2024).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 914/1085/24 позов задоволено; зокрема стягнуто солідарно з Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, Держмитслужби та Галицької митниці Держмитслужби на користь ПП "Укртекстрейдинг" 54 415,51 грн інфляційних втрат та 17 478,14 грн 3% річних.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 914/1085/24 заяву ПП "Укртекстрейдинг" про розподіл судових витрат задоволено; стягнуто з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 914/1085/24 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 914/1085/24.

Держмитслужба 08.04.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 914/1085/24.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Держмитслужби у справі № 914/1085/24, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.

Позов подано у 2024 році. Предметом позову № 914/1085/24 є стягнення у сумі 71 893,65 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.

Натомість, подана касаційна скарга взагалі не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

При цьому наведені у касаційній скарзі доводи, зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Держмитслужби на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 914/1085/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2024, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 914/1085/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова