Постанова від 10.04.2025 по справі 924/602/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/602/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

прокуратури - Готки Ю.О., прокурор Офісу Генерального прокурора,

позивача - Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради - не з'явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 (головуючий суддя Коломис В.В., судді: Юрчук М.І., Саврій В.А.)

у справі № 924/602/24

за позовом Заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради (далі - Управління, позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» (далі - ТОВ «Архітектоніка», відповідач, скаржник)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 148 942,17 грн штрафу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління до ТОВ «Архітектоніка» про: - визнання недійсними додаткових угод від 07.09.2023 № 3 та від 03.10.2023 № 4 (далі - додаткові угоди) до договору про закупівлю від 15.03.2023 № 29Т (далі - договір), укладеного між Управлінням та ТОВ «Архітектоніка»; - стягнення з ТОВ «Архітектоніка» на користь Управління штрафу у сумі 2 148 942,17 грн, нарахованого за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з виконання робіт.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані укладанням спірних додаткових угод, якими двічі продовжувався строк виконання робіт за договором, усупереч вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 № 1178 (далі - постанова КМУ № 1178), оскільки об'єктивних та необхідних підстав для їх укладення не було. Водночас відповідачем прострочено виконання робіт на 117 днів, у зв'язку із чим останньому нараховано штраф у зазначеному вище розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі № 924/602/24 (суддя Муха М.Є.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що прокурором не доведено підстав для визнання додаткових угод недійсними, а відповідно й прострочення підрядника, водночас матеріали справи містять докази наявності об'єктивних причин для укладення спірних додаткових угод для продовження строку виконання робіт, як-то: аномально висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 року та аномально низький рівень опадів (46% від норми) у вересні 2023 року, що підтверджено довідками Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 05.09.2023 № 9922.01-55/385, 29.09.2023 № 9922.01-55/410 та від 23.05.2024 № 9922.01-55/249 відповідно.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2025 рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі № 924/602/24 скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсними зазначені додаткові угоди до договору та стягнув з ТОВ «Архітектоніка» на користь Управління штраф у сумі 771 673,16 грн. У стягненні 1 377 269,01 грн штрафу відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що: - форма документального підтвердження обставин, які засвідчують причини внесення змін до договору має одразу бути закладена у тендерній документації до закупівлі, щоб бути відомою всім потенційним учасникам закупівлі для забезпечення добросовісної конкуренції, та передбачена у підписаному сторонами договорі; - умови договору про закупівлю у цій справі містять лише один спосіб підтвердження наявності підстав для внесення змін до істотних умов договору та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань - виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання даного договору, а їх настання має засвідчуватися сертифікатом Торгово-промислової плати України; - відсутність сертифікату про форс-мажорні обставини та неузгодженість сторонами договору порядку підтвердження об'єктивних обставин вказує про укладення спірних додаткових угод про продовження строку виконання робіт (зміст яких не містить посилання на документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили таке продовження, у т.ч. непереборної сили) всупереч вимог закону та умов договору; - підрядник, взявши участь у конкурентній процедурі, визнаний її переможцем, мав оцінити ризики несвоєчасного виконання договору й негативні наслідки для себе та контрагента, у зв'язку із цим; - укладення додаткових угод про продовження строку виконання робіт без належного обґрунтованого документального підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку їх виконання, у т.ч. непереборної сили, спотворює результати торгів, нівелює економію часу та робить результат закупівлі невизначеним й тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі; - стосовно вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання, то обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу за прострочення понад 20 календарних днів у розмірі 20% від загальної вартості договору, а вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5% від загальної вартості договору, не підлягають задоволенню, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає у простроченні виконання зобов'язання за договором на строк більше як на 20 днів і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання, за яке передбачений штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних робіт, водночас одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 5% та 20% є подвійним стягненням, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ «Архітектоніка» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду: - щодо застосування пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за наявності умов внесення змін до договору про продовження строку виконання зобов'язань у зв'язку з виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, викладеного у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, - про обов'язок суду при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними, встановити наявність фактичних обставин, із якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, викладеного у постанові від 27.02.2024 у справі № 927/863/23; - щодо відмінності форс-мажору та істотної зміни обставин в контексті їх впливу на строк виконання зобов'язань, викладеного у постанові від 23.10.2024 у справі № 922/4801/23; - щодо відповідальності боржника (загальною ознакою якої є її компенсаторний характер, а не каральна функція) перед кредитором за неналежне виконання зобов'язань, у вигляді відшкодувань його майнових втрат, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Крім того, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив: - договір про закупівлю (умовами якого передбачена можливість перегляду строків виконання робіт за наявності обставин, що затримують їх виконання не з вини підрядника); - докази існування документально підтверджених об'єктивних обставин, які завадили відповідачу вчасно виконати умови заключного етапу підрядних робіт з благоустрою за договором про закупівлю, шляхом посіву лугової трави (аномальна висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 року та аномально низький рівень опадів (46% від норми) у вересні 2023 року), а саме: довідки Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 05.09.2023 № 9922.01-55/385, від 29.09.2023 № 9922.01-55/410, від 23.05.2024 № 9922.01-55/249, від 11.07.2024 № 99001-1940/9912 та лист відокремленого структурного підрозділу Кам'янець-Подільського фахового коледжу Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» від 23.05.2024 № 204 (стосовно наявної інформації про сприятливі періоди для посіву та проростання трави газонної за умови помірного поливу) (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.02.2025 32.2-01/282 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 924/602/24 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є.

Доводи інших учасників справи

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечив, з посиланням, зокрема на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та просив постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Архітектоніка» - без задоволення.

Управління не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- за результатами проведення процедури відкритих торгів (закупівля № UА-2023-02-13-007513-а) між Управлінням (замовник) та ТОВ «Архітектоніка» (підрядник) укладено договір про закупівлю від 15.03.2023 № 29Т, відповідно до якого підрядник зобов'язується у 2023 році виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації (і при потребі зі змінами, внесеними до неї), що виготовлена на об'єкт «Капітальний ремонт вул. Бандери - улаштування вело-пішохідної доріжки на ділянці від вул. Озерної до вул. П. Мирного в м. Хмельницькому», ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація, а замовник прийняти та оплатити такі роботи (пункти 1.1., 1.2. договору);

- склад і обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектно-кошторисної документації (пункт 1.3. договору);

- ціна договору є тверда та становить 3 388 884,86 грн без ПДВ (крім того ПДВ 677 776,97 грн), а всього 4 066 661,83 грн з ПДВ. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункти 2.1., 2.2. договору);

- строк виконання робіт до 31.08.2023. Строк дії договору призупиняється, а строки виконання робіт можуть переглядатися при виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин) (пункт 3.1. договору);

- підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам проектно-кошторисної документації та діючим національним стандартам у будівництві. Підрядник виконує роботи у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією (і при потребі зі змінами, внесеними до неї) та поданою ним пропозицією (пункт 4.1. договору);

- замовник проводить оплату вартості робіт на підставі Актів виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 10 календарних днів з дати прийняття робіт, за умови надходження фактичного бюджетного фінансування видатків на рахунок замовника (пункт 5.1. договору);

- замовник має право: - достроково розірвати договір підряду (зокрема, при суттєвому порушенні договірних зобов'язань підрядником, що створює передумови для невиконання договору або неодноразовому грубому порушенні будівельних норм і правил); - контролювати виконання робіт у строки, встановлені цим договором; - у будь-який час перевірити хід та якість виконання робіт, не втручаючись у діяльність підрядника (пункти 6.2.1., 12.6 договору);

- підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором та якість яких відповідає умовам, установленим розділом IV договору (пункти 6.3.1., 6.3.2. договору);

- за порушення строків початку та закінчення виконання робіт, виконання робіт не у повному обсязі, у т.ч. у випадку виявлення замовником прихованих недоліків робіт, підрядник сплачує штраф у розмірі 5% від вартості робіт за кожний день прострочення, з яких допущено прострочення виконання робіт, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору (пункт 7.2.1. договору);

- сторони звільняться від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмові формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) або її регіональним відділенням (пункти 8.1., 8.3. договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк дії договору за згодою сторін може бути продовжений, про що укладається додаткова угода (пункти 11.1., 11.2. договору);

- зміна істотних умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» з урахуванням постанови КМУ № 1178, про що укладається відповідна додаткова угода (пункт 12.3. договору);

- невід'ємною частиною договору є договірна ціна, кошторисна документація та Календарний графік (пункт 12.10. договору);

- згідно з Договірною ціною на будівництво та Календарним графіком фінансування та виконання робіт сторони зобов'язалися виконувати та фінансувати роботи по об'єкту на загальну суму 4 066 661,83 грн;

- Додатковими угодами від 25.05.2023 № 1 та від 29.06.2023 № 2 сторони змінили Календарний графік виконання, обсяги виконання та фінансування робіт, водночас кінцевий строк не змінився та остаточно є 31.08.2023;

- 07.09.2023 у зв'язку з погодними умовами сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору, якою продовжено строк виконання робіт (посів газонів лугових тракторною сівалкою) за Договором до 29.09.2023. Крім того, сторони погодили, що строки виконання робіт можуть переглядатися, зокрема, при виникненні обставин непереборної сили; виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин). При цьому у зв'язку зі зміною терміну виконання робіт сторони дійшли згоди викласти Календарний графік фінансування та виконання робіт у новій редакції, який є невід'ємною частиною даної угоди;

- 03.10.2023 сторонами підписано акт № 8 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт та довідку за формою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року у сумі 235 430,71 грн;

- відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-02-13-007513-а та підписаними сторонами Актів виконаних робіт за формою КБ-2в загальна сума виконаних та оплачених робіт за договором № 29Т від 15.03.2023 склала 3 858 365,83 грн;

- 03.10.2023 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору, якою продовжено строк виконання робіт за договором до 31.10.2023;

- невиконаними станом на день укладання додаткових угод № 3 та № 4 за умовами договору залишилися роботи не лише роботи і посіву трави (посів газонів лугових тракторною сівалкою), а й також роботи з планування площ механізованим способом, ущільнення ґрунту пневматичними трамбівками на суму 208 296 грн (4 066 661,83 грн - 3 858 365, 83 грн = 208 296 грн);

- 27.12.2023 сторони уклали додаткову угоду № 5, відповідно до якої дійшли згоди розірвати договір на стадії фактичного виконання у сумі 3 858 365,83 грн з ПДВ;

- 29.12.2023 Управління звернулося до ТОВ «Архітектоніка» з претензією № 468/01-15, вимагаючи сплати штраф у сумі 292 458,23 грн за період з 01.11.2023 по 25.12.2023, мотивовану виконанням підрядником робіт з благоустрою не у відповідності до прийнятих проектних рішень (оскільки частково роботи не були виконані) та строків виконання вказаних робіт;

- 11.01.2024 та 16.02.2024 прокурор листами звернувся до Управління з проханням повідомити чи вживалися замовником заходи, визначені розділом VІІ договору стосовно відповідальності підрядника, а 01.05.2024 прокурор звернувся з листом до Управління про надання інформації щодо результатів розгляду претензії Управління від 29.12.2023 до ТОВ «Архітектоніка»;

- 04.06.2024 прокурор повідомив Управління про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом в її інтересах, зважаючи, що TOB «Архітектоніка» на виконання умов договору роботи не виконало в повному обсязі, а виконані роботи здійснено частково з порушенням строку їх виконання, тоді як кошти на закупівлю вказаних робіт були цільовими, виділеними з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо розвитку окремих територій, у зв'язку із чим прокурор звернувся до суду про визнання вказаних додаткових угод № 3 та № 4 недійсними та стягнення з TOB «Архітектоніка» штрафу, нарахованого за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з виконання робіт.

Необхідність звернення із цим позовом прокурором обґрунтована потребою захистити інтереси держави у зв'язку з невиконанням відповідних повноважень Управлінням, до компетенції якого віднесені відповідні функції щодо розпорядження бюджетними коштами.

Прокурор вважає, що укладання додаткових угод № 3 та № 4 відбулося з порушенням вимог законодавства, що свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 3- № 4 до договору про закупівлю, а також стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного договору про закупівлю.

TOB «Архітектоніка» просить Верховний Суд скасувати постанову апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та залишити в силі рішення місцевого суду про відмову у позові.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Стосовно наведеного Верховний Суд виходить із того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови і, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

При дослідженні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними та 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосованих нормативно-правових актів.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

У зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.

Звертаючись із позовом у цій справі прокурор вказав, що оспорювані правочини укладено всупереч вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Постанови КМУ № 1178, оскільки відсутні підстави, визначені вказаними нормами, для внесення додатковими угодами № 3 та № 4 змін до договору про закупівлю щодо продовження строку виконання зобов'язань з посіву трави.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосувавши пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з посиланням на роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 та від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 виснував, що форма документального підтвердження обставин, яка підтверджує причини внесення змін до договору має одразу бути закладена у тендерній документації до закупівлі, щоб бути відомою усім учасникам закупівлі для забезпечення добросовісної конкуренції та передбачена у підписаному сторонами договорі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов прокурора, суд дійшов висновку про те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання додаткових угод не було. У своїх висновках суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), невідворотної зміни обставин та їх впливу на неможливість своєчасного виконання робіт підрядником, обґрунтування проведення аналізу причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконувати зобов'язання та такими обставинами.

Так, посилаючись виключно на зміст пункту 8.1 договору (який визначав порядок звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили), суд апеляційної інстанції встановив, що договір про закупівлю не містить іншого погодженого сторонами підтвердження наявності підстав для внесення змін до істотних умов договору та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань в інший документальний спосіб, окрім засвідчених сертифікатом Торгово-промислової палати обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, якщо ці обставини безпосередньо впливають на виконання цього договору, що, у свою чергу, може вплинути на терміни, відведені на виконання зобов'язань, а тому такі будуть продовжені на період дії зазначених обставин (пункт 8.3. договору).

Посилаючись на викладене, Північно-західний апеляційний господарський суд заперечив висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані додаткові угоди № 3 та № 4, якими продовжено строк виконання робіт за договором, укладалися його сторонами у зв'язку з виникненням об'єктивних підстав, зокрема: аномально висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 року, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 05.09.2023 № 9922.01-55/385; аномально низький рівень опадів (46% від норми) у вересні 2023 року, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного центру з гідрометеорології від 29.09.2023 № 9922.01-55/410 та від 23.05.2024 № 9922.01-55/249.

Водночас суд першої інстанції, посилаючись на пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», виснував, що у спірних правовідносинах виникли об'єктивні обставини, які спричинили необхідність продовження строку виконання робіт за договором та відхилив твердження прокурора про те, що відповідач не звертався та не надав сертифікат ТПП України про підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки у зазначеному випадку форс-мажорних обставин не виникало. При цьому, дослідивши зміст пункту 3.1. правочину про закупівлю, яким сторони погодили, що строк дії договору призупиняється, а строки виконання робіт можуть переглядатися, у т.ч. при виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника, місцевий суд дійшов висновку, що вказаними умовами договору передбачено можливість продовження строку виконання робіт.

Заперечуючи позицію суду апеляційної інстанції, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що положення спеціального законодавства, яке регулює державні закупівлі, визначає умови, за наявності яких можливе продовження строку виконання зобов'язань, зокрема у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. І таке продовження є можливим або якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою вже після виникнення таких обставин. Крім того, питання наявності/відсутності документально підтверджених об'єктивних обставин, які спричинили затримку виконання зобов'язань та стали підставою для укладання додаткової угоди про продовження строку їх виконання, суд повинен встановити в рамках вирішення спору про визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Вказував також на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу оскаржуваної постанови про те, що форма документального підтвердження обставин, які підтверджують внесення змін до договору (у тому тлумаченні, яку їй надав суд апеляційної інстанції) має бути одразу закладена у тендерній документації до закупівлі.

Верховний Суд погоджується з такими доводами ТОВ «Архітектоніка» та вважає неправильним висновок апеляційного суду про те, що будь-яких законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором на дату укладання додаткових угод не було, а договір про закупівлю не містить погодженої сторонами умови підтвердження наявності підстав для внесення змін до істотних умов договору та звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, окрім належним чином засвідчених сертифікатом ТПП України обставин непереборної сили, з огляду на таке.

Частиною пергою статті 526 ЦК України, яка кореспондується із частиною першою статті 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

У частині першій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З аналізу положень Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22)

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас частиною першою статті 847 ЦК України врегульовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З наведеного системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що у цьому випадку передбачена сторонами у договорі така умова як строк виконання робіт або її окремих етапів, є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які кореспондуються з положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у т.ч. обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов'язань лише, якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на неврахування якої вказує скаржник). При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, об'єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов'язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України.

Верховний Суд зазначає про безпідставність звуження судом апеляційної інстанції тлумачення, передбачених пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», випадків допустимого продовження строку дії договору виключно до обставин непереборної сили. При цьому в своїх висновках щодо обов'язковості закладення у тендерній документації та у підписаному сторонами договорі визначення форми документального підтвердження обставин для внесення змін до договору з посиланням на роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 та від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 апеляційний суд не враховує, що форма документального підтвердження об'єктивних обставин не визначена ані Законом України «Про публічні закупівлі», ані постановою КМУ № 1178, ані вказаними роз'ясненнями, оскільки вона залежить (є похідною) саме від обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань, які не можуть бути відомі наперед учасникам правовідносин, що виключає можливість їх внесення в умови, зокрема, договору на етапі його підписання.

Виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за вказаних вище умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій умовами пункту 3.1. договору сторони, зокрема погодили, що строки виконання робіт можуть переглядатися при виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини підрядника (при умові своєчасного письмового повідомлення замовника про виникнення таких обставин).

У зв'язку із цим Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що: - форма документального підтвердження обставин (причин) для внесення змін до договору має одразу бути закладена у тендерній документації до закупівлі, щоб бути відомою всім потенційним учасникам закупівлі для забезпечення добросовісної конкуренції, та передбачена у підписаному сторонами договорі; - зміст договору про закупівлю містить лише один спосіб підтвердження настання таких обставин - пункт 8.3. договору - обставин непереборної сили, засвідчених належним чином.

Натомість суд першої інстанції, встановивши, що пункт 3.1. договору містить також умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов'язань, а також дослідивши письмові докази документального підтвердження саме об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (аномально висока температура повітря, яка мала місце у серпні 2023 та аномально низький рівень опадів у вересні 2023), правильно керувався вимогами пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положеннями підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, відмовляючи у задоволенні вимог прокурора.

Крім того, за нормою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, на яку посилається скаржник).

Однак із оскаржуваної постанови апеляційної інстанції у справі, яка переглядається судом касаційної інстанції, вбачається, що апеляційною інстанцією фактично не встановлювалася наявність/відсутність документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваних Додаткових угод № 3 та № 4, якими двічі вносилися зміни до договору про закупівлю стосовно продовження строку виконання робіт (посіву трави), а висновки здійснювалися виходячи з помилкового тлумачення та застосування пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Тобто, суд апеляційної інстанцій не встановив наявності/відсутності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваних правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, що підтверджує доцільність посилання скаржника на судову практику Верховного Суду, зокрема у справі № 927/863/23, в якій зокрема зазначено, що вирішуючи питання про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, суд має зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Натомість суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі, що розглядається, дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам, встановив, що додаткові угоди № 3 та № 4 до договору укладені сторонами на підставі об'єктивних обставин, які підтверджуються належними у справі доказами, є обґрунтованими та відповідають вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178.

Крім того, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду про відсутність на дату укладання додаткових угод законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт за договором за наявності в такому єдиної підстави для продовження такого строку - сертифікату ТПП України з приводу підтвердження обставин непереборної сили (за яким відповідач не звертався) - є хибними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (стаття 617 ЦК України), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, об'єктивні обставини (підстави) для продовження строку виконання робіт за договором про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі») є оціночною категорією та можуть бути підтвердженні будь-якими документальними доказами неможливості виконання умов договору щодо строку виконання зобов'язання на момент їх вчинення (укладення), навіть якщо такі докази подані після виникнення обставини, які вони засвідчують (підтверджують).

За таких обставин, ураховуючи вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», постанови КМУ № 1178 та умови договору про закупівлю від 15.03.2023 № 29Т, суд першої інстанції (на відміну від апеляційного господарського суду) дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод від 07.09.2023 № 3 та від 03.10.2023 № 4 до договору про закупівлю від 15.03.2023 № 29Т недійсними. Такий висновок корелюється з висновками, викладеними у зазначених вище постановах Верховного Суду, які підлягали урахуванню судами при вирішенні цього спору, однак були вірно застосовані лише судом першої інстанції.

У вирішенні цієї справи Верховний Суд крім зазначеного також враховує, що Додаткова угода № 5 не була предметом позову у цій справі (в судовому порядку раніше також не визнавалася недійсною), оскільки, як встановлено судом першої інстанції, внаслідок її підписання зобов'язання відповідача по виконанню робіт припинилися на стадії фактичного виконання на суму 3 858 365, 83 грн. Судом першої інстанції також встановлено, що 03.10.2023 сторонами підписано крайній акт № 8 за формою КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт та довідку за формою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року на суму 235 430,71 грн (в межах дії додаткових угод № 3 та № 4). Отже, за вказаних встановлених судом першої інстанції обставин, які не спростовані у рішенні суду апеляційної інстанції, є відсутньою база для нарахування штрафних санкцій, як у період дії додаткових угод № 3 та № 4, так і до моменту укладення додаткової угоди № 5, якою сторони узгодили розірвати договірні правовідносини на стадії його фактичного виконання у сумі 3 858 365, 83 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції відповідним змінам умов договору укладанням учасниками спірних правовідносин додаткової угоди № 5 (яка залишалася чинною на момент розгляду справи) належної оцінки не надав, на відміну від суду першої інстанції. Відповідно підстав для покладання на відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт за договором відсутні, а тому вимоги прокурора про стягнення штрафів є також безпідставними і задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний господарський суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 203, 215 ЦК України, пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 постанови КМУ № 1178, а також не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 та від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, на які посилається скаржник, які є релевантними до спірних правовідносин, з огляду за нормативно-правове регулювання правовідносин (з підстави для визнання недійсними додаткових угод про продовження строку виконання зобов'язань за договором про державні закупівлі), що призвело до безпідставного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, зокрема, й приписам статей 86, 237 -238 ГПК України.

Таким чином, аргументи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Враховуючи міркування зазначені у цій постанові, наявні підстави для скасування судового рішення попередньої інстанції про часткове задоволення позову та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, яке відповідає закону.

Суд вважає, що доводи прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу стосовно законності та обґрунтованості судового рішення апеляційного господарського суду висновків, наведених Судом у цій постанові не спростовують та відповідно відхиляються ним як безпідставні.

Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

Таким чином, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 06.02.2025 зі справи слід скасувати, а рішення суду першої інстанції від 21.10.2024 залишити в силі.

Судові витрати

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу ТОВ «Архітектоніка», судовий збір, понесений скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на Хмельницьку обласну прокуратуру у сумі 28 209,76 грн (оскільки Окружна прокуратури міста Хмельницького, будучи ініціатором позову, не зареєстрована як юридична особа (як і всі інші окружні прокуратури), не є розпорядником бюджетних коштів та власних коштів на витрати із судового збору не має, а юридичною особою, яка має нести такі витрати відповідача за подання ним касаційної скарги - є Хмельницька обласна прокуратура).

При цьому враховуючи приписи Закону України «Про судовий збір», вимоги касаційної скарги, з огляду на майновий та дві вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання цієї касаційної скарги мав бути сплачений у сумі 28 209,76 грн (771 673,16 грн х 1,5% х 200% х 0,8) + дві немайнові вимоги (3 028 грн х 2 х 200% х 0,8). Проте, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ «Архітектоніка» сплатило судовий збір у більшому розмірі, а саме: 61 264,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.02.2025 № 6981.

Перевіривши факт сплати і зарахування судового збору, розмір судового збору, який належало сплатити у порівнянні з розміром, який сплачено ТОВ «Архітектоніка», колегія суддів встановила, що різниця складає 33 054,45 грн, та є такою, що надмірно зарахована до Державного бюджету України. Водночас Суд звертає увагу скаржника, що повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 за відповідним поданням до органів Казначейства.

Щодо повороту виконання

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви ТОВ «Архітектоніка», що не позбавляє права відповідача, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції відповідно до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 924/602/24 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2024 у справі № 924/602/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектоніка» витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 28 209,76 грн.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець