Постанова

від 02.04.2025 по справі 910/6626/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6626/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційної компанії «Київ житло-інвест» арбітражного керуючого Чупруна Є. В., представника ОСОБА_1 - Литвиненка С. С., представника ОСОБА_2 - Сивенка В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Господарського суду міста Києва від 02.10.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025

у справі № 910/6626/21

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційної компанії «Київ житло-інвест»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційної компанії «Київ житло-інвест» (далі - ТОВ БІК «Київ житло-інвест», Боржник), оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/6626/21 про банкрутство ТОВ БІК «Київ житло-інвест», призначено розпорядником майна Боржника Бандуристого Руслана Сергійовича.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника на загальну суму 1 029 340, 00 грн, що складають грошові вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_2 .

16.02.2022 від ОСОБА_1 надійшла заява з грошовими вимогами до Боржника на суму 971 642, 00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ БІК «Київ житло-інвест», визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандуристого Р. С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором до Боржника на суму 971 642, 00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, серед іншого, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 910/6626/21; прийнято нове судове рішення, яким визнано ОСОБА_1 кредитором ТОВ БІК «Київ житло-інвест» на загальну суму 971 642,00 грн (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 у справі № 910/6626/21 та направлено справу до суду першої інстанції на етап підсумкового засідання суду на стадію розпорядженням майном Боржника.

Скасовуючи ухвалену за результатом підсумкового засідання постанову місцевого господарського суду від 22.09.2022 про визнання Боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції керувався, зокрема, такими мотивами:

- судом першої інстанції взагалі не з`ясовувались ознаки банкрутства та наявність можливостей визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, а лише зазначено, що ані розпорядником майна, ані Боржником не надано відомостей щодо можливості останнього погасити заборгованість перед кредиторами;

- господарським судом не з`ясовано співвідношення активу і пасиву боржника, тобто у постанові про визнання боржника банкрутом не наведено суми загальної вартості активів та розміру пасиву із зазначенням відповідних доказів в підтвердження цих обставин;

- наявність рішення комітету кредиторів про перехід до наступної судової процедури та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника;

- з тексту Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №757/45341/17-0 вбачається, що згідно Договору купівлі-продажу від 12.09.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖК Половецька» було продано майнові права ТОВ БІК «Київ житло-інвест» на об`єкт незавершеного будівництва, а саме житловий будинок з підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт незавершеного будівництва). Тобто Боржником у 2016 році було відчужено активи, однак ці обставини не досліджувались в межах справи № 910/6626/21 про банкрутство, хоча є суттєвим аргументом при оцінці фінансово-господарської діяльності Боржника;

- арбітражним керуючим, на якого законом покладено обов`язок виявляти ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства належним чином не виконано цей обов`язок, а вчинено лише формальні дії згідно з відповідною методикою.

- розпорядником майна не визначено реальний обсяг і вартість майнових активів боржника, за рахунок яких можна здійснити погашення вимог кредиторів, що унеможливлює визначення підстав для визнання Боржника банкрутом;

- судом першої інстанції не досліджено фінансовий стан Боржника та питання наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можна продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості. Також не досліджено питання співвідношення пасивів та активів Боржника та не перевірено можливості застосування до останнього іншої, ніж ліквідація, судової процедури.

29.12.2023 від арбітражного керуючого Бандуристого Р. С. надійшла заява про відсторонення.

19.01.2024 від ОСОБА_3 надійшла заява з грошовими вимогами до Боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024, серед іншого, клопотання розпорядника майна Боржника задоволено та відсторонено арбітражного керуючого Бандуристого Р. С. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ БІК «Київ житло-інвест» у справі № 910/6626/21.

16.04.2024 від ініціюючого кредитора надійшло клопотання про призначення розпорядника майна Боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. розпорядником майна Боржника у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 визнано кредитором Боржника ОСОБА_3 на суму 559 016,00 грн, в іншій частині вимог заявниці відмовлено; зобов`язано розпорядника майна Боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів та здійснити усі необхідні дії в процедурі, відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

22.07.2024 від розпорядника майна боржника надійшов реєстр вимог кредиторів.

20.09.2024 проведено збори кредиторів Боржника, на яких прийнято рішення щодо переходу до ліквідаційної процедури ТОВ БІК «Київ житло-інвест» та доручення розпоряднику майна подати до господарського суду відповідне клопотання про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

26.09.2024 від розпорядника майна Боржника до господарського суду надійшов звіт, клопотання про припинення процедури розпорядження майном, перехід до процедури ліквідації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/6626/21, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ БІК «Київ житло-інвест»; визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані наявністю підстав для введення процедури ліквідації ТОВ БІК «Київ житло-інвест» через встановлення судами сукупно таких обставин:

- проведення розпорядником майна повної інвентаризації майна ТОВ БІК «Київ житло-Інвест» та аналізу фінансово-господарської діяльності, за результатом чого визначено недостатність вартості майнових активів Боржника для погашення кредиторської заборгованості;

- факту неоплатності Боржника;

- можливості погашення визнаних судом вимог кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

- відсутності заяв від потенційних інвесторів та осіб, які бажають прийняти участь у санації Боржника;

- наявності рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури Боржника.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у цій справі, кредитор ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025, ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном Боржника.

Касаційну скаргу кредитор мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм частини першої статті 44, частин першої-третьої статті 49, статті 58 КУзПБ без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 15.06.2021 у справі №916/1950/16 та від 29.07.2021 у справі №925/409/20.

У контексті допущених судами попередніх інстанцій процесуальних порушень скаржник стверджує про таке:

- місцевий господарський суд в порушення вимог КУзПБ, не врахувавши зауваження викладені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022, вирішуючи питання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, лише констатував наявність поданого розпорядником майна звіту про проведення процедури розпорядження майном та відповідного рішення комітету кредиторів Боржника;

- судом першої інстанції не здійснено аналізу щодо дійсного розміру активу та пасиву Боржника; не надано оцінки відсутності відповіді від АТ «Асвіо Банк» щодо руху коштів на банківських рахунках Боржника, а також бездіяльності розпорядника майна щодо невизначення вартості Об`єкта незавершеного будівництва та щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього Об`єкта незавершеного будівництва;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою, що ТОВ БІК «Київ житло-інвест» ще у 2017 році подавало заяву про порушення справи про його банкрутство. При цьому ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2017 відкрито провадження у справі № 908/1770/17 про банкрутство Боржника, яке, однак, у подальшому було закрито постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2018 у зв`язку з процедурними порушеннями. З наведеного можливо зробити висновок, що вже в 2017 році ТОВ БІК «Київ житло- Інвест» перебувало у скрутному матеріальному становищі, тому вкрай важливо на стадії підготовчого засідання встановити момент неплатоспроможності Боржника, оскільки норми КУзПБ за несвоєчасне ініціювання судової процедури банкрутства передбачають механізм притягнення керівника до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника перед кредиторами;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно ухвали Печерського районного суду у справі 757/13764/22-к від 22.06.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020000000000906 від 22.09.2020, досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 2013 року службові особи ТОВ БІК «Київ житло-інвест», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення заволоділи готівковими коштами фізичних осіб інвесторів будівництва житлового будинку. Тобто, розпорядником майна не аналізувався період, коли у Боржника наступив момент неплатоспроможності, та чи не зумовили дії або бездіяльність з боку керівників Боржника, доведенню до банкрутства підприємства;

- апеляційний господарський суд наведених процесуальних порушень не усунув, чим не забезпечив належного апеляційного перегляду справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Ліквідатор ТОВ БІК «Київ житло-інвест» арбітражний керуючий Чупрун Є. В. подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом викладених у відзиві доводів ліквідатор спростовує аргументи скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів та обставин справи. На противагу таких доводів стверджує, що суди, вірно встановивши обставини, які свідчать про неспроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, а також врахувавши виконання всіх необхідних умов процедури розпорядження майном, рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації Боржника, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ТОВ БІК «Київ житло-інвест» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Касаційне провадження

10.02.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Пєсков В. Г.

У зв`язку з відрядженням судді Картере В. І., автоматизованою системою документообігу суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Пєсков В. Г.

Ухвалою від 26.02.2025 Верховний Суд витребував з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/6626/21, відклав розгляд питання щодо прийнятності касаційної скарги ОСОБА_1 до надходження матеріалів справи.

06.03.2025 супровідним листом Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 № 910/6626/21/33/25 до Верховного Суду надійшла справа у семи томах.

Ухвалою від 12.03.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі № 910/6626/21; призначив касаційну скаргу до розгляду на 02.04.2025 о 10:45.

Ухвалою від 24.03.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання ліквідатора ТОВ БІК «Київ житло-інвест» арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 02.04.2025 відбулось за участю ліквідатора банкрута та представників кредиторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Предметом судового розгляду є питання наявності/відсутності підстав для визнання Боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів (частина друга статті 49 КУзПБ).

Відповідно до частин першої, другої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, саме суд у підсумковому судовому засіданні в залежності від обставин справи визначає наступну судову процедуру щодо боржника та ухвалює судове рішення про її введення.

При цьому боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до частини першої статті 58 КУзПБ у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

З системного аналізу наведених норм КУзПБ вбачається, що боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку КУзПБ.

Відомості ж про актив боржника мають міститися у звіті розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури. У подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.

Завдання підсумкового засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

За своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (подібні висновки, про неврахування судами яких стверджує скаржник, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16 та від 29.07.2021 у справі №925/409/20).

Водночас тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями статті 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Таким чином, на вирішення судом питання переходу до ліквідаційної процедури з застосуванням судового розсуду впливають, за загальним правилом, три чинники: 1) закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном; 2) недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів, що встановлюється судом шляхом зіставлення активів і пасивів боржника; 3) наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу до ліквідаційної процедури та, відповідно, відсутність пропозицій щодо санації боржника.

Верховний Суд також зауважує, що перелік доказів на підставі яких судом встановлюється наявність ознак неплатоспроможності боржника не є вичерпним та жоден із доказів (джерел інформації) на підставі яких здійснюється такий аналіз не є визначальним. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється судом на підставі комплексного дослідження сукупності всіх наявних у справі доказів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 911/529/22).

З матеріалів цієї справи вбачається, що за результатом проведення підсумкового засідання місцевий господарський суд ухвалив постанову від 02.10.2024 про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У прийнятті такого рішення суд першої інстанції керувався виконанням усіх необхідних умов процедури розпорядження майном, відсутністю активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, наявністю рішення зборів кредиторів про введення щодо Боржника ліквідаційної процедури, а також відсутністю осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника.

Залишаючи без змін зазначену постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського про необхідність визнання ТОВ БІК «Київ житло-інвест» банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури.

При цьому спростовуючи доводи заявника апеляційної скарги, апеляційний суд додатково встановив такі обставини:

- збори кредиторів ТОВ БІК «Київ житло-інвест», які відбулись 20.09.2024 та на яких прийнято рішення, зокрема, подати до господарського суду клопотання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, є повноважними;

- з поданого звіту розпорядника майна встановлено, що ним вживались заходи з метою з`ясування дійсного фінансово-майнового стану Боржника, зокрема, арбітражним керуючим направлені запити до реєструючих та контролюючих державних органів;

- за результатами проведеної 03.07.2024 інвентаризації майна Боржника нематеріальних активів, запасів, біологічних активів, готівки, коштів на рахунку, бланків документів суворої звітності, готової продукції (товарів), товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (переданих) на відповідальне зберігання, в оренду, цінних паперів, дебіторської заборгованості не виявлено. Тобто розмір активу складає 0 грн, тоді як загальний розмір кредиторської заборгованості становить 2 559 998,00 грн, що значно перевищує розмір активів Боржника. Зазначена інформація міститься у звіті ліквідатора, який у відповідності до вимог частини третьої статті 44 КУзПБ надано кредиторам на зборах 20.09.2024 та суду;

- відповідний звіт свідчить про наявність у Боржника ознак стійкої фінансової неспроможності та про відсутність у підприємства можливості відновити платоспроможність та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

- заяв від потенційних інвесторів та осіб, які бажають прийняти участь у санації боржника, розпоряднику майна та суду не надходило;

- розпорядником майна вжито вичерпний перелік всіх необхідних заходів, передбачених КУзПБ, в тому числі, проведено інвентаризацію, сформовано реєстр вимог кредиторів, скликано засідання зборів кредиторів, на якому прийнято рішення про перехід до процедури ліквідації Боржника;

Ураховуючи вимоги статей 48, 49, 58 КУзПБ та зазначені вище встановлені судами обставини, які свідчать про неспроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами та про перевищення встановленого законом строку процедури розпорядження майном, а також зважаючи на рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації Боржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ТОВ БІК «Київ житло-інвест» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

При цьому, на переконання колегії суддів, визнаючи Боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, місцевий господарський суд (з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції), попри стисле відображення відповідної правової оцінки у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, належним чином здійснив аналіз повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядником майна вжито вичерпний перелік всіх необхідних заходів, передбачених КУзПБ, в тому числі, проведено інвентаризацію, сформовано реєстр вимог кредиторів, скликано засідання зборів кредиторів, на якому прийнято рішення про перехід до процедури ліквідації Боржника.

Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично зводяться до спонукання касаційного суду до здійснення переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Колегією суддів було враховано, що здійснюваний розпорядником майна аналіз фінансово-господарського стану боржника також має включати дослідження правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника (схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №904/4790/21).

Водночас у контексті наведеного судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки обставинам бездіяльності розпорядника майна щодо невизначення вартості Об`єкта незавершеного будівництва та щодо незвернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього Об`єкта, оскільки зазначений правочин був укладеним у 2016 році, тоді як провадження у цій справі про банкрутство відкрито ухвалою суду від 11.05.2021.

Крім того, не навівши у доводах касаційної скарги правових підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу Об`єкта незавершеного будівництва, ОСОБА_1 також не надав обґрунтованих пояснень того, чи вживалися ним відповідні процесуальні дії з метою реалізації своїх прав та інтересів як кредитора у справі про банкрутство, зокрема з дати скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 постанови місцевого господарського суду від 22.09.2022 у справі № 910/6626/21 (про визнання Боржника банкрутом) та направлення справи на стадію розпорядженням майном.

Верховний Суд зауважує, що участь кредитора, зокрема конкурсного, у справі про банкрутство не може бути формальною. Будучи учасником провадження у такій справі, кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника чи спростування майнових дій, вчинених боржником (стаття 42 КУзПБ), із клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, зокрема, розпорядника майна у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого (пункт 1 частини четвертої статті 28 КУзПБ).

Під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в неї грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, реалізувати свої права та повноваження у процедурі банкрутства своєчасно та у належний спосіб.

Тож вагомість урахування обставин щодо тривалої бездіяльності самого кредитора ОСОБА_1 , який не погоджується з рішенням зборів кредиторів про необхідність визнання Боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, пояснюється тим, що у цій справі (провадження відкрито ухвалою суду від 11.05.2021) значно перевищено строк процедури розпорядження майном, що встановлений частиною другою статті 49 КУзПБ тривалістю до 170 календарних днів.

У цьому зв`язку Верховний Суд також враховує, що за результатом переходу до ліквідаційної процедури ліквідатор банкрута та кредитори не позбавлені можливості вжити заходи, направлені на притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства шляхом притягнення таких до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про залишення поза увагою судами попередніх інстанцій встановлених у відповідному кримінальному провадженні обставин щодо заволодіння службовими особами Боржника готівковими коштами фізичних осіб інвесторів будівництва житлового будинку.

Інші доводи скаржника про невірне застосування норм статей 44, 49, 58 КУзПБ через неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (постанови від 15.06.2021 у справі №916/1950/16 та від 29.07.2021 у справі № 925/409/20) колегія суддів відхиляє, оскільки відмінність результату застосування цих норм у вказаних судових рішеннях та у цій справі зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ, зокрема, за змістовним критерієм.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не було враховано наведених висновків Верховного Суду щодо застосування положень 44, 49, 58 КУзПБ, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Ураховуючи наведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у справі №910/6626/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков