Рішення від 10.04.2025 по справі 185/13993/23

Справа № 185/13993/23

Провадження № 2/185/2447/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковської Д.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради , третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на квартиру, -

встановив:

У листопаді 2023 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив встановити факт постійного проживання разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а також визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що мати позивача ОСОБА_2 мала у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 , де і проживала. У зв`язку з поганим станом здоров`я мати позивача постійно проживала разом з ним у вищезазначеній квартирі з 2007 року, а у 2010 році ОСОБА_2 померла. Після звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю доказів фактичного прийняття спадщини та пропуском строку на подачу заяви про прийняття спадщини.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2024 року ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду було скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В підготовчому засіданні було задоволено клопотання позивача щодо виклику в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

В судове засідання з`явився позивач, позов підтримав повністю, просив задовольнити. В судовому засіданні позивач просив суд не допитувати свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та зазначив, що ним надано достатньо доказів для розгляду справи. Позивачу було роз`яснено, що у разі неявки свідків суд може оголосити перерву для їх виклику, проте, позивач відмовився від допиту свідків і ця заява була прийнята судом.

Представник відповідача та третьої особи надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, покладалися на рішення суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати позивача. Зазначене підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та смерть.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, померлій ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.09.2003 року Виконкомом Павлоградської міської ради. Вищевказану квартиру ОСОБА_2 було видано на підставі ордеру від 25.10.1978 року №881, виданого Виконавчим комітетом Міської Ради депутатів трудящих міста Павлограда.

З копії паспорта позивача вбачається, що він був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , з вересня 2003 року.

Відповідно до копії спадкової справи, окрім позивача з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Однак, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що заява про прийняття спадщини за законом була подана несвоєчасно, а також доказів фактичного прийняття спадщини ним до державної нотаріальної контори не було надано. Вказане підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла в березні 2010 року, вбачається, що позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини лише у вересні 2023 року, тобто з пропуском строку на тринадцять років.

Відповідно доч.3ст.1268ЦК України(вредакції 10.02.2010р.) Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позивачем надано копію акта, виданого головою житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний», в якому зазначено, що « ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_2 з 2007 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі свідчень мешканців будинку: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 »

Отже, з цього документа вбачається, що зазначені відомості були вказані на підставі свідчень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно довідці, виданої житлово-будівельним кооперативом «Ювілейний», ОСОБА_2 проживала за адресою АДРЕСА_2 з 1993 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідчень сусідів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

В судовому засіданні позивач зазначив, що ОСОБА_2 хоча і була власницею квартири, але була зареєстрована в російській федерації, а тут проживала без реєстрації.

Суд вважає, що сам факт належності квартири ОСОБА_2 не може свідчити про те, що остання там проживала.

Позивач відмовився від допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зі слів яких було складено акт, на який він посилається. Судом було роз`яснено позивачу, що суду необхідно безпосередньо досліджувати докази, в тому числі й вислухати свідків, але позивач відмовився від їх допиту.

Відділ реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Павлоградської міської ради надав інформацію, що відомості щодо реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю громадянки ОСОБА_2 , відсутні.

Позивачу були роз`яснені положення статті 12 та частин першої і шостої статті 81 ЦПК України, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ЦПК України процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Оскільки єдині докази, які вказують на проживання ОСОБА_2 з позивачем, ґрунтуються на свідченнях мешканців будинку та сусідів позивача, то ці свідчення мали бути надані в судовому засіданні свідками.

До повноважень голови ЖБК не входить видавати акти щодо проживання осіб за певною адресою. Такі повноваження належать Відділу реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, який зазначив про відсутність відомостей про проживання ОСОБА_2 за зазначеною позивачем адресою.

Також суд звертає увагу й на те, що у статті 1268 ЦК України йдеться про проживання спадкоємця зі спадкодавцем, а не навпаки спадкодавця зі спадкоємцем.

Отже, проаналізувавши пояснення позивача, матеріали справи, суд вважає, що позивачем не доведено факту саме постійного проживання його з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, належних доказів того, що померла ОСОБА_2 на момент своєї смерті дійсно проживала з позивачем, позивачем не надано, після неодноразового уточнення суду, від допиту свідків позивач в судовому засіданні відмовився, інших доказів не надав, а отже для задоволення вимоги про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент смерті, у суду немає підстав, оскільки рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки позивачем не доведено факту його постійного проживання зі спадкодавцем, та не зазначено інших підстав для визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування, у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на квартиру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2025 року.

Суддя М. М. Перекопський