Рішення

від 13.12.2007 по справі 17/113-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/113-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.07           Справа № 17/113-07нр.

За позовом: прокурора м. Ромни в інтересах держави в особі Роменської міської ради, м. Ромни

До відповідачів:

1) приватного підприємства “Ромнитепло”, м. Ромни

2) акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ

Про визнання договору іпотеки недійсним

                                                                              Суддя  Миропольський С.О.

За участю:

Представника позивача: Дужак Н.Г.

Представників відповідачів: 1) не з'явився; 2) Костенко О.В.

Прокурор: Яковенко В.В.

Секретаря судового засідання: Міщенко Т.М.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву в якій просить визнати недійсним договір іпотеки від 20.04.2004р., укладений між акціонерним товариством “Український інноваційний банк”, приватним підприємством “Ромнитепло” та Роменською міською радою, відповідно до якого позивач виступив майновим поручителем за виконання 1-м відповідачем умов кредитного договору від 20.04.2004р. № 04/6, укладеного між відповідачами. Згідно з умовами договору іпотеки, позивач передав в заставу котельню вартістю 387243 грн. з обладнанням та тепловими мережами, яка розташована на земельній ділянці Роменської міської ради за адресою: Сумська обл. м. Ромни, вул. Пушкіна, 9.

1-й відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

2-й відповідач в відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнає посилаючись на те, що договір іпотеки від 20.04.2004р., укладений з дотриманням вимог закону і на момент його укладання сторони мали достатній обсяг цивільної дієздатності для його укладання та просить суд у задоволені позову позивачу відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням 15 сесії Роменської міської ради двадцять четвертого скликання від 08 квітня 2004 року було вирішено, що Роменська міська рада виступає майновим поручителем приватного підприємства "Ромнитепло" за виконання кредитного договору, укладеного між Роменською філією АТ "Укрінбанк" і 1-м відповідачем.

На виконання рішення сесії від 08.04.04 між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк, Роменською міською радою та приватним підприємством "Ромнитепло" 20 квітня 2004 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким Роменська міська рада виступила майновим поручителем приватного підприємства передавши в іпотеку об'єкт права комунальної власності - котельню за адресою м. Ромни, вул. Пушкіна, 9, з обладнанням та тепловими мережами.

Вищевказане майно належить територіальній громаді м. Ромни в особі Роменської міської ради згідно свідоцтва про право власності від 13.01.2003р. виданого Виконавчим комітетом Роменської міської ради.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Роменської міської ради з позовом і просить визнати договір іпотеки недійсним посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 4 Закону України “Про заставу”, ч. 2 ст.14 Закону України “Про іпотеку” та ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають  значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 36 зазначеного Закону представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частина перша ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у Господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в І інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визнає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.2006р. зазначив, що "державні інтереси" закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або-інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України від 19.09.05 № 3 міським прокурорам вважати основним завданням наглядової діяльності захист гарантованих конституцією та законами України державних та публічних інтересів. А також зосередити зусилля на додержанні законів спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо: збереження державного та комунального  майна,  законності  його приватизації і відчуження.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурор діє в межах своєї компетенції, та має всі законні підстави для звернення з позовом про визнання недійсним договору іпотеки оскільки ним повно та всебічно доведено в чому саме полягає порушення інтересів держави при укладенні оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути  нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплено за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання, якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України " Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто дія цього закону розповсюджується також на майно комунальної власності.

Згідно ч.2 ст. 5 вищевказаного закону не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема "об'єкти інженерної інфраструктури та благополуччя міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням води, газу, тепла, а також відведення і очищення стічних вод ".

Конституційний суд України своїм рішенням від 01.07.98 №9-ПР визначив, що норми Закону України "Про приватизацію державного майна", зокрема ч. 4 ст. З про те, що відчуження майна, що є у комунальній власності регулюється положенням цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, не суперечать положенням законодавства, що підкреслюють особливості правового статусу об'єктів комунальної власності з об'єктами права державної власності. За умови відсутності окремого законодавства про приватизацію об'єктів комунальної власності включенням цих питань до закону, що регулює приватизацію державного майна не є підставою для прийняття його окремих положень неконституційними.

Крім того жодним  з відповідачів  по справі (і насамперед  другим відповідачем - заявником апеляційної скарги) в установленому законодавством порядку не оскаржено рішення Роменської міської ради від 04 листопада 2004 року, воно на момент розгляду справи являється чинним та породжує відповідні правові наслідки.

Роменська міська рада,  відповідно до своїх повноважень, визначених  Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” дійсно не мала відповідних повноважень  на прийняття рішень про забезпечення цивільних або господарських зобов'язань осіб, які не знаходилися у її власності, управлінні або підпорядкуванні.  Пунктом 7 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.  Зазначене  дає підстави  вважати, що рішення від 04 листопада 2004 року щодо задоволення протесту прокурора було прийняте Роменською міською радою у відповідності до приписів вищевказаної норми Закону, оскільки у даному випадку предметом іпотеки є майно, від функціонування якого залежать обсяг та умови надання населенню послуг теплопостачання.

Враховуючи викладене, заперечення 2-го відповідача безпідставне, щодо того, що на момент укладання оспорюваного договору Роменська міська рада діяла в межах повноважень наданих згідно рішення 15 сесії Роменської міської ради двадцять четвертого скликання від 08 квітня 2004 року, судом не приймаються оскільки відповідно до рішення Роменської міської ради від 04.11.2004р., рішення від 08.04.2004р. було скасоване як незаконне.

Посилання другого відповідача на справу № АС4/62-06 необгрунтоване, оскільки постановою господарського суду Сумської області від 25.04.206 року по вказаній справі за позовом Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” до відповідача Роменської міської Ради 3-тя особа на стороні відповідача Прокуратура м.Ромни про скасування рішення у позові відмовлено та постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Сумської області залишено без змін.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку що при укладенні оспорюваного договору іпотеки сторонами було порушено вимоги чинного законодавства, а позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідачів покладаються витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір іпотеки від 20.04.2004р., укладений між акціонерним товариством “Український інноваційний банк”, приватним підприємством “Ромнитепло” та Роменською міською радою.

3. Стягнути з приватного підприємства “Ромнитепло”(42000, Сумська область, м. Ромни, 1-пр. Жовтневої революції, 8, код 32191305) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) 42 грн. 50 коп. держмита.

4. Стягнути з Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”(01000, м. Київ, вул. Інститутська, 12-а, код 23631720) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) 42 грн. 50 коп. держмита.

Згідно ст.23 Закону України “Про судоустрій України”від 07.02.2002р. №30-18-ІІІ, суддя місцевого суду здійснює контроль за своєчасним  зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням, тому відповідно до ст. 116 ГПК України наказ про стягнення державного мита надсилається до місцевих органів державної податкової служби.

5. Стягнути з приватного підприємства “Ромнитепло”(42000, Сумська область, м. Ромни, 1-пр. Жовтневої революції, 8, код 32191305) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31215259700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315) 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”(01000, м. Київ, вул. Інститутська, 12-а, код 23631720) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31215259700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315) 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.