Ухвала

від 11.04.2025 по справі 761/14303/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14303/25

Провадження № 2-з/761/140/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів`є (Міхніч) Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова Ольга Миколаївна, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2025 року представник позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвокат Ярошенко Д.В. звернувся Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів`є (Міхніч) Т.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова О.М., про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора.

Предметом даного позову є відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 : машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67975080000);квартири АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67932480000), а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об`єкти.

Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів, виданих на підставі постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №824/191/21 та ухвали Київського апеляційного суду від 11.09.2023 у справі № 824/95/22, якими визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішень Лондонського міжнародного арбітражного суду, а саме:

-Другого часткового остаточного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 28.09.2020 у справі № 153056 (об`єднаній), яким вимоги Позивача частково задоволено, стягнуто з Компанії НОЄКС КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (Noyex Capital Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Компанії СТАРВЕЛ ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД (Starwell Enterprises Limited): 8 400 000,00 доларів США частки позивача у вартості врожаю 2014 року;5 000 000,00 доларів США частки позивача у вартості прав оренди земельної ділянки сільськогосподарської групи станом на 01.06.2014;1 500 000,00 доларів США частки позивача у вартості елеваторів;325 000,00 доларів США вартості втрачених офісних приміщень станом на 01.03.2015.Загальна сума виплат, що були стягнуті арбітражем на підставі Другого часткового остаточного рішення на користь Позивача, становить 15 225 000,00 доларів США.

-Третім частковим остаточним рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду у справі № 153056 від 08.04.2021 з Компанії НОЄКС КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (Noyex Capital Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та Компанії СТАРВЕЛ ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛІМІТЕД (Starwell Enterprises Limited) стягнуто:157 184, 25 фунтів стерлінгів як відшкодування збитків; 2 553 299,56 фунтів стерлінгів судових та інші витрат, а також витрат понесених на арбітраж. Також вказаним рішенням зобов`язано Відповідачів сплатити відсотки на стягнуті суми за ставкою 1,5% річних, з щорічним нарахуванням складних відсотків, в наступному порядку: з 29.09.2020 до моменту повної сплати суми відшкодування збитків у розмірі 15 225 000,00 доларів США, присудженої у Другому частковому остаточному рішенні; з 27.10.2020 до моменту повної сплати суми відшкодування збитків у розмірі 157 184,25 фунтів стерлінгів, присудженої у цьому рішенні; з 27.10.2020 до моменту повної сплати витрат в сумі 2 553 299,56 фунтів стерлінгів, присуджених у цьому рішенні.

Як зазначає представник позивача після звернення ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до Лондонського міжнародного арбітражного суду з позовом про стягнення збитків з ОСОБА_1 , останній відчужив квартиру та машиномісце на користь пов`язаних осіб, що призвело до неможливості звернення стягнення на вказане майно. При цьому, подальше відчуження майна так само відбулось на користь пов`язаних осіб, що вказує на те, що квартира та машиномісце фактично залишилось у володінні боржника хоч вони і зареєстровані за іншими особами. Дані обставини свідчать про те, що вказані вище договори мають фраудаторний характер, та очевидно укладені з метою ухилення від виконання зобов`язань, що підтверджені рішенням Лондонського міжнародного арбітражного суду, які визнано постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №824/191/21 та ухвалою Київського апеляційного суду від 11.09.2023 у справі № 824/95/22.

Разом з позовною заявою представником ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PEINVESTMENTSLIMITED) - адвокатом Ярошенком Д.В. подано заяву про забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67975080000); квартиру АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67932480000) та заборони усім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування та органів державної влади, іншим, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, свідоцтво про право власності, передачі в іпотеку, довірчу власність, будь-якого іншого обтяження, відкриття та закриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інше) стосовно вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

Необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій щодо об`єктів нерухомого майна, представник позивача обґрунтовує тим, що враховуючи предмет даного позову (відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна, а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об`єкти), обставини, за яких об`єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , а також зважаючи на недобросовісну поведінку боржника та осіб, у власності яких в подальшому перебували спірні об`єкти нерухомого майна, є підстави вважати, що з метою неможливості виконання рішення у даній справі, вказане майно може повторно бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі.

Зокрема, на думку заявника, з урахуванням тих обставин, що боржником та пов`язаними із ним особами вже були вчинені правочини щодо спірної квартири та мішиномісця, то станом на сьогоднішній день існує реальна загроза відчуження ОСОБА_5 спірного нерухомого майна іншим особам, що призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі та реальний захист прав поживача буде неможливим.

На думку представника позивача, обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, забезпечить можливість ефективного захисту прав позивача та мінімізує ризики подальшого невиконання рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява представника позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвоката Ярошенка Д.В. про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема: арешт майна.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом установлено, предметом розгляду у даній справі є відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора, шляхом повернення у власність ОСОБА_1 : машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12,50 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67975080000); квартири АДРЕСА_2 , що складається із чотирьох жилих кімнат площею 83,7 кв.м., загальною площею 150,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 67932480000), а також визнання недійсними договорів, на підставі яких були відчужені вищевказані об`єкти.

При цьому, позивач наголошує на тому, що договори, на підставі яких були відчужені вищевказані об`єкти нерухомості, обставини, за яких об`єкти нерухомого майна вибули із власності боржника ОСОБА_1 , свідчить про те, що вказані вище договори мають фраудаторний характер, та очевидно укладені з метою ухилення від виконання зобов`язань.

Суд акцентує увагу, що для задоволення позовних вимог позивач має довести, що оскаржуваний акт був вчинений на шкоду кредитору, тобто позивачу, а саме був направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, тобто відповідача-1.

Водночас, презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.

Поняття «фраудаторний правочин» у законодавстві України не вживається, але, починаючи з 2019 року і надалі, воно активно використовується Верховним Судом для позначення правочинів, які шкодять кредиторам. Критеріями фраудаторності правочинів зазначаються склад осіб правочину, форма розрахунку, шкода кредиторам, зловживання правом тощо.

Згідно постанови Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 913/401/20 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Ці обставини мають перевірятися у сукупності, оскільки кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність. Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

У свою чергу, судом враховано підстави поданого позову, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні із виконання виконавчих листів, виданих на підставі постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №824/191/21 та ухвали Київського апеляційного суду від 11.09.2023 у справі № 824/95/22, якими визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішень Лондонського міжнародного арбітражного суду. Предметом розгляду вказаних справ було відшкодування збитків завданих невиконанням Інвестиційної угоди, Договору купівлі-продажу та Акціонерної угоди, тобто вказані справи не стосувалися нерухомого майна.

Крім того, стороною позивача не надано доказів того, що теперішній власник машиномісця № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 має намір відчужити вказані об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи, що спір фактично зводиться до забезпечення можливості виконання судових рішень, не стосується нерухомого майна як об`єкта права власності, права на які оспорюються, будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду, не вбачається, також відсутні будь-які докази протиправності поведінки відповідача (власника об`єктів нерухомого майна) та невідворотності завдання шкоди, суд вважає, що подана заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) - адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ПЕ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (PE INVESTMENTS LIMITED) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРІС АГРО», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олів`є (Міхніч) Тетяна Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Багдасарова Ольга Миколаївна, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, а також відновлення становища, яке існувало до порушення прав кредитора - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.В. Аббасова