Постанова від 11.04.2025 по справі 466/6646/24

Справа №466/6646/24 Головуючий у 1 інстанції:Невойт П.С.

Провадження №22-ц/811/2609/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

за участі в судовому засіданні представниці відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів» Маланій І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Невойта П.С. від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2024 року заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешту на 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 4 (четвертому) поверсі, за будівельним номером 17 (сімнадцять), загальна проектна площа 47,47 (сорок сім цілих сорок сім сотих) кв.м.

Вказану ухвалу оскаржило Товариство з обмеженою відповідальності «Єврольвів».

В апеляційній скарзі просять ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2024 року про забезпечення позову скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Зазначають, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий коплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: Під Голоском), не лише неспівмірні з предметом позову, але й не відповідають чинному цивільному законодавству, жодним чином не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Звертають увагу, що судом першої інстанції накладений арешт на квартиру. Однак на даний час квартири як об`єкта цивільних прав не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири, як на об`єкти речових прав, не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Зазначають, що очевидна неспівмірність вжитого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами полягає, також, у тому, що позивачка не просить визнати право власності на квартиру чи витребувати квартиру із чужого незаконного володіння, а просить визнати на неї майнові права. Тому, такий захід забезпечення, як арешт, не відповідає правовій природі спірних правовідносин, є неефективним та неспівмірним. Зазначають, що позивачка просить визнати за нею майнові права на квартиру на тій підставі, що нею був укладений попередній договір купівлі-продажу такої квартири, однак відповідач ухилився від укладення основного договору. Вважають, що закон не містить такого правового наслідку невиконання попереднього договору, як визнання права власності на майно, яке мало бути придбане у майбутньому за наслідком укладення основного договору купівлі-продажу. Подібних застережень не містить і укладений між сторонами попередній договір. Наведене унеможливлює застосування такого наслідку невиконання попереднього договору, як визнання за позивачем майнових прав. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Зазначають, що позивачкою заявлено завідомо та очевидно безпідставну вимогу, яка не відповідає правовій природі спірних правовідносин, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Звертають увагу, що попередні учасники та посадові особи ТОВ «ЄвроЛьвів», всупереч укладеним попереднім договорам та чинному законодавству значну кількість отриманих від контрагентів коштів привласнили та використали не для проведення будівельних робіт. Відносно вказаних осіб зареєстроване кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування. Частка у статутному капіталі ТОВ «ЄвроЛьвів» була реалізована на електронних торгах в порядку виконавчого провадження. Нові учасники товариства потрапили у безвихідну ситуацію, оскільки ступінь готовності будинку був незначним, для його добудови необхідна була велика сума коштів, а в ТОВ «ЄіроЛьвів» було відсутнє майно або кошти, за рахунок яких можна було привести відповідну добудову. Зазначають, що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва ще 26.03.2024 року були передані за договором новому девелоперу ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», а накладення арешту на квартиру перешкоджає законній господарській діяльності обох названих юридичних осіб, яка спрямована на добудову будинку та захист майнових прав та інтересів усіх контрагентів, а не лише певних осіб.

В судове засідання окрім представниці відповідача ТзОВ «ЄвроЛьвів» Маланій І.Я., решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялась про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представниці відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень представниці відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 149, 150, 151, 152, 153, 154, 247, 26-262 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та задовольняючи заяву про забезпечення позову, - виходив з того, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників Товариства (відповідача). З фінансового звіту за 2023 рік вбачається чистий збиток в господарській діяльності ТзОВ "ЄвроЛьвів", зобов`язання з виконання договору закінчилися ще у 2022 році, при тому, що оплата заявником здійснена повністю. Вважали, що існує обґрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді. Суд прийшов до висновку, що з урахуванням наведених у заяві про забезпечення позову обставин речові права позивача на об`єкти нерухомого майна станом на момент надання даної заяви залишаються не зареєстрованими та не захищеними, що створює певні правові наслідки у майбутньому у вигляді автоматичної пропозиції про повернення коштів. Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення, обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

У червні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт, в якому просила:

- визнати за позивачкою ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва незавершену будівництвом 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлвих приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 4 (четвертому) поверсі, за будівельним номер 17 (сімнадцять), загальна проектна площа 47,47 (сорок сім цілих сорок сім сотих) кв.м.

В обґрунтування позову зазначала, що 23.08.2018 ОСОБА_1 підписала попередій договір №2188 кіпівлі-продажу квартири з ТзОВ «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест». 03.11.2021 року позивачкою був укладений договір №464 про внесення змін до вищезазначеного договору, відповідно до якого права та обов`язки ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» перейшли до ТОВ «ЄвроЛьвів». Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року. Квартира повинна передатись ТОВ «ЄвроЛьвів» ОСОБА_1 у власність виключно після здійснення усіх платежів. Зазначала, що позивачка на виконання розділу 4 Попереднього договору зі змінами, сплатила повну суму забезпечувального платежу. Однак, станом на момент подання позовної зави пропозиції щодо укладення основного договору між позивачкою та ТОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, основний договір не укладено та 1-но кімнатну житлову квартиру в будинку, що знаходиться в 1 під`їзді на 4 поверсі, за будівельним номером 17, загальна проектна площа 47,47 кв.м., у власність ОСОБА_1 не передано.

20.06.2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила:

- накласти арешт на 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 4 (четвертому) поверсі, за будівельним номером 17 (сімнадцять), загальна проектна площа 47,47 (сорок сім цілих сорок сім сотих) кв.м.

В обґрунтуваннязаяви покликаласяна те,що оскількиневжиття такихзаходів можеістотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду втакій справі. Вказувала на те, що забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення ухилення ТзОВ «ЄвроЛьвів» від взятих на себе зобов`язань, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення та захисту прав позивача. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт нерухомого майна, яке фактично перебуватиме у володінні відповідача, обмежує лише можливість розпоряджатися ним. Зазначала, що 23.08.2018 року ОСОБА_1 підписала попередній договір №2188 купівлі-продажу квартири з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест». 03.11.2021 позивачкою був укладений договір №464 про внесення змін до вищезазначеного договору, відповідно до якого права та обов?язки ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» перейшли до ТОВ «ЄвроЛьвів». Відповідно до розділу 2 Попереднього договору зі змінами предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об?єкта на умовах встановлених договором. Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року. Квартира повинна передатись ТОВ «ЄвроЛьвів» ОСОБА_1 у власність виключно після здійснення усіх платежів. ОСОБА_1 , на виконання розділу 4 Попереднього договору зі змінами, сплатила повну суму забезпечувального платежу. Однак, станом на момент подання цієї позовної заяви та заяви про забезпечення позову пропозиції щодо укладення основного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, основний договір не укладено та квартиру у власність ОСОБА_1 не передано. Таким чином, між сторонами має місце спір про право власності на майнові права на спірну квартиру, що дає підстави ОСОБА_1 ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи у суді. Вважала, що не накладення арешту на спірну квартиру у разі вирішення спору на її користь, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша, друга статті 149 ЦПК).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі №908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).

Касаційний суд вже зазначав, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Помилковим є накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №755/5333/20 (провадження №61-17180св20), від 01 листопада 2023 року у справі №453/179/23 (провадження № 61-11618св23), від 29 лютого 2024 року у справі № 902/611/22).

Аналогічний правовий висновок зазначено в ухвалі Верховного Суду від 21 січня 2025 року у справі №466/7004/24.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду м.Львова перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів».

ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати за нею майнові права на об`єкт незавершеного будівництва незавершену будівництвом 1-но (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлвих приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 4 (четвертому) поверсі, за будівельним номер 17 (сімнадцять), загальна проектна площа 47,47 (сорок сім цілих соок сім сотих) кв.м.

20.06.2024 року Яковенко Ольга Миколаївна в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет спору, що визначений у позовній заяві. Із заяви вбачається, що 23.08.2018 року ОСОБА_1 підписала попередній договір № 2188 купівлі-продажу квартири з ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест». 03.11.2021 позивачкою був укладений договір №464 про внесення змін до вищезазначеного договору, відповідно до якого права та обов?язки ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум»» в інтересах Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія-Інвест» перейшли до ТОВ «ЄвроЛьвів». Відповідно до розділу 2 Попереднього договору зі змінами предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об?єкта на умовах встановлених договором. Сторони повинні були укласти основний договір протягом 4 кварталу 2022 року. Квартира повинна передатись ТОВ «ЄвроЛьвів» ОСОБА_1 у власність виключно після здійснення усіх платежів. ОСОБА_1 , на виконання розділу 4 Попереднього договору зі змінами, сплатила повну суму забезпечувального платежу. Однак, станом на момент подання цієї позовної заяви та заяви про забезпечення позову пропозиції щодо укладення основного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ЄвроЛьвів» не надходило, основний договір не укладено та квартиру у власність ОСОБА_1 не передано.

Проте з матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2024 року між ТОВ «ЄвроЛьвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» укладено Договір №01-26/03-24 за умовами якого майнові права та функції забудовника на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, чинним законодавством України, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна (п.1.5 Договору).

Отже, на даний час функції забудовника передані від ТОВ «ЄвроЛьвів» до ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що речові права позивача на об`єкти нерухомого майна, станом на момент подання заяви, залишаються не зареєстрованими та не захищеними, що створює певні правові наслідки у майбутньому у вигляді автоматичної пропозиції про повернення коштів.

Однак,з урахуванням викладеного, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на одно кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ) слід вважати впливають на права та законні інтереси особи, яка до участі у розгляді справи не залучена.

Право розпорядження спірним об`єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не залучено до участі у справі.

Отже, слід вважати, що такими заходами порушено права та законні інтереси особи, яка не залучена до участі у справі і відповідно слід вважати, що такі вимогам закону не відповідають.

Доводи позивача, що нею сплачено повністю всі платежі, передбачені Попереднім договором, а тому виникли майнові права на спірну квартиру, колегія суддів вважає такими, що не можуть впливати на вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки стосуються спору по суті та не можуть бути предметом розгляду заяви про забезпечення.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та саму скаргу слід задовольнити, оскаржувану ж увалу слід скасувати з постановленням нової про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» задовольнити.

Ухвалу Шевченківськогорайонного судум.Львова від25червня 2024року скасувати тапостановити новуухвалу,якою узадоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду

Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра