Постанова від 27.03.2025 по справі 523/15655/24

Номер провадження: 22-ц/813/2622/25

Справа № 523/15655/24

Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті дитини, оголошення її померлою та зобов`язання зареєструвати факт смерті, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Мурманової І.М. 23 вересня 2024 року у м. Одеса, -

встановила:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті дитини, оголошення її померлою та зобов`язання зареєструвати факт смерті.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що у серпні 2023 року вона дізналась з Державного реєстру актів цивільного стану, що дитину, яку вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ананьївському пологовому будинку недоношеною, яка померла на п`ятий день від пологів, було зареєстровано як живонароджену, що не відповідає дійсності. Заявник зазначала, що довідку про смерть дитини вона не отримувала, та ймовірно питанням реєстрації дитини займався чоловік, який помер у 2002 році. ОСОБА_1 вважає, що факт реєстрації дитини, яка вже була мертва, є злочинною недбалістю державних службовців.

На підставі викладеного, заявник просила: встановити факт смерті дитини ОСОБА_3 та оголосити її померлою; зобов`язати заінтересовану особу зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 , для отримання свідоцтва про смерть.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті дитини та зобов`язання зареєструвати факт смерті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дана заява про встановлення факту смерті та оголошення її померлою, підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки відсутній спір про право, та іншим чином встановити факт смерті дитини заявник не має можливості.

Сторони про розгляд справи на 27 березня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явилась ОСОБА_1 , заінтересована особа Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явилась.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даною заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт смерті дитини ОСОБА_3 та оголосити її померлою; зобов`язати заінтересовану особу зареєструвати факт смерті ОСОБА_3 , для отримання свідоцтва про смерть. Встановлення факту має юридичне значення для заявника, оскільки її дитина, яка померла у 1976 році, досі значиться живою.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку вбачається спір про право, а тому заява не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, та відповідно, такий спір належить вирішувати у порядку позовного провадження.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, передбачені ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Водночас, у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У даному випадку колегія суддів приймає до уваги, що між ОСОБА_1 та заінтересованою особою Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути спору про право, оскільки третя особа не оскаржує право заявника на отримання свідоцтва про смерть дитини.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті та оголошення особи померлою, є суд цивільної юрисдикції на підставі ст. 19 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Крім того, зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить зобов`язати Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєструвати факт смерті, тобто заява про встановлення факту містить вимогу зобов`язального характеру, яка, з огляду на визначений у ст. 16 ЦК України спосіб захисту, застосовується у спірних правовідносинах шляхом примусу до особи, яка порушила суб`єктивне право особи.

Колегія суддів зазначає, що тільки після відкриття провадження у справі суд може встановити природу спірних правовідносин. Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 подано правомірно, і вона підлягає розгляду судом за правилами окремого позовного провадження. У частині вимог про зобов`язання заінтересовану особу здійснити реєстраційні дії суду першої інстанції необхідно уточнити суть пред`явлених вимог та визначитися із юрисдикційною підсудністю справи, та у залежності від встановленого - або розглядати вказані вимоги за правилами ЦПК України, або закрити провадження та роз`яснити заявнику, що відповідні вимоги підлягають розгляду за правилами КАС України.

Одночасно, безпідставними є вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про зобов`язання суд першої інстанції витребувати докази, оскільки справа по суті судом першої інстанції не розглядалась, а вказане питання може бути вирішено судом виключно після відкриття провадження у справі.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв`язку із чим ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року підлягає скасуванню, а цивільна справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року - скасувати.

Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті дитини, оголошення її померлою та зобов`язання зареєструвати факт смерті - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 10 квітня 2025 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе