Постанова

від 08.04.2025 по справі 190/193/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2251/25 Справа № 190/193/22 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

при секретарі Паромовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Вацюка Миколи Володимировича на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Вікторія», треті особи: Кам`янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася д осуду із позовом до Селянського фермерського господарства «Вікторія», треті особи: Кам`янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власницею земельної ділянки , площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:025 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю виданому на підставі розпорядження голови П`ятихатської районної державної адміністрації №347 -р від 13 серпня 2002 року.

Позивачка зазначає, що в 2013 році за усною домовленістю з керівником Селянського (Фермерського) господарства «Вікторія» тимчасово передала належну їй земельну ділянку у користування строком на п`ять років.

У 2018 році вона звернулась до відповідача з вимогою повернути їй земельну ділянку, однак керівник спочатку їй відмовив у зв`язку з необхідністю зібрати урожай, а в 2019 році повідомив, що між нею та СФГ «Вікторія» у 2013 році було укладено договір оренди землі.

На її вимогу відповідачем було надано копію договору оренди землі від 15 березня 2013 року де зазначено, що строк оренди земельної ділянки відповідно до нього, становить 25 років.

Однак, позивачка стверджує, що жодного письмового договору оренди належної їй земельної ділянки вона не укладала та не підписувала, волевиявлення та наміру передати в оренду земельну ділянку строком на 25 років та укласти відповідний договір вона не мала, а підпис, вчинений в спірному договорі від її імені іншою особою.

Оскільки договоруоренди земельноїділянки вонане підписувала,а відповідачвідмовляється повернутиостанню,позивачка змушеназвернутись досуду зазахистом своїхпорушених прав.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачка просила зобов`язати відповідача негайно повернути їй належну на праві приватної власності земельну ділянку площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:0225 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області; скасувати рішення державного реєстратора П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області Рогач Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 4383376 від 26 липня 2013 року про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583700:01:002:0225, на підставі договору оренди землі від 15 березня 2013 року укладеному між ОСОБА_1 та СФГ «Вікторія» номер запису про інше речове право:1840845 та припинити право оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Вацюк М.В. посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована на тим, що позивачка підтвердила факт отримання грошових коштів від відповідача на лікування доньки, а не орендну плату. Апелянт вказує, що матеріали справи не містять доказів виплати позивачці, саме орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, а також врахувавши наданий відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту, як усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не є ефективним без оспорювання вчиненого правочину.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, так як він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки , площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:025 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю виданому на підставі розпорядження голови П`ятихатської районної державної адміністрації №347 -р від 13 серпня 2002 року.

Позивачка вказує, що Договір оренди землі від 15 березня 2013 року, відповідно до якого СФГ «Вікторія» здійснює оренду належної позивачці земельної ділянки нею не підписувався та не укладався, а тому є недійсним, а відповідно не створює жодних юридичних наслідків.

Згідно з наданою реєстраційною справою заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подана ОСОБА_2 , отримана ОСОБА_3 , реєстраційна служба П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 липня 2013 13:05:33 за реєстраційним номером 2209952. Перелік документів поданих із заявою: договір оренди землі від 15 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Вікторія», копії паспорта, ідентифікаційного кода уповноваженої особи, договору оренди, квитанції про сплату державного мита та плата за надання витягу.

Згідно із рішенням №4383376 від 26 липня 2013 року державного реєстратора Рогач Т.В. остання провела державну реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 116326412245, що розташована Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с/рада Марянівська, кадастовий номер земельної ділянки: 1224583700:01:002:0225 за суб`єктом: Селянське фермерське господарство «Вікторія» податковий номер 31846500.

Матеріали реєстраційноїсправи такожмістять копіїдокументів,які посвідчуютьособи сторіндоговору тауповноваженої особина проведеннядержавної реєстраціїдоговору оренди,а також копію договору оренди землі, акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, які підписані сторонами державного акту на земельну ділянку та засвідчені державним реєстратором відповідно до оригіналів.

Згідно з висновком експертів №1197-23 за результатами проведення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи остання сторінка копії договору оренди землі, укладеного 15 березня 2013 року від імені ОСОБА_1 з Селянським (Фермерським) господарством «Вікторія» на оренду земельної ділянки площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:0225 виготовлена шляхом сканування оригіналу (або копії) та друкування за допомогою друкуючого пристрою, в якому використовується електрофотографічний (лазерний) спосіб друку. У копії договору оренди землі, укладеного 15 березня 2013 року від імені ОСОБА_1 можливо були внесені зміни у первинний зміст, як у документ в цілому, так і окремих реквізитів документа шляхом заміни аркушів з інших документів з зображеннями підписів та відтисків печаток, тобто можливо відбувався монтаж. Ознак виготовлення підпису від імені ОСОБА_1 шляхом монтажу немає, проте специфіка виготовлення копій документів дозволяє виготовити документ шляхом монтажу з використанням аркушів підпису та відтиску печатки з інших документів без залишення ознак монтажу. Остаточно встановити чи мав місце монтаж при виготовленні копії договору оренди землі від 15 березня 2013, можливо лише за оригіналом договору оренди землі від 15 березня 2013 року.

Колегією суддів встановлено, що згідно із розпискою від 21 листопада 2012 року, підписаною ОСОБА_1 , остання отримала від відповідача кошти в рахунок орендної плати за 2013 рік в сумі 5200 грн., на лікування доньки.

При цьому, в розписці ОСОБА_1 від 29 листопада 2012 року зазначено, що остання в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продала земельний пай 321, який знаходиться на території сільської ради державний акт №109796 ОСОБА_6 , який з нею розрахувався в повному обсязі. Коли Верховна рада прийме закон про ринок землі вона зобов`язується переоформити земельну ділянку на ім`я ОСОБА_6 ..

У розписці від 24 липня 2013 року ОСОБА_1 вказала, що взяла у борг у ОСОБА_6 28 000 грн. під заставу земельної ділянки, яка знаходиться на території Мар`янівської сільської ради.

У розписці від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_7 зазначила, що отримала від голови СФГ «Вікторія» ОСОБА_6 кошти у розмірі 4 000 грн. за земельну ділянку, яка знаходиться на території сільської ради.

28 вересня 2020 року донька позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_8 взяла у ОСОБА_6 кошти на лікування мами у розмірі 10 000 грн..

Тобто, факт отримання орендної плати, саме за земельну ділянку, площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:0225 матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять оригіналу договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК УКраїни способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України установлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1-7 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що відсутність волевиявлення позивачки на укладання спірного правочину та, відповідно, відсутність погодження істотних його умов, свідчать про порушення права позивачки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тобто, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Встановивши, що відповідачем без відповідної правової підстави використовується земельна ділянка, яка належать позивачці, колегія суддів вважає, що позивачка як власник земельних ділянок має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном згідно ст. 391 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги позивачки щодо усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача повернути їй цю земельну ділянку, підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зазначеною нормою закону визначено можливість скасування державної реєстрації прав судовим рішенням.

Встановивши вказані обставини справи, зокрема факт безпідставного набуття права оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого права також підлягають задоволенню.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги та апеляційна скарга частково задоволені, з Селянського фермерського господарства «Вікторія» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 5017,00 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вацюка Миколи Володимировича задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2024 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Вікторія», треті особи: Кам`янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Жовтоводської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Зобов`язати Селянське фермерське господарство «Вікторія» повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 8,95 га кадастровий номер 1224583700:01:002:0225 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Мар`янівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Скасувати рішення державного реєстратора П`ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області Рогач Тетяни Валентинівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 4383376 від 26 липня 2013 року про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583700:01:002:0225, на підставі договору оренди землі від 15 березня 2013 року укладеному між ОСОБА_1 та СФГ «Вікторія» номер запису про інше речове право:1840845 та припинити право оренди зазначеної земельної ділянки.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Вікторія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5017,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 08 квітня 2025 року.

Повний текстсудового рішенняскладено 10 квітня 2025 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова