Ухвала

від 11.04.2025 по справі 260/165/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

11 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/165/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаврилко С.Є., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Буштинський ліцей № 2 Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Керівник Тячівської окружної прокуратури (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 27) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90556, Закарпатська область, смт. Буштино, вул. Головна, 1, код ЄДРПОУ 04349685), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Буштинський ліцей № 2 Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (90556, Закарпатська область, Тячівський район, смт Буштино, вул. Шкільна, 5, код ЄДРПОУ 25452447), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Буштинської селищної ради (вул. Головна, 1, смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38629032) щодо не приведення захисної споруди цивільного захисту населення із обліковим номером 27106 у належний для експлуатації стан, зобов`язавши Буштинську селищну раду (вул. Головна, 1, смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 38629032) привести захисну споруду цивільного захисту населення із обліковим номером 27106, яка знаходяться за адресою: вул. Шкільна, 5, смт. Буштино, Тячівського району Закарпатської області, у придатний для використання за цільовим призначення стан (готовності до укриття), згідно Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579; 3. Стягнути з Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір на розрахунковий рахунок UА 22820172034313000100001475, ДКС України м. Київ, код ЄДРПОУ 02909967; 3. Про дату та час розгляду справи повідомити сторони, Тячівську окружну прокуратуру та Закарпатську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватися участь у суді.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року дану позовну заяву було залишено без руху

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року було залучено Буштинський ліцей № 2 Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року було зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 260/4199/22.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року було поновлено провадження в даній адміністративній справі.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

08 квітня 2025 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд даної справи без його участі (Т. 2 а.с 30).

Судом вживалися заходи направлення Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області повістки про виклик в судове засідання призначене на 11 квітня 2025 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 29 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (Т. 2 а.с. 28).

Судом вживалися заходи направлення Тячівській окружній прокуратурі повістки про виклик в судове засідання призначене на 11 квітня 2025 року було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в її електронний кабінет 29 березня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, у зв`язку з чим позивач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (Т. 2 а.с. 29).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пунктів 1, 2 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих до неї документів суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Так, згідно матеріалів позовної заяви прокурором подано позов в зв`язку з неналежним виконанням Головним управлінням ДСНС України в Закарпатській області своїх повноважень, в тому числі щодо подання позову з вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту. Водночас, судом встановлено, що ці органи державної влади не мають повноважень на подання позову з таким предметом, у зв`язку з чим заявляти такий позов не має повноважень і прокурор.

Згідно із статтею 53 частинами 3-5 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Статтею 2 частиною 1 пунктом 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 23 частиною 3 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень статті 23 частини 3 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до статті 32 частини 8 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (стаття 32 частина 15 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - «Порядок №138»), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року № 579 (далі по тексту - Наказ №579).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - «Положення №1052») встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту; організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень: реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд; звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Таким чином, на підставі аналізу зазначених норм законодавства суд звертає увагу, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС в Закарпатській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

А відтак, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якої він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року, що ухвалена у справі №260/4199/22 та до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі.

Суд вказує, що суб`єкти, щодо яких прокурором стверджується неналежне здійснення захисту інтересів держави (Головне управління ДСНС в Закарпатській області), не мають повноважень заявляти позов, який подано прокурором. Відповідно, такий позов не може бути заявлено і самим прокурором.

Наведене свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки у вказаних прокурором органів відсутні можливості нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів у спосіб, визначений прокурором (подання позовної заяви із заявленими позовними вимогами)

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (положення статті 240 КАС України).

Верховний Суд дійшов аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у постановах від 16.03.2021 у справі №815/1483/18, від 12.08.2021 у справі №815/1486/18, від 13.04.2022 у справі №815/1484/18, від 12.05.2022 у справі №815/1476/18.

Згідно із статтею 240 частиною 1 пунктом 1 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Оскільки вище приведеними нормами Кодексу цивільного захисту населення України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» ГУ ДСНС не наділене повноваженнями на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача, що тягне за собою відсутність цього ж права у прокуратури, суд доходить висновку про необхідність залишення цього позову без розгляду.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 248, 382 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов керівника Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Буштинський ліцей № 2 Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко