Рішення від 11.04.2025 по справі 300/404/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2025 р. справа № 300/404/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Делікатеси ІКО" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2024 за № 0246100406,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делікатеси ІКО" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2024 за №0246100406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сформовані перевіркою висновки не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають вимогам податкового законодавства. Вказує на те, що відповідачем проігноровано право позивача на подання заперечення на акт перевірки. Так, акт перевірки отримано позивачем 17.10.2024, після чого підприємство скористалось свої правом на подання заперечень. Однак, зазначені заперечення не взяті відповідачем до уваги з підстав залишення їх без розгляду. В той же час, позивач наголошує на тому, що ним дотримано строки подання такого заперечення. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено без урахування поданих позивачем заперечень, що вказує на порушення відповідачем порядку проведення перевірки. З цих підстав просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2024 за №0246100406.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

07.02.2025 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.03.2025 (а.с.38-51). Представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити.

12.03.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити (а.с.59-62).

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі пункту 20.1.4 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку пункту 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ "Делікатеси ІКО", за результатами якої складено акт від 10.10.2024 за №18254/09-19-04-06/42562539 (а.с.19,20).

Камеральною перевіркою встановлено несвоєчасну сплату ТОВ "Делікатеси ІКО" суми грошових зобов`язань задекларованих на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно вичавлених помилок за платежем податок на додану вартість в розмірі 66667 гривень.

Акт перевірки направлено на адресу позивача поштовим відправленням, яке отримане останнім 17.10.2024, що підтверджується відомостями з електронної системи відстеження поштових відправлень розміщеними на офіційному веб-ресурсі ПАТ "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення №7731105357656 (а.с.22).

31.10.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 10.10.2024 за №18254/09-19-04-06/42562539, які Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області залишені без розгляду, оскільки згідно наявної інформації акт перевірки отримано позивачем 15.10.2024, що вказує на пропуск 10 денного терміну на подачу такого заперечення.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2024 за №0246100406, яким на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 3333,35 грн (а.с.15).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДПС України, яка згідно рішення від 27.12.2024 залишена без задоволення (а.с.7-13).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Слід зазначити, що одним із прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено також пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Абзацом першим цього пункту встановлено, що У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Тобто, податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням заперечень до акта перевірки.

Отже, законодавець у ПК України закріпив право платника податків або його законного представника на подачу заперечень на акт перевірки.

В той же час, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято без урахування заперечень на акт перевірки.

Так відповідач стверджує, що заперечення акт перевірки від 10.10.2024 за №18254/09-19-04-06/42562539, подане позивачем 31.10.2024 з пропуском встановленого 10-денного терміну на подачу такого заперечення, оскільки згідно повідомлення про вручення поштового відправлення акт перевірки отримано позивачем 15.10.2024 (а.с.54).

Однак, судом встановлено, що акт перевірки отримано позивачем саме 17.10.2024, що підтверджується відомостями з електронної системи відстеження поштових відправлень розміщеними на офіційному веб-ресурсі ПАТ "Укрпошта" за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення №7731105357656 (а.с.22).

Отже, заперечення направлені позивачем 31.10.2024 на адресу відповідача, подані з дотриманням встановленого строку на їх подання.

З огляду на встановлену судом та підтверджену доказами дату направлення позивачем заперечень на акт перевірки, а також дату дійсного отримання їх відповідачем, суд вважає, що письмові заперечення позивача на акт перевірки подані контролюючому органу у встановлений Податковим кодексом України строк (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки), однак безпідставно не враховані при прийнятті рішення.

Це означає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом без урахування й надання оцінки своєчасно поданим товариством запереченням на акт перевірки та долученим до них документам, якими позивач спростовував встановлені перевіркою обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 у справі №816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Безпідставне залишення без розгляду своєчасно поданих платником податків заперечень на акт перевірки з відповідними документами об`єктивно може вплинути на обставини обґрунтованості прийнятого на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення, адже за правилами, встановленими пунктом 86.7 статті 86 ПК України, такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі №640/20970/22.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом без проведення розгляду у встановлений законом строк та у встановленому порядку заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України. Такі порушення мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення.

Відтак податкове повідомлення рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття (пункт 3), без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9), що свідчить про його необґрунтованість та протиправність. За вказаних обставин відсутні підстави для оцінку змісту відображеного у акті перевірки правопорушення, оскільки відповідач в цілому не дотримався процедури, не врахував надані платником документи та заперечення, внаслідок чого оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вказав Верховний Суд у постановах від 15 січня 2019 у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 у справі №520/2305/19, від 17 січня 2022 у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 у справі № 200/4704/21 та інших.

Як наслідок, суд зауважує, що всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірного у справі податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позову.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 07.02.2025 (а.с.33).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Делікатеси ІКО" (код ЄДРПОУ 42562539, вул. Богдана Мельника, 8, с. Іванкова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77324) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2024 за №0246100406 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2024 за №0246100406.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Делікатеси ІКО" (код ЄДРПОУ 42562539, вул. Богдана Мельника, 8, с. Іванкова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77324) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.