Рішення

від 11.04.2025 по справі 440/1386/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1386/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Шишацької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2025 року заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шишацької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора" та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язання відповідно до чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Шишацькою селищною радою не здійснено належних заходів щодо забезпечення винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора" та закріплення їх в натурі (на місцевості). Отже, необхідність звернення до суду з вказаним позовом обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природнозаповідного фонду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих від 22.07.1969 № 329 «Про затвердження та охорону пам`яток природи в області» затверджено по області пам`ятки природи місцевого значення згідно додатку, зокрема «Лиса гора» в с. Яреськи Шишацького району.

Положенням про геологічну пам`ятку природи місцевого значення "Лиса гора", що затверджене Департаментом екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації 12.07.2016, та охоронним зобов`язанням від 14.07.2016 № 716, зазначено цінність створення та здійснення охоронних заходів геологічної пам`ятки природи місцевого значення «Лиса гора» загальною площею 5 га, що знаходиться на лівому березі річки Псел поблизу с. Яреськи Шишацького району у межах кв. 4 вид. 11, 17, 18 Чапаївського лісництва Державного підприємства «Миргородське лісове господарство».

Згідно із інформацією Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.01.2025 № 82/2-25/Е технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення відсутня.

Згідно з лисом Шишацької селищної ради від 30.12.2024 № 02-21/1876 у зв`язку із відсутністю фінансування у виконавчого комітету немає можливості здійснити заходи по замовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки природно-заповідного фонду.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

За змістом ст.131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене ст.ст.2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ст.23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ч.4 ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даному ж випадку, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Держекоінспекцією дій щодо захисту інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі: в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ч.1 ст.19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність,

Згідно зі ст.44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

При цьому, за правилами ст.45 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року №2456-XII (далі Закон №2456-XII).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.7 вказаного Закону, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Приписами ч.5 ст.38 Закону №2456-XII визначено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно ч.ч.3 та 5 ст.53 вказаного Закону, рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. При цьому, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч.3 ст.60 Закону №2456-XII, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Закон України «Про землеустрій» 22.05.2003 року №858-IV (далі Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно з ч.1 ст.25 вказаного Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Приписи пункту «в» ч.2 ст.25 Закону №858-IV визначають такий вид документації із землеустрою як проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного Закону, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

За правилами ст.47 Закону №858-IV, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

У ст.12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких, серед іншого, належить розпоряджання землями територіальних громад.

Згідно п.34 та п.37 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме на відповідача покладається обов`язок щодо забезпечення проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Суд встановив, що відповідачем межі геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора" не встановлено та не закріплено їх в натурі (на місцевості).

Відсутність вчинення таких заходів свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на правовий статус території природно-заповідного фонду, порушує встановлений порядок його охорони та використання.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Кашинського, 1, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 0291006024) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 42149108) до Шишацької селищної ради (вул. Соборності, 2, смт. Шишаки, Миргородський район, Полтавська область, 38000, код ЄДРПОУ 21048749) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Шишацької селищної ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора", що знаходиться на території Шишацької територіальної громади, та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язати Шишацьку селищну раду забезпечити проведення робіт із винесення меж геологічної пам`ятки природи місцевого значення "Лиса гора", що знаходиться на території Шишацької територіальної громади, та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко