Ухвала від 11.04.2025 по справі 600/2406/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2406/24-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

До суду від Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.

Заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №600/2406/24-а від 24.12.2024, виданого Чернівецьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання Чернівецький апеляційний суд здійснити перерахунок та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та належних виплат у зв`язку зі звільненням з посади судді за період з 01.01.2021 року по 31.15.2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року становить 2270 грн, а на 01.01.2022 року - 2481 грн, на 01.01.2023 року 2684 грн, на 01.01.2024 року 3028 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 2003846,04 грн з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків цієї заяви протягом п`яти днів з дня її отримання шляхом подання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог указаної ухвали суду заявник 08 квітня 2025 року подав до суду клопотання, в якому вказано, що в даному випадку доцільним є застосування пункту 2 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Після набрання рішенням суду законної сили воно підлягає обов`язковому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Водночас підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного вбачається, що підпункт 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI є спеціальною нормою, яка регулює сплату (встановлює розмір) судового збору при зверненні саме до адміністративних судів із заявою, зокрема, щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі.

Правила ж пункту 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, на які посилається заявник-державний виконавець, є загальними. При цьому суд звертає увагу на відсутність у статті 4 Закону №3674-VI окремих ставок судового збору за подання до місцевих загальних судів та господарських судів заяв про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, водночас така ставка судового збору визначена при зверненні до адміністративного суду із указаними заявами.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, про необхідність сплати судового збору за подання до суду заяви в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України також зазначено Верховним Судом у постанові від 17 травня 2023 року по справі №260/5761/21.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про прийняття до розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі підлягають застосуванню положення підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, якими передбачено обов`язок сплати судового збору за подання такого виду заяв саме до адміністративного суду, а не положень пункту 2 частини другої статті 3 Закону №3674-VI, на які містяться посилання у клопотанні державного виконавця, поданому на виконання вимог ухвали суду від 03 квітня 2025 року.

Посилання заявника на правові позиції Верховного Суду у справах №420/177/20, №611/26/17 та №200/3958/19-а суд вважає безпідставними, оскільки у даних справах судом касаційної інстанції вирішувались питання, пов`язані з прийняттям звіту про виконання судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цих справ, а не про зміну способу і порядку їх виконання.

Також суд відхиляє посилання заявника-державного виконавця на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі №640/1973/20 з огляду на те, що рішення судів апеляційної інстанції не є джерелом права в Україні та не підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні судом інших справ.

Крім цього, суд критично оцінює посилання заявника в обґрунтування поданої заяви на норми Конституції України та рішення Європейського суду з прав людини з твердженнями про не позбавлення Міністерства юстиції України доступу до правосуддя, адже сплата судового збору як одна з вимог доступу до суду не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Основного Закону України.

До цього суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).

Суд зазначає, що доводи поданої Міністерством юстиції України заяви та додані до неї документи не свідчать про наявність у заявника складнощів щодо виконання встановленого підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI обов`язку сплати судового збору при зверненні до адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Оскільки заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення є заявою з процесуальних питань, то суд застосовує положення статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Так, за змістом частини першої статті 167 цього Кодексу будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Як зазначалось вище, обов`язковою умовою для розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення є подання документа про сплату судового збору. Неподання такого документа вважається недотриманням заявником вимог щодо форми та змісту заяви, визначених частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, станом на день постановлення судом цієї ухвали заявником у встановлений судом строк не усунуто недоліки заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення - не подано документ про сплату судового збору.

Фактично, доводи заявника, викладені у клопотанні від 08 квітня 2025 року, зводяться до його незгоди з висновками суду, які викладені в ухвалі від 03 квітня 2025 року.

Утім, позиція заявника суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 травня 2023 року по справі №260/5761/21, щодо застосування підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI.

Згідно з частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи несплату заявником судового збору при зверненні із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення та, фактично, невиконання у встановлений судом строк ухвали суду про залишення заяви без руху, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення указаної заяви заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 167, 169, 241, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.П. Лелюк