Рішення

від 11.04.2025 по справі 640/21984/21

НЕ ВКАЗАНО

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2025 року Справа№640/21984/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Акціонерного товариство "Укргазвидобівання", в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування", в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі АТ «Укргазвидобування», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі Шевченківський ВДВС, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року ВП 4027876

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року ВП 4027876.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним добровільно виконано рішення після отримання ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, що унеможливлює стягнення виконавчого збору відповідно до законодавства, яке діяло на момент відкриття виконавчого провадження.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/21984/21 скасовано. Справу №640/21984/21 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року прийнято до провадження справу № 640/21984/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/21984/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2-648, виданий 01.12.2006 Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області про стягнення з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у рівних частинах на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 6748,41 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн., а всього на загальну суму 7248,41 грн.

20 червня 2006 року відповідачем було відкрито виконавче провадження, а постановою 29 червня 2006 року виконавче провадження було зупинене на підставі пункта 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999оку № 606-XIV, у зв`язку з тим, що ДК "Укргазвидобування" НАК" Нафтогаз України" входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 вересня 2020 року в справі № 689/1273/20 замінено Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код 30019775) її правонаступником Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (код 30019775).

Платіжним дорученням від 02 жовтня 2020 року №334245 AT «Укргазвидобування» повністю сплатило борг у сумі 7248,41 грн. за рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2006 року у справі № 2-648 на рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві.

Постановами від 12 січня 2021 року відповідачем було поновлено вчинення виконавчих дій та замінено сторону виконавчого провадження.

15 липня 2021 року відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою було стягнуто з позивача 724,84 грн. виконавчого збору.

Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року зазначив, що для належного розгляду цієї справи судам попередніх інстанцій слід дослідити природу спірних правовідносин у рамках норм ст. 46 Закону №606-XIV в редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, а також надати оцінку доводам позивача щодо порушення правового порядку винесення оскаржуваної постанови у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIІI.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, що діяв на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Статтею 5 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стаття 46 Закону № 606-XIV передбачає, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Поряд з цим, 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Статтею 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

На підставі до ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Разом з цим, на момент відкриття виконавчого провадження (20 червня 2006 року) діяла ст. 46 Закону № 606-XIV, яка передбачала, що у разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу наведених норм вбачається, що норми ст. 46 Закону № 606-XIV в редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами ст. 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинною на момент винесення державним виконавцем спірної постанови про стягнення з АТ «Укргазвидобування» виконавчого збору.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Приймаючи до уваги приписи ст. 58 Конституції України, за даних правових обставин підлягає застосуванню норма саме ст. 46 Закону № 606-XIV в редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження ВП №4027876, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме з 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом до 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню.

Проте, приймаючи до уваги, що за виконавчим листом № 2-648, виданим 01.12.2006 Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області, підлягала стягненню з боржника загальна сума 7248,41 грн, то за даних обставин сума виконавчого збору вирахувана із суми 7248,41 грн.

Разом з цим, з урахуванням наведеного, сума виконавчого збору, визначена в спірній постанові, є необґрунтованою, оскільки відповідачем фактично не вчинялись виконавчі дії і сума у розмірі 7248,41 грн не була стягнута відповідачем, а сплачена боржником добровільно, що не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи.

Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірної постанови), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При цьому, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена за відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано положень ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-УІІ, оскільки спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року, винесена за відсутності постанови про закінчення виконавчого провадження, що суперечить ч. 3 ст. 40 Закону.

Наведена правова позиція в цій частині (порушення порядку прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року №4027876, що є належним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 15 липня 2021 року №4027876.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, ЄДРПОУ 34967593) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ЄДРПОУ 30019775) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Судове рішення складено і підписано 11 квітня 2025 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.М. Чучко