Рішення від 10.04.2025 по справі 160/25090/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року Справа № 160/25090/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Лемзікової В.С.

за участю:

представника позивача Братцевої Н.С.

представника відповідача Орлянської М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Планета-2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Приватного підприємства «Планета-2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №0071240708 та податкові повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0071470713, №0071480713, №0071450713, №0071530713, №0071500713, №0071490713, №0071460713 що були прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових та необґрунтованих висновків про порушення останнім приписів п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п.201.10 ст 201, пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розд. ІІІ п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4. Так, позивачем було зазначено, що висновки акту перевірки ґрунтуються не на правовій оцінці наданим первинним документам, а на підставі інформації бази даних ІС «Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДФС України» та «Єдиний реєстр податкових накладних». Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарських операцій. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування фінансового результату та податкового кредиту. На переконання позивача, він не зобов`язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановити походження товару та його виробника "по ланцюгу постачання", не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки його не зобов`язано встановлювати походження товару та виробника товару в "ланцюгу" його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ. Також позивач вважає недоведеними порушення, зазначені відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.02.2024 №0071240708 та від 15.02.2024 №0071470713, №0071480713, №0071450713, №0071530713, №0071500713, №0071490713, №0071460713, а отже вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії вказаної ухвали, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 року на адресу суду від представника позивача 27.09.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, із доказами сплати судового збору у розмірі 30 280,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Приватного підприємства «Планета-2000» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25090/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 жовтня 2024 року о 10:00 год.

14 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адміністративний позов Приватного підприємства «Планета-2000», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА-2000» за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. Перевіркою ПП «Планета 2000» були встановлені порушення п. 57.1, п. 57.3 ст. 57, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п.201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст 201, пп. 222.1.1 п. 222.1 ст. 222, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розд. ІІІ п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4. У зв`язку з цим, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 13.02.2024 №0071240708 та від 15.02.2024 №0071470713, №0071480713, №0071450713, №0071530713, №0071500713, №0071490713, №0071460713. По суті виявлених під час проведення перевірки порушень та винесення ППР відповідачем було продубльовано висновки, визначені в Акті перевірки від 18.01.2024 №76/04-36-07-13-05/30617391.

У підготовчому судовому засіданні 21.10.2024 року, у зв`язку з надходженням 17.10.2024 року до суду від представника позивача клопотання про перенесення підготовчого судового засідання, судове засідання було відкладено на 04.11.2024 року на 12:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 04.11.2024 року, у зв`язку з надходженням 04.11.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача заяви про перенесення підготовчого судового засідання, судове засідання було відкладено на 11.11.2024 року на 13:00 год.

07 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення у справі щодо порушених кримінальних проваджень по контрагенту позивача ТОВ «Катма груп», а також щодо встановленого під час перевірки порушення строку розрахунку у сфері зовнішньо-економічної діяльності.

11 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові докази на підтвердження нереальності операцій позивача з контрагентами ТОВ «Денімпром» та ТОВ «Авеста компані».

11 листопада 2024 року до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.

У підготовчому судовому засіданні 11.11.2024 року, з метою надання відповідачу часу для ознайомлення з уточненою позовною заявою та подання до суду своїх заперечень на неї, було оголошено перерву до 25.11.2024 року о 10:00 год.

20 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на уточнений адміністративний позов Приватного підприємства «Планета-2000», в якому відповідач навів аргументи та заперечення тотожні тим, що зазначені ним у власному відзиві на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 25.11.2024 року, з метою надання позивачу часу для подання до суду відповіді на відзив, було оголошено перерву до 02.12.2024 року о 10:00 год.

02 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо спірних податкових повідомлень-рішень від 13.02.2024 №0071240708 та від 15.02.2024 №0071470713, №0071480713, №0071450713, №0071530713, №0071500713, №0071490713, №0071460713.

У підготовчому судовому засіданні 02.12.2024 року, усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу №160/25090/24 до судового розгляду по суті на 09.12.2024 року о 10:00 год.

05 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові письмові пояснення щодо спірного податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0071530713, а також наголошено, що пеня, передбачена ч. 5 ст.13 Закону №2473 за порушення сроків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби, застосовується на загальних підставах і на таку не поширюється положення абз. 11 п. 52-1 підрозд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

05 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення доказів, а саме листа Офісу Генеральної прокурора від 21.11.2024 №08/5-2048вих-24.

У судовому засіданні 09.12.2024 року було оголошено перерву до 23.12.2024 року об 11:00 год.

23 грудня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.06.2024 №4278/7 стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Авеста Компані» черех відсутність підприємства за податковою адресою.

У судовому засіданні 23.12.2024 року було оголошено перерву до 06.01.2025 року о 14:00 год.

06 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові письмові пояснення щодо спірних податкових повідомлень-рішень від 15.02.2024 №0071480713, №0071530713.

У судовому засіданні 06.01.2025 року було оголошено перерву до 13.01.2025 року о 13:30 год.

13 січня 2025 року до суду від представника позивача надійшли пояснення щодо взаємовідносин ПП «Планета 2000» з компанією Zeratus-Prim S.R.L.

13 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові письмові пояснення щодо спірних податкових повідомлень-рішень від 15.02.2024 №0071530713 та №0071480713.

У судовому засіданні 13.01.2025 року було оголошено перерву до 27.01.2025 року о 12:00 год.

24 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові докази на підтвердження загальної площі магазину, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 50.

У судовому засіданні 27.01.2025 року було оголошено перерву до 10.02.2025 року о 14:00 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Лемзікової В.С. №162 від 10 лютого 2025 року, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тулянцевої І.В. у відпусці, судове засідання по справі № 160/25090/24 за позовом Приватного підприємства "Планета-2000" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, призначене на 10.02.2025року о 13:00 год, знято з розгляду.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 24.02.2024 року о 14:00 год.

У судовому засіданні 24.02.2025 року було оголошено перерву до 06.03.2025 року о 14:00 год.

03 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові письмові пояснення щодо листа ПП «Планета-2000» вих. №19/06-4 від 19.06.2023, надісланого на адресу АТ«ПУМБ»

У судовому засіданні 06.03.2025 року було оголошено перерву до 31.03.2025 року о 10:00 год.

В судовому засіданні 31.03.2025 року представник позивача підтримав пред`явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому, а також у додаткових поясненнях, доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.03.2025 року пред`явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзивах на позовну заяву та додаткових поясненнях доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Планета-2000» (код ЄДРПОУ 30617391) є юридичною особою зареєстрованою 15.11.1999 року, про що внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.11.2005 року № 1 223 120 0000 001560, а також 25.11.1999 року взято на облік як платника податків ГУ ДПС у Дніпропетровській області Кам`янська ДПІ (м.Кам`янське) та є платником податку на додану вартість. Основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2023р. №5105-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Планета-2000» на підставі ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розд. IV, п.п. 923 розд. VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку зі змінами п.п.69.35 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» наказано провести документальну планову виїзну перевірку ПП «Планета-2000» (код ЄДРПОУ 30617391) з 21.12.2023 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності 01.10.2021-30.09.2023 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.01.2024р. №5-п «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Планета-2000» (код ЄДРПОУ 30617391)» було продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Планета-2000» (код ЄДРПОУ 30617391) з 05.01.2024 терміном на 5 робочих днів.

На підставі вищевказаних наказів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та направлень на перевірку від 20.12.2023 №7406 та №7407, від 19.12.2023 № 7371, від 20.12.2023 №7403 та №7404 посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, на підставі ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розд. IV, п.п. 923 розд. VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку зі змінами п.п. 69.35 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «ПЛАНЕТА-2000» за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р.

Копію наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2023р. №5105-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Планета-2000» надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 06.12.2023 р.

З направленнями на право проведення перевірки від 20.12.2023 №7406 та №7407, від 19.12.2023 № 7371, від 20.12.2023 №7403 та №7404 ознайомлено під підпис 21.12.2023 року директора ПП «Планета-2000» Гнідікова Костянтина.

ПП «Планета-2000» проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 05.12.2023 №1298, яке надіслано платнику податків 06.12.2023р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.01.2024 року №76/04-36-07-13-05/30617391, яким зафіксовано встановлені цією перевіркою порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкових зобов`язань задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 3306207 грн. у т.ч.: у січні 2022 року на суму 2351143 грн., у квітні 2022 року на суму 782354 грн. та травні 2022 року на суму 172710 грн. Заниження податкових зобов`язань на загальну суму 3306207 грн. у тому числі: у січні 2022 року на суму 2351143 грн., квітні 2022 року на суму 782354 грн. та у травні 2022 року на суму 172710 грн., в частині декларування податкових зобов`язань на адресу кінцевих споживачів - не платників ПДВ. Вищезазначені порушення призвели до нереєстрації ПП «Планета-2000» податкових накладних в ЄРПН на адресу кінцевих споживачів, в результаті, чого порушено п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що несе за собою відповідальність визначену згідно п.1201.2 от. 1201 ПКУ внаслідок чого до нараховується штрафна санкція у сумі 1653103,64 грн.

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ПП «Планета-2000», донараховано податку на прибуток на загальну суму 4766753 грн., в т.ч.: 2022 рік- 4766753грн. та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування у 2022 році на загальну суму 749936 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ПП «Планета-2000», порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН. За дане порушення передбачено застосування штрафної санкції відповідно згідно п.1201.2 от. 1201 Податкового кодексу України;

- п.57.1 п 57.3 ст. 57, до п.п.222.1.1 п.222.1 ст. 222 Податкового Кодексу України, встановлена несвоєчасна сплата податкових зобов`язань з акцизного податку за що, відповідно до ст. 124.1 Податкового кодексу України до підприємства будуть застосовані штрафні (фінансові) санкції;

- п.п. 266.1.1 п. 266.1, до п.п. 266.3.1 п. 266.3, п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України, підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7,80, а саме за IV квартал 2021 року- 7,80 грн.;

- ч. 3 ст. 13 ЗУ від 21.06.2018 №2473-VІІІ, при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 07.07.2022 №б/н з нерезидентом компанією Zeratus-prim S.R.L., Молдова в частині не отримання товару по імпорту за що згідно із ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІІІ нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД;

- р. ІІІ п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ)»;

- п. 11 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через РРО, без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена ст. 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: штрафна санкція складає 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян -5100 грн.;

- пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз «а» п. 176.2 ст. 176 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України.

Листом ПП «Планета-2000» вих. №13/02-04 від 13.02.2024 року було повідомлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області про незгоду підприємства з висновками Акту перевірки від 18.01.2024 року №76/04-36-07-13-05/30617391 та зазначено, що останній наразі готує заперечення на вказаний Акт.

На підставі висновків акта перевірки від 18.01.2024 року №76/04-36-07-13-05/30617391, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято :

- податкове повідомлення-рішення №0071470713 від 15.02.2024 року, яким згідно п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ст. 58, ст. 120-1 Податкового кодексу України, та/або за даними ЄРПН: встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України ПН/РК на суму обсягу постачання 16531036 грн 40 коп., ПДВ 3306207,28 грн. за період січень, квітень та травень 2022 року, застосовано до ПП «Планета-2000» штраф у розмірі 50% у сумі 477531,99 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0071450713 від 15.02.2024 року, яким згідно п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п.п. 69.1 п. 69 Податкового кодексу України, у зв`язку з порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у період 01.10.2021-30.09.2023, на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, ПП «Планета-2000» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачується іншими підприємствами у розмірі 7240012,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 4826675,00 грн та штрафними санкціями 2413337,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0071530713 від 15.02.2024 року, яким згідно п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту та валютні операції», до ПП «Планета-2000» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 1555624,93 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0071240708 від 13.02.2024 року, яким за порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до ПП «Планета-2000» суму штрафних санкцій у сумі 5100,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0071500713 від 15.02.2024 року, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 3713,91 грн. за декларацією з акцизного податку №9048767987 від 13.03.2023 на суму 3713,91 грн. зобов`язано ПП «Планета-2000» сплатити штраф у розмірі 25% у сумі 928,48 коп.;

- податкове повідомлення-рішення №0071490713 від 15.02.2024 року, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН ПН/РК до ПН, визначених ст. 201 Податкового кодексу України та згідно з п. 1201.1 ст. 120 Податкового кодексу України, до ПП «Планета-2000» застосовано штраф у сумі 166267,44 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0071460713 від 15.02.2024 року, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9, п. 1 ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» було зменшено ПП «Планета-2000» суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 749936 грн. за 2022 рік;

- податкове повідомлення-рішення №0071480713 від 15.02.2024 року, яким збільшено ПП «Планета-2000» суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період 4 квартал 2021 року у сумі 11,70 грн. з яких за податковими зобов`язаннями збільшено на 7,80 грн. та за штрафними санкціями 3,90 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Щодо суті виявлених перевіркою порушень, зафіксованих в акті документальної планової виїзної перевірки ПП «Планета-2000», суд установив таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

За визначенням, наведеним устатті 2 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене (Положення №13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов`язкові реквізити для фіскального чека.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 2 розділу II Положення №13 встановлено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена статтею 17 цього Закону.

Відповідно до пункту 1статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) -за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2статті 3 Закону №265/95-ВР. Отже, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Таким чином, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР.

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, зокрема, п. 1 розділу ІІ Порядку передбачено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді встановлено проведення розрахункових операцій через РРО ф.н.3000794065, без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.

Згідно інформаційних баз даних ДПС України АІС «Податковий блок» проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме 16.10.2021 о 12:47:12, здійснено продаж алкогольного напою «ПИВО ТЕТЕРЕВ» 1Л/84 за ціною 27,50 грн. без програмування коду згідно з УКТ ЗЕД для підакцизної групи товарів, чим порушено п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Встановлені в Положенні №13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься, як розрахунковий.

Зважаючи на те, що і код товарної підкатегорії згідно зУКТ ЗЕД, і найменування товару є самостійними обов`язковими реквізитами розрахункового документу, відсутність одного із них є порушенням, відповідальність за яке передбачена статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (п. 7 ст.17 Закону №481/95-ВР).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0071240708 від 13.02.2024 року, яким за порушення п. 11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до ПП «Планета-2000» суму штрафних санкцій у сумі 5100,00 грн. є законним та обґрунтованим, а отже скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0071480713 від 15.02.2024 року, яким збільшено ПП «Планета-2000» суму грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за період 4 квартал 2021 року у сумі 11,70 грн. з яких за податковими зобов`язаннями збільшено на 7,80 грн. та за штрафними санкціями 3,90 грн., то суд вважає на наступне.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.(пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України

Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. (пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України)

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 266.7.3 пункт 266.7 статті 266 ПК України).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов`язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.

За пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов`язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.

У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об`єкт оподаткування, (підпункт 266.7.4 пункт 266.7 статті 266 ПК України).

У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об`єкт оподаткування.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Відповідно до акту від 18.01.2024 року №76/04-36-07-13-05/30617391, за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. ПП «Планета-2000» задекларовано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 58 523,96 грн.

В ході перевірки встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.01.2022 року, за підприємством зареєстровано право власності на нерухоме майно - магазин (вбудоване приміщення №34), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 397,2 кв. метрів. Дата реєстрації права власності - 01.06.2001.

Крім того встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.01.2022 за підприємством уточнення площ приміщень на нерухоме майно - магазин (вбудоване приміщення №34), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зміна загальної площі з 397,2 кв.метрів на 398,5 кв.метрів. Дата реєстрації змін -25.03.2013.

Згідно наданих позивачем до перевірки декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.10.2021р. по 31.12.2021р., встановлено що ПП «Планета-2000» не задекларовано суми податкового зобов`язання по об`єкту: магазин (вбудоване приміщення №341. розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам янське, вул. Республіканська, буд. 50, а саме - різницю між уточненою площею 398,5 кв. метрів та початковою площею 397.2 кв. метрів, шо дорівнює 1.3 кв. метри за період з 01.10.2021р. по 11.12.2021 р.

Рішенням Кам`янськоі міської ради від 29.06.2011 №139-09/VІ «Про податок на нерухоме майно, вданне від земельної ділянки, в місті» (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради від 29.01.2016 №69-04/ VІІ, від 30.09.2016 №358-10/VІІ та від 24.02.2017 №632-14/УІІ) на території міста встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб згідно з додатком, а саме:

Згідно Рішення Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місті на 2021 р.р. (від 02.11.2018 №1223- 29/VII), розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки торгові центри, універмаги, магазини справляється у розмірі 0,4 відсотки.

Так, відповідно до розрахунку податкового органу, загальна сума недоотриманих місцевим бюджетом коштів по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 7,80 грн., а саме: IV квартал 2021 року: 1,3 х 0,4% х 6000 / 12 міс. х 3 міс. = 7,80 грн.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача, що в порушення п.п.266.1.1 п.266.1, до п.п.266.3.1 п.266.3, п.п 266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, позивачем занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 7,80 грн., а саме: за 2017 рік - 7 084,16 грн.; за 2018 рік -19,36 грн.; за 2019 рік - 21,70 грн.; за 2020 рік - 22,51 грн.; IV квартал 2021 року - 7,80 грн.

Враховуючи вищевикладене ПП «Планета-2000», як контролюючому органу під час перевірки, так і до суду не надало пояснень з метою встановлення вжитих підприємством заходів, спрямованих на дотримання правил та норм податкового законодавства, зокрема щодо їх розумності, добросовісності та належної обачності, а також отримання інформації щодо фактів і обставин, які підтвердять або спростують наявність вини платника.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0071480713 від 15.02.2024 року, яким збільшено ПП «Планета-2000» суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період 4 квартал 2021 року у сумі 11,70 грн. з яких за податковими зобов`язаннями збільшено на 7,80 грн. та за штрафними санкціями 3,90 грн. є законним та обґрунтованим, а отже скасуванню не підлягає.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 15.02.2024 № 0071500713, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 928,48 грн, а саме 25% за затримку на 5 календарних днів сплати/зарахування банком або органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів/за несплату (неперерахування) за платежем акцизний показник з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, то суд бере до уваги наступне правове регулювання.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38. 1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. (п. 54.1 ст.54 ПК України)

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом VI ПК України передбачені особливості справляння акцизного податку, а саме визначено платників цього податку, об`єкти оподаткування, база оподаткування, порядок обчислення та інше.

Суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період. (пп. 222.1.1. п. 222.1 ст. 222 ПК України)

Відповідно до ст. 223 ПК України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що виробляються на території України, здійснюється контролюючими органами. Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку з підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, під час митного оформлення здійснюється контролюючими органами. (ст. 224 ПК України)

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Так під час перевірки своєчасності сплати акцизного податку, за перевіряємий період встановлена несвоєчасна сплата податкового зобов`язання у розмірі 3713,91 грн, а саме - за декларацією з акцизного податку від 13.03.2023 №9048767997 з граничним терміном сплати 30.03.2023 року, однак дата фактичної сплати позивачем суми грошового зобов`язання 05.04.2023, кількість днів прострочення 5 днів.

При цьому, позивачем жодним чином не спростовуються, та не оскаржуються вказані твердження контролюючого органу щодо порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язань з акцизного податку за декларацією з акцизного податку від 13.03.2023 №9048767997.

Крім того, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було зазначено, а позивачем не спростовано, що ПП «Планета-2000» не зверталось до контролюючого органу з заявою та документами про неможливість виконання платником податкових обов`язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року №225.

За таких обставин, відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2024 № 0071500713.

Щодо винесення контролюючим органом податкового повідомлвння-рішення від 15.02.2024 № 0071460713, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 749 936 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290).

Платник податку формує об`єкт оподаткування податком на прибуток за реальними (фактично вчиненими) господарськими операціями, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Визначення первинного документу і господарської операції наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно статтею 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду висловила наступні висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не може полягати у наданні певної вигоди третім особам.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 січня 2023 року у справі № 826/11054/15.

Так, за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. ПП «Планета-2000» задекларовано податок на прибуток у сумі 0 грн., у т.ч.: - IV квартал 2021 року - 0 грн.; - 2022 рік 0 грн.;- ІІІ квартали 2023 року - 0 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4 901 742 грн., в т.ч.: за 2022 рік - 4 901 742 грн.у т.ч:І квартал 2022 року - 2 673 559 грн., І півріччя 2022 року - 4 901 742 грн. (І квартал 2022 року - 2 673 559 грн., II квартал 2022 року - 2 228 183 грн.), III квартали 2022 року - 4 901 742 грн. (І квартал 2022 року - 2 673 559 грн., II квартал 2022 року - 2 228 183 грн., III квартал 2022 року - 0 грн.) 2022 рік - 4 901 742 грн. (І квартал 2022 року - 2 673 559 грн., II квартал 2022 року - 2 228 183 грн., III квартал 2022 року - 0 грн., IV квартал 2022 року - 0 грн.).

У зв`язку з тим, що підприємство задекларувало від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у 2022 році у розмірі 749 936 грн., то підлягає донарахуванню сума податку на прибуток за 2022 рік у розмірі 4 766 753 грн., та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 749 936 грн.

Так, контролюючим органом під час перевірки встановлені взаємовідносини ПП «Планета-2000» з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно договору про надання послуг №1-09/21 від 01.09.2021 та з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно договору про надання послуг №1-09/21 від 02.08.2021, предметами яких є наступні послуги: підготовка та аналіз договорів, складання юридичних довідок, надання усних та письмових юридичних консультацій; представництво інтересів замовника та його клієнтів в органах державної влади, місцевого самоврядування та в судах всіх інстанцій, в органах державної виконавчої служби та в інших підприємствах, установах, організаціях та організаціях за дорученням; отримання ліцензій, дозволів для здійснення господарської діяльності Замовника та його клієнтів; інші юридичні послуги за домовленістю з замовником.

Крім того, до суду позивачем надано додаткову угоду №1 від 02.09.2021 року до Договору про надання послуг №1-09/21 від 01.09.2021 та додаткову угоду №1 від 03.08.2021 року до Договору про надання послуг №020821від 02.08.2021, якими було змінено предмети договорів, а саме згідно цього договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги: організація та керування подаванням, прибиранням, пропаркою та технічним обслуговуванням залізничних платформ та пропаркою танк-контейнерів на пунктах навантаження; надання фнших послуг за домовленістю з замовником.

Згідно наданих до перевірки документів, ФОП ОСОБА_1 надав позивачеві послуги за договором №1-09/21 від 01.09.2021 на загальну суму 2121824,00 грн (без ПДВ) та в рахунок оплати за отримані послуги ПП «Планета-2000» перерахувало ФОП ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 566 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.01.2022 №14, від 12.01.2022 №18, від 18.01.2022 №32, від 19.01.2022 №34, від 20.01.2022 №39, від 20.01.2022 №40, від 21.01.2022 №42, від 26.01.2022 №52, від 03.02.2022 №76; від 03.02.2022 №78; від 07.02.2022 №83.; від 17.02.2022 №100; від 11.03.2022 №120; від 17.03.2022 №125; від 21.03.2022 №131; від 20.06.2022 №309; від 17.08.2022 №382; від 18.08.2022 №384; від 22.12.2022 №570.

Також, згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_2 надала позивачу послуги за договором №020821 від 02.08.2021р. на загальну суму 939109 грн (без ПДВ), проте позивачем не перераховано коштів в рахунок оплати за отримаі послуги.

Крім того, контролюючим органом зауважено, що під час перевірки не було надано жодної інформації щодо виконаних робіт в частині надання послуг з промивки, пропарки вагонів-цистерн, підготовки платформ і вагонів під навантаження бензолу нафтового.

При цьому судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є директором та засновником ПП «Планета-2000», а ОСОБА_2 є засновником та заступником директора ПП «Планета-2000».

У ході судового розгляду справи, позивачем та його представником не було надано жодних доказів на підтвердження спрямованості послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності підприємства, або які б давали змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг).

Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника позивачем не представлено, також не надано будь-яких документів, де саме надавались вказані послуги.

Матеріалами справи не встановлено, а позивачем жодними доказами не підтверджено необхідності надання одних і тих самих послуг ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 одночасно в один і той самий період.

Окрім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять інформації про те, чи самостійно ФОП ОСОБА_1 (власні трудові ресурси та засоби), були надані послуги з промивки, пропарки вагонів-цистерн, підготовки платформ і вагонів під навантаження бензолу нафтового, чи з залученням сторонніх осіб/підприємств.

При цьому у разі, якщо фактично надані послуги були виконані з залученням третіх осіб, то враховуючи ту обставину, що директор ПП «Планета-2000», отримуючи заробітну плату міг здійснити укладання напряму договорів на виконання цих робіт безпосередньо з виконавцями, це повинно було бути документально підтверджено.

Вищевказане також відноситься й до укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору №020821 від 02.08.2021р., оскільки остання обіймає посаду заступника директора ПП «Планета 2000».

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено жодними належними, достатніми та допустимими доказами реальність господарських операцій по його взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 за договорами про надання послуг, а сам факт складання позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів, що за формою відповідають вимогам законодавства, а також і доказів сплати грошових коштів на їх користь, не може свідчити про реальність цих господарських операцій з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, аналізу наданих документів виходячи з вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які проаналізовані вище.

У зв`язку з тим, що позивачнм задекларувало від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у 2022 році у розмірі 749 936 грн., то відповідачем було донарахована сума податку на прибуток за 2022 рік у розмірі 4 766 753 грн., та зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 749 936 грн., у зв`яку з чим правомірно винесено податкове повідомлвння-рішення від 15.02.2024 № 0071460713.

За період з 01.10.2021 по 30.09.2023 ПП «Планета-2000» задекларовано в рядку 01 декларації(й) «Ддохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 264 174 402 грн., у тому числі: IV квартал 2021 року - 69 207 483 грн.; 2022 рік-156 123 908 грн.; ІІІ квартали 2023 року - 38843011 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларації(й) «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації розбавителя-розчинника "MARTA", ізобутанолу, конденсату газового стабільного, суміші вуглеводнів, бензино- лігроїнової фракції, етанолу як складнику бензин, оксигенату моторного палива альтернативного, продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Крім того, під час перевірки контролюючим органом достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1 - 8) за період з 01.10.2021р. по 30.09.2023р. встановлено:

- в п. 3.1.1.1. «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» щодо «реалізації газу вуглеводненого скрапленого». Податкові накладні, виписані ПП «Планета-2000» на адресу ТОВ "Катма груп" (код ЄДРПОУ 41775494), ТОВ "Деніпром" (код ЄДРПОУ 43637585) та ТОВ "Авеста компані" (код ЄДРПОУ 43372220) складені з порушенням п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПКУ, а також п.14 та п.19 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267, та, відповідно, до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) не дають права покупцям на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України» №2755-VI від 02.12.2010, ПП «Планета-2000» встановлено:

- завищення податкових зобов`язань задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 3 306 207 гри., у тому числі: у січні 2022 року на суму 2 351 143 грн., в частині декларування податкових зобов`язань на адресу: ТОВ "Катма груп" (код ЄДРПОУ 41775494), у квітні 2022 р. на суму 782 354 грн. в частині декларування податкових зобов`язань на адресу ТОВ "Деніпром" (код ЄДРПОУ 43637585) та у травні 2022 року на суму 172710 грн., в частині декларування податкових зобов`язань на адресу ТОВ "Авеста компані" (код ЄДРПОУ 43372220);

- завищення податкових зобов`язань на загальну суму 3306207 грн., у тому числі у січні 2022 року на суму 2351143 грн., квітні 2022 року на суму 782354 грн. та у травні 2022 на суму 172710 грн., в частині декларування податкових зобов`язань на адресу кінцевих споживачів не платників ПДВ.

Щодо господарських взаємовідносин ПП «Планета -2000» з ТОВ "Катма груп" (код ЄДРПОУ 41775494) судом встановлено наступне.

10.01.2022 року між ПП «Планета-2000» (Постачальник) та ТОВ "Катма груп" (Покупець) було укладено договір поставки від №10/01-1, згідно якого постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього, розчинник-розріджувач «МАРТА» згідно з ТУ ВУ 101207094.004-2019, що іменуються далі по тексту «Товар». Асортимент, кількість Товару і його ціна встановлюються Сторонами за погодженням в Додатках до цього Договору на підставі заявки Покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або вивантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар. Додатки до Договору є специфікацією врозумінні ст.266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору. У випадку, якщо Додатки до Договору не складаються, погодженим Сторонами є той асортимент, кількість таі ціна Товару, які зазначені в заявці Покупця, розрахункових документах та/або підписаних Сторонамививантажувальних документах, що мають посилання на даний Договір (п. 1.1 Договору).

У пункті 1.4 Договори визначили кількість товару: 3000 тонн до кінця 2022 року узгодженими партіями.

Крім того, п. 2.2. Договору Сторони передбачили, що Поставка Товару (кожної окремої партії Товару) здійснюється в строк, який Сторони визначають у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару, але не раніше зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надано видаткові накладні №5 від 18.01.2022р., №6 від 19.01.2022р., №8 від 20.01.2022р., №9 від 26.01.2022р.,№10 від 27.01.2022р. та відповідні накладні на товар, а також ТТН №Р036 від 21.01.2022.

На виконання умов договору ПП «Планета-2000» було виписано на адресу ТОВ «Катма груп» та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, перелік яких зазначено у Акті.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями №23 від 13.01.2022, №104 від 26.01.2022 та №434 від 27.01.2022.

Щодо господарських взаємовідносин ПП «Планета -2000» з ТОВ "Деніпром" (код ЄДРПОУ 43637585) судом встановлено наступне.

18.04.2022 року між ПП «Планета-2000» (Постачальник) та ТОВ "Деніпром" (Покупець) було укладено договір поставки від №18/04-1, згідно якого постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього, нафтопродукти, а саме - бензин та дизельне паливо, що іменуються далі по тексту «Товар». Асортимент, кількість Товару і його ціна встановлюються Сторонами за погодженням в Додатках до цього Договору на підставі заявки Покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або вивантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар. Додатки до Договору є специфікацією врозумінні ст.266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору. У випадку, якщо Додатки до Договору не складаються, погодженим Сторонами є той асортимент, кількість таі ціна Товару, які зазначені в заявці Покупця, розрахункових документах та/або підписаних Сторонами вивантажувальних документах, що мають посилання на даний Договір (п. 1.1 Договору).

У пункті 2.2. Договору Сторони передбачили, що Поставка Товару (кожної окремої партії Товару) здійснюється в строк, який Сторони визначають у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару, але не раніше зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надано видаткові накладні №69 від 22.04.2022р., №66 від 21.04.2022р., №65 від 22.04.2022р., №64 від 21.04.2022р, а також ТТН №Б175 від 22.04.2022.

На виконання умов договору ПП «Планета-2000» було виписано на адресу ТОВ "Деніпром" та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, перелік яких зазначено у Акті.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями №85 від 18.04.2022, №86 від 18.04.2022, №104 від 20.04.2022, №102 від 20.04.2022, №106 від 20.04.2022, №99 від 20.04.2022, №105 від 20.04.2022, №101 від 20.04.2022, №103 від 20.04.2022, №100 від 20.04.2022, №112 від 21.04.2022, №108 від 21.04.2022, №109 від 21.04.2022, №110 від 21.04.2022, №111 від 21.04.2022, №113 від 22.04.2022, №114 від 22.04.2022

Щодо господарських взаємовідносин ПП «Планета -2000» з ТОВ "Авеста компані" (код ЄДРПОУ 43372220) судом встановлено наступне.

18.04.2022 року між ПП «Планета-2000» (Постачальник) та ТОВ "Авеста компані" (Покупець) було укладено договір поставки від №18/04-1, згідно якого постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього, «товар». Асортимент, кількість Товару і його ціна встановлюються Сторонами за погодженням в Додатках до цього Договору на підставі заявки Покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або вивантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар. Додатки до Договору є специфікацією в розумінні ст.266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору. У випадку, якщо Додатки до Договору не складаються, погодженим Сторонами є той асортимент, кількість та ціна Товару, які зазначені в заявці Покупця, розрахункових документах та/або підписаних Сторонами вивантажувальних документах, що мають посилання на даний Договір (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, кількість товару визначається: партіями, згідно рахунків або додатків.

У пункті 2.2. Договору Сторони передбачили, що Поставка Товару (кожної окремої партії Товару) здійснюється в строк, який Сторони визначають у відповідних Додатках на кожну окрему партію Товару, але не раніше зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надано видаткову накладну №105 від 09.06.2022р., та ТТН №С178, №С179, №С180, №С181 від 09.06.2022.

На виконання умов договору ПП «Планета-2000» було виписано на адресу ТОВ "Авеста компані" та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, перелік яких зазначено у Акті.

Розрахунки між сторонами проводилися у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями №241 від 26.05.2022, №243 від 27.05.2022, №301 від 13.06.2022.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки, як на підставу нереальності господарських операцій, зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність прослідковування по ланцюгу постачання відповідної продукції контрагентів постачальників ПП «Планета-2000».

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 також зазначила, що відсутність у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності не виключає можливість виконання господарської операції, не спростовує обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Разом із цим відповідач не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати підприємству для здійснення такої господарської діяльності та чим це підтверджується.

Крім того, суд вважає необгрунтованими зауваження відповідача про те, що придбаний у позивача товар, далі не був реалізований його контрагентами, оскільки мета придбання товарів може бути також і для власного використання у межах здійснення власної господарської діяльності, що не може бути ознакою нереальності господарських операцій.

Посилання відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення позивачем порушень податкового законодавства, є безпідставними. Товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач.

Вказані контролюючим органом недоліки самі по собі не можуть слугувати доказом відсутності поставки, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності або недостовірності відображеної у них інформації покупець товару позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року по справі №806/7669/13-а, від 13 липня 2022 року у справі № 2а-17228/12/2670 та від 15 лютого 2023 року у справі № 1740/2380/18.

Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/5836/19-а також зазначив, що не приймає посилання контролюючого органу не те, що товарно-транспортні документи складено з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнено всі реквізити, оскільки товарно-транспортна накладна, подорожній лист (документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363) призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, сам собою факт наявності неповної адреси у ТТН не повинен автоматично вказувати на безпідставність підтвердження обставин здійснення господарської операції. Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків (позивача) відповідальність за внесення до таких документів неповних даних іншою особою.

Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2022 року у справі № 813/856/16 зазначив, що інформація щодо податкової дисципліни та господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників та відсутності у них достатніх матеріальних, трудових та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Також у цій постанові Верховний Суд відмітив, що ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно цих контрагентів, як критерії оцінки реальності господарських операцій, ні відсутність ТТН при оформленні операцій з постачання товару, так само відсутність походження товару або невідповідність номенклатури придбаних, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання та неможливість проведення зустрічної звірки щодо них, самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Посилання ж відповідача на інформацію про відсутність у контрагентів контрагента позивача господарських операцій щодо придбання ним товарів у інших постачальників, як на обставини, що спростовують факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, є необґрунтованим, оскільки такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на прийняття щодо окремих контрагентів позивача рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, оскільки такі рішення були прийняті після взаємовідносин із позивачем. Крім того, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним уст. 16 ПК Україниобов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками/покупцями правил оподаткування; платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 23 липня 2020 року у справі №816/1122/16.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню (при цьому, не щодо безпосередніх контрагентів позивача, а щодо контрагентів у подальшому ланцюгу) не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи (фігурантами в яких значаться контрагенти контрагентів позивача) не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі №822/1443/18, від 01 червня 2022 року у справі № 1240/2660/18.

Однак у матеріалах справи відсутні будь-яких докази, які б свідчили, що господарські операції позивача із контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності.

При цьому, кримінальні провадження на які посилається відповідач стосуються перевірки дій контрагентів контрагентів позивача у період 2020-2021 років, тоді як господарські операції між ПП «Планета 2000» та ТОВ «Катма груп», які розглядуються у спірних правовідносинах відбувались у 2022 році.

Відповідачем не надано суду вирок в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023080000000062 від 04.07.2023 року або інших кримінальних провадження, які б стосувались спірного періоду чи правовідносин, ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, які б набрали законної сили та є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, а отже належні та допустимі докази, які б підтверджували нереальність господарських операцій здійснених між ПП «Планета 2000» та ТОВ «Катма груп» в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила: «В акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на теперішній час не звітують до контролюючих органів, що є неприпустимим за законодавством України та за нормами міжнародного права.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.»

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.»

Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

В постанові від 4 грудня 2018 року у справі №802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

В постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року №808/1543/17.

Згідно висновків Верховного Суду у справах №826/11020/15, №11/811/1827/15, №826/7760/15, насамперед, первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Таким чином, подані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Отже, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами.

Таким чином, в оскаржуваній частині висновки контролюючого органу є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0071470713, №0071450713, №0071490713, відповідно, підлягають скасуванню.

Щодо винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0071530713 від 15.02.2024 року, яким згідно п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту та валютні операції», до ПП «Планета-2000» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 1555624,93 грн., то суд зауважує на наступне.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ (далі - Закон №959-ХІІ) встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII в редакції на час спірних відносин). Цей закон також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За визначенням понять, наведених у статті 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція- операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

Валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Резиденти: а) фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України; б) фізичні особи - підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України; в) юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України; г) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності відповідно до законодавства України; ґ) відокремлені підрозділи юридичних осіб, зазначених в підпункті «б» пункту 8 частини першої цієї статті, а саме філії, представництва, відділення або інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи та здійснюють підприємницьку діяльність від імені юридичної особи на території України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

У сфері здійснення валютних операцій нерезиденти мають усі права, надані резидентам.

Положеннями частин третьої, шостої, дев`ятої та десятої Закону № 2473-VIII визначено, що валютний нагляд відповідно до частини другої цієї статті здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду без втручання у відповідні валютні операції та діяльність суб`єктів таких операцій, крім випадків запобігання агентами валютного нагляду проведенню валютних операцій, що не відповідають вимогам валютного законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

За змістом частини 5 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина 2 статті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 визначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених Національним банком України (далі - Національний банк) граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі - граничні строки розрахунків) та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків встановлений Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі Інструкція №7).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції №7 Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за:

1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією;

2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією;

3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

За змістом пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);

2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД);

4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі);

5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором;

6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

При цьому, підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зі змінами, внесеними постановою Національного банку України від 07.07.2022 № 142, передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

За змістом ч. 7 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що ведення претензійної роботи (надсилання позивачем претензій на адресу контрагента з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення), невстановлення судом протиправної поведінки, збитків держави, вини в порушенні правил здійснення господарської діяльності у розумінні статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є обставиною, за наявності якої резидент звільняється від сплати пені за порушення відповідних строків повернення валютної виручки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №820/6335/17.

За змістом частини 8 статті 13 Закону № 2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки визначені законодавством, а у разі порушення встановлених строків до резидента застосовується відповідальність у виді пені у визначеному розмірі, а саме 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. При цьому, валютним законодавством передбачено можливість зняття експортної операції з контролю (завершення здійснення банком валютного нагляду) через припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом як шляхом їх виконання, так і у разі припинення зобов`язання в інший спосіб, зокрема, відступленням права вимоги та зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності умов, передбачених підпунктом 6 пункту 9 та підпунктом 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції №7.

Як встановлено судом, 07.07.2022 №19/04, позивачем (Покупець) укладено з нерезидентом ZERATUS-PRIM S.R.L., Moldova (Продавець) контракт, предметом якого передбачалось, що продавець продає, а покупець купує і оплачує нафтопродукти, продукти нафтохімії, а також інші продукти, в подальшому іменуємий товар, в порядку та на умовахвизначених даним контрактом та додатковими угодами до нього .

На виконання договірних відносинпо контракту від 07.07.2022 №19/04 у періоді з 01.10.2021 по 30.09.2023 ПП «Планета-2000» перерахувало нерезиденту ZERATUS-PRIM S.R.L., Moldova валютні кошти на загальну суму239754,20 євро (екв. 9350741,32 грн.).

У періоді з 01.10.2021 по 30.09.2023 по контракту від 07.07.2022 №19/04, товар по імпорту не надходив, а компанія ZERATUS-PRIM S.R.L., Moldova в зв`язку з неможливістю виконання договірних зобов`язань по контракту повернула валютні кошти на загальну суму 53213,00 євро (екв. 2124156,15 грн.), які надійшли на валютний рахунок ПП «Планета-2000» несвоєчасно.

Станом на 30.09.2023 по контракту від 07.07.2022 №19/04 зафіксована дебіторська заборгованість у сумі 186541,20 євро.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано податкову інформацію від Національного банку України від 25.07.2023 №25-0008/156/ДСК, від 25.08.2023 №25- 0008/189/ДСК, від 23.10І2023 №25-0008/249/ДСК, щодо виявлених фактів порушень ПП «Планета-2000» (код ЄДРПОУ 30617391)'" норм валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 07.07.2022 №б/н: імпортна операція

- від 21.12.2022 в сумі 30 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 18.06.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 104 дні на суму 15 787,00 Євро;

- від 27.12.2022 в сумі 30 004,20 Євро, граничний термін розрахунків - 24.06.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 98 днів на суму 30 004,20 Євро;

- від 29.12.2022 в сумі 15 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 26.06.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 96 днів на суму 15 000,00 Євро;

- від 06.01.2023 в сумі 20 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 04.07.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 88 днів на суму 20 000,00 Євро;

- від 11.01.2023 в сумі 20 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 09.07.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 83 днів на суму 20 000,00 Євро;

- від 16.01.2023 в сумі 11 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 14.07.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 78 днів на суму 11 000,00 Євро;

- від 09.02.2023 в сумі 15 500,00 Євро, граничний термін розрахунків - 11.08.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 54 днів на суму 15 500,00 Євро;

- від 13.02.2023 в сумі 30 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 11.08.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 50 днів на суму 30 000,00 Євро;

- від 15.03.2023 в сумі 15 000,00 Євро, граничний термін розрахунків - 10.09.2023, підтверджена перевіркою, прострочення 20 днів на суму 15 000,00 Євро.

Відповідно до додатку №3.3.1.7. до акту перевірки повернення валютних коштів по контракту від 07.07.2022 №б/н відбулося 04.04.2023 на суму 23 313,00 Євро, 26.06.2023 на суму 11 100,00 Євро, 16.08.2023 на суму 17 800,00 Євро.

Щодо зауважень позивача про те, що абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що протягом періоду з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, то суд зазначає наступне.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України).

Постановою КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: 14.1.162. пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Вказане свідчить про те, що за нормами ПК України пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно з цією статтею.

Отже, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, нарахування у період з 01.01.2021 до 30.06.2023 пені за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті як одного із різновидів пені у розумінні приписів пп.14.1.162 п.14.1. ст.14 ПК України - суперечить п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Проте, відповідно до розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях ПП «Планета-2000» за контрактом від 07.07.2022 №19/04 з компанія ZERATUS-PRIM S.R.L. пеня нарахована за період: з 03.06.2023 по 26.06.2023- незначна сума, з 17.06.2023 по 16.08.2023 - незначна сума, з 19.06.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 197420,73 грн, з 25.06.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 156591,07 грн; з 25.06.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 197892,02 грн; з 27.06.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 172470,82 грн.; з 05.07.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 210430,70 грн; з 10.07.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 198310,57 грн., з 15.07.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 105168,75 грн, з 19.07.2023 по 30.09.2023 - незначна сума, з 05.08.2023 по 30.09.2023 - незначна сума, з 08.08.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 100850,05 грн., з 12.08.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 181278,00 грн., з 11.09.2023 по 30.09.2023 пеня у розмірі 35212,23 грн.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем у розрахунок пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях ПП «Планета-2000» за контрактом від 07.07.2022 №19/04 з компанія ZERATUS-PRIM S.R.L. включен періоди з 03.06.2023 по 30.06.2023 в який до позивача за порушення ним строку розрахунків в іноземній валюті, в силу п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, не може бути застосована штрафна санкція.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) №1.23 від 11.05.2023р. укладеного між ZERATUS-PRIM S.R.L (Цедент), з однієї сторони, та ПП «Планета-2000» (Цесіонарій) з другої сторони та компанією «Stacroloft inc.ou» (Боржник) з третьої сторони, керуючись ст. 612-519 ЦК України: Цедент відступив, а Цесіонарій прийняв право вимоги боргу до «Stacroloft inc.ou», боржнику, яке витікає з виконання контракту №70722 від 07.07.2022 та №70723 від 11.08.2022, укладених між Цедентом та боржником.

Право вимоги Цедента переходить до Цесіонарій в тому обсязі та на тих умовах, які існували у цедента на момент здійснення цього договору.

На момент підписання цього договору розмір уступки складав 133187,00 євро.

Відповідно до договору уступки права вимоги №3/23 від 01.09.2023 року компанія Stacroloft inc.ou (Первійсний кредитор) уступає, а ТОВ «Органік Дніпро плюс» (новий кредитор) приймає право вимоги боргу ПП «Планета-2000» (боржник), відповідно до договору №5/22 від 01.04.2022, укладеного між Первійсним кредитором та боржником.

Право вимоги Первісного кредитора переходить до нового кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували у цедента на момент здійснення цього договору.

На момент підписання цього договору розмір уступки складав 101480,88 євро.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) №2.23 від 09.06.2023р. укладеного між ZERATUS-PRIM S.R.L (Цедент), з однієї сторони, та ПП «Планета-2000» (Цесіонарій) з другої сторони та компанією «Stacroloft inc.ou» (Боржник) з третьої сторони, керуючись ст. 612-519 ЦК України: Цедент відступив, а Цесіонарій прийняв право вимоги боргу до «Stacroloft inc.ou», боржнику, яке витікає з виконання контракту №70722 від 07.07.2022 та №70723 від 11.08.2022, укладених між Цедентом та боржником.

Право вимоги Цедента переходить до Цесіонарій в тому обсязі та на тих умовах, які існували у цедента на момент здійснення цього договору.

На момент підписання цього договору розмір уступки складав 43097,37 євро.

Так, Закон регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб, зокрема, відступленням права вимоги.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з- поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених лизаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб`єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Зазначені норми однозначно вказують на те, що суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення), затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 7, зі змінами й доповненнями, граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції №7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

За визначенням ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно пп. 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

А відповідно до ст.515 ЦКУ заміна кредитора не допускається лише у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Тобто у зовнішньоекономічних відносинах заміна кредитора не суперечить навіть законодавству України, хоча заміна кредитора відбулася за межами дії українського права.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Аналіз наведених правових норм та встановлені обставини свідчать на користь висновку, що при уступці вимоги до нового нерезидента-кредитора право вимоги переходить у повному обсязі.

Отже заборгованість, що погашена згідно договорів цесії від 11.05.2023р № 1.23 на сумму 133187,00 євро від 09.06.2023р № 2.23 на сумму -43097,37 євро фактично було відображено в бухгалтерського обліку ПП «Планета-2000», про що свідчать оборотно-сальдові відомості, аналіз та картки рахунків 3712 «Розрахунки за виданими авансами (в іноземній валюті)», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», які були надані під час перевірки контролюючому органу.

При цьому судом зауважується, що в даному випадку одні й ті ж сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому одна сторона перед іншою стороною за одним зобов`язанням є боржником, а за іншим - є кредитором й навпаки.

Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

В даному випадку зобов`язання сторін по вищевказаним правочинам виражається у зобов`язанні сплатити грошові кошти, які були переведені договором про відступлення вимоги в єдину валюту (євро). Норми чинного законодавства не пов`язують можливість зарахування однорідних вимог із видами договірних зобов`язань сторін, із яких випливають відповідні суми.

Викладене свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №0071530713 від 15.02.2024 року прийнято відповідачем без дотримання вищевказаних критеріїв, а отже, є протиправним та належить скасувати.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на положення вказаних статтей та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-2000», понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 30280,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього у розмірі 28037,78 грн. шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Планета-2000» (місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 50, код ЄДРПОУ 30617391) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2024 №0071470713, №0071450713, №0071530713, №0071490713, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Приватного підприємства «Планета-2000» (місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 50, код ЄДРПОУ 30617391) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 28037,78 (двадцять вісім тисяч тридцять сім гривень 78 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 квітня 2025 року.

Суддя І.В. Тулянцева