Ухвала від 09.04.2025 по справі 464/317/23

Справа № 464/317/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/193/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року, -

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

встановила:

цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до двох років обмеження волі.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_6 на облік у виправному центрі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 , 11 січня 2023 року, близько 23:00 год., перебуваючи біля будинку № 16, що по вул. Гната Хоткевича, у м. Львові, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно наніс останньому один удар ножем в ліву ділянку живота, спричинивши тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани передньої черевної стінки (не проникаючої в черевну порожнину), яке відноситься до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я та в момент спричинення не було небезпечним для життя.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, пояснивши, що мав конфлікти з потерпілим через минулі образи, які проявлялися у словесних погрозах, проте жодних фізичних дій, зокрема удару ножем, не вчиняв, і ножа при собі не мав.

Акцентує, що незважаючи на невизнання вини, суд визнав обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, покликаючись на сукупність доказів, а саме, показання потерпілого та свідків, матеріали огляду місця події, судово-медичну експертизу, відеозаписи з бодікамер та результати слідчого експерименту.

Вважає вирок і покарання несправедливим, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_6 не доведена належним чином, зібрані докази є недостатніми, а всі сумніви щодо вини мали б тлумачитися на його користь.

Просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 , а кримінальне провадження - закрити, на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника - адвоката ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Доводи апелянта про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи - є безпідставними, оскільки вони спростовуються рядом доказів, які визнані судом достовірними і належними.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, логічно пов`язаними між собою, про що вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана у відповідності до вимог ст. 94 КПК України об`єктивна оцінка і правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 та її сином ОСОБА_11 11 січня 2023 року близько 22:00 год. зателефонувала мати, ОСОБА_12 , і повідомила, що не має претензій до його рідного брата ОСОБА_6 з приводу того, що останній розбив вікно в квартирі, в якій мешкає потерпілий, та зазначила, що готова відшкодувати завдані збитки. В ході телефонної розмови почув голос ОСОБА_6 , який висловив бажання зустрітись із ним, запевнивши, що поводитиметься добре, на що він погодився. На вулиці до нього підійшов ОСОБА_6 , почав висловлювати претензії, пов`язані з минулими образами. Коли вирішив повернутись додому, у цей момент ОСОБА_6 правою рукою витягнув з кишені куртки ніж та завдав йому один удар у ділянку лівого підребер`я, спричинивши колото-різану рану передньої черевної стінки. Після чого, ОСОБА_6 побіг у невідомому напрямку, а він, тримаючи руку на рані, зайшов до під`їзду та піднявся у свою квартиру, де повідомив про подію дружині та її сину, який викликав швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 та сином ОСОБА_11 . Зазначила, що 11 січня 2023 року близько 23:00 год. її чоловік вийшов з квартири на зустріч зі своїм братом ОСОБА_6 під під`їзд, оскільки останній попросив його про це в телефонній розмові. В подальшому, перебуваючи в кімнаті, почула, як її син відкриває вхідні двері. Вийшовши в коридор, побачила свого чоловіка, який заходив, тримаючись правою рукою за лівий бік у підреберній ділянці і сказав, щоб викликали швидку, бо ОСОБА_6 його підрізав ножем.

Аналогічні вищезазначеним показанням, зокрема щодо часу події, місця перебування обох свідків, обставин повернення потерпілого ОСОБА_9 до квартири після зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_6 , його фізичного стану (тримання руки на підребер`ї), а також повідомлення ним про те, що саме ОСОБА_6 завдав йому ножового удару, надав і допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_13 - поліцейський, в судовому засіданні пояснив, що 11 січня 2023 року заступив на чергування в складі екіпажу «ОМЕГА 401» разом з інспектором ОСОБА_14 і близько 23:00 год. на службовий планшет надійшов виклик про нанесення тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_3 . Прибувши на місце події, біля під`їзду вони побачили автомобіль швидкої допомоги та медичних працівників, з якими разом піднялися до квартири № 61 . де перебував потерпілий ОСОБА_9 , у якого було виявлено колото-різану рану передньої черевної стінки, завдану ножем під час конфлікту з братом - ОСОБА_6 , що підтвердили присутні у квартирі на момент прибуття поліцейських особи.

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується проаналізованими місцевим судом письмовими доказами, а саме: даними з ЄО № 579 від 12 січня 2023 року зі служби 102, згідно яких, о 23:31 год. надійшло повідомлення від особи за телефоном НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_6 на сходовій клітці поранив ножем свого брата, ОСОБА_9 , в область живота, після чого втік з місця події.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12 січня 2023 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 чітко вказав, що саме його брат ОСОБА_6 під час конфлікту наніс йому удар ножем, який витягнув з кишені куртки.

Протоколами огляду місця події від 12 січня 2023 року зафіксовано, що огляд проводився як у квартирі потерпілого, так і у медичному закладі - клінічній лікарні «Лікарня Святого Луки», що підтверджує встановлення обставин саме на місці кримінального правопорушення та в лікарні, де перебував потерпілий.

Висновком судово-медичної експертизи № 102 від 26 січня 2023 року встановлено наявність колото-різаної рани, що характерна для удару колючо-ріжучим предметом (ножем), нанесеного 11 січня 2023 року, без ознак самоушкодження або падіння, та класифіковано як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Доказове значення, на переконання колегії суддів, має і протокол огляду предметів від 13 січня 2023 року, а саме одягу потерпілого зі слідами бурого кольору та характерними пошкодженнями, які зберігаються як речові докази та протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів.

Даними протоколу огляду DVD-диска від 02 лютого 2023 року, що містить відеозаписи з бодікамер працівників поліції зафіксовано показання родичів потерпілого, що саме ОСОБА_6 завдав удару ножем; повідомлення співмешканки потерпілого про попередні аналогічні погрози з боку обвинуваченого ОСОБА_6 ; факт поранення потерпілого ОСОБА_9 на сходовій клітці обвинуваченим ОСОБА_6 та втеча останнього з місця події; підтвердження особи нападника на фото, продемонстрованому поліцейськими.

Зі змісту протоколу огляду CD-R-диску із аудіозаписами вбачається, що заявниця ОСОБА_10 тричі повідомляє служби 103 і 102, що обвинувачений ОСОБА_6 поранив ножем свого брата під час зустрічі, на яку його викликав.

В ході проведення в присутності понятих та судово-медичного експерта слідчого експерименту, результати якого задокументовано у протоколі від 27 лютого 2023 року, потерпілий ОСОБА_9 відтворив події ночі злочину, описавши обставини, продемонстрував механізм дій щодо заподіяння йому обвинуваченим ОСОБА_6 тілесного ушкодження, а також, описав спосіб та знаряддя вчинення злочину.

Протокол тимчасового доступу до речей та документів від 08 лютого 2023 року підтверджує факт отримання і фіксації медичних даних щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень потерпілого.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відеозаписи з боді-камер працівників поліції, збережені на цифрових носіях та визнані речовими доказами, зафіксували послідовний розвиток подій: повідомлення потерпілим і його родичами про особу нападника - обвинуваченого ОСОБА_6 , обставини його дій до та після інциденту, а також показання свідків про попередні загрозливі дії з боку останнього. Аналогічні обставини наведено у протоколі слідчого експерименту за участю потерпілого.

Отже, на переконання, колегія суддів, показання потерпілого та свідків є послідовними, такими, що не містять суперечностей і узгоджуються між собою та з іншими доказами, підстав не довіряти їм в ході судового розгляду не встановлено, як не встановлено мотивів для обмови обвинуваченого ОСОБА_6 , а зміст і спрямованість протиправних дій останнього, з врахуванням часу, місця, обстановки їх вчинення, за наявності причинного зв`язку між діями обвинуваченого та наслідками, беззаперечно утворюють склад інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є проступком, особу винного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив таке у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 21 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4