Рішення

від 18.12.2007 по справі 20-7/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/365

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" грудня 2007 р. справа № 20-7/365

За позовом:          Державного підприємства „Ровенькиантрацит”

          (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Пірінг”

          (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 40-62)

          (84617, Донецька область, м. Горлівка, вул. Баранова, 1)

про          стягнення суми несплаченої провізної плати в розмірі 2083,20 грн.,

Суддя Г.П. Ілюхіна

Представники сторін:

Від позивача                    - не з'явився,

Від відповідача          - не з'явився,

Суть спору:

19.10.2007 (вх.№3647) Державне підприємство „Ровенькиантрацит” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пірінг” про стягнення суми несплаченої провізної плати в розмірі 2083,20 грн., з посиланням на Договір поставки вугільної продукції № 392/408 ГП від 26.09.2003, статті 509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 222 Господарського кодексу України  (арк.с. 3-4).

Ухвалою суду від 23.10.2007 порушено провадження у справі (арк.с.1-2).

Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, надав клопотання (вх.№49772, 49935) про розгляд справи у відсутність його представника (арк.с.40, 43).

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання 07.11.2007, 04.12.2007, 18.12.2007 не забезпечив, вимоги ухвал суду від 23.10.2007, 07.11.2007, 04.12.2007 не виконав, витребуваних документів та доказів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.33).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, тому що матеріали справи в повній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

26.09.2003 між Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пірінг” (Покупець) укладено договір № 392/408 ГП поставки вугільної продукції, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вугіль, а Покупець зобов'язується приймати Товар та здійснювати його оплату; ціна, якість, обсяги поставки Товару визначаються в Додатку до Договору (арк.с.9-12).

Згідно з пунктом 2.2 Договору поставка Товару здійснюється залізничним транспортом.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору, платежі по цьому Договору здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100% попередньої оплати; Витрати, пов'язані з доставкою Товару до станції призначення оплачує Покупець окремим цільовим платежем на умовах попередньої оплати.

На виконання умов зазначеного вище Договору та за листом-заявкою відповідача вих.№01/10 від 01.10.2003, позивачем в листопаді 2003 року відвантажено відповідачу 1 вагон вугілля, загальною вагою 69 тонн, вартість провізної плати склала 2083,20 грн. за 1 вагон, яка сплачена позивачем залізниці, що підтверджується витягом з особового рахунку в банківській установі (арк.с.18-20).

03.11.2004 вих.№ 109-юр, 14.08.2007 вих.№ 60 позивач направляв на адресу відповідача Претензії про сплату заборгованості в сумі 2083,20 грн. (арк.с.13, 14-15).

11.11.2004 вих.№ 226 відповідач повідомив позивача про те, що Претензія позивача на суму 2083,20 грн. розглянута та підлягає задоволенню, зобов'язався сплатити заборгованість в сумі 2083,20 грн. до 05.12.2004 (арк.с.23).

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2007, наданому позивачем,  заборгованість відповідача перед позивачем складає 2083,20 грн. (арк.с.58).

Спір виник у зв'язку з неоплатою відповідачем провізної плати за поставлений Товар по Договору № 01/10 від 01.10.2003.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 267, 525, 526, 527, 530, 629, 916, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 527, 530 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 912 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтями 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно пунктів 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав, від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився.

Дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 2083,20 грн.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 267, 525, 526, 527, 530, 629, 916, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пірінг” (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 40-62 / 84617, Донецька область, м. Горлівка, вул. Баранова, 1, ідентифікаційний код 30950662, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного підприємства „Ровенькиантрацит” (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704, п/р № 26008301230607 в АКБ ПІБ м. Ровеньки, МФО 304502)  заборгованість  в сумі 2083,20 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                       Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано,

в порядку ст. 84 ГПК України

24.12.2007