Ухвала

від 26.12.2024 по справі 757/60426/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60426/24-к

пр. 1-кс-51060/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 року на майно, а саме на 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1134; 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1135; 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1136; склади універсальні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2240431207205, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим № 0720581601:01:001:1376 за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 607629807257, розташований за адресою: АДРЕСА_2, які на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) належать підозрюваному ОСОБА_6 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження майном.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 369 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження, 05.12.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 369 КК України.

Злочини, вчинені ОСОБА_6 , які кваліфіковані за ч. 2 ст. 369 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років з конфіскацією майна, та, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , відповідно до актового запису № 63 від 17.04.2018 Луцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка перебуваючи у шлюбі придбала та має у власності 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1134, 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1135, 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1136; склади універсальні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2240431207205, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку з кадастровим номером № 0720581601:01:001:1376 за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 607629807257, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.

Слідча ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов`язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.

Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення речових доказів у кримінальному провадженні є цілком обґрунтованими.

Викладене в клопотанні прокурора переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , відповідно до актового запису № 63 від 17.04.2018 Луцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка перебуваючи у шлюбі придбала та має у власності 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1134, 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1135, 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1136; склади універсальні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2240431207205, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером № 0720581601:01:001:1376 за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 607629807257, розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Главою 8 Сімейного кодексу України, зокрема у статті 60 цього Кодексу визначено підстави набуття права спільної сумісної власності, згідно яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ураховуючи викладене слідчий суддя вважає, що є обґрунтована необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, що праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) належать підозрюваному ОСОБА_6 , шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження майном з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42023000000001998 від 18.12.2023 року на майно, а саме на 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1134; 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1135; 2/8 частки земельної ділянки з кадастровим номером № 0720582200:03:001:1136; склади універсальні, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2240431207205, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим № 0720581601:01:001:1376 за адресою: АДРЕСА_1 ; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 607629807257, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) належать підозрюваному ОСОБА_6 , шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1