Ухвала

від 09.04.2025 по справі 537/2812/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2812/24 Номер провадження 11-кп/814/1264/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника апелянта апелянтаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 травня 2024 року за №12024170530000344, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 12 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,

визнано винуватою та засуджено за:

ч.2 ст.190 КК України - на 2 роки позбавлення волі;

ч.3 ст.358 КК України - на 1 рік позбавлення волі;

ч.4 ст.358 КК України - на 1 рік пробаційного нагляду.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточне покарання - 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на неї обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов прокурора, в інтересах держави, задоволено й стягнуто з ОСОБА_9 на користь Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 40 055 гривень 40 копійок майнової шкоди.

За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

Епізод №1

ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою отримання грошових коштів у вигляді компенсації за послугу «муніципальна няня», а саме заволодіння вказаними коштами шляхом обману, 01 липня 2022 року уклала та підписала з цією собою договори №№16 та 16/1 про здійснення догляду за дітьми до трьох років: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

Однак із січня 2023 року після укладення договору особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, жодного разу не надавала та не мала наміру надавати ОСОБА_9 послуги по догляду за дитиною.

У свою чергу, ОСОБА_9 та особа матеріали, щодо якої виділені в окреме провадження, достовірно знаючи, що послуги «муніципальна няня» за договором не будуть надаватись та фактично не надавались, 24 січня, 21 лютого, 01 березня, 06 квітня, 04 травня та 05 червня 2023 року перерахувала зі свого банківського рахунку АТ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , грошові кошти за надання послуг «муніципальної няні» за дитиною в сумі 6 500 гривень кожного місяця на банківський рахунок невстановленої особи АТ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , одночасно з цим підробила офіційні документи, які посвідчують факти, що мають юридичне значення - акти про прийняття-передачі виконання робіт по догляду за дитиною за січень-червень 2023 року, внісши в них інформацію про надання таких послуг, знаючи, що це не відповідає дійсності.

Затим 24 січня, 21 лютого, 01 березня, 06 квітня, 04 травня та 05 червня 2023 року ОСОБА_9 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 в електронній формі подала до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - Управління) електронну заяву про надання компенсації послуги "муніципальна няня", електронну заяву про перерахування коштів для компенсації послуги "муніципальна няня" із зазначенням належного їй банківського рахунку АТ «ПриватБанк»: НОМЕР_1 , скановані копії договорів між отримувачем послуги "муніципальна няня" та муніципальною нянею від 01 липня 2022 року, відомості, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги "муніципальна няня", розрахункові квитанції, завідомо підроблені акти про прийняття-передачі виконання робіт з денного нагляду за дитиною в електронній формі, та підписала подані документи електронним цифровим підписом отримувача компенсації послуги "муніципальна няня".

На підставі вказаних вище документів за рішенням Управління та на підставі Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №68 від 30 січня 2019 року (в редакції від 01 січня 2020 року), ОСОБА_9 призначено компенсацію за послуги «муніципальна няня» та перераховано вказані грошові кошти на її банківський рахунок.

Після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 та невстановлена особа розподіли їх між собою, заподіявши державі майнову шкоду в загальному розмірі 40 055 гривень 40 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 12 грудня 2024 року та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження в загальному порядку. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний вирок стосується її прав та інтересів, у ньому неправильно встановлені фактичні обставини провадження, безпідставно констатовано її винуватість у вчиненні у співучасті кримінальних правопорушень, яких вона не вчиняла, чим також порушено її право на захист; укладення ОСОБА_9 угоди не було добровільним, а здійснено під тиском.

Іншими особами вирок не оскаржено.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку ОСОБА_8 та її представника про наявність у неї права на оскарження вироку, оскільки він стосується ОСОБА_8 , позицію прокурора, який вважав, що ОСОБА_12 не наділена правом оскарження вказаного судового рішення, обговорила питання можливості оскарження вироку ОСОБА_8 , перевірила матеріали кримінального провадження провадження та дійшла висновку про те, що апеляційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Коло осіб, наділених правом подавати апеляційну скаргу, визначено в ст.393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з ч.4 ст.475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено в порядку, передбаченому КПК України, на підставах, передбачених ст.394 КПК України.

Частиною ж 4 ст. 394 КПК України унормовано, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 КПК України угоди не може бути укладено.

За змістом правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскаржень судового рішення гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і, при цьому, відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст.394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що регламентовано ч.2 ст.24 КПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання про те, чи є підстави для оскарження вироку суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясувати, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 12 грудня 2024 року Крюківським районним судом м. Кременчук затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_9

ОСОБА_9 визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст.190, ч.ч.3, 4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

У вироку суд першої інстанції визнав установленим, що ОСОБА_9 в період часу з 01 січня до 30 червня 2023 року, діючи за попередньою змовою зі співучасником групою осіб, вчинила шахрайство, підроблення офіційних документів та їх використання.

На думку колегії суддів, ОСОБА_8 не наділена правом оскаржувати вирок щодо ОСОБА_9 на підставі угоди про винуватість, оскільки: це судове рішення, в тому числі викладене в ньому формулювання обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним, не стосується ОСОБА_8 , її прав, свобод та інтересів; у тексті вироку (в його вступній, мотивувальній і резолютивній частинах) жодного разу не згадується прізвище ОСОБА_8 ; у мотивувальній частині названого рішення вказано співучасника ОСОБА_9 як невстановлену особу та особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження (в різних абзацах); оцінку й дослідження правомірності дій ОСОБА_8 , яка угоду про визнання винуватості не укладала, суд першої інстанції не здійснював, тим більше не вирішував наперед питання про її права, свободи чи інтереси, та не встановлював преюдиційних фактів щодо неї.

Наведений вище підхід узгоджується з висновком щодо застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа №639/2837/19).

Отже, враховуючи те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права її подавати, іншими особами вирок не оскаржено, а ухвалу про повернення апеляційної скарги суд може постановити лише на стадії відкриття провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Аналогічну правову позицію щодо форми судового рішення, яке має постановити суд апеляційної інстанції за таких обставин, викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 липня 2021 року (справа №304/283/20).

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_9 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4