Рішення

від 19.03.2025 по справі 611/935/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/935/24

Провадження № 2/611/29/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

10 березня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вм.Барвінковевпорядку загальногопозовногопровадженняцивільну справузапозовом ОСОБА_1 , який дієв інтересах ОСОБА_2 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначив, шо ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач спадщину прийняв фактично у встановлений законом строк, проте приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.

Позивач є єдиним спадкоємцем першого ступеню споріднення після померлого батька, який прийняв спадщину, частково оформив спадкові права.

Житловий будинок було побудовано спадкодавцем до 05.08.1992 року, право власності в Барвінківськом КП «БТІ» не зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «БТІ» від 12.04.2024 року №114-24/3, технічним паспортом Барвінківськом КП «БТІ» від 12.04.2024 року, реєстровий № в реєстрі будівельної діяльності ТІ01:3864- 5364-8140-0142, інвентаризаційна справа 293/8 де рік будівництва зазначено до 05.08.1992 року.

За життя спадкодавець не встиг, відповідно до діючого законодавства, зареєструвати своє право власності на вищезазначене нерухоме майно в КП «БТІ», але житловий будинок було зареєстровано у погосподарській книзі, що відповідало ст.227 ЦК УРСР (редакція 1963 року) .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.24 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. за № 1952-IV, за державною реєстрацію має право звернутись власник або належним чином уповноважена особа.

У відповідності до статті 31 Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації повинен звернутись власник, а оскільки він помер, у відповідності до ч. 4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок подати не можливо.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що отримання та реєстрація правовстановлюючого документу, у даному випадку, непередбачена чинним законодавством, іншої процедури, окрім звернення до суду, відповідно ч. 1,2,3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 16 ЦК України, не існує.

У зв`язку з викладеним, позивач, посилаючись на те, що іншим шляхом отримати правовстановлюючий документ на будинок, а також оформити спадщину не має можливості, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2024 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

07 листопада 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що не погоджується з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову в повному обсязі виходячи з наступного. Позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів наявності у померлого ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: житловий будинок загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 30,1 кв.м, гараж літ.Б, літня кухня літ.В, сарай літ.Г, сарай літ.Д, гараж літ.Е, погріб літ.Ж, навіс літ.З, ворота №1, огорожа №2, яке виникло у спадкодавця в установленому законом порядку. Обґрунтовані обставини неможливості надання відповідних доказів позивачем також не наведені.

Як вказує представник відповідача, згідно Виписки з погосподарського обліку для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, виданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Позивачу 25.03.2024 року за вих.№02- 28/1091 (копія долучена до позовної заяви) загальна площа житлового будинку, закінченого будівництвом до 05 серпня 1992 року складає 24 кв.м.

Позивачем не наведені обґрунтовані обставини та не надані належні докази, які підтверджують законність здійснення будівництва, внаслідок якого збільшилася площа житлового будинку, та введення в експлуатацію житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

13 листопада 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказано, що відзив відповідача по справі є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, не обґрунтований належними та допустимими доказами. Представник позивача зазначає, що право власності на збудоване до набрання чинності зазначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

До збудованих до 05 серпня 1992 року Закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, а документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12 та постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 23 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 04 лютого 2013 року Ілічівською сільською радою Барвінківського району Харківської області (а.с.7).

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

ОСОБА_2 , єдиний спадкоємець померлого ОСОБА_3 , спадщину прийняв, що вбачається з фотокопії спадкової справи №72/2013, наданої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І.

Приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Винниченко В.І. у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з погосподарськими спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 було відмовлено у зв`язку, що спадкодавцем не було здійснено державної реєстрації прав на нерухоме майно, що підтверджено постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13.08.2024 №226/02-31 (а.с.10-11).

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що втратив чинність, на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-Х, кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, підставою виникнення у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог зазначених правових актів, які не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5), визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.

Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до виписки з погосподасрьского обліку для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, наданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, за 1991-1995 роки, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , значиться ОСОБА_3 .

Вказана адреса змінена рішенням Виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області №864/24 від 27.08.2024, присвоєно адресу нерухомого майна житловому будинку садибного типу, що закінчений будівництвом до 05.08.1991 - « АДРЕСА_1 » (а.с.45).

З архівного витягу від 26.04.2024 №06-25/18 вбачається, що присадибна ділянка площею 0,31 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передана ОСОБА_3 .

Згідно технічного паспорту за реєстровим номером ТI01:3864-5364-8140-0142 від 12 квітня 2024 року, житловий будинок садибного типу з погосподарськими будівлями та спорудами, загальною площею 58,5 кв. м., житловою площею 30,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , збудований у 1983 році (а.с.52 -56)

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За частиною 2 статті 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Як вже було зазначено судом, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок вищезазначений будинок , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України (постанова ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц).

В судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визнання судом за позовом спадкоємця права власності на спадкове майно.

Тобто у встановлений законом строк позивач, ОСОБА_2 , звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийнявши, однак свідоцтво про спадщину на житловий будинок не видавалось, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, тобто його право власності не визнається іншою особою, а іншого способу захисту своїх прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому він вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18)).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 18 Закону України, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 17 жовтня 2013 року № 868 передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення. Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 31 цього Закону передбачені особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Відповідно до зазначеного Закону, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності.

Окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

Обставини, які входять до предмету доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Отже на підставі вищенаведеного, суд відхиляє заперечення представника відповідача оскільки вони є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами. Доводи представника відповідача в частині відсутності в матеріалах справи доказів законності здійснення будівництва, внаслідок якого збільшилась площа житлового будинку відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Слід зауважити, що суд, оцінивши докази, надані представником позивача, в сукупності, прийшов до висновку, що житловий будинок, загальною площею 58,5 кв. м., житловою площею 30,1 кв. м., садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1983 року, сарай, два гаражі, погріб - 1986 році, належав на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Площа житлового будинку, як загальна так і житлова, встановлена судом на підставі наданого технічного паспорту, та вважає відомості щодо площі будинку, що зазначені у погосподарській книзі технічною помилкою, та приймає до уваги пояснення представника позивача в цій частині, враховуючи, що рік забудови заначений в обох документах однаковий. Разом і з тим, у технічному паспорті, в експлікації до плану будинку вказана загальна площа 58,5 кв. м., житлова площа 30,1 кв. м. з детальним обрахунком кожної кімнати і відповідно до схеми забудови, та площі кожної кімнати.

Стаття 4 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, суд дійшов до висновку що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ,якийдієвінтересах ОСОБА_2 доБарвінківськоїміської радиІзюмськогорайонуХарківської областіпровизнанняправа власностінажитловийбудинок впорядкуспадкування,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок (літ.А1), загальною площею 58,5 кв. м., житловою площею 30,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими спорудами: гараж (літ.Б), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Г),сарай (літ. Д), гараж (літ. Е), погріб (літ. Ж), навіс (літ. З), ворота (N-1), огорожа (N-2).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 19 березня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв