Постанова

від 14.04.2025 по справі 346/4129/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/4129/24

Провадження № 22-ц/4808/635/25

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Репала Олексія Олександровича на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року, постановлену в складі судді Васильковського В.В., про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права власності та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

19 березня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про позбавлення права власності та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права власності та визнання права власності на майно повернуто заявнику.

Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Репало ОО. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права.

Вказує, що 29.07.2024 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим приміщенням. Представники відповідачів подали відзиви на вказану позовну заяву.

Згодом представник позивача подав документ під назвою «заява про зміну предмету позову», яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету і підстав позову. У судовому засіданні 18.02.2025 року представником відповідача було подано клопотання про залишення без розгляду «заяви про зміну предмету позову» на підставі одночасного зміни предмету та підстав позову. 18.02.2025 року суд відмовив у цьому клопотанні та прийняв до розгляду «заяву про зміну предмету позову».

Того ж дня, після прийняття судом заяви про зміну предмету позову за первісним позовом, представником відповідача - адвокатом Репалом О.О. заявлено клопотання про надання строку на подання відзиву у зв`язку із зміною предмету та підстав первісного позову, яке було задоволено судом.

Під час підготовки відзиву на змінену позовну заяву було виявлено необхідність подання зустрічної позовної заяви, так як її підстави безпосередньо пов`язані зі зміненим предметом та підставами за первісним позовом. Відповідно, 19.03.2025 року до суду першої інстанції було подано відзив та зустрічну позовну заяву. Судом прийнято відзив, а зустрічну позовну заяву повернуто з підстав порушення строку на подання зустрічної позовної заяви.

Вказує, що відповідно до п. 1 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов відповідач має право пред`явити у строк для подання відзиву. Інших строків для подання зустрічної позовної заяви законодавець не передбачив. А оскільки суд надав строк на подання відзиву, не вбачається порушення строку на подання зустрічної позовної заяви в контексті розуміння п.1 ст. 193 ЦПК України.

Просить скасувати ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (ухвали щодо повернення заяви позивачеві (заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, апеляційна скарга на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

14.04.2025 року в день судового розгляду справи від представника апелянта адвоката Репала О.О. надійшло на адресу суду клопотання про розгляд справи за його участі, зареєстроване в системі «Електронний суд» 11.04.2025 року.

Однак, представником відповідача не надано жодних доказів необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін.

А зогляду навказані вищенорми права, та враховуючи, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вбачається необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд відмовляє у задоволенні такого клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2024 року судом першої інстанції відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим приміщенням 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до вказаного майна, та виселення ОСОБА_3 з передачею дубліката ключів від вхідних дверей квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою господарських будівель і споруд. Спадщину отримали її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку.

Отже спірна квартира належить на праві спільної часткової власності позивачу та відповідачу ОСОБА_1 в рівних частках. Однак остання створила перешкоди позивачу у користуванні таким майном шляхом надання ОСОБА_3 довіреності на проживання у цій квартирі та недопущення до неї представника позивача.

24.09.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Репало О.О. подав відзив на вказану позовну заяву. Зазначив, що позивач протягом тривалого часу (з 1997 року) проживає за межами України, не утримує спільне домогосподарство, не сплачує комунальні послуги. Всі ці дії виконував її батько ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_1 як його спадкоємець через свого представника по довіреності ОСОБА_3 та адвоката Репало О.О. Також позивачем не надано доказів порушення його прав відповідачем ОСОБА_3 , створення йому перешкод у користуванні майном.

16.11.2024 року представник позивача адвокат Костромін Н.Р. подала заяву про зміну предмету позову. Зазначила, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно 3/10 частки житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною часткою господарських будівель і споруд. Спадщину отримали її сини: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині спадкового майна, тобто по 3/20 частки житлового будинку, і були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 цього будинку.

Тобто на даний час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частках належать 3/10 частки вказаного житлового будинку.

Між ОСОБА_4 та іншими співвласниками зазначеного будинку був визначений порядок володіння та користування майном, відповідно до якого вона користувалася квартирою АДРЕСА_3 . І встановлений порядок користування житловим приміщенням перейшов до її спадкоємців, а саме: 1-1 веранда (6,2 кв.м.), 1-2 кімната (20,3 кв.м.), 1-3 кімната (22,2 кв.м.), 1-4 кладова (9 кв.м.), 1-5 коридор (5,4 кв.м.), 1-6 ванна (3,4 кв.м.), 1-9 кухня (14,8 кв.м.).

А відповідачами чиняться перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 житловим приміщенням 3/20 частин цього будинку.

Просила суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 житловим приміщенням 3/20 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом надання вільного доступу до вказаної частки будинку (згідно технічного паспорта приміщень: 1-1 веранда (6,2 кв.м.), 1-2 кімната (20,3 кв.м.), 1-3 кімната (22,2 кв.м.), 1-4 кладова (9 кв.м.), 1-5 коридор (5,4 кв.м.), 1-6 ванна (3,4 кв.м.), 1-9 кухня (14,8 кв.м.) та відповідної частки господарських будівель і споруд, та виселення ОСОБА_3 з передачею дубліката ключів від вхідних дверей вказаної частини.

28.11.2024 року та 18.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Репалом О.О., 19.03.2025 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Гринишиним Є.В. було подано клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову на підставі одночасного зміни предмету та підстав позову.

В судовому засіданні 18.02.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив задовольнити клопотання представника позивача. Прийняти заяву про зміну предмету позову. Відкладено підготовче судове засідання для подачі відповідачами відзиву на уточнену позовну заяву (а.с. 153).

19.03.2025 року до суду першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Репалом О.О. було подав відзив на уточнену позовну заяву. Вважає, що копія паспорта позивача, надана до позовної заяви, є сфальсифікованою. Зазначає, що на даний час відсутня достовірна інформація про те, чи існував між ОСОБА_4 та іншими співвласниками зазначеного будинку визначений порядок володіння та користування майном, тому вважає, що такого немає. Не заперечує щодо витребування інвентаризаційної справи на вказаний будинок.

Вказує знову на те, що позивач протягом тривалого часу (з 1997 року) проживає за межами України, не утримує спільне домогосподарство, не сплачує комунальні послуги. Всі ці дії виконував її батько ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_1 як його спадкоємець через свого представника по довіреності ОСОБА_3 та адвоката Репало О.О.

Також вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав відповідачем ОСОБА_3 , створення йому перешкод у користуванні майном. На сьогоднішній день неможливо чітко встановити, що ОСОБА_3 займає саме належну позивачу частину житлового приміщення, адже відсутні докази розподілу часток у житловому будинку.

Також звертає увагу, що на момент звернення представника позивача до відповідача у 2023 році він ще не набув права власності з огляду на його свідоцтво про право власності від 2024 року. Відповідно, і ОСОБА_1 не повинна була отримувати згоду позивача у 2023 році, оскільки на той час він ще не був співвласником спірного майна.

Також 19.03.2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Репалом О.О. подано зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_2 належних йому 3/20 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_1 права власності на цю частину будинку та зобов`язання її компенсувати вартість втраченого нерухомого майна на користь ОСОБА_2 в сумі 158100,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що на даний час ОСОБА_2 має постійне місце проживання в АДРЕСА_2 він не заявлявся більше 10 років. Тому створення перешкод у його фактичному доступі до цього нерухомого майна з боку ОСОБА_3 неможливо.

Статтею 365 ЦК України передбачено право припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Приміщення, яке знаходиться у спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підлягає поділу в натурі. Також спільне користування і володіння ним є неможливим. ОСОБА_2 не утримує спільне домогосподарство, не сплачує комунальні послуги. Всі ці дії виконував її батько ОСОБА_5 , а після його смерті ОСОБА_1 як його спадкоємець через свого представника по довіреності ОСОБА_3 та адвоката Репало О.О.

Тобто річє неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; а таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 , оскільки він тривалий час не проживає у цьому будинку, і загалом в Україні.

В судовому засіданні 19 березня 2025 року суд ухвалив в задоволенні клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову відмовити (а.с. 211).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права власності та визнання права власності на майно повернуто заявнику.

Відкладено підготовче судове засідання.

Постановляючи оскаржену ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції керувався тим, що зустрічна позовна заява подана 19.03.2025 року з порушенням встановленого строку на її подання.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно доч.ч.1-3ст.193ЦПК Українивідповідач маєправо пред`явитизустрічний позову строкдля поданнявідзиву.Зустрічний позовприймається доспільного розглядуз первіснимпозовом,якщо обидвапозови взаємопов`язаніі спільнийїх розглядє доцільним,зокрема,коли вонивиникають зодних правовідносинабо колизадоволення зустрічногопозову можевиключити повністюабо частковозадоволення первісногопозову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику (ч. 3 ст. 194 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Обґрунтовуючи строк на звернення до суду із зустрічним позовом, представник відповідача стверджував, що такий подано у строк на подання відзиву на змінену позовну заяву, оскільки лише при уточненні позову було виявлено необхідність подання зустрічної позовної заяви, так як підстави зустрічного позову безпосередньо пов`язані зі зміненим предметом та підставами за первісним позовом.

Однак, судом встановлено, що при зверненні до суду вперше з позовом 26.07.2024 року позивач ОСОБА_2 заявляв вимоги про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим приміщенням 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до вказаного майна, та виселення ОСОБА_3 з передачею дубліката ключів від вхідних дверей квартири, оскільки спадкодавець фактично користувалася квартирою АДРЕСА_3 у цьому будинку.

При цьому до позовної заяви додано копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.02.2024 року, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №386769598 від 14.07.2024 року, з яких вбачається, що позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 належить по 3/20 частки в спільній частковій власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 (а.с. 13-14, 16).

Звертаючись 16.11.2024 року із заявою про зміну предмету позову, позивач відповідно до вказаних вище документів про право власності сторін просив: зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2 житловим приміщенням 3/20 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом надання вільного доступу до вказаної частки будинку (згідно технічного паспорта приміщень: 1-1 веранда (6,2 кв.м.), 1-2 кімната (20,3 кв.м.), 1-3 кімната (22,2 кв.м.), 1-4 кладова (9 кв.м.), 1-5 коридор (5,4 кв.м.), 1-6 ванна (3,4 кв.м.), 1-9 кухня (14,8 кв.м.) та відповідної частки господарських будівель і споруд, та виселення ОСОБА_3 з передачею дубліката ключів від вхідних дверей вказаної частини.

А сторонам беззаперечно було відомо про факт належності на праві власності частки в майні спадкодавця у вказаному будинку по 1/2 частині.

В зустрічному позові від 19.03.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Репало О.О. на підставі ст. 365 ЦК України (припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників) просить про позбавлення ОСОБА_2 належних йому 3/20 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_1 права власності на цю частину будинку та зобов`язання її компенсувати вартість втраченого нерухомого майна на користь ОСОБА_2 в сумі 158100,00 грн.

Відтак, відсутні підстави вважати, що тільки після уточнення предмету позову (частки у спільному майні) у відповідача як іншого співвласника виникла необхідність подання зустрічного позову про припинення його права на частку у спільному майні.

З часу відкриття провадження у цій справі судом 29.07.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Репало О.О. з 06.09.2024 року знайомився з матеріалами справи, отримував їх копії, подавав відзив на позовну заяву, заявляв клопотання, брав участь в судових засіданнях, і не подавав зустрічного позову до 19.03.2025 року.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Відповідно до статті 6 вказаної Конвенції сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (Рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Рішення від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Отже, право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до принципу пропорційності цивільного судочинства, встановленого статтею 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (пункт 3 частини другої статті 49 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Репалом О.О. пропущено строк на подання відзиву з часу відкриття провадження у справі 29.07.2024 року. А доводи про те, що необхідність подання такого зустрічного позову виникла у відповідача тільки після уточнення позивачем предмету позову 16.11.2024 року, є необґрунтованими.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про повернення зустрічної позовної заяви заявнику у зв`язку пропуском встановленого строку на її подання.

Відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374, 375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Репала Олексія Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року.