Рішення від 03.04.2025 по справі 904/5067/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5067/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" (Дніпропетровська обл.,

м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" (Дніпропетровська обл., Дніпровський

р-н, с. Башмачка)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Воронько О.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 28.02.2025) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 100657,72грн, з якої: 98000,00грн основного боргу, 1058,34грн пені, 124,28грн трьох відсотків річних, 1475,10грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з охорони №20042023/1 від 20.04.2023 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2025 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5067/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.02.2025.

05.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення з обґрунтуванням вартості наданих послуг з урахуванням додаткових угод до договору про надання послуг з охорони №20042023/1 від 20.04.2023, також надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 відкладено підготовче засідання на 04.03.2025.

28.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла уточнена заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 2000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2025.

18.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла уточнена заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з наступною частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 761,00грн.

У судове засідання 18.03.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 03.04.2025.

03.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення з обґрунтуванням розміру та обсягів надання правничої допомоги.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвали суду від 25.11.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 14.01.2025, 06.02.2025, 04.03.205, 18.03.2025 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 39, 45, 71, 89, 111 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 25.11.2024 25.11.2024 (о 18:40), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 11.12.2024 включно. При цьому, враховуючи дату доставлення ухвали суду від 14.01.2025 (про перехід до розгляду справи за правилами загального провадження) 14.01.2025 (о 20:45), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 30.01.2025 включно.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.

Станом на 03.04.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 03.04.2025 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграталь" (далі відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" (далі позивач, виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони №20042023/1 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується за плату здійснювати послуги з охорони території замовника, а також об`єктів та іншого майна, що належить замовнику і знаходиться на даній території.

Територія замовника, що охороняється за цим договором, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с. Башмачка, вул. Осипенка, буд. 56.

Послуги будуть надаватись кваліфікованими працівниками Виконавця, які отримали відповідну підготовку з питань комерційної безпеки та проінструктовані про умови несення служби.

Замовник зобов`язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і сплатити виконавцю встановлену плату.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору замовник зобов`язується своєчасно проводити розрахунки з виконавцем за надані послуги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг складає 36,00грн за годину роботи одного охоронника в т.ч. ПДВ.

Оплата вартості послуг виконавця здійснюється замовником на підставі акта виконаних робіт, за надані послуги в термін до п`ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним і є підставою для здійснення оплати. Якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання акта виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

Вартість охоронних послуг і кількість охоронців у складі зміни може бути змінена за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.5 договору).

Пункт 4.5 договору визначає, що за порушення строків оплати виконавець має право вимагати від замовника оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу, а замовник зобов`язується оплатити її.

Приписами пункту 6.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 21.04.2023 і діє до 31.12.2023. А в частині оплати до повного виконання зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

01.05.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою виклали, зокрема, пункт 3.1 договору у новій редакції: "3.1 Вартість послуг складає: 15000,00грн за місяць в т.ч. ПДВ 2500,00грн."

29.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, якою змінили вартість надання послуг.

29.03.2024 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою змінили вартість надання послуг.

08.11.2024 сторони уклали додаткову угоду №4 до договору, відповідно до пункт 1 якого сторони розірвали договір про надання послуг з охорони №20042023/1 з 08.11.2024.

Відповідно до акту про зняття охорони від 08.11.2024 у замовника до виконавця відсутні претензії (а.с. 16 том 1).

На виконання умов договору позивач надав послуги з охорони на загальну суму 141004,80грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками акти надання послуг:

- №63 від 30.09.2024 на загальну суму 62208,00грн з ПДВ (а.с. 17 том 1);

- №70 від 31.10.2024 на загальну суму 64281,60грн з ПДВ (а.с. 18 том 1);

- №73 від 08.11.2024 на загальну суму 14515,20грн з ПДВ (а.с. 19 том 1);

Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг на загальну суму 43004,80грн, що підтверджується платіжними інструкціями та актами звірки (а.с. 20, 21, 75-82 том 1).

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою наданих послуг у відповідача виникла заборгованість (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у сумі 98000,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання/невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з оплати послуг, строк оплати, докази оплати, та наявність/відсутність підстав для стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.2 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме оплата вартості послуг виконавця здійснюється замовником на підставі акта виконаних робіт, за надані послуги в термін до п`ятого числа місяця наступного за місяцем надання послуг, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 07.10.2024 (05.10.2024 та 06.10.2024 вихідні дні) за актом №63 від 30.09.2024, прострочення з 08.10.2024;

- 05.11.2024 за актом №70 від 31.10.2024, прострочення з 06.08.2024;

- 05.12.2024 за актом №73 від 08.11.2024, прострочення з 06.12.2024;

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг в загальній сумі 98000,00грн відповідач на момент розгляду спору не надав.

Однак, під час розгляду справи по суті позивач звернувся із заявою в якій повідомив, що в період розгляду справи відповідачем сплачено частину основної заборгованості у сумі 761,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:

- №409162056 від 11.02.2025;

- №409162057 від 12.02.2025;

- №409162058 від 13.02.2025;

- №409162061 від 14.02.2025;

- №409162064 від 17.02.2025;

- №409162066 від 19.02.2025;

- №409162068 від 20.02.2025;

- №409162073 від 21.02.2025;

- №409162074 від 24.02.2025;

- №409162077 від 25.02.2025;

- №409162081 від 26.02.2025;

- №409162083 від 27.02.2025;

- №409162086 від 28.02.2025 (а.с. 93-105 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (15.11.2024) та відкриття провадження у справі (25.11.2024), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 761,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині основна заборгованість підлягає стягненню з відповідача, а саме у сумі 97239,00грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України )

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з пунктом 4.5 договору в загальному розмірі 1058,34грн, три відсотки річних 124,28грн, інфляційні втрати 1475,10грн, які розраховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві (а.с. 4, 5 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5 договору за порушення строків оплати виконавець має право вимагати від замовника оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу, а замовник зобов`язується оплатити її.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 1058,34грн за загальний період з 06.10.2024 по 15.11.2024.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята статті 254 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1037,33грн за загальний період з 08.10.2024 по 15.11.2024

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 1475,10грн за жовтень 2024 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача інфляційних втрат за жовтень 2024 року із заборгованості у сумі 21203,20грн становить 318,04грн.

Позивачем також заявлено до стягнення три відсотки річних, які розраховані у загальній сумі 124,28грн за загальний період з 06.10.2024 по 15.11.2024.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку трьох відсотків річних та встановлено, що позивачем при розрахунку допущено ті ж самі порушення, що і при розрахунку пені.

За результатами здійсненого судом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 120,47грн за загальний період з 08.10.2024 по 15.11.2024.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин у справі, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача 97239,00грн основного боргу, 120,47грн трьох відсотків річних, 1037,33грн пені, 318,04грн інфляційних втрат.

Судом були досліджені всі документи, які знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір у сумі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1145 від 14.11.2024 (а.с. 5 том 1), замість 2422,40грн.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 605,60грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00грн.

03.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення з обґрунтуванням надання правничої допомоги, її розміру та обсягів. В яких визначає витрати на правничу допомогу у розмірі 22000,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав до суду заперечень щодо заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору про надання правничої допомоги №50/24 від 13.11.2024, додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №50/24 від 13.11.2024, ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ №1334721, рахунку-фактури №18 від 13.11.2024 на суму 7000,00грн, платіжної інструкції №1144 від 14.11.2024 на суму 7000,00грн, рахунку-фактури №1 від 31.01.2025 на суму 5500,00грн, рахунку-фактури №4 від 10.03.2025 на суму 5000,00грн, рахунку-фактури №7 від 02.04.2025 на суму 2500,00грн, рахунку-фактури №8 від 02.02.2025 на суму 2000,00грн, платіжної інструкції №1190 від 31.01.2025 на суму 5500,00грн, платіжної інструкції №1217 від 11.03.2025 на суму 5000,00грн, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на суму 22000,00грн.

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, а є малозначною, що розглядається у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 15000,00грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2356,17грн та 14700,99грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 28.02.2025) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 100657,72грн, з якої: 98000,00грн основного боргу, 1058,34грн пені, 124,28грн трьох відсотків річних, 1475,10грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" (52462, Дніпропетровська, обл., Дніпровський р-н, с. Башмачка, вул. Осипенко, буд. 56, ідентифікаційний код 45046836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" (49000,Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Високовольтна, буд. 18, кв. 63, ідентифікаційний код 38528435) 97239,00грн - основного боргу, 1037,33грн пені, 120,47грн трьох відсотків річних, 381,66грн - інфляційних втрат, 2357,68грн - витрат по сплаті судового збору та 14719,95грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" 21,01грн пені, 3,81грн трьох відсотків річних та 1093,44грн інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Січ" 761,00грн основного боргу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 14.04.2025.

Суддя В.О. Татарчук