Рішення

від 14.04.2025 по справі 908/229/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/20/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2025 Справа № 908/229/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/229/25

за позовом: Комунального підприємства ОБЛВОДОКАНАЛ Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача: Житлово-експлуатаційного комунального підприємства СТЕПОК (вул. Нагорна, буд. 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432)

про стягнення 980 981,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

27.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 12/109 від 22.01.2025) Комунального підприємства ОБЛВОДОКАНАЛ Запорізької обласної ради до відповідача: Житлово-експлуатаційного комунального підприємства СТЕПОК про стягнення 500068,76 грн. заборгованості за послуги з водопостачання, 328,81 грн. 3% річних, 400,05 грн. пені. У рішенні просив зазначати: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 500068,76 грн., починаючи з 22.01.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365: 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з водопостачання № 100В/08 від 27.01.2022.

17.02.2025 від позивача через систему Електронний суд надійшла заява (вих. № б/н від 17.02.2025) про збільшення розміру позовних вимог. Згідно заяви збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 971534,40 грн. заборгованості за послуги з водопостачання, 1554,80 грн. 3% річних, 1891,68 грн. пені та 6000,82 грн. інфляційних втрат, а всього 980981,70 грн.

Також просив у рішенні зазначити: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 971534,40 грн., починаючи з 18.02.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365: 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

01.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 є безпідставним, оскільки вона стосується населення. На даний час відсутні заяви з боку відповідача відносно припинення дії договору, він продовжує споживати послуги з централізованого водопостачання. Таким чином, договір № 100В/08 від 27.01.2022 є діючим.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

18.02.2025, у встановлений судом строк, надійшов відзив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Підставою стягнення сум позивач зазначив неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 100В/08 від 27.01.2022. У січні 2022 відповідач оголосив тендерні процедури на поставку питної води за спрощеною процедурою. Переможцем було визнано позивача. За результатами тендеру було укладено договір № 100В/08 від 27.01.2022. Договір діяв з 01.01.2022 по 31.12.2022 та припинив свою дію з 31.12.2022. Крім того, сторони за період господарських відносин з 01.01.2022 по теперішній час вийшли за межі твердої ціни, встановленої договором. Всього протягом дії договору та після його завершення протягом 2022-2024 відповідачем було сплачено на користь позивача 9265621,13 грн. Правовідносини сторін за грудень 2024 не охоплюються вказаним договором та є позадоговірними. Отже, строк виконання обов`язку з оплати за спожиту (поставлену) питну воду за грудень 2024 не врегульований умовами будь-якого письмового договору, та є таким, що не настав. Тому відсутня відповідальність за невиконання зобов`язання. Позивач при розрахунку 3% річних та пені посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та не приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, якою заборонено нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних. Заперечує щодо покладання на орган (особу) обов`язку самостійно розраховувати заборгованість, що несе корупційні ризики та невизначеність відносно конкретної суми згідно остаточного рішення.

27.02.2025, у встановлений судом строк (надіслано поштою 24.02.2025), надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Вважає, що договір № 100В/08 припинив дію 31.12.2022 у зв`язку з завершенням строку дії тендерного договору. Правовідносини сторін за грудень 2024 та січень 2025 не охоплюються умовами цього договору та є позадоговірними. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/229/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/229/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.02.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, - до 24.02.2025. Запропоновано позивачу в строк, встановлений ухвалою суду від 03.02.2025, надати відповідь на відзив, що надійшов до суду 18.02.2025; у строк до 28.02.2025 - надати відповідь на відзив відповідача з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, якщо такий буде наданий відповідачем.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача 971534,40 грн. заборгованості за послуги з водопостачання, 1554,80 грн. 3% річних, 1891,68 грн. пені та 6000,82 грн. інфляційних втрат, а всього 980981,70 грн.

Ухвалою від 02.04.2025 задоволено клопотання позивача про визнання поважною причини пропуску подання відповіді на відзив. Продовжено позивачу строк для надання відповіді на відзив, відповідь на відзив, що надійшла до суду 01.04.2025, прийнято до розгляду.

Суд врахував право відповідача надати заперечення на відповідь на відзив у строк, встановлений ухвалою від 03.02.2025.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

У справі Осіпов проти України суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи процесуальне право відповідача на подання заперечення на відповідь на відзив, строк для подання якого сплинув 07.04.2025, суд застосовує при розгляді цієї справи розумність тривалості судового провадження відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 14.04.2025.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

27.01.2022 між Комунальним підприємством Облводоканал Запорізької обласної ради (Облводоканал, позивач) та Житлово-експлуатаційним комунальним підприємством СТЕПОК (Споживач, відповідач) укладено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 100В/8.

Згідно з п. 1.1 Договору, Облводоканал забезпечує Споживачу послуги з водопостачання через мережі централізованого водопостачання на господарсько-питні, побутові та технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи та інші споживачі) населених пунктів: с. Степне, с. Наталівка, с. Лежине, с. Шевченківське, с. Новостепнянське, с. Черепівське Запорізького району Запорізької області, в тому числі окремих будинків, які підключені до магістрального водоводу Облводоканал (село Наталівка: вул. 8 Березня, 78, 80, 81, 82, 83, 83а; вул. Молодіжна, 12, 14; вул. Високовольтна, 4, 6, 8; вул. Волошина, 5а; село Лежине: вул. Привокзальна, 19, 20, 21, 23, 26, 27, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 44, 49, 54, 61, 69, 72, 73, 76, 77; провулок Мирний 1, 5; вул. Садова, 2а, кв. 2), де Споживача визначено виконавцем послуг з водопостачання.

Відповідно до п. 1.2 Договору, для здійснення розрахунків між Облводоканалом та Споживачем на момент укладання договору встановлені тарифи на послуги з централізованого водопостачання та плата за абонентське обслуговування у розмірі: 13,164 грн/м3 з ПДВ за водопостачання та 35,190 грн/м3 з ПДВ - абонентська плата. Тарифи на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення встановлюються відповідними компетентними органами. У разі зміни тарифів, що діють на момент укладення договору, Споживач зобов`язаний здійснювати оплату наданих Облводоканалом послуг за новими тарифами з моменту набування чинності нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Пунктом 1.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2022) визначено, що загальна вартість послуг з ПДВ складає 6483052,90 грн.

Пунктом 3.2.1 Договору визначено обов`язок Споживача своєчасно оплачувати надані йому послуги з централізованого водопостачання, плату за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 5.1 Договору, основним документом на оплату є Акт-рахунок. Оплата послуг з централізованого водопостачання та плати за абонентське обслуговування за розрахунковий місяць здійснюється Споживачем щомісяця, на підставі Акту-рахунку. Споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканалу суму, вказану в Акті-рахунку, не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі випадку прострочення оплати наданих Облводоканалом послуг та плати за абонентське обслуговування в термін, зазначений у розділі 5 «Порядок розрахунків» даного Договору, Споживач зобов`язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно розділу 2 Договору, він діє з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним Договором.

Позивачем виписано Акт-рахунок № 3066/96349 від 31.12.2024 на суму 500068,78 грн. згідно договору № 100В/8 за період: грудень 2024 (водопостачання та плата за абонентське обслуговування водопостачання), який отриманий представником відповідача, згідно підпису та відбитку круглої печатки на цьому Акті-рахунку.

Позивачем виписано Акт-рахунок № 3066/97406 від 31.01.2025 на суму 471465,64 грн. згідно договору № 100В/8 за період: січень 2025 (водопостачання та плата за абонентське обслуговування водопостачання), який отриманий представником відповідача, згідно підпису та відбитку круглої печатки на цьому Акті-рахунку.

Враховуючи встановлений п. 5.1 Договору строк оплати (не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом), оплата за грудень 2024 мала бути здійснена відповідачем 13.01.2025, оскільки 12.01.2025 було вихідним днем (неділею), оплата за січень 2025 мала бути здійснена відповідачем 12.02.2025.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Зобов`язання, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічний припис викладений у ст. 173 Господарського кодексу України, якою визначено поняття господарського зобов`язання.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач вважає, що укладений між сторонами Договір № 100В/8 діяв з 01.01.2022 по 31.12.2022 та, відповідно,припинив свою дію з 31.12.2022.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача.

Відповідно до приписів ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги.

У розділі 2 Договору № 100В/8 сторони встановили, що Договір діє з 01 січня 2022 року по 31 січня 2022 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносити сторін до укладання нового договору регулюються даним Договором.

Матеріали справи не містять доказів розірвання Договору, крім того відповідач отримання послуг від позивача не заперечив та не спростував. Відтак, Договір № 100В/8 від 27.01.2022 був діючим на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2024, січень 2025) та позов заявлено саме в зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором. Тому відсутні підстави вважати відносити сторін позадоговірними.

Щодо споживання відповідачем послуг понад обсяги, зазначені в п. 1.3 Договору, та понад ціну, вказану в ньому, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1.3 Договору, ліміт споживання питної води затверджується Споживачу щорічно рішеннями виконавчих органів місцевого самоврядування згідно розрахунку водогосподарського балансу і оформлюється додатком до даного Договору. Ліміт щорічно підлягає перегляду. При цьому, на 01 вересня кожного наступного року Споживач надає Облводоканалу розрахунок водогосподарського балансу на узгодження. У разі ненадання Споживачем розрахунку водогосподарського балансу у встановлений строк, ліміт споживання питної води у наступному році встановлюється Облводоканалом на рівні обсягів фактичного водоспоживання за попередній рік.

У цьому пункті Договору визначені об`єми (м3) з водопостачання на момент укладення договору. Загальна вартість послуг з ПДВ у сумі 6483052,90 грн., що визначена пунктом 1.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.02.2022), визначена саме на 2022 рік та з урахуванням визначених на 2022 рік обсягів послуг.

Відтак, обсяг фактичного споживання відповідачем послуг з водопостачання в грудні 2024 та січні 2025, який не відповідає обсягам, встановленим на 2022 рік, а також перевищення ціни договору, встановленої на 2022 рік, не є підставою вважати Договір припиненим.

Відповідачем доказами не доведено споживання ним послуг в обсягах менших, ніж визначено в Актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406; матеріали справи не містять листування з боку відповідача щодо того, що він, отримавши від позивача ці Акти-рахунки, не погоджується з даними, зазначеними в них.

В Актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406 містяться посилання на прилади обліку, що встановлені на конкретних вводах.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідач у відзиві не заперечив даних, зазначених в Актах-рахунках №№ 3066/96349, 3066/97406 (обсяги, суми Актів); не спростував отримання послуг з водопостачання в спірному періоді: грудні 2024, січні 2025; доказів сплати суми 971534,40 грн. заборгованості за послуги з водопостачання (500068,76 грн. за грудень 2024 та 471465,64 грн. за січень 2025) не надав, позов у частині стягнення 971534,40 грн. заборгованості судом визнається обґрунтованим та доведеним.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У встановлений Договором строк відповідач послуги з водопостачання не сплатив.

Позивач нарахував 3% річних на суму 500068,76 грн. за період з 14.01.2025 по 17.02.2025 (35 днів прострочення), на суму 471465,64 грн. за період з 14.02.2025 по 17.02.2025 (3 дні прострочення).

Разом з тим, оскільки позивач вказує 3 дні прострочення нарахувань 3% річних на суму 471465,64 грн., то фактично він нараховує річні за період з 15.02.2025 по 17.02.2025, а не з 14.02.2025, як вказано в розрахунку.

Суд перевірив зроблений позивачем розрахунок 3% річних та визнав його арифметично правильним, з відповідача на користь позивача стягується 1554,80 грн. 3% річних.

Інфляційні втрати нараховані позивачем на суму боргу 500068,76 грн. за період: січень 2025.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат. З відповідача на користь позивача стягується 6000,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 6.2 Договору сторонами встановлено, що у разі випадку прострочення оплати наданих Облводоканалом послуг та плати за абонентське обслуговування в термін, зазначений у розділі 5 «Порядок розрахунків» даного Договору, Споживач зобов`язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Позивач нарахував пеню на суму 500068,76 грн. за період з 14.01.2025 по 17.02.2025 (35 днів прострочення), на суму 471465,64 грн. за період з 14.02.2025 по 17.02.2025 (3 дні прострочення).

Разом з тим, оскільки позивач вказує 3 дні прострочення нарахувань пені на суму 471465,64 грн., то фактично він нараховує пеню за період з 15.02.2025 по 17.02.2025, а не з 14.02.2025, як вказано в розрахунку.

Згідно перерахунку суду, пеня на суму боргу 500068,76 грн. за період з 14.01.2025 по 17.02.2025 (35 днів прострочення) складає 1750,35 грн., на суму боргу 471465,64 грн. за період з 15.02.2025 по 17.02.2025 (3 дні прострочення) 141,45 грн., що разом складає 1891,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, загальна сума пені, яка стягується з відповідача на користь позивача, становить 1891,68 грн.

При цьому суд враховує, що розмір пені, яка розрахована на підставі Договору та Закону України Про житлово-комунальні послуги, є значно меншим (1891,68 грн.), ніж розмір пені, розрахованої виходячи подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (14783,19 грн.).

Доводи відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем пені та 3% річних у зв`язку з забороною такого нарахування на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 відхиляються судом з таких підстав.

Абзацом першим пункту першого постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно пункту 11 цієї постанови, дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Отже, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Позивач просив у рішенні зазначити: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування 3% річних та пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення на суму боргу 971534,40 грн., починаючи з 18.02.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за наступною формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення: 365: 100. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги. Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

Відтак, ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право суду зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, тому клопотання позивача про зазначенні в рішенні одночасного нарахування 3% річних та пені є неправомірним.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначено, що суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, оскільки пунктом 6.2 Договору сторонами не встановлено строку для нарахування пені більшого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні про здійснення нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 500068,76 грн. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 13.07.2025 включно, та на суму основного боргу в розмірі 471465,64 грн. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 12.08.2025 включно. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

Суд вважає, що оскільки позивач не висловив бажання захистити своє право на своєчасне виконання судового рішення шляхом обрання лише 3% річних або ж лише пені, суд вважає, що нарахування пені після ухвалення цього рішення до 13.07.2025 включно та до 12.08.2025, відповідно, буде стимулювати боржника виконати судове рішення якнайшвидше.

6. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, судовий збір у сумі 14714,73 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-експлуатаційного комунального підприємства СТЕПОК (вул. Нагорна, буд. 8, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432, код ЄДРПОУ 35764694) на користь Комунального підприємства ОБЛВОДОКАНАЛ Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 03327115) 971534 (дев`ятсот сімдесят одна тисяча п`ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. заборгованості за послуги з водопостачання, 1554 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 80 коп. 3% річних, 1891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн. 68 коп. пені, 6000 (шість тисяч) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 14714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 73 коп. судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснити нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 500068 (п`ятсот тисяч шістдесят вісім) грн. 76 коп. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 13.07.2025 включно, та на суму основного боргу в розмірі 471465 (чотириста сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п`ять) грн. 64 коп. (на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 18.02.2025 до 12.08.2025 включно. Розрахунок пені в розмірі 0,01% за кожний день прострочення здійснювати за формулою: сума пені = сума залишку боргу х 0,01% х кількість днів прострочення.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 14 квітня 2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко