Рішення від 10.04.2025 по справі 908/41/25

номер провадження справи 3/1/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025Справа № 908/41/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 0290997324) в інтересах держави в особі позивача: Запорізької міської ради (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (вул. Петра Сагайдачного, 82, місто Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 43844805)

про стягнення 1 172 864 грн 03 коп.

за участю представників учасників справи:

прокурор: Тронь Геннадій Миколайович, службове посвідчення №075790 від 01.03.2023;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Рощупкін Сегрій Вікторович (в залі суду) - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП 001526 від 05.01.2018, ордер серії АР №1098260, від 03.03.2025

РУХ СПРАВИ.

02.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУЕНО ІНВЕСТ (скорочене найменування ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ»), про стягнення безпідставно збережених коштів, за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 1 172 864 грн 03 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2025 справу №908/41/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі №908/41/25; присвоєно справі номер провадження 3/1/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 30.01.2025 об 10:00 год.; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: будівля побутових приміщень літ. А, КПП літ. Б, вбиральня літ. В, розташовану за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Краєвидна, 33, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1472414323101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43844805).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.01.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/41/25, та визначено до розгляду справу та заяву про забезпечення позову судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 06.01.2025 задоволено заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/41/25; постановлено накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: будівлю побутових приміщень літ. А, КПП літ. Б, вбиральня літ. В, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Краєвидна, 33, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1472414323101, який, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43844805).

Ухвалою суду від 30.01.2025 відкладено підготовче засідання на 25.02.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 25.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/41/25 до судового розгляду по суті на 18.03.2025 об 12:00 год.

14.03.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про часткове визнання позову.

18.03.2025 від представника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких прокурор заперечує проти позиції, викладеної в заяві відповідача, про часткове задоволення позову.

У судовому засіданні 18.03.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні 18.03.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заявив про часткове визнання позову. Просить відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у сумі 315 990,53 грн.

Ухвалою суду від 18.03.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.04.2025 об 11:00 год.

Після перерви у судовому засіданні 10.04.2025 суд продовжив розгляд справи.

У судовому засіданні 10.04.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 10.04.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2020 зареєстрованого в реєстрі за №1642, право власності на нерухоме майно: будівля побутових приміщень літ. А, КПП літ. Б, вбиральня літ. В (РНОНМ 1472414323101), яке знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Краєвидна (колишня назва Ленська), будинок №33, перейшло у власність від ТОВ «КАСЛ» до ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ»

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, загальною площею 1,3450 га.

Будь-які відомості про державну реєстрацію за ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, на якій розташоване нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» за період 2020-2023 роки не звітувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494.

Розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 становить 1 172 864,03 грн.

Враховуючи, що ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 1 172 864,03 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач (Запорізька міська рада) письмових пояснень щодо суті справи не надала. В судові засідання представник позивача не з`явився. Про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

14.03.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про часткове визнання позову.

Відповідно до вказаної заяви відповідач визнає позов в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 856 873,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у сумі 315 990,53 грн) просить відмовити.

В обґрунтування відмови в стягнення безпідставно набутого майна в період з 12.03.2022 по 31.12.2022 посилається на позицію викладену Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2025 у справі №908/929/24.

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПРОКУРОРА (стислий виклад).

18.03.2025 прокурор направив суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідно до чинної редакції Переліку територій, станом на момент набрання чинності Законом №3050 (06.05.2023), територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, не знаходилась в зоні активних бойових дій або в зоні тимчасово окупованих російською федерацією територій України.

ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» міг отримати податкову пільгу щодо звільнення від сплати плати за землю, лише у випадку наявності укладеного між ним та Запорізькою міською радою договору оренди спірної земельної ділянки, декларування податкових зобов`язань зі сплати земельного податку за 2022 рік, та власного волевиявлення щодо подачі уточненої податкової декларації, тобто за умови добросовісної поведінки відповідача у справі.

Вважає,що правовідносини зі стягнення безпідставно збережених коштів не підпадають під правове регулювання п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

У справі №908/929/24 спір стосується стягнення заборгованості по орендній платі за землю на підставі укладеного між сторонами договору оренди спірної земельної ділянки. При цьому за фактичними обставинами цієї справи орендарем подавались уточнюючі податкові декларації зі сплати за землю.

Разом з тим, у справі №908/41/25 спір стосується стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, тобто має іншу правову природу ніж у справі №908/929/24.

Висновки викладені Верховним Судом, за результатом розгляду справи №908/929/24 не підлягають застосуванню у справі №908/41/25.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення безпідставно збережених коштів, за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 1 172 864 грн 03 коп.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2020, зареєстрованого в реєстрі за №1642, право власності на нерухоме майно: будівля побутових приміщень літ. А, КПП літ. Б, вбиральня літ. В (РНОНМ 1472414323101), яке розташоване за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Краєвидна (колишня назва Ленська), будинок №33, перейшло у власність від ТОВ «КАСЛ» до ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ».

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору купівлі-продажу об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, загальною площею 1,3450 га.

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, площею 1,345 га, належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 проведена 08.05.2018.

Рішенням Запорізької міської ради від 25.03.2020 №51/78 попередньому власнику нерухомості ТОВ «КАСЛ», надано у користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, та зобов`язано товариство укласти договір оренди та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому порядку.

На підставі вказаного рішення, 03.08.2020, між Запорізькою міською радою та ТОВ «КАСЛ» укладено договір оренди землі №202004000100249, відповідно до якого останньому передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 до 25.03.2030. Відповідно до акту приймання-передачі Запорізька міська рада передала, а ТОВ «КАСЛ» прийняло земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494.

Рішенням Запорізької міської ради від 27.01.2021 №48/46 припинено ТОВ «КАСЛ» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, договір оренди землі від 03.08.2020 №202004000100249 розірвано та передано на умовах оренди земельну ділянку ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ».

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 між Запорізькою міською радою та ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» не укладено (відповідні відомості в матеріалах справи відсутні).

За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 договори оренди не обліковуються.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» за період 2020-2023 роки не звітувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 від 03.07.2023 №НВ-2300047922023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 15 070 321,50 грн.

Запорізькою міською радою та прокурором на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42970804) земельною ділянкою площею 13450 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 33 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 13.10.2020 по 31.12.2023.

За розрахунком прокурора розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.02.2021 по 31.12.2023, становить 1 172 864,03 грн, зокрема:

- за період з 01.02.2021 по 31.12.2021 327 615,69 грн;

- за період з 01.01.2022 по 11.03.2022 77 148,16 грн;

- за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 315 990,53 грн;

- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 452 109,65 грн.

Оплату орендної плати та/або земельного податку за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» не здійснювало.

Оскільки ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 без укладення договору оренди землі, та не сплачувало земельний податок та орендну плату, на підставі ст. 1212 ЦК України прокурор просить стягнути з ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 1 172 864,03 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо повноважень прокурора.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За приписами статті 53 ГПК України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів, як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів, сам факт незвернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів відповідної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Таку ж позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Позивачем у позовній заяві визначено Запорізьку міську раду.

Прокурор вважає, що ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, без укладення договору оренди землі, у зв`язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримав бюджет міста.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

В статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зокрема закріплено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Право на звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563 (провадження №12-172гс18).

З метою встановлення обставин щодо наявності/відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, яка розташована у м. Запоріжжі, вул. Краєвидна № 33, чи передання земельної ділянки у власність, та, в разі відсутності правовстановлюючих документів, проведення розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою, окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради були направлені відповідні запити, зокрема від 03.07.2023 №53-96-4587ВИХ23, від 19.02.2024 №53-98-1432ВИХ24 та від 24.07.2024 №53-98-5913ВИХ-24.

Листами від 16.07.2024 №03976/03.3-20/03 та від 22.10.2024 №16224/03.3-20/03 Запорізька міська рада надала розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» земельною ділянкою, та повідомила що не планує вживати заходи судово-претензійного характеру за вказаними фактами.

Зазначене свідчить про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя і наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в оренду комунального майна та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави в сфері комунальної власності.

Також в матеріалах справи міститься адресоване Запорізькій міській раді повідомлення Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 27.12.2024 листом № 53-101-10228 вих.24 на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до господарського суду з позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Запорізької міської ради.

Стосовно заявлених позовних вимог. Загальні положення.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу (далі ЗК України) України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).

Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого

У цій справі судом встановлено, а сторони не заперечували, що Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомості, і у спірний період за користування земельною ділянкою кошти не сплачував.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 15.02.2023 у справі №922/2249/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 ЦК України.

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник, як обов`язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов`язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Несплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.

Як вже зазначалося судом вище, Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 1,345 га, кадастровий номер: 2310100000:04:041:0494 за адресою Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Краєвидна (колишня назва Ленська), будинок №33, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397218105 від 01.10.2024 (а.с. 18).

На вказаній земельній ділянці розташовується нерухоме майно, що належить ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2020, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №397217890 від 01.102024 (а.с. 19).

Земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:041:0494, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, що належить ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ», сформована з 08.05.2018 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 від 03.07.2023 №НВ-2300047922023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 15 070 321,50 грн.

Рішенням Запорізької міської ради від 27.01.2021 №48/46 припинено ТОВ «КАСЛ» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, договір оренди землі від 03.08.2020 №202004000100249 розірвано та передано на умовах оренди земельну ділянку ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ».

Таким чином, з моменту винесення Запорізькою міською радою рішення від 27.01.2021 №48/46 у ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

ТОВ «ТРУЕНО ІНВЕСТ» користуватися земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494 без правовстановлюючих на те документів.

Використання спірної земельної ділянки відповідачами без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

За розрахунком прокурора розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 становить 1 172 864,03 грн.

Щодо часткового визнання позову відповідачем.

Відповідно до заяви відповідача від 14.03.2025 відповідач визнає позов в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 856 873,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у сумі 315 990,53 грн) просить відмовити.

В обґрунтування відмови в стягнення безпідставно набутого майна в період з 12.03.2022 по 31.12.2022 посилається на позицію викладену Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2025 у справі №908/929/24.

Згідно із вимогами частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та пункту 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яким унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 25.02.25 у справі № 908/929/24 в подібних правовідносинах наведено такі правові висновки з приводу застосування норм Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»:

« 41. «Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14, відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

42. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

43. Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

44. Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції чинній з 06 травня 2023 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 620/5747/23).

45. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

46. На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004…..

48. Відповідно до вказаного Переліку вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350) станом на момент набрання чинності Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX, а також подання відповідачем уточнюючої податкової декларації віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.

49. При цьому, Верховний Суд наголошує, що у пункті 2.3 вказаного Переліку по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що Запорізька територіальна громада не входить до території Запорізького району є необґрунтованим.

50. Окрім того, з огляду на наведене вище законодавче врегулювання порядку звільнення від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема, наявності затвердженого переліку відповідних територій, безпідставними також є висновки суду апеляційної інстанції щодо самостійного дослідження обставин проведення чи непроведення активних бойових дій на території міста Запоріжжя.

51. З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, Суд вказує на те, що Товариство мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками, які розташована в місті Запоріжжя».

Суд враховує вищевикладену позицію Верховного Суду з приводу застосування правового регулювання за положенням підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, і вважає, що у 2022 році відповідачем мало бути сплачено 77 148,16 грн плати за землю, а саме за період з 01.01.2022 по 11.03.2022, а заявлена до стягнення сума неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 12.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 315 990,53 грн є безпідставною.

Щодо доводів прокурора про недобросовісність відповідача, який не декларував та не сплачував плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:041:0494, суд вважає, що Запорізька міська рада не могла правомірно розраховувати на доходи від орендної плати вказану за земельну ділянку за період з 12.03.2022 по 31.12.2022, а також що держава (в тому числі органи місцевого самоврядування) не повинна отримувати додаткові вигоди від неправомірної поведінки суб`єктів господарювання.

Тому суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в заяві про часткове визнання позову, та з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.02.2025 у справі № 908/929/24, вважає, що стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 підлягає сума 856 873,50 грн.

У задоволенні вимог про стягнення суми неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) у розмірі 315 990,53 грн слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться: інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 18-19), листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.04.2024 про надання інформації (а.с. 17), договором купівлі-продажу нерухомого майна від 13.10.2020 (а.с.21- 22), листом Держгеокадастру від 12.01.2024 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік» (а.с.23), листуванням Запорізької міської ради та прокуратури (а.с. 25-35), витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-2300047922023 (а.с.33).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 суму у розмірі 856 873,50 грн.

У задоволенні вимог про стягнення суми неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) у розмірі 315 990,53 грн слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем до позовної заяви додано дві квитанції про сплату судового збору на загальну суму 14 074,37 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 73,06 % від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 10 282,73 грн - витрат по сплаті судового збору (14 074,37 грнх 73,06% = 10 282,73грн).

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (вул. Петра Сагайдачного, 82, місто Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 43844805) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.02.2021 по 31.12.2023 у розмірі 856 873,50 грн (вісімсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот сімдесят три гривні 50 коп). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРУЕНО ІНВЕСТ» (вул. Петра Сагайдачного, 82, місто Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 43844805) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10 282,73грн (десять тисяч двісті вісімдесят дві гривні 73 коп.). Видати наказ.

У решті вимог про стягнення суми неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), у розмірі 315 990,53 грн відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 14.04.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич